Рішення

від 02.04.2015 по справі 910/14713/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015Справа №910/14713/14

За позовом Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-7»

До Комунального підприємства «Київкомунсервіс»

Про стягнення 103 411,31 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача Башинський О.Д. - по дов. № 1-09 від 06.01.2015

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-7» до Комунального підприємства «Київкомунсервіс» про стягнення 75 071,83 грн. боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних № 27-5 від 25.06.2010.

В ході розгляду справи позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідально до якої просив стягнути з відповідача 103 411,31 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/14713/14 від 18.09.2014 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 910/14713/14 від 18.09.2014 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/14713/14 від 20.11.2014 рішення Господарського суду міста Києва № 910/14713/14 від 18.09.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 у справі № 910/14713/14 позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/14713/14 від 10.02.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 у справі № 910/14713/14 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Матеріали справи № 910/14713/14 були отримані Господарським судом міста Києва 18.02.2014 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на новий розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14713/14 від 20.02.2015 справу призначено до розгляду на 12.03.2015.

Позивачем 12.03.2015 до відділу діловодства суду подано документи для залучення до матеріалів справи.

Відповідачем в судовому засіданні 12.03.2015 подано клопотання про витребування у позивача доказів.

Суд розглянувши подане клопотання відмовив в його задоволенні з огляду на те, що воно не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, оскільки документи, що просить витребувати відповідач не підтвердять обставини необхідні для вирішення спору.

Позивач в судовому засіданні 12.03.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 12.03.2015 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 12.03.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 24.03.2015.

Позивач в судове засідання 24.03.2015 не з'явився.

Відповідач в судовому засіданні 24.03.2015 подав клопотання про залучення до матеріалів справи доказів та подав письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14713/14 від 24.03.2015, у зв'язку з невиконанням позивачем вимог суду, викладених в ухвалі суду від 20.02.2015, розгляд справи відкладено на 02.04.2015.

Позивач в судове засідання 02.04.2015 не з'явився, проте надіслав на адресу суду клопотання, в якому просив здійснювати розглядати справи без участі представника позивача, а також додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 02.04.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.11.2011 між Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» та Комунальним підприємством «Ремонтно-експлуатаційна організація-7» укладено договір № 470 на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, житлового і нежитлового фонду, на підставі п. 2.2.24 якого КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» делеговано позивачу повноваження щодо укладення угод з виконавцями на вивезення твердих побутових відходів, оренду контейнерів.

Рішенням Київської міської ради № 435/3873 від 25.03.2010 «Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів» визначено Комунальне підприємство «Київкомунсервіс» виконавцем послуг з вивезення відходів в м. Києві.

25.06.2010 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір № /27-5 про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних (далі - договір № /27-5).

Відповідно до п. 1.1. договору № /27-5 предметом договору є надання відповідачем позивачу послуги по збиранню з місць розташування контейнерів, вивезенню та утилізації або захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних (далі - відходи), з місць розташування контейнерів (контейнерних майданчиків), які знаходяться в зоні обслуговування позивача, відповідно довідки-дислокації, з дотриманням нормативно-правових актів у сфері послуг з вивезення побутових відходів на умовах даного договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач обумовлені договором послуги на суму 103 411,31 грн., які були оплачені позивачем не надавав, а тому відповідач має повернути грошові кошти в розмірі 103 411,31 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.3. договору № /27-5 оформлення наданих послуг здійснюється актами виконаних робіт щодо наданих послуг, які складаються кожного місяця між позивачем та відповідачем.

Згідно з п. 2.4. договору № /27-5 порядок розрахунків за отримані послуги по збиранню та вивезенню побутових відходів між сторонами договору в частині розщеплення сплати населенням за утримання будинків і споруд та прибудинкової території визначається окремою тристоронньою угодою між КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», КП «ГІОЦ» та КП «Київкомунсервіс». Остаточні розрахунки здійснюються відповідно до актів виконаних робіт.

Згідно п. 2.7 договору № /27-5 акти виконаних робіт складаються відповідачем у двох примірниках кожного місяця та підписуються і скріплюються печатками сторін не пізніше п'яти робочих днів після останнього числа місяця, в якому надавались послуги.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

28.07.2010 між КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», КП «ГІОЦ» та КП «Київкомунсервіс» укладено договір № 47-5, за умовами якого КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» та КП «Київкомунсервіс» доручають, а КП «ГІОЦ» приймає на себе зобов'язання кожного банківського дня проводити розщеплення платежів, які надійшли на розподільчий рахунок від населення за житлово-комунальні послуги та перераховувати кошти на рахунок відповідача за послуги з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів відповідно до діючих тарифів, згідно з дислокацією, погодженою з відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з укладених сторонами та скріплених печатками юридичних осіб актів здачі-прийняття виконаних робіт, відповідачем у період з червня 2013 року по липень 2014 року надавались послуги з вивезення побутових відходів, грошові кошти за виконання яких надходили від населенням на розподільчий рахунок КП «ГІОЦ» з подальшим розщепленням платежів та перерахуванням відповідачеві оплати за надані послуги, що підтверджується відповідною Інформацією, наданою КП «ГІОЦ», про зарахування коштів на розрахунковий рахунок КП «Київкомунсервіс» у період з 01.07.2013 по 31.01.2014, внаслідок чого утворилась переплата в сумі 103 411,31 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 31.07.2014 складає 103 411,31 грн. Зазначений акт звірки підписаний в двосторонньому порядку та скріплений печатками позивача та відповідача.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Доказів надання послуг за договором на суму (актів здачі-прийняття виконаних робіт), заявлену до стягнення відповідачем, суду не надано та матеріали справи не містять, відтак належні позивачу грошові кошти в сумі 103 411,31 грн. знаходяться у відповідача без достатніх правових підстав.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує на відсутність у позивача права вимоги повернення цих коштів, оскільки вони сплачувались населенням.

За приписами ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець житлово-комунальних послуг - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

За договором на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, житлового і нежитлового фонду, що знаходиться на балансі КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» № 470 від 01.11.2011, зокрема, його п. 2.2.24, балансоутримувачем - КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» позивачу делеговано повноваження на укладення договору про надання послуг з вивезення відходів з відповідачем, як виконавцем.

Оплата послуг з вивезення твердих побутових відходів здійснювалась населенням на розподільчий рахунок КП «ГІОЦ» з подальшим її розщепленням та перерахуванням відповідачу, а отже саме позивач, якому договором № 470 від 01.11.2011 делеговано повноваження на укладення договору з відповідачем на вивезення твердих побутових відходів, має право на отримання надмірно сплачених населенням в рахунок оплати вартості послуг з вивезення твердих побутових відходів грошових коштів.

Враховуючи вказане, заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що позивач не має права на стягнення не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно . Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, отримавши в якості оплати послуг кошти в розмірі 103 411,31 грн., які не надані відповідачем, відповідач зберігає у себе ці кошти без достатньої правової підстави та має їх повернути позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи позивач з вимогою про повернення коштів в розмірі 103 411,31 грн. до відповідача не звертався.

Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, оскільки грошові кошти у сумі 103 411,31 грн. на даний час знаходяться у відповідача без достатніх правових підстав, вимога позивача про стягнення з комунального підприємства «Київкомунсервіс» зазначеної суми, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київкомунсервіс» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23, код ЄДРПОУ 33745659) на користь Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація - 7» (03164, м. Київ, вул. Підлісна, 3, код ЄДРПОУ 36114019) 103 411 (сто три тисячі чотириста одинадцять) грн. 31 коп. заборгованості, 2 068 (дві тисячі шістдесят вісім) грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору за звернення до суду з позовною заявою, 1 034 (одну тисячу тридцять чотири) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги.

Повне рішення складено 09.04.2015.

Суддя В.В.Сівакова