Рішення

від 09.04.2015 по справі 922/3974/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2015 р.Справа № 922/3974/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком" м. Харків до 1. Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Київ , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське торгівельно-промислове об'єднання", м. Харків про треті особи стягнення коштів в сумі 752 864,74 грн. треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Комунальне підприємство "Жилсервіс-1"; 2. Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 39; 3. Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 36; 4 Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 54; 5. Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 43; 6. Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 42; 7. Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 26; 8. Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 37; 9. Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 1; 10. Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 19. за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від першого відповідача - Шурай А.В.,

від другого відповідача - не з'явився,

представники третіх осіб в судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.2014 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Українське торговельно-промислове об'єднання" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком" 565 985,86 грн. основного боргу, 68 422,01 грн. пені, 20 808,22 грн. 3% річних та 13 489,79 грн. судового збору. В частині стягнення 64 982,50 грн. заборгованості провадження у справі припинено. В частині стягнення 32 656,15 грн. пені у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2014 р. касаційну скаргу українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 та рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2014 скасовано, справу № 922/3974/13 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

За результатом нового розгляду справи № 922/3974/13 господарський суд Харківської області рішенням від 04.08.2014 року (суддя Сальнікова Г.І.) позовні вимоги задовольнив. Стягнув солідарно з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське торговельно-промислове об'єднання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком" 565 985,86 грн. основного боргу, 68 422,01 грн. пені, 20 808,22 грн. 3% річних та 13 489,79 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 (колегія у складі суддів: Бородіна Л.І., Здоровко Л.М., Лакіза В.В.) рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2015 року вищевказані судові акти було скасовано, а справу № 922/3974/13 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

11 лютого 2015 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу № 922/3974/13 призначено для розгляду судді Жельне С.Ч.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.02.2015 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.03.2015 року о 12:30.

Ухвалами суду від 03.03.2015 року та від 24.03.2015 року розгляд справи відкладався на 07.04.2015 року о 12:20 год.

У судовому засіданні 07.04.2015 року оголошувалась перерва до 09.04.2015 року до 14:20 год.

Позивач, після оголошеної перерви в судове засідання 09.04.2015 року не прибув. Про причини неявки суд не повідомив.

Представники другого відповідача, а також третіх осіб в господарське засідання 09.04.2015 року не прибули. Про причини неявки суд не повідомили.

Присутній в судовому засіданні 09.04.2015 року представник першого відповідача суд про повну оплату суми основного боргу в сумі 565 985,86 грн., та заперечив проти стягнення сум пені та відсотків річних.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача-2 та третіх осіб про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача-2 та третіх осіб за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.08.2012 року між позивачем (комітент) та відповідачем-1 (комісіонер) було укладено договір комісії №п398-1/319 (надалі - договір комісії), згідно з п.1.1. якого комісіонер від свого імені та за рахунок і за дорученням комітента зобов'язується за винагороду здійснити в інтересах останнього реалізацію шаф поштових з абонентським скриньками через безбалансові виробничі підрозділи комісіонера.

Асортимент, кількість та ціна товару зазначаються у Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору, у разі зміни асортименту та кількості товару сторони підписують Специфікації (Додаток №2), які є невід'ємною частиною договору та змінюють його умови стосовно асортименту, кількості та ціни товару, які містяться у Додатку №1 (п.п.1.2., 13.3.).

Остаточна кількість товару складається із сум Специфікацій (Додаток №2), які є невід'ємною частиною договору (п.1.3.).

Передача товару за договором комісії проводиться щомісячно, партіями протягом 7 робочих днів з дня погодження Специфікації (Додаток №2) на поставку товару (п.5.1.).

Згідно з п.5.5. договору комісії передача товару комітентом проводиться згідно з видатковими та податковими накладними на товар.

За виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 11,1% від вартості реалізованого товару за ціною, визначеною комітентом. Ціна реалізації товару не може бути вищою ніж та, яку визначив комітент згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (п.п.6.1., 6.2.).

В п.п.7.1.-7.4. договору комісії сторони погодили порядок проведення розрахунків та визначили, що винагорода комісіонера залишається останньому шляхом утримання належних комісіонеру сум із грошових коштів, сплачених покупцем комісіонеру за продаж товару комітента; грошові кошти комітенту перераховуються комісіонером по мірі реалізації товару комітента на підставі звітів комісіонера, які складаються комісіонером по мірі реалізації товару, але не менше ніж один раз на місяць; впродовж 30 робочих днів після закінчення терміну дії договору комісіонер збирає та повертає комітенту нереалізований товар; остаточні розрахунки за реалізований товар здійснюються протягом 15-ти банківських днів після повернення нереалізованого товару та підписання сторонами акту прийому-передачі (накладної) товару.

Умови договору комісії мають однакову зобов'язальну силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням Специфікації (Додаток №2), в період дії договору, яка підписуються обома сторонами та стають невід'ємною частиною договору (п.13.3.).

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони комітенту за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно зі ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

На виконання п.3.2 договору комісії від 03.08.2012р. між сторонами складені звіти комісіонера від 30.09.2012р., 31.10.2012р., 30.11.2012р., 31.12.2012р., якими підтверджується факт реалізації товару на загальну суму 1279769,05грн. Дані звіти підписані уповноваженими представника сторін та в них відсутні відомості про неотримання коштів від третіх осіб, яким реалізовано товар.

Статтями 627, 628 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктами 7.2, 7.3 договору комісії встановлено, що грошові кошти комітенту перераховуються комісіонером по мірі реалізації товару комітентом на підставі звітів комісіонера, які складаються комісіонером по мірі реалізації товару, але не менше ніж один раз на місяць. Впродовж 30 робочих днів після закінчення терміну дії договору комісіонер збирає та повертає комітенту нереалізований товар. Остаточні розрахунки за реалізований товар здійснюються протягом 15-ти банківських днів після повернення нереалізованого товару та підписання сторонами акту прийому-передачі (накладної) товару.

У звітах комісіонера від 30.09.2012 р. 31.10.2012 р., 30.11.2012 р. та 31.12.2012р. (т.1 а.с. 60-63) зазначено, що на підставі договору комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 р., укладеного УДППЗ "Укрпошта" та ТОВ "Ваго Телеком", 1-м відповідачем реалізовано товарну продукцію комітента протягом вересня 2012 р., жовтня 2012р., листопада 2012 р. та грудня 2012 року.

При цьому з вищезгаданих звітів комісіонера та акту звірки станом на 01.01.2013 року вбачається, що на виконання договору комісії 1-й відповідач реалізував товару на загальну суму 1 279 769,05 грн.

У звітах комісіонера чітко зазначено, який товар і на яку суму було реалізовано комісіонером без жодних застережень щодо неотримання грошових коштів від покупців (ст.1022 Цивільного кодексу України, п. 7.2. договору, звіти комісіонера).

В акті звірки розрахунків між позивачем та 1-м відповідачем, підписаним станом на 01.01.2013 року, також: не міститься жодного застереження чи вказівки на неотримання грошових коштів комісіонером від третіх осіб.

Отже, сторонами погоджено порядок перерахування грошових коштів комісіонером за реалізований товар. Таким чином у 1-го відповідача виник обов'язок по перерахуванню коштів за реалізований товар після складання звітів та реалізації товару.

Умовами спірного договору комісії від 03.08.2012р. не передбачено такої підстави для звільнення комісіонера (1-го відповідача) від обов'язку перерахування грошових коштів за реалізований товар, як невиконання третіми особами договору, укладеного з нею за рахунок комітента.

Таким чином, сторони договору комісії чітко визначили порядок перерахування коштів, а саме: по мірі реалізації товару та без жодних застережень щодо факту оплати реалізованого товару третіми особами комісіонеру.

За таких обставин, факт реалізації товару є тим самим юридичним фактом, з яким сторони договору пов'язують виникнення взаємних прав та обов'язків. Отже, по мірі реалізації товару комітента на підставі звітів комісіонера, які складаються комісіонером по мірі реалізації товару, але не менше ніж один раз на місяць, у 1-го відповідача виникає обов'язок провести розрахунки з позивачем, а у позивача виникає право вимагати здійснення таких розрахунків.

Посилання 1-го відповідача на ненастання у нього обов'язку по проведенню розрахунків з позивачем за договором комісії в зв'язку з неотриманням грошових коштів від третіх осіб за переданий ним товар відповідно до укладених договорів поставки, суд вважає необгрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з п.2.4 договору комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 року комісіонер зобов'язаний у випадку виникнення непередбачених обставин, що перешкоджають виконанню умов договору на умовах комітента, в триденний термін повідомити про це комітента.

У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази, комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи (ч.4 ст. 1016 ЦК України).

Перший відповідач стверджує, що листами від 17.10.2012 року №02-1-370 та від 28.12.2012 №02- 1-496 він повідомив позивача про порушення умов договорів поставки поштових шаф з абонентськими скриньками з боку третіх осіб.

Суд вважає неналежними доказами в розумінні статті 34 ГПК України листи УДППЗ "Укрпошта" від 17.10.2012р. №02-1-370 та від 28.12.2012р. №02- 1-496, якими воно повідомило ТОВ "Ваго Телеком" про порушення умов договорів поставки поштових шаф з абонентськими скриньками з боку третіх осіб (житлово-експлуатаційними підприємствами м. Дніпропетровська) та про неможливість виконання умов договору комісії від 03.08.2013р. до виконання зобов'язань третіми особами, до яких додані повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.1,а.с.129-131), оскільки надані повідомлення не свідчать про надіслання позивачу саме вищезазначених листів.

Відповідно до пунктів 8,19 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, до внутрішніх поштових відправлень належать листи прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

За приписами пунктів 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

За таких обставин, суд приходить до висновку про ненадання відповідачем -1 належних доказів, які б підтверджували факт надіслання вищезазначених листів ТОВ "Ваго Телеком", а саме, описів вкладення до цінного листа.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість 1-го відповідача перед TOB "Ваго Телеком" за договором комісії підтверджена належними доказами у справі, а саме: специфікацією, видатковими накладними, звітами комісіонера, актом звірки розрахунків між позивачем та відповідачем, платіжними дорученнями.

Судом також встановлено, що 03.08.2012 року між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) було укладено договір поруки (надалі - договір поруки) (т.1 а.с. 19), за умовами якого відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання всіх обов'язків відповідача-1 за договором комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 року (П.1.1.).

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В п.1.2. договору поруки зазначено, що у випадку порушення відповідачем-1 обов'язку за договором комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 року, відповідач-1 і відповідач-2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Як вбачається з матеріалів справи, порука за вказаним договором поруки не припинена.

Відповідачем-1 до суду були надані платіжні доручення на підтвердження здійснення оплати заборгованості за договором комісії в розмірі 565 985,86 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач-1 здійснив оплату заборгованості за договором комісій лише в грудні 2014 року, тобто після звернення позивача до суду з даним позовом.

За таких обставин суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині позову за відсутністю предмету спору відповідно до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних у розмірі 20 808,22 грн., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в розмірі 68 422,01 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п.8.1.3 договору комісії зазначено, що у разі несплати грошових коштів в строк, встановлений цим договором, комісіонер виплачує комітенту пеню в розмірі 0,2% за кожен день затримки від неоплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Судом встановлено, що зобов'язання сплатити борг за договором комісії від 03.08.2012р. №п398-1/319 виникло у 1-го відповідача з моменту складання звітів комісіонера, а саме: 30.09.2012р., 31.10.2012р., 30.11.2012р., 31.12.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що 1-й відповідач частково та несвоєчасно виконав свої зобов'язання за договором комісії від 03.08.2012р., чим порушив вимоги пункту 7.2 договору, а тому позивач, керуючись умовами пункту 8.1.3 правомірно, з урахуванням приписів статті 232 ГК України нарахував пеню в сумі 68 422,01грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи те, що умовами договору поруки передбачено солідарну відповідальність відповідачів, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів пеню в розмірі 68 422,01 грн. та 3% річних в розмірі 20 808,22 грн. В частині стягнення заборгованості в розмірі в розмірі 565 985,86 грн. провадження у справі слід припинити.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача-1 витрати по сплаті судового збору в сумі 13 489,79 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Що стосується, вказівок суду касаційної інстанції в постанові від 02 лютого 2015 року, відносно укладення договору комісії № п398-1/319 від 03.08.2012 року в межах наданих керівнику Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" повноважень, то з цього приводу необхідно зазначити,що судом у відповідності до вимого статті 111-12 ГПК України виконано вказівки Вищого господарського суду України та встановлено, що договір комісії від 03.08.2012р. №п398-1/319, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком" (комітентом) в особі директора Галіцина Д.А., який діє на підставі Статуту, та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" в особі директора Дніпропетровської дирекції УДППЗ "Укрпошта" Кільчинської І.М., яка діяла на підставі Положення про Дніпропетровську дирекцію і довіреності від 26.12.2011р., підписаний уповноваженою особою зі сторони УДППЗ "Укрпошта".

Доказом наявності повноважень на укладення спірного договору є нотаріально посвідчена довіреність від 26.12.2011р., у якій зазначено, що Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" уповноважує директора Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" Кільчинську І.М., зокрема, укладати договори з юридичними і фізичними особами про надання усіх видів послуг та робіт, договори оренди майна, що знаходяться на балансі філії (дирекції), відповідно до діючого законодавства (т.5,а.с.61-62). Дана довіреність з урахуванням вимог Цивільного кодексу України є належним доказом права особи - директора Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" Кільчинської І.М. на підписання договору комісії від 03.08.2012р. від імені Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Більш того, цей факт був, зокрема, підтверджений і представником 1-го відповідача в судовому засіданні 07 квітня 2015 року, який надав суду пояснення, що вони взагалі не заперечують та не оспорюють факт укладення договору комісії № п398-1/319 від 03.08.2012 року в межах наданих керівнику Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 553, 554, 610, 611, 612, 625, 627, 628, 1011, 1022 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське торговельно-промислове об'єднання" (61045, м. Харків, вул. О. Яроша, 9А, код ЄДРПОУ 36986178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком" (61045, м. Харків, О. Яроша, 9А, код ЄДРПОУ 36989226) пеню в розмірі 68 422,01 грн., 3% річних в розмірі 20 808,22 грн. та судовий збір в розмірі 13 489,79 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення заборгованості в розмірі 565 985,86 грн. провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 10.04.2015 р.

Суддя С.Ч. Жельне

справа № 922/3974/13