Рішення

від 09.04.2015 по справі 920/467/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.04.2015 Справа № 920/467/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи автоматизації

сервіс", м. Харків

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне

науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе", м. Суми

про стягнення 360 849 грн. 27 коп.

Суддя Заєць С.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Сібільова О. В. (довіреність від 24.01.2014 р.)

Від відповідача: не з'явився

При секретарі судового засідання Сугоняко Н. В.

Суть спору : позивач з урахуванням уточнень просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 373 834 грн. 05 коп., з яких: 268 479 грн. 96 коп. сума основного боргу, 11 597 грн. 58 коп. - 3% річних, 80332 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань, 13 424 грн. 01 коп. пені, а також судовий збір.

Представник позивача в судове засідання надав заяву, в якій зазначив, що в прохальній частині позовної заяви було допущено описку, а саме не виокремено з загальної суми боргу суму пені.

Зазначена заява розглянута судом та долучена до матеріалів справи.

Окрім цього представником позивача в судовому засіданні було надано заяву про зменшення позовних вимог, а саме зменшення вимог в частині стягнення пені за видатковими накладними № № 246, 249, 251, 274, 297, 370, 371, 372, 373, 374 на загальну суму 12 984,78, в з'язку з чим просить стягнути з відповідача 360 849 грн. 27 коп., з яких: 268 479 грн. 96 коп. сума основного боргу, 11 597 грн. 58 коп. - 3% річних, 80332 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань, 439 грн. 23 коп. пені, а також судовий збір.

Враховуючи положення ст. 22 ГПК України, відповідно до якого позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, суд приймає до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про час і місце розгладу справи був повідомлений належним чином, про причини не з'явлення суду не помідомив, вимоги ухвали суду від 20.03.2015 р. щодо надання обгрунтованого письмового відзиву не виконав, зобов'язання, в зв'язку з якими було оголошено перерву в судовому засіданні від 02.04.2015 р. щодо надання письмового відзиву також не виконав.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

30.12.2011 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Системи автоматизації Сервіс» та відповідачем Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе» було укладено Договір купівлі-продажу № 30/12-11.

Відповідно до п 1.1 Договору постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець (відповідач), зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію (товар), найменування та кількість якого зазначена у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.4. договору датою поставки товару вважається дата передачи товару, зазначена у видатковій накладній на відпуск товару.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору позивач (постачальник) свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну сумм 545611 грн. 66 коп.

Факт отримання товару на загальну суму 545611 грн. 66 коп. підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, які підписані представниками обох сторін :

- № 246 від 19.08.2013р. на суму 9384 грн.;

- № 249 від 21.08.2013 р. на суму 14307,84 грн.;

- № 251 від 21.08.2013 р. на суму 6481,44 грн.;

- № 274 від 04.09.2013 р. на суму 227883,36 грн.;

- № 297 від 23.09.2013 р. на суму 208500 грн.;

- № 370 від 26.11.2013 р. на суму 18402,94 грн.;

- № 371 від 26.11.2013 р. на суму 9283,14 грн.;

- № 372 від 26.11.2013 р. на суму 10920,96 грн.;

- № 373 від 26.11.2013 р. на суму 9599,40 грн.;

- № 374 від 26.11.2013 р. на суму 8604,90 грн.;

- № 050 від 19.03.2014 р. на суму 17567,86 грн.;

- № 092 від 29.04.2014 р. на суму 4676,82 грн.( а.с.16-33).

Відповідно до п. 3.2. Договору, покупець здійснює оплату на банківський рахунок постачальника в розмірі 100% загальної вартості товару, зазначеного в рахунку, в наступному порядку:

- 50 % загальної вартості товару, зазначено в рахунку протягом 10 днів з моменту отримання від постачальника рахунку на товар, що постачається;

- 50 % загальної вартості товару, зазначеного в рахунку протягом 10 днів з моменту поставки товару.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов укладеного договору не здійснено оплати за поставлений товар в повному обсязі та в належні до оплати строки, в зв'язку з чим заборгованість відповідача за отриманий товар становить 268479 грн. 96 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача 09.02.2015 р. було направлено листи за вих. № 9-036, 9-037, з проханням погасити заборгованість та підписати ат звірки. Також, 24.02.2015 р. була направлена претензія вих. № 9-063 від 23.02.2015 р. із вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар (а. с. 34-42). Проте, відповідь на претензію Відповідачем не надана, а заборгованість, що є предметом цього позову, залишається не погашеною .

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати, господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог до виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копіями видаткових накладних, проте в порушення взятих на себе зобов'язань та вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару, у зв'язку з чим, його заборгованість перед позивачем складає 268479 грн. 96 коп.

Відповідачем обґрунтованих заперечень проти позову не надано, борг не погашено, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 268479 грн. 96 коп. заборгованості за отриманий товар, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим розрахунком, розмір інфляційних втрат становить 80 332 грн. 50 коп., 3 % річних 11 597 грн. 58 коп.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних передбачене діючим законодавством України, відповідачем не подано контррозрахунку зазначених нарахувань, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 39069 грн. 19 коп. та 3% річних в сумі 12127 грн. 01 коп.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення пені, позивач зазначає, що відповідно до п. 7.3. договору сторони обумовили, що у випадку прострочення платежів по Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2 % простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 5% вартості простроченого платежу.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р. визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком відповідачеві нарахована пеня за прострочення по оплаті за отриманий товар за видатковими накладними № 050 від 19.03.2014 р. та 092 від 19.03.2014 р. в сумі 439 грн. 23 коп.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору відповідачем контр розрахунку пені не надано, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення пені в сумі 439 грн. 23 коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторонни, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови оплати за поставлений товар, з нього на користь позивача підлягають стягненню 7216 грн. 98 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, п.1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе» (40004, м. Суми, вул. Горького,58, код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи автоматизації сервіс» (61024, м. Харків, вул.. Пушкінська,79, код 34567177) 268 479 грн. 96 коп. сума основного боргу, 11 597 грн. 58 коп. - 3% річних, 80332 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань, 439 грн. 23 коп. пені, 7216 грн. 98 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.04.2015 року

Суддя С.В. Заєць