Рішення

від 09.04.2015 по справі 910/2864/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015Справа №910/2864/15-г

За позовом Державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України»

До Приватного акціонерного товариства Фірма «Крон-Інвест»

Про стягнення 11 805,13 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Шевченко О.Г. представник за довіреністю № 48/1 від 05.01.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» (далі - позивач) звернлосья до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Фірма «Крон-Інвест» (далі - відповідач) про стягнення 11 805,13 грн., а саме: 8 676,00 грн. - основного боргу, 660,29 грн. - пені, 294,48 грн. - 3% річних, 2 174,36 грн. - збитків від інфляції.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено грошові кошти за Договором № 05/11-1/ГІОЦ-56-ІНФ/13 від 05.11.13., що зумовило виникнення заборгованості, нарахування пені, 3% річних, збитків від інфляції та звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.15. порушено провадження у справі № 910/2864/15-г та призначено її до розгляду на 03.03.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.15. в зв'язку з неявкою відповідача та клопотанням Приватного акціонерного товариства Фірма «Крон-Інвест» про відкладення розгляду справи, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 09.04.15.

В судовому засіданні 09.04.15. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.04.15. повторно не з'явився, письмового відзиву на позов та контр розрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/2864/15-г.

В судовому засіданні 09.04.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.13. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 05/11-1/ ГІОЦ-56-ІНФ/13 про надання інформаційних послуг на залізничному транспорті (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати інформаційні послуги Замовнику щодо інформації, яка міститься в автоматизованих системах залізничного транспорту України, згідно з переліком, вказаним у Додатку 1 до Договору, що є невід'ємною частиною:

Строк дії Договору сторонами погоджено в п. 7.1 з 05.11.13. по 31.12.13. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік за домовленістю сторін, якщо за один місяць (30 календарних днів) до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не заявить письмового про його припинення (п. 7.2 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору Замовник і Виконавець здійснюють обмін інформацією з використанням наступних засобів зв'язку: виділеного захищеного каналу зв'язку, віртуальної приватної мережі (VPN), мережі Internet (доступ до серверу слідкування за вагонами), електронної пошти e-mail, телефону або факсу. Вибір технології обміну інформацією здійснюється Замовником і Виконавцем на підставі існуючих технічних можливостей та потрібних об'ємів інформації.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна інформаційних послуг визначається відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток 1 до Договору, який складає його невід'ємну частину).

Додатком № 1 до Договору сторонами було підписано та скріплено печатками Протокол договірної ціни.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором по оплаті виконаних робіт за актами надання послуг за листопад та грудень 2013 року.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, обґрунтувань соє правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями п. 2.3 Договору сторони погодили, що Замовник зобов'язується забезпечувати щомісячно попередню оплату в розмірі не менш 50% середньомісячної вартості інформації за попередній місяць.

Замовник протягом п'яти банківських днів після отримання Акту наданих послуг зобов'язаний підписати та передати його Виконавцю (п. 2.4 Договору).

Згідно з п. 2.5 Договору Замовник здійснює остаточну оплату наданих інформаційних послуг в останній день місяця, у якому надавалися інформаційні послуги та перераховує передоплату на наступний місяць.

Судом встановлено, що між сторонами було складено, підписано та скріплено печатками:

- акт № 15132 від 25.12.13. про надання інформаційних послуг на залізничному транспорті на суму 6 336,00 грн.;

- акт № 13966 від 25.11.13. про надання інформаційних послуг на залізничному транспорті на суму 8 676,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем було здійснено передплату по акту № 13966 від 25.11.13. в розмірі 6 336,00 грн.

Повної оплати наданих послуг за вказаними актами відповідач не здійснив.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 8 676,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на все викладене вище позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам позивач на підставі п. 4.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 660,29 грн. - пені.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення п. 2.5 Договору, при сплаті за послуги по факту їх надання Виконавець має право вимагати від замовника сплати пені в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання та на підставі викладеного вище здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 657,19 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 3,10 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 294,48 грн. - 3% річних та 2 174,36 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду, розмір 3% річних становить 294,48 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Розмір збитків від інфляції становить 2 172,30 грн. В іншій частині в розмірі 2,06 грн. збитки від інфляції нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідачем не надано контррозрахунку пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Фірма «Крон-Інвест» (04073, м. Київ, проспект Московський, б. 23; ідентифікаційний код 20032491) на користь Державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, б. 21; ідентифікаційний код 21579381) 8 676 (вісім тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 00 коп. - основного боргу, 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 19 коп. - пені, 294 (двісті дев'яносто чотири) грн. 48 коп. - 3% річних, 2 172 (дві тисячі сто сімдесят дві) грн. 30 коп. - збитків від інфляції, 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 19 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.15.

Суддя Т.М. Ващенко