Рішення

від 08.04.2015 по справі 915/291/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 915/291/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора Миколаївської області, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030

в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579)

до відповідача Березанської районної державної адміністрації, вул. Леніна, 33, с.м.т. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400 (код ЄДРПОУ 04056693)

до відповідача Виробничого кооперативу «Сонячна Лагуна», вул. Кірова, 35, смт. Овідіополь, Овідіопольський район, Одеська область, 67801 (код ЄДРПОУ 34905207)

про визнання незаконним і скасування розпоряджень райдержадміністрації, визнання недійсними договорів і державного акту на право власності на землю та повернення земельної ділянки

за участю представників сторін та прокуратури:

від позивача Миколаївської обласної державної адміністрації - Скуратовська Я.О., довіреність № 35/10-05-58/6-15 від 13.01.2015 року;

від відповідача Березанської районної державної адміністрації - представник не з'явився;

від відповідача Виробничого кооперативу "Сонячна Лагуна" - представник не з'явився;

в судовому засіданні присутній старший прокурор відділу Григорян Еліна Рачіківна, службове посвідчення № 030726, видане 01.10.2014 року, дійсне 01.10.2019 року.

До господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації з позовними вимогами до відповідача Березанської районної державної адміністрації, до відповідача Виробничого кооперативу «Сонячна Лагуна» про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 957 від 06.09.2007 року;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:0332, площею 0,99 га строком на 49 років, укладеного 06.09.2007 року між Березанською районною державною адміністрацією та ВК "Сонячна Лагуна";

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 75 від 26.01.2009 року;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:0332, площею 0,99 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 17, укладеного 26.01.2009 року між Березанською районною державною адміністрацією та ВК "Сонячна Лагуна";

- визнання недійсним державного акту серії ЯЗ №140829 на право власності ВК "Сонячна Лагуна" на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:0332, площею 0,99 га, розташовану в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 17;

- зобов'язання ВК "Сонячна Лагуна" повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:0332, площею 0,99 га, розташовану в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 17, вартістю 1 205 654 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 19.03.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015 року відмовлено в задоволенні заяви Заступника прокурора Миколаївської області про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.03.2015 року розгляд справи було відкладено на 08.04.2015 року.

В судовому засіданні 08.04.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях (арк. справи 53, 58-59). В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили наступне.

Розпорядженням Березанської райдержадміністрації № 957 від 06.09.2007 року затверджено проект землеустрою та надано ВК «Сонячна Лагуна» в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,99 га відкритих земель без рослинного покриву, в тому числі: 0,99 га пісків за рахунок земель державної власності (запасу) для комерційного використання під розміщення туристично-готельного комплексу за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Відповідно до технічної документації із землеустрою вказана земельна ділянка надавалась за рахунок земель державної власності (запасу) та розташована в межах пляжної зони прибережної захисної смуги узбережжя Чорного моря у безпосередній близькості від урізу води.

Надання земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги для комерційного використання під розміщення туристично-готельного комплексу суперечить ст. 90 ВК України, ст. 62 ЗК України.

Оскаржуване розпорядження Березанською районною державною адміністрацією прийнято з перевищенням повноважень (ст. 122 ЗК України) та проект із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки затверджено за відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації (ст. 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації").

Згідно інформації Головного управління Держземагентства у Миколаївській області по вказаному об'єкту позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації взагалі не надавася.

На підставі зазначеного розпорядження 06.09.2007 року між Березанською районною державною адміністрацією та ВК «Сонячна Лагуна» було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки площею 0,99 га строком на 49 років, відповідно до якого земельна ділянка надана для комерційного використання під розміщення туристично-готельного комплексу.

Таким чином, укладений на підставі зазначеного розпорядження між Березанською райдержадміністрацією та ВК «Сонячна Лагуна» договір оренди зазначеної земельної ділянки в силу ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

26.01.2009 року Березанською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 75 про продаж ВК «Сонячна Лагуна» земельної ділянки для комерційного використання під розміщення туристично-готельного комплексу загальною площею 0,99 га.

Оскаржуване розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 26.01.2009 року № 75 прийняте з порушенням норм чинного на час його винесення законодавства, оскільки земельні ділянки прибережних захисних смуг не можуть перебувати у власності (ст. 88, 90 ВК України, ст. 59, 62 ЗК України), тому підлягає визнанню незаконним і скасуванню.

Відповідно, укладений на підставі зазначеного розпорядження договір купівлі-продажу від 26.01.2009 року між Березанською районною державною адміністрацією та ВК «Сонячна Лагуна», предметом якого є спірна земельна ділянка площею 0,99 га та виданий на підставі нього державний акт серії ЯЗ № 140829 на право власності ВК «Сонячна Лагуна» на земельну ділянку площею 0,99 га, розташовану в зоні відпочинку «Рибаківка», квартал п'ятий, 17, підлягають визнанню недійсними.

Березанська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже Миколаївська обласна державна адміністрація відповідно до приписів ст. 216 ЦК України, ст. 152, 155 ЗК України має право вимагати повернення у натурі до державної власності спірної земельної ділянки.

Представниками прокуратури та позивача було зазначено, що зазначені незаконні дії порушують інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, суперечать державній політиці у сфері земельних відносин.

Крім того, прокурором було зазначено, що про порушення прав Миколаївської обласної державної адміністрації стало відомо лише після проведення міжрайонною прокуратурою перевірки на виконання завдання Генеральної прокуратури України від 26.04.2013 року, тому причини пропуску строку позовної давності є поважними.

Відповідач ВК «Сонячна Лагуна» явку повноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Причини неявки представника відповідача суду не відомі. Письмового відзиву по суті спору відповідачем не подано.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015 року про порушення провадження у справі, від 19.03.2015 року про відкладення розгляду справи отримані відповідачем, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (арк. справи 56, 184).

Відповідач Березанська районна державна адміністрація явку повноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Причини неявки представника відповідача суду не відомі. Письмового відзиву по суті спору відповідачем не подано.

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015 року про порушення провадження у справі, отримана відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 179).

Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 64, 87 ГПК України, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами від 10.07.14 року № 18, суд дійшов висновку про вчинення усіх дій щодо належного повідомлення відповідачів Березанської районної державної адміністрації та ВК «Сонячна Лагуна» про дату, час та місце судових засідань, а також про достатність у матеріалах справи доказів для розгляду справи по суті за відсутності повноважних представників відповідачів.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

06.09.2007 року відповідачем Березанською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 957 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду» (арк. справи 18), згідно якого було:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ВК «Сонячна Лагуна» загальною площею 0,99 га відкритих земель без рослинного покриву, в тому числі: 0,99 га пісків за рахунок земель державної власності (запасу) в оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення туристично-готельного комплексу за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- надано ВК «Сонячна Лагуна» в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,99 га відкритих земель без рослинного покриву, в тому числі: 0,99 га пісків за рахунок земель державної власності (запасу) для комерційного використання під розміщення туристично-готельного комплексу за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- запропоновано землевпорядній організації здійснити встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки у відповідності з проектом відведення;

- рекомендовано ВК «Сонячна Лагуна» укласти договір оренди на землю відповідно до чинного законодавства.

Виконання проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду, який було затверджено розпорядженням, було замовлено відповідачем ВК «Сонячна Лагуна» за договором № 6198 від 02.08.2007 року у ТзОВ "Обласний земельно-кадастровий центр".

Згідно вихідної земельно-кадастрової інформації, яка міститься у проекті землеустрою (арк. справи 103), земельна ділянка, яка запропонована до передачі в оренду, належить до державної форми власності, а за цільовим призначенням - землі запасу (іншого призначення) (код 3.4). Земельну ділянку після надання в оренду запропоновано віднести до земель іншого призначення (комерційне використання) (код 3.4). Згідно Пояснювальної записки до проекту землеустрою відведення земельної ділянки площею 0, 99 га пропонується зробити за рахунок земель державної власності (запасу). Мета використання - для комерційного використання під розміщення туристично-готельного комплексу.

Проект відведення земель розглянуто і погоджено: Рибаківською сільською радою Березанського району (лист № 548 від 10.08.07 року); Березанським районним відділом земельних ресурсів (лист № 01-6-1397 від 03.08.07 року); Беразанським районним відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури (висновок № 341 від 06.08.07 року); Державним управлінням охорони навколишнього середовища в Миколаївській області (висновок № 01-04/3577-05 від 30.07.2007 року); Державною інспекцією по охороні пам'яток культури в Миколаївській області (висновок № 2108/07 від 10.08.07 року); Березанською районною санепідемстанцією (погодження № 60 від 06.08.07 року) (арк. справи 112-117).

06.09.07 року відповідно до розпорядження № 957 від 06.09.07 року між відповідачем Березанською районною адміністрацією та відповідачем ВК «Сонячна Лагуна» був укладений Договір оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. за реєстровим № 2407 (арк. справи 19-20).

Відповідно до умов вищевказаного Договору відповідач Березанська районна державна адміністрація передала відповідачу ВК «Сонячна Лагуна» в строкове платне володіння та користування земельну ділянку відкритих земель без рослинного покриву, в тому числі пісків за рахунок земель державної власності (запасу) - для комерційного використання під розміщення туристично-готельного комплексу , яка знаходиться за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (п. 1 Договору).

В оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,99 га відкритих земель без рослинного покриву, в тому числі 0,99 га пісків за рахунок земель державної власності (запасу). Кадастровий номер 4820983900:09:000:0332 (п. 2 Договору).

Цільове призначення земельної ділянки - під розміщення готельного комплексу (п. 15 Договору).

Договір зареєстровано у Березанському районному окрузі Миколаївської МРФ ДП "Центр ДЗК" 10.09.07 року за № 040700700057.

26.01.2009 року відповідачем Березанською районною адмінстрацією було прийнято розпорядження № 75 "Про продаж земельної ділянки для несільськогосподарського призначення" (арк. справи 21), згідно якого було вирішено продати відповідачу ВК «Сонячна Лагуна» земельну ділянку комерційного використання під розміщення туристично-готельного комплексу загальною площею 0,99 га, розташованої за адресою: зона відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 17 із земель ДП "Очаківське лісомисливське господарство" , що знаходяться в його користуванні, згідно договору оренди земельної ділянки за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, встановивши вартість земельної ділянки відповідно до висновку експертної оціночної вартості, визначеної ПП Тарновською Р. В., в розмірі 140 778 грн.

При цьому, судом враховано, що відповідно до Інформації Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 1017 від 13.10.2014 року земельна ділянка, відведена ВК «Сонячна Лагуна», відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року не належить до земель лісогосподарського призначення, які знаходяться в постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ» (арк. справи 60).

Відповідно до Інформації Відділу Держземагенства у Березанському районі Миколаївській області № 0-28-0.2-541/2н15 від 12.03.2015 року земельна ділянка кадастровий номер 4820983900:09:000:0332, площею 0,99 га, розміщена за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради с. Рибаківка, Квартал п'ятий, № 17 Березанського району Миколаївської області згідно форми 6-зем:

- станом на 01.01.2007 року, 01.01.2008 року, 01.01.2009 року відносилась до земель запасу, відкритих земель без рослинного покриву, в тому числі пісків;

- станом на 01.01.2010 року і включно по 01.01.2015 року рахується в користуванні ВК «Сонячна Лагуна» забудовані землі, в тому числі землі комерційного та іншого використання.

Відповідно до форми 2-зем вказана земельна ділянка з 01.01.2007 року по 01.01.2015 року відносилась до земель державної власності (арк. справи 61).

26.01.2009 року між відповідачем Березанською районною адміністрацією та відповідачем ВК «Сонячна Лагуна» був укладений Договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. за реєстровим № 117 (арк. справи 22-23).

Відповідно до умов вищевказаного Договору відповідач Березанська районна державна адміністрація продала відповідачу ВК «Сонячна Лагуна» земельну ділянку загальною площею 0,99 га, розміщену за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради с. Рибаківка, Квартал п'ятий, № 17 Березанського району Миколаївської області, на якій знаходиться нерухоме майно, будинок, належне покупцеві на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 18.08.2008 року справа № 17/499/08, право власності на який зареєстроване Березанською філією ММБТІ 29.08.2008 року за реєстраційним № 24520103, номер запису 896, в книзі 25.

Цільове призначення - земельна ділянка надана для комерційного використання під розміщення та обслуговування туристично-готельного комплексу. Кадастровий номер 4820983900:09:000:0332 (п. 1 Договору).

На підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідачем ВК «Сонячна Лагуна» було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 140829 від 13.02.2009 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020900700012 (арк. справи 24).

Предметом спору у даній справі є встановлення правомірності розпоряджень відповідача Березанської районної адміністрації від імені держави державною власністю - спірною земельною ділянкою та, як наслідок, правомірність укладення договору оренди земельної ділянки та договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 957 від 06.09.2007 року та вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 06.09.2007 року між Березанською райдержадміністрацією та ВК «Сонячна Лагуна», то слід зазначити наступне.

Підставою позову в цій частині зазначено обставини, які свідчать про:

- перевищення Березанською райдержадміністрацією повноважень при наданні земельної ділянки (ст. 122 ЗК України);

- надання земельної ділянки в оренду в межах прибережної захисної смуги, що суперечить ст. 90 ВК України, ст. 62 ЗК України.

- затвердження проекту землеустрою за відсутності проведеної державної експертизи землевпорядної документації, що є порушенням ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

При цьому, судом враховано наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Відповідно до п.п. «а» ч. 1 ст. 17 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень , визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Враховуючи приписи ст. 7, 10, 11 Закону України "Про планування і забудову територій", суд дійшов висновку, що до об'єктів, які пов'язані з обслуговуванням жителів територіальних громад, належать такі, що мають призначення щодо забезпечення соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів району, однаковим задоволенням потреб жителів відповідної територіальної громади, для чого органами місцевого самоврядування здійснюється стратегічне планування та прогнозування соціально-економічного розвитку даної території, що супроводжується в тому числі складанням інвестиційного паспорту з відображенням соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів відповідної територіальної громади, необхідність інвестицій та можливі інвестиційні ризики з урахуванням характерних властивостей даної території. Відтак за наслідком будівництва відповідних об'єктів забезпечується необхідний рівень соціально-економічної стабільності, сприяння розвитку тих форм економічної діяльності і зайнятості, які узгоджуються з існуючими ресурсними можливостями громади, покращенню її життєвих стандартів.

Як вказано вище, метою використання земельної ділянки є комерційне використання під розміщення туристично-готельного комплексу.

До матеріалів справи не подано жодного доказу, який би підтверджував, що розміщення туристично-готельного комплексу було спрямоване та пов'язане з обслуговуванням жителів територіальної громади району.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем Березанською районною державною адміністрацією було перевищено повноваження при розпорядженні спірною земельною ділянкою, передбачені ст. 122 ЗК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 123 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідно до ч. 5 ст. 123 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до ч. 7 ст. 123 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) при наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або Кабінетом Міністрів України сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (в редакції від 17.06.2004 року) обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (в редакції від 17.06.2004 року) результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи.

Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.

Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання . При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи.

Об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується . Негативна оцінка об'єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил.

Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу ВК «Сонячна Лагуна» в оренду підлягав обов'язковій державній експертизі, а підставою для цього проекту повинна була бути наявність позитивного висновку цієї експертизи.

Як вбачається з листа Головного управління Держземагентства у Миколаївській області від 11.06.2013 р. за № 2753/2000.13 «Про надання інформації» згідно Журналу обліку (реєстрації) об'єктів державної експертизи землевпорядної документації, в тому числі ВК «Сонячна Лагуна», було подано у 2007 році проект землеустрою на державну землевпорядну експертизу, який був повернутий на доопрацювання. По вказаному об'єкту позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації взагалі не надавався (арк. справи 32-33).

Будь-яких інших доказів видачі позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації суду не подано.

В порушення зазначених вимог законодавства, діючого на час прийняття оскаржуваного розпорядження, Березанською районною державною адміністрацією було прийнято оспорюване розпорядження № 957 від 06.09.2007 року, яким було затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку за відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної експертизи.

Таким чином, відповідач Березанська РДА розпорядженням № 957 незаконно, в порушення вимог ч. 1 ст. 124, ч. 6 ст. 123 ЗК України, ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ВК «Сонячна Лагуна» в оренду.

Натомість, твердження прокуратури та позивача щодо неможливості надання в оренду земельних ділянок в межах прибережних захисних смуг спростовуються приписами ч. 4 ст. 59 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року), відповідно до якої громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірне розпорядження Березанської райдержадміністрації № 957 від 06.09.2007 року прийнято з порушенням вимог чинного на момент його прийняття законодавства, а відтак є незаконним. Отже, вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 957 від 06.09.2007 року є обґрунтованою та підставною.

Як вказано вище, підставою позову в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки прокуратурою та позивачем зазначено обставини, які свідчать про те, що розпорядження Березанської райдержадміністрації № 957 від 06.09.2007 року прийнято із суттєвим порушенням вимог закону, а відтак, в силу приписів ст. 203, 215 ЦК України договір оренди, укладений на підставі вищевказаного розпорядження підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абз. 2 п. 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 року з наступними змінами та доповненнями судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 75 від 26.01.2009 року та вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 26.01.2009 року між Березанською райдержадміністрацією та ВК «Сонячна Лагуна», то слід зазначити наступне.

Як вказано вище, підставою позову в цій частині зазначено обставини, які свідчать про неможливість відчуження у приватну власність земельних ділянок, які перебувають у межах захисних смуг - прибережній захисній смузі (ст. 85, 90 ВК України та ст. 59, 62 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст.116 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень , визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною третьою, сьомою цієї статті.

Отже, правом відчуження спірної земельної ділянки в контексті ст. 17, 84, 122 ЗК України, ст. ст. 316, 317, 324, 326 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" є Миколаївська обласна державна адміністрація.

Відповідно до ст. 58 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) та ст. 4 Водного кодексу України (в редакції від 04.06.2008 року) до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (в редакції від 04.06.2008 року) прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 60 Земельного кодексу України (в редакції від 14.01.2009 року) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Аналогічні положення визначалися у ч. 1 ст. 88 Водного кодексу України (в редакції від 04.06.2008 року), де зазначено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Відповідно до п. «д» ч. 4 ст. 84 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" (далі - Постанова № 486), з урахуванням конкретної ситуації.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 Водного кодексу України (в редакції від 04.06.2008 року) уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Системний аналіз вищевказаних положень норм законодавства дозволяє дійти висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, передбачених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови № 486, тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правового режиму захисної смуги.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 02.09.2014 року та 09.09.2014 року у справах № 3-40гс14, № 3-41гс14, № 3-77гс14, № 3-74гс14.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 ГПК України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Підтвердженням знаходження спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги є: Пояснювальна записка до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (арк. справи 104-105); Погодження санітарно - епідеміологічної станції Березанського району Миколаївської області Проекту землеустрою щодо відведення в оренду (користування) земельною ділянкою від 06.08.2007 року, де зазначено розміщення спірної земельної ділянки стосовно навколишніх територій, а саме - межування на півдні - море (арк. справи 117); Викопіювання із матеріалів інвентаризації земель Чорноморського узбережжя зони відпочинку «Рибаківка» (арк. справи 118); Експлікація земельних угідь, де зазначено що земельна ділянка розташована в зоні дії спеціальних обмежень (арк. справи 119); Кадастровий план земельної ділянки, наданої ВК «Сонячна Лагуна» в оренду, де зазначено, що спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі шириною 2 км уздовж урізу води (Чорне море) (арк. справи 121) План меж зон обмежень і сервітутів земельної ділянки, де зазначено, що площа земельної ділянки, що знаходиться у прибережній захисній смузі 0, 9900 га (арк. справи 122); Пояснювальна записка до Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (арк. справи 137-138); Експлікація земельних угідь (арк. справи 154); Кадастровий план земельної ділянки, наданої ВК «Сонячна Лагуна» у власність, де зазначено, що спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі шириною 2 км уздовж урізу води (Чорне море) (арк. справи 155).

За таких обставин, в порушення вищевказаних норм чинного законодавства щодо заборони надання у власність земельних ділянок в межах прибережних захисних смуг, Березанською районною державною адміністрацією надано ВК «Сонячна Лагуна» у власність земельну ділянку площею 0, 99 га для комерційного використання, яка знаходиться в межах прибережної захисної смуги.

Враховуючи вищевикладене, розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 26.01.2009 року № 75 прийнято з перевищенням повноважень та порушенням норм чинного на момент його прийняття законодавства. Відтак, вимога про визнання незаконним та скасування вищевказаного розпорядження є підставною та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи вищевикладене, вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 26.01.2009 року між Березанською райдержадміністрацією та ВК «Сонячна Лагуна» також є обґрунтованою та підставною, оскільки оспорюваний договір укладено на підставі незаконного розпорядження.

Щодо вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право власності на земельну ділянку площею 0, 99 га відповідача ВК «Сонячна Лагуна» посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 140829, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серії ВМА № 727185 від 26.01.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 117.

Акт зареєстровано 13.02.2009 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020900700012 (арк. справи 24).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 № 43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за № 354/3647 (в редакції, чинній на момент видачі державного акту) державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до п. 2.14 вищевказаної Інструкції державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується органом, який прийняв рішення про передачу (надання) земельної ділянки у власність (постійне користування), та відповідним державним органом земельних ресурсів.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6 державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

За вимогою про визнання недійсним державного акту зобов'язаною особою є відповідач ВК «Сонячна Лагуна», на ім'я якої видано спірний державний акт на право власності на землю, та на підставі якого вказана особа підтверджує своє право власності на земельну ділянку, незважаючи на наявність незаконного рішення органу влади про продаж земельної ділянки та недійсного, як встановлено вище, договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2.8 вищевказаної Інструкції на плані меж земельної ділянки в бланку державного акта показуються всі елементи, вказані в пункті 2.6, крім елементів, зазначених в абзацах п'ятому, шостому та восьмому. План зовнішніх меж земельної ділянки на бланку державного акта складається в масштабі, що забезпечує їх чітке зображення. При нестачі місця для написання геодезичних даних допускається винесення нумерації поворотних точок меж земельної ділянки та довжини ліній на вільне місце. Межі суміжних землевласників і землекористувачів відтіняються кожна окремим кольором.

Судом також враховано невідповідність опису меж земельної ділянки, зазначеної в Державному акті на право власності на землю та Договорі купівлі-продажу від 26.01.2009 року, а саме:

- в абз. 3 розділу 1 Договору зазначено: «Опис меж: від А до Б - землі державної власності (запасу)» (арк. справи 22);

- в Плані меж земельної ділянки на бланку державного акту зазначено опис меж: від А до Б - землеволодіння ТзОВ «Лоза-Агроінвест», від Б до А - землі державної власності (запасу) (арк. 24 на звороті).

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують відповідне право особи . Оскільки, відповідач ВК «Сонячна Лагуна» набув земельну ділянку не в передбаченому законом порядку (на підставі незаконного розпорядження Березанської районної державної адміністрації), його право на земельну ділянку повинно бути припинено й, як наслідок, визнано недійсним відповідний посвідчуючий документ (державний акт), який йому виданий.

За таких обставин, позов в частині визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку є підставним та обґрунтованим.

Щодо вимоги про зобов'язання повернути земельну ділянку, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Господарським судом встановлено, що у спірних правовідносинах від імені держави функції щодо розпорядження спірною земельною ділянкою здійснює позивач Миколаївська обласна державна адміністрація.

Як вже зазначено вище, Березанська районна державна адміністрація не мала права відчужувати спірну земельну ділянку на користь ВК «Сонячна Лагуна» і вона вибула з володіння держави поза її волею. При цьому, відповідач ВК «Сонячна Лагуна» міг знати про норми ЗК України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», які у встановленому порядку були оприлюднені та набрали чинності, що передбачають повноваження у земельних відносинах як позивача Миколаївської обласної державної адміністрації, так і відповідача Березанської районної державної адміністрації.

Судом також враховано, що на спірній земельній ділянці відсутні будь-які об'єкти нерухомого майна, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 25.02.2015 року, заявою ВК «Сонячна Лагуна» від 16.02.2009 року та листом КП Миколаївське МБТІ Березанської філії від 13.10.2014 року про знесення будівель та споруд за адресою с. Рибаківка, Квартал П'ятий, 17 Березанського району Миколаївської області (арк. справи 34-37).

При цьому, суд вважає безпідставними посилання прокуратури та позивача на приписи ст. 216 ЦК України як на підставу задоволення позовної вимоги в цій частині, оскільки позивач Миколаївська обласна державна адміністрація не була стороною оспорюваного правочину (договору купівлі-продажу земельної ділянки).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 року № 6 з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, вимога про зобов'язання відповідача ВК «Сонячна Лагуна» повернути державі в особі позивача Миколаївської обласної державної адміністрації спірної земельної ділянки є обґрунтованою та підставною.

Щодо клопотання прокуратури про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами від 10.07.2013 року за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане також викладено в абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.09 року "Про судове рішення у цивільній справі", а також в судовій практиці (постанова ВГСУ від 26.04.11 року по справі № 15/256/10).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідачами, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, не було подано суду заяв про застосування строку позовної давності. Враховуючи обгрунтованість та підтвердженість позовних вимог належними та допустимими доказами, а також відсутність заяв про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.13 року з останніми змінами від 17.12.13 року приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору ; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону (п. 2.2 вищевказаної Постанови № 7).

З поданого Прокуратурою Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки (арк. справи 68-98) вбачається, що ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 4820983900:09:000:0332 станом на 04.02.2015 року становила 1 205 654, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 49 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність стягнення судового збору в доход Державного бюджету України:

- з відповідача Березанської районної державної адміністрації в розмірі 3 654 грн. (у зв'язку з задоволенням двох вимог немайнового характеру про визнання незаконними та скасування розпоряджень (1 218 грн. + 1 218 грн.) та двох вимог про визнання недійсними договорів (609 грн. + 609 грн.));

- з відповідача ВК «Сонячна Лагуна» в розмірі 26 549, 08 грн. (у зв'язку з задоволенням двох вимог немайнового характеру про визнання недійсними договорів (609 грн. + 609 грн.), однієї вимоги немайнового характеру про визнання недійсним державного акту (1 218 грн.) та однієї вимоги майнового характеру про повернення земельної ділянки (24 113, 08 грн.)).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 29, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 957 від 06.09.2007 року.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:0332, площею 0,99 га строком на 49 років, укладений 06.09.2007 року між Березанською районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 04056693) та ВК "Сонячна Лагуна" (код ЄДРПОУ 34905207).

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 75 від 26.01.2009 року.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:0332, площею 0,99 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 17, укладений 26.01.2009 року між Березанською районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 04056693) та ВК "Сонячна Лагуна" (код ЄДРПОУ 34905207).

Визнати недійсним державний акт серії ЯЗ №140829 на право власності ВК "Сонячна Лагуна" (код ЄДРПОУ 34905207) на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:0332, площею 0,99 га, розташовану в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 17.

Зобов'язати відповідача ВК "Сонячна Лагуна", вул. Кірова, 35, смт. Овідіополь, Овідіопольський район, Одеська область, 67801 (код ЄДРПОУ 34905207) повернути у власність держави в особі позивача Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579) земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:0332, площею 0,99 га, розташовану в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 17, вартістю 1 205 654 грн.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з відповідача Березанської районної державної адміністрації, вул. Леніна, 33, с.м.т. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400 (код ЄДРПОУ 04056693) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980):

- 3 654 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з відповідача Виробничого кооперативу «Сонячна Лагуна», вул. Кірова, 35, смт. Овідіополь, Овідіопольський район, Одеська область, 67801 (код ЄДРПОУ 34905207) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980):

- 26 549, 08 грн. (двадцять шість тисяч п'ятсот сорок дев'ять грн. 08 коп.) - судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 14.04.2015 року.

Суддя Е.М. Олейняш