Рішення

від 02.04.2015 по справі 910/4266/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015Справа №910/4266/15-г

За позовом Державної Установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології

Національної Академії медичних наук України»

До Київської міської ради

Про визнання недійсним договору оренди від 23.05.2012

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Дмитраш О.М. - по дов. № б/н від 20.05.14

від відповідача Безносик А.О. - по дов. № 225-СК-2 від 05.01.2015

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державної Установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної Академії медичних наук України» до Київської міської ради про визнання договору оренди земельних ділянок від 23.05.2012, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Платона Майбороди, 8, загальною площею 7 326 кв. м., недійсним з моменту його укладення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.105 порушено провадження у справі № 910/4266/15-г та призначено справу до розгляду на 19.03.2015.

Позивач в судове засідання 19.03.2015 не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду про порушення провадження у справі від 26.02.2015 частково не виконав.

Позивачем 16.03.2015 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю направити повноважного представника, який має приймати участь в іншому судовому процесі.

Відповідачем в судовому засіданні 19.03.2015 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4266/15-г від 19.03.2015, у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання та частковим невиконанням позивачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 26.02.2015, розгляд справи відкладено на 02.04.2015.

Позивач у судовому засіданні 02.04.2015 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні 02.04.2015 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 02.04.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.05.2012 між Державною установою «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України» (орендар, позивач) та Київською міською радою (орендодавець, відповідач) укладено договір оренди земельних ділянок (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 27.11.2011 за № 555/6791, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки (об'єкт оренди або земельні ділянки), визначені цим договором.

Так, згідно з п. 2.1. договору об'єктом оренди є земельні ділянки з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Платона Майбороди, 8 у Шевченківському районі м. Києва, розмір земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:093:0023 - 1932 кв. м, в межах червоних ліній; з кадастровим номером 8000000000:91:093:0024 - 149 кв. м, в межах червоних ліній; з кадастровим номером 8000000000:91:093:0025 - 5245 кв. м., в межах червоних ліній; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування будівель і споруд інституту.

Відповідно до п. 3.1 договору, договір укладено на 5 років.

Згідно п. 4.2 договору річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.06.2012 за № 91-6-00965 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Позивач стверджує, що вказаний договір оренди був укладений щодо земельних ділянок, які раніше вже були передані позивачу у користування відповідними рішеннями виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 1648 від 16.10.1972, № 890 від 11.06.1973, № 1824 від 12.11.1973, № 1373 від 16.08.1982 на безоплатній основі, внаслідок укладання оскаржуваного договору у позивача, як неприбуткової установи, виник обов'язок щодо сплати орендних платежів. Однак, на думку позивача, зазначене свідчить про те, що умови оскаржуваного договору порушують права позивача, як користувача земельними ділянками. Враховуючи, що договір був укладений без вільного волевиявлення з боку орендаря та під адміністративним тиском з боку відповідача, а також те, що зазначений правочин не був спрямований на реальне настання наслідків, що були ним обумовлені, так як позивач є державною, а не комерційною установою та не має фінансової можливості сплачувати орендну плату, відтак вказаний договір підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальній власності в користування встановлений статтею 123 Земельного кодексу України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рішенням Київської міської ради № 555/6791 від 27.10.2011 «Про надання та передачу державній установі «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Академії медичних наук України» земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд інституту на вул. Платона Майбороди, 8 у Шевченківському районі м. Києва» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачу та надано в постійне користування земельну ділянку № 1 площею 4,40 га для експлуатації та обслуговування будівель і споруд інституту на вул. Платона Майбороди, 8 у Шевченківському районі м. Києва у зв'язку із закріпленням за інститутом майна на праві повного господарського відання (лист Академії медичних наук України № 2-4/1467 від 18.10.2004), в тому числі:

- площею 3,85 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішень комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 1648 від 16.10.72 «Про відведення земельної ділянки Київському науково-дослідному інституту педіатрії, акушерства та гінекології по вул. Герцена № 12-14 під будівництво дитячої лікарні», № 890 від 11.06.73 «Про відведення додаткової земельної ділянки Київському науково-дослідному інституту педіатрії, акушерства та гінекології по вул. Герцена № 12 під будівництво клінічної лікарні», № 1824 від 12.11.73 «Про відведення додаткової земельної ділянки Київському науково-дослідному інституту педіатрії, акушерства та гінекології по вул. Герцена № 12 під будівництво клінічної лікарні»;

- площею 0,26 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 16.08.820 № 1373 "Про відведення Київському науково-дослідному інституту педіатрії, акушерства та гінекології земельної ділянки під будівництво експериментально-лабораторного корпусу з жіночою консультацією;

- площею 0,05 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови;

- площею 0,24 га за рахунок м міських земель, не наданих у власність чи користування.

Також зазначеним рішенням Київської міської ради № 555/6791 від 27.10.2011 позивачу надано в короткострокову оренду на 5 років земельні ділянки загальною площею 0,74 га (в межах червоних ліній) для експлуатації та обслуговування будівель та споруд інституту на вул. Платона Майбороди, 8 у Шевченківському районі м. Києва у зв'язку із закріпленням за інститутом майна на праві повного господарського відання (лист Академії медичних наук України № 2-4/1467 від 18.10.2004), в тому числі:

- ділянку № 2 площею 0,20 га (в межах червоних ліній) - в короткострокову оренду на 5 років за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

- ділянку № 3 площею 0,01 га (в межах червоних ліній) - в короткострокову оренду на 5 років за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 1648 від 16.10.72 «Про відведення земельної ділянки Київському науково-дослідному інституту педіатрії, акушерства та гінекології по вул. Герцена № 12-14 під будівництво дитячої лікарні», № 890 від 11.06.73 «Про відведення додаткової земельної ділянки Київському науково-дослідному інституту педіатрії, акушерства та гінекології по вул. Герцена № 12 під будівництво клінічної лікарні», № 1824 від 12.11.73 «Про відведення додаткової земельної ділянки Київському науково-дослідному інституту педіатрії, акушерства та гінекології по вул. Герцена № 12 під будівництво клінічної лікарні»;

- ділянку № 4 площею 0,53 га (в межах червоних ліній) - в короткострокову оренду на 5 років за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 16.08.820 № 1373 "Про відведення Київському науково-дослідному інституту педіатрії, акушерства та гінекології земельної ділянки під будівництво експериментально-лабораторного корпусу з жіночою консультацією» (площею 0,16 га) та за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 0,37 га).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України).

На виконання зазначеного рішення Київської міської ради № 555/6791 від 27.10.2011 між сторонами у справі був укладений відповідний договір оренди земельних ділянок від 23.05.2012, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.06.2012 за № 91-6-00965 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Позивач, як на підставу своїх позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди земельних ділянок від 23.05.2012 вказує на те, що умови вказаного договору порушують права позивача, як користувача земельними ділянками, а також зазначений договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених даним правочином, зокрема, щодо сплати орендарем та отримання орендодавцем орендної плати, так як позивач (орендар) є державною та неприбутковою установою, а відтак не в змозі сплачувати орендні платежі, крім того, договір укладено без вільного волевиявлення орендаря.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підписуючи редакцію договору позивач фактично погодився з передбаченими цим договором умовами. Позивач на момент укладення договору не скористався наданим йому законом правом за наявності заперечень щодо окремих умов договору скласти протокол розбіжностей (ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України).

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови договору суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Дослідивши положення оскаржуваного договору судом встановлено, що він укладений у відповідності та в порядку і у спосіб, визначений чинним законодавством України, підписаний у двосторонньому порядку та зареєстрований.

Посилання позивача на неможливість сплати орендних платежів не є тією обставиною, яка б свідчила про те, що вказаний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених даним правочином.

Крім того, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог також посилається на приписи статті 229 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Проте, позивач не зазначає щодо яких саме обставин має місце помилка.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, твердження позивача про те, що умови оскаржуваного договору порушують права позивача, та що він не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених даним правочином, а також те, що договір укладено без вільного волевиявлення позивача є недоведеними, не підтвердженими належними і допустимими доказами та спростованими зазначеними матеріалами справи. А відтак суд їх відхиляє та не приймає до уваги при вирішенні спору.

З огляду на зазначене, позовні вимоги Державної Установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної Академії медичних наук України» є безпідставними, недоведеними та не підтвердженими належними і допустимими доказами, в зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 09.04.2015.

Суддя В.В. Сівакова