Рішення

від 09.04.2015 по справі 911/892/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2015 р. Справа № 911/892/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі 1) Кабінету Міністрів України, м. Київ 2) Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Яросвіт-Агро», АР Крим, смт. Гвардійське 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Крим», АР Крим, смт. Гвардійське про стягнення 159 749,77 грн., за участю представників:

позивача 1:Юрченко Ю.Є., довіреність №7.1-25/7818 від 05.01.2015 року; позивача 2:Беляєва Я.А., довіреність №14/20-212-14 від 03.12.2014 року; відповідача 1:не з'явилися; відповідача 2:не з'явилися; прокуратури:Секретар В.В., посвідчення №029901;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року заступник прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (позивач 1), Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (позивач 2) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яросвіт-Агро» (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Крим», (відповідач 2) про стягнення 141 008,74 грн. основного боргу, 7 140,96 грн. інфляційних втрат, 1 356,17 грн. 3% річних, 10 243,90 грн. пені, а загалом 159 749,77 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором фінансового лізингу №1-13-1ств-пл/3 від 09.01.2013 року.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У зв'язку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05 . 03 .201 5 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 2 6 .0 3 .2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 2 6 .0 3 .2015 року розгляд справи було відкладено на 0 9 .0 4 .2015 року.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання 09.04.2015 року не з'явилися, відзиви на позов не надали, про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідача 1 та відповідача 2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача 1 та позивача 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.01.2013 року між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (лізингодавець), найменування якого відповідно до постанови Кабінету Мінстрів України №951 від 31.08.2011 змінено на Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес-Крим» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №1-13-1ств-пл/3 (договір), відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору «найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмета лізингу, а останній - сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі - акт), що укладається у 5 (п'яти) автентичних примірниках.

Згідно з п. 2.3 договору постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюється додатками до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс.

Пунктом 3.4.3 договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.5 договору відповідач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, у тому числі форс-мажорних.

Згідно з п. 4.1 договору за користування предметом лізингу відповідач сплачує позивачу лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу у розмірі 10 відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки предмета лізингу; комісію за організацію поставки предмета лізингу у розмірі 7 відсотків від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; відшкодування вартості предмету лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу; комісію за супроводження договору у розмірі 7 відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що відповідач після укладення договору, на підставі виставленого позивачем рахунку, який діє протягом трьох днів, перераховує на рахунки позивача: попередній лізинговий платіж у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору; комісію за організацію поставки предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору; комісія за організацію поставки предмета лізингу сплачується позивачу не пізніше дати сплати останнього лізингового платежу або дати передачі предмету лізингу у власність відповідачу.

З моменту підписання акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають відшкодування вартості предмету лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмету лізингу; комісію за супроводження договору у розмірі, визначеному пунктом 4.1 договору.

Як визначено договором, черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна шести місяцям; термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту; перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні шість місяців (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Предмет лізингу передається лізингоодержувач за актом за умови перерахування платежів у розмірі та у порядку, визначений п. 4.2 договору (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавцю.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір набуває чинності від дати надходження платежів, визначених та сплачених згідно п. 4.2 договору, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу» та виконання сторонами всіх зобов'язань за договором.

Додатком №1 до договору позивачем 2 та відповідачем 2 погоджено передачу у лізинг терміном на 5 років предмету лізингу - трактор КИЙ-14102 у кількості 4 од. вартістю 876 000,00 грн разом з ПДВ; попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмету лізингу, що в подальшому передається у лізинг, встановлений у розмірі 15% його вартості та складає 131 400,00 грн разом з ПДВ. Додатком №2 погоджено графік сплати лізингових платежів за предмет лізингу, визначений у додатку №1.

Крім того, 21.02.2013 року між позивачем 2 та відповідачем 2 укладено додатковий щодо внесення змін до Договору та викладення окремих пунктів Договору в новій редакції, яким, зокрема, скасовано додатки №1, 2 та з дати підписання додаткового договору набирають чинності додатки №1.1, 1.2 та №2.1, 2.2.

29.03.2013 року між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес-Крим» (первісний лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яросвіт-Агро» (новий лізингоодержувач) укладено додатковий договір №1/169 відповідно до умов якого всі права та обов'язки за договором фінансовог лізингу від 09.01.2013 року №1-13-1ств-пл/3, які ніс первісний лізингоодержувач беззаперечно і без інших умов з моменту підписання даного додаткового договору приймає на себе новий лізингоодержувач. Новий лізингоодержувач зобов'язується у визначенні договором та графіками строки сплачувати лізингові платежі, що будуть виникати у майбутньому з дати підписання цього додаткового договору.

Як встановлено під час розгляду справи, 03.04.2013 року на виконання умов договору за актом приймання-передачі предмета лізингу відповідач 2 передав, а відповідач 1 прийняв предмет лізингу - трактор КИЙ-14102 у кількості 4 од., заводські номери техніки 014305, 014391, 014777, 014778.

Крім того, 30.03.2013 року між позивачем 2 та відповідачем 2 укладено договір поруки №179 за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором виконати в повному обсязі зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Яросвіт-Агро», код ЄДРПОУ 34398442.

Проте, відповідач 1 та відповідач 2 за отриманий від позивача товар на суму 876 000,00 грн. розрахувалися частково і мають заборгованість перед останнім у сумі 141 008,74 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором, а відповідач 1 та відповідач 2 не виконали належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та мають перед позивачем заборгованість у сумі 141 008,74 грн.

Доказів сплати відповідачем 1 та відповідачем 2 зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача боргу в сумі 141 008,74 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 7 140,96 грн. та 3% річних в розмірі 1 356,17 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати переданого предмету лізингу за даним договором у спірний період на підставі ст. 625 ЦК України також є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Крім суми боргу, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату вартості поставленого товару в розмірі 10 243,90 грн.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 7.1. договору, за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати товару нараховано 10 243,90 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов про стягнення пені в розмірі 10 243,90 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати товару за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України з відповідача в доход бюджету підлягає стягнення 3 195,00 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Крим» (97513, АР Крим, смт. Гвардійське, вул. Теплична, буд. 4, код 34398437) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Яросвіт-Агро» (97513, АР Крим, смт. Гвардійське, вул. Карла Маркса, буд. 47, код 34398442) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16, код 30401456) 141 008 (сто сорок одну тисячу вісім) грн. 74 коп. основного боргу, 10 243 (десять тисяч двісті сорок три) грн. 90 коп. пені, 7 140 (сім тисяч сто сорок) грн. 96 коп. інфляційної складової боргу, 1 356 (одну тисячу триста п'ятдесят шість) грн. 17 коп. 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Крим» (97513, АР Крим, смт. Гвардійське, вул. Теплична, буд. 4, код 34398437) в доход державного бюджету України) 1 597 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто сім) грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яросвіт-Агро» (97513, АР Крим, смт. Гвардійське, вул. Карла Маркса, буд. 47, код 34398442) в доход державного бюджету України) 1 597 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто сім) грн. 50 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 14.04.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак