Рішення

від 06.04.2015 по справі 916/330/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2015 р.Справа № 916/330/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Луковецька К.О. (довіреність б/н від 05.01.2015р.);

Від відповідача : не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Хлібороб" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО" Діскрет" про стягнення 111 499,65 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 27.01.2015р. Сільськогосподарський виробничий кооператив "Хлібороб" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО" Діскрет".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2015р. за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 04.03.2015р. представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 23.03.2015р. представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору по справі на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2015р. продовжено строк вирішення спору по справі № 916/330/15-г на 15 днів до „14" квітня 2015 року.

Відповідач засідання суду призначені на 18.02.2015р., 04.03.2015р., 23.03.2015р. та 06.04.2015р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 30.01.2015р., 18.02.2015р., 04.03.2015р. та від 23.03.2015р. були направлені за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 02.02.2015р. Проте, поштові відправлення ухвал суду від 30.01.2015р., 18.02.2015р., 04.03.2015р. та від 23.03.2015р. були повернені до суду у зв'язку із закінченням строку зберігання.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на належну адресу відповідача визначену в позовній заяві та у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 02.02.2014р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

06.04.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

17.04.2013р. між СВК „Хлібороб" (Замовником) та ТОВ „НВО „Діскрет" (Виконавцем) було укладено договір поставки автомобільних ваг № 261303 (Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався передати у власність Замовника автомобільні електромеханічні ваги (18 м, 60т.) для статичного зважування, в кількості 1 шт. (Роботи) в строк, встановлений Договором, а Замовник - прийняти ваги та здійснити платежі, передбачені даним Договором. (п. 1.1 Договору).

П. 1.2 Договору сторони встановили, що технічні параметри та комплектація ваг визначені в Технічному завданні (ТЗ), які узгоджується представниками сторін та є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору, робота виконується Виконавцем згідно з умовами, визначеними Договором та Технічним завданням (ТЗ), яке є невід`ємною частиною договору.

Замовник зобов'язаний сприяти виконанню робіт, які встановлені Договором, в тому числі виконати всі умови, встановленні ТЗ (п. 2.4 Договору).

П. 2.5 Договору встановлено, що роботи виконуються Виконавцем в два етапи.

На першому етапі Виконавець розробляє та виготовляє ваги, а також передає Замовнику будівельне завдання. Роботи першого етапу виконуються Виконавцем за його місцезнаходженням (п. 2.6 Договору).

П. 2.9 Договору сторонами узгоджено, що Замовник зобов'язаний протягом 5 днів від дня отримання повідомлення (п. 2.8 Договору) прибути до Виконавця та оглянути роботу першого етапу. У випадку виявлення допущених в роботі відступлень від Договору, Технічного завдання чи інших недоліків, невідкладно заявити про них Виконавцю.

Строк виконання робіт першого етапу - 14 робочих днів, від дня виконання Замовником обов'язків, встановлених п. 3.2.1 Договору (п. 2.7 Договору).

На другому етапі робіт Виконавець здійснює монтаж, налагодження, калібровку ваг, а також, за бажанням Замовника, здачу ваг до органів Держстандарту України (п. 2.12 Договору).

Строк виконання робіт другого етапу - 7 робочих днів, від дня виконання Замовником умов п.п. 2.13, 3.2.2 даного Договору (п. 2.16 Договору).

П. 2.18 Договору встановлено, що після отримання повідомлення (п. 2.17 Договору) Замовник зобов'язаний протягом 3 календарних днів прибути до місця виконання робіт, оглянути роботу та, у випадку виявлення допущених в роботі відступлень від умов договору чи інших недоліків, невідкладно заявити про них Виконавцю.

Відповідно до п. 3.1 Договору (який помилково по тексту договору зазначено, як п. 2.12) сторони узгодили, що загальна вартість по договору складає: 187 020,00 грн. (з урахуванням ПДВ - 31 170,00 грн.) Вартість системи відеоспостереження входить до загальної вартості договору та складає 15 600,00 грн.

Згідно п. 3.2 Договору(який помилково по тексту договору зазначено, як п. 2.13), Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю загальну вартість за договором наступним чином:

- 60% - на протязі 7 банківських днів після підписання договору;

- 30% - на протязі 5 банківських днів після виконання п. 2.9 Договору;

- 10% - на протязі 5 банківських днів після виконання п. 2.18 Договору.

За приписами п.5.2 Договору, за несвоєчасне виконання робіт виконавець платить на користь замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, вирахуваної від вартості невиконаних робіт відповідного етапу.

За умовами п. 7.7 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013р., але, у всякому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору.

Як зазначає позивач, не усвідомлюючи обставин, за яких би договір № 261303 від 17.04.2013р. вважався укладеним, керівництво СВК „Хлібороб" - на виконання п. 3.2 договору стосовно сплати 60% вартості договору - перерахувало відповідачу 100 000грн. передплати, що вбачається з платіжних доручень № 162 від 16.05.2013р. на суму 20 000,00 грн. та № 188 від 20.06.2013р. на суму 80 000,00 грн.

В подальшому, усвідомивши відсутність намірів у ТОВ „НВО „Діскрет" щодо поставки товару, СВК „Хлібороб" листом від 09.07.2013р. вих. № 23 звернувся до ТОВ „НВО „Діскрет" з вимогою повернути перераховані грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн.

Листом від 30.07.2013р. за вих. № 381308 ТОВ „НВО „Діскрет" просило дати можливість виконати свої зобов'язання за договором № 261303 від 17.04.2013р. та здійснити поставку автомобільних ваг в термін до 31.08.2013р., пояснюючи затримку поставки завантаженістю виробничого цеху товариства.

Листом № 23 від 15.04.2014р. позивач вдруге звернувся до відповідача з вимогою повернути перераховані грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн., сплачені згідно платіжних доручень № 162 від 16.05.2013р. та № 188 від 20.06.2013р.

Згідно платіжних доручень № 366 від 26.05.2014р. (на суму 6 000,00 грн.) та № 373 від 04.06.2014р. (на суму 10 000,00 грн.) відповідачем було повернуто позивачу 16 000грн.

Все вищеперелічене і стало підставою для звернення 14.07.2014р. Сільськогосподарський виробничий кооператив „Хлібороб" (СВК „Хлібороб") звернувся до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просив витребувати майно з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю „НВО „Діскрет" (ТОВ „НВО „Діскрет"), стягнути з ТОВ „НВО „Діскрет" 84 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування своїх вимог СВК „Хлібороб" посилався на те, що між сторонами було укладено договір № 261303 від 17.04.2013р., який, з огляду на відсутність домовленості сторін щодо істотної умови договору - його предмету, не може вважатися укладеним. При цьому, позивачем було перераховано відповідачу передплату згідно зазначеного договору, яку відповідач в повному обсязі не повернув.

В процесі розгляду вказаної справи ТОВ „НВО „Діскрет" перерахувало на рахунок СВК „Хлібороб" грошові кошти в розмірі 12 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 399 від 15.07.2014р., з огляду на що, позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 72 000грн. - безпідставно отриманих грошових коштів

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.09.2014р. у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2014р. вказане рішення залишено без змін.

Однак станом на дату звернення до суду даним позовом позивач не виконав умови договору не поставив та не передав у власність замовника автомобільні електромеханічні ваги (18 м, 60т.) для статичного зважування, в кількості 1 шт. З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Діскрет" на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу "Хлібороб" 72 000 грн. (сімдесят дві тисячі грн. 00 коп.) збитків по договору поставки автомобільних ваг №261303 від 17.04.2013р.; 39 499,65 грн. (тридцять дев'ять тисяч чотириста сорок дев'ять грн. 65 коп.) нарахованої пені; 2.230 грн. (дві тисячі двісті тридцять грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору за подання позову.

04.03.2015р. представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Діскрет" на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу "Хлібороб" 72 000 грн. (сімдесят дві тисячі грн. 00 коп.) передоплати по договору поставки автомобільних ваг №261303 від 17.04.2013р.; 39.499,65 грн. (тридцять дев'ять тисяч чотириста сорок дев'ять грн. 65 коп.) нарахованої пені; 2.230 грн. (дві тисячі двісті тридцять грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Як вбачається із змісту позовної заяви СВК "Хлібороб", свої вимоги позивач обґрунтовує відмовою СВК "Хлібороб" від договору поставки автомобільних ваг №261303 від 17.04.2013р., право на яке витікає із змісту положень ст. 655, ч. 2 ст. 693, ч. 2 ст. 849 ЦК України, у зв'язку з чим вважає, що залишок здійсненої ним передоплати по вказаному договору у сумі 72.000 грн. підлягає стягненню (поверненню) з ТОВ "НВО "Діскрет" у примусовому порядку, як збитки, завдані відповідачем невиконанням змішаного договору поставки-підряду.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо поставки автомобільних ваг не виконано, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума неповерненої передоплати за договором поставки автомобільних ваг №261303 від 17.04.2013р. в розмірі 72 000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення суми пені в розмірі 39 499,65 грн. суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право на неустойку, як зазначено у ст. 550 Цивільного кодексу України, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

За приписами п.5.2 Договору, за несвоєчасне виконання робіт виконавець платить на користь замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, вирахуваної від вартості невиконаних робіт відповідного етапу.

Судом, за допомогою системи "Ліга-Закон" здійснено власний розрахунок суми пені, що підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов'язання та встановлено її належний розмір у сумі 12 394,56 грн.

Враховуючи вищезазначене суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Хлібороб" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО" Діскрет".

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі - 1 687,89 грн.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Хлібороб" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО" Діскрет" про стягнення 111 499,65 грн.- задовольнити частково.

2. Стягнути з Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Діскрет" (65044, м.Одеса, пр. Шевченка, буд. 10/7, кв. 60; код ЄДРПОУ 34381774) на користь

сільськогосподарського виробничого кооперативу "Хлібороб" (67911, Одеська

область, Красноокнянський район, с. Чорна; код ЄДРПОУ 03767162) 72 000 /сімдесят дві тисячі/ грн. 00 коп. передоплати по договору поставки автомобільних ваг №261303 від 17.04.2013р., 12 394 /дванадцять тисяч триста дев'яносто чотири/ грн. 56 коп. нарахованої пені та 1 687 /одна тисяча шістсот вісімдесят сім/ грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову.

3. Врешті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 14 квітня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев