Рішення

від 06.04.2015 по справі 921/50/15-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2015 р.Справа № 921/50/15-г/6 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Прокурора Козівського району (вул. Грушевського, 13Б, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600) в інтересах держави в особі Козівської селищної ради (вул. Дорошенка, 3, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600) в особі Комунального підприємства "Козова Комунсервіс" Козівської селищної ради (вул. Тернопільська, 8, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод" (вул. Заводська, 1, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600)

про cтягнення заборгованості в сумі 105428,10 грн.

За участю представників сторін:

прокурора - Матієк Л.І.;

позивача - Чорний І.І.;

відповідача - Пукало В.І.

Суть справи:

Прокурор Козівського району звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Козова Комунсервіс" Козівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод" про, з врахуванням збільшення позовних вимог стягнення заборгованості в сумі 105428,10 грн.

У відзиві на позов та усних поясненнях представника, відповідач проти позову заперечує, посилаючись на недотримання позивачем правил досудового врегулювання спору, оскільки вимогу про здійснення розрахунку вручено особі, яка не є працівником товариства, зазначення заборгованості у акті звірки, який не є первинним бухгалтерським документом, а також звертає увагу суду на неподання позивачем обґрунтованого розрахунку позовних вимог.

Розгляд справи, призначений вперше на 19 лютого 2015 року неодноразово відкладався, та в засіданні оголошувалась перерва, востаннє на 06 квітня 2015 року.

В порядку ст. 69 ГПК України, строк розгляду справи продовжувався.

В засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, судом встановлено:

01 жовтня 2012 року між КП "Козова Комунсервіс" Козівської селищної ради та ТОВ "Козівський цукровий завод" укладено договір №34 про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення, відповідно до умов якого виконавець (позивач) зобов'язувався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з постачання холодної води і водовідведення, а споживач (відповідач) брав на себе зобов'язання оплачувати надані послуги за встановленими тарифами не пізніше 20 числа розрахункового місяця.

Крім іншого, у п. 13 договору сторони передбачили обов'язок споживача (відповідача) не пізніше 15 числа кожного місяця надавати інформацію про кількість використаної води та забезпечувати доступ представників виконавця до засобів обліку води.

Як вбачається з представлених документів, зокрема виставлених на оплату рахунків (копії наявні у матеріалах справи), обґрунтованого розрахунку позовних вимог, пояснень представників сторін, за період з листопада 2012 року по грудень 2013 року споживачу було надано послуг на суму 134767,80 грн., з яких ТОВ "Козівський цукровий завод" оплачено 133910,82 грн. Тобто, заборгованість відповідача, станом на 01 січня 2014 року становила 856,98 грн.

У період з січня 2014 року по лютий 2015 року включно споживачу надано послуги з водопостачання і водовідведення на загальну суму 153287,70 грн.

Зауважень щодо відступів від положень угоди, інших недоліків від споживача послуг не надходило.

Впродовж 2014 року ТОВ "Козівський цукровий завод" перерахувало на користь КП "Козова Комунсервіс" 48716,68 грн. Проведення часткової оплати також свідчить про отримання відповідачем відповідних послуг.

Решта зобов'язання в сумі (856,98+153287,70 - 48716,68) 105428 грн. залишилось не виконаним.

Представник позивача пояснив, що для виставлення рахунків представники КП "Козова Комунсервіс" знімали показники в присутності працівника товариства з лічильника, вказаного у договорі, що розміщений на території підприємства. Для доступу до лічильника, отримувався дозвіл керівництва.

Відповіді на запитання суду про виконання цукровим заводом умов договору щодо надання показників лічильника позивачу, представник відповідача не надав, факт знімання показників лічильника представником позивача відповідач не заперечив.

Згідно з поясненнями представників сторін, на підприємстві встановлено пропускний режим, і без погодження з адміністрацією, на територію (у т.ч. і до місця розташування лічильника води) сторонні особи не допускаються.

Не заперечив представник відповідача і самого факту отримання послуг з водопостачання і водовідведення, у т.ч. в об'ємах вказаних в позові.

Отримане ТОВ "Козівський цукровий завод" повідомлення про необхідність погашення заборгованості №144 від 25 листопада 2014 року, боржник залишив без відповіді та задоволення.

Проти отримання згаданого повідомлення представник відповідача в судовому засіданні 05 березня 2015 року не заперечив.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, стало підставою для звернення прокурора до суду з вимогою про відновлення порушених прав позивача.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, не запереченими належним чином відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, стаття 525 ЦК України, встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За договором про надання послуг, згідно з ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 "Послуги. Загальні положення" можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, відповідно до ст. 903 ЦК України, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Судом з'ясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, розрахунок по оплаті вартості отриманих послуг відповідач здійснив лише частково, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 105428 грн.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. проведення розрахунку в повному обсязі станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення заборгованості в сумі 105428 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані і незаперечені належним чином відповідачем.

При цьому суд критично оцінює заперечення відповідача, як такі, що не підтверджені документально та спростовуються матеріалами справи.

Слід також зазначити, що згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)" обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод" (47600, вул. Заводська, 1, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, код 35452840) на користь Комунального підприємства "Козова Комунсервіс" Козівської селищної ради (47600, вул. Тернопільська, 8, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, код 35452861) 105428 (сто п'ять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 10 коп. заборгованості.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод" (47600, вул. Заводська, 1, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, код 35452840) 2108 (дві тисячі сто вісім) грн. 56 коп. судового збору в дохід держбюджету.

Видати накази.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 09 квітня 2015 року.

Суддя І.П. Шумський