Рішення

від 06.04.2015 по справі 916/596/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2015 р.Справа № 916/596/15-г

За позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лік"

про стягнення 27673,23грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представник

Від позивача: Берчатова Л.В. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 06.04.2015р. приймали участь представники:

Від позивача: Берчатова Л.В. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Лік" про стягнення заборгованість в розмірі 35510,09грн. , яка складається заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 16143,47грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 16723,28грн. штрафу фіксованої частини в сумі 1000грн. та штрафу відсоток від суми заборгованості в розмірі 1643,34грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2015р. було порушено провадження по справі №916/596/15-г із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивач 06.04.2015р. звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 27673,23грн., яка складається з яка складається заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 16143,47грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 9259,61грн. штрафу фіксованої частини в сумі 1000грн. та штрафу відсоток від суми заборгованості в розмірі 1270,15грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Лік" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65082, м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд. 19, кв. 3

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 06.04.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив .

09.07.2008р. між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПРИВАТБАНК" в особі філії "Южне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (Банк) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Лік" (Клієнт) укладено договір №317/ОМ.

Закрите Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов'язків Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінено найменування позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", про що зазначено у п. 1.1 Статуту ПАТ КБ "ПриватБанк".

У відповідності до п. А та п. 1 договору, позивач зобов'язався надати кредит відповідачу у розмірі 16000 гривень на строк до 09.07.2009 р., у вигляді встановлення ліміту на поточний рахунок. Відповідач, в свою чергу прийняв на себе зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту і сплаті нарахованих по ньому відсотків у порядку, розмірі та строки, передбачені умовами кредитного договору.

Відповідно до умов п. А.7 кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплачувати за користування кредитом відсотки у розмірі 25% річних.

Згідно п. А.8 кредитного договору при порушенні позичальником зобов'язань по сплаті кредиту, останній зобов'язаний сплатити кредитору відсотки за користування кредитом у розмірі 50% річних, від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 5.1 договору, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань за сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 2.2.7, 4.4, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% ві суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 5.4. договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п.5.1,5.2, 5.3 договору з здійснюється протягом З(трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до п. 5.7 договору, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань за договором більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до суду, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується з формулою: 1000,00 грн. + 5% від суми позову.

Позивач зазначає, що в зв'язку з порушеннями відповідачем своїх зобов'язань за договором у нього виникла заборгованість, яка станом на 31.12.2014 року становить 36380,68 грн. яка складається10446,28грн. - заборгованості за кредитом, 16278,79грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 9655,,62 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором станом на 24.11.2011р.

Втім, враховуючи той факт, що рішенням Приморського районного суд м. Одеси від 13.09.2010р. по справі №2-4592596/10 з відповідача на користь позивача було стягнуто 13936,45грн. розмір заборгованості становить 27673,23грн. яка складається з заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 16143,47грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 9259,61грн. штрафу фіксованої частини в сумі 1000грн. та штрафу відсоток від суми заборгованості в розмірі 1270,15грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

За приписами ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.7 ст.193).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст.629 цього ж Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач прийняті на себе зобов'язання за договором №317/ОМ від 09.06.2008р, виконував у повному обсязі, систематично надавав відповідачу кредит, а відповідачем в порушення умов договору не здійснено повернення наданих йому по відкритій кредитній лінії грошових коштів.

Відповідно до п.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відношень встановленим по кредитному договору застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (ст.ст. 1046-1053), якщо інше не встановлене цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України та умовами укладеного кредитного договору, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України, боржник, який не повернув своєчасно кредитні кошти, зобов'язаний сплатити кредитору неустойку.

Відповідно до частин 1, 3 ст.549 зазначеного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Частинами 1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.1 договору, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань за сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 2.2.7, 4.4, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% ві суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 5.4. договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п.5.1,5.2, 5.3 договору з здійснюється протягом З(трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до п. 5.7 договору, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань за договором більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до суду, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується з формулою: 1000,00 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на зазначені норми матеріального права, вказані договірні умови, несвоєчасне повернення відповідачем суми кредиту та відсотків за користування вказаними грошовими коштами, перевіривши правильність розрахунків заявлених до стягнення сум, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача складається заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 16143,47грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 9259,61грн. штрафу фіксованої частини в сумі 1000грн. та штрафу відсоток від суми заборгованості в розмірі 1270,15грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 1827 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 77,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лік" (65082, м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд. 19, кв. 3; код: 13922818) на користь Публічного акціонерного товариства „Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, код 14360570) 16143 (шістнадцять тисяч сто сорок три)грн. 47коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 9259 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять)грн. 61коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1000 (одну тисячу)грн. 00коп. штрафу фіксована частина, 1270 (одну тисячу двісті сімдесят)грн. 15коп. штрафу відсоток від суми заборгованості та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 14 квітня 2015 р.

Суддя К.Ф. Погребна