Постанова

від 07.04.2015 по справі 916/2882/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р.Справа № 916/2882/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ДПІ у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - Іванов Е.І. - за довіреністю;

від МП «Джерело» - Сахарова Н.М. - за довіреністю

від Болградської міської ради Одеської області - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

на рішення господарського суду Одеської області від 26 січня 2015 року

по справі №916/2882/14

за позовом Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

до Малого підприємства «Джерело»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Болградська міська рада Одеської області

про визнання права власності

Сторони та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 07.04.2015р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

У травні 2014р. Державна податкова інспекція у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - позивач, ДПІ) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Малого підприємства «Джерело» (надалі - відповідач, МП «Джерело»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Болградська міська рада Одеської області, в якому просила суд визнати за нею право власності на 100 відсотків частини нерухомого майна розташованого за адресою: 68702, Одеська область, м.Болград, вул.Асена Христєва, буд.24.

09.11.2014р. позивач подав місцевому господарському суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати за ДПІ у Болградському районі ГУ Міндоходів в Одеській області право власності на нерухоме майно, відображене у плані земельної ділянки за адресою: 68702, Одеська область, місто Болград, вулиця Асена Христєва, буд. 24, літерами «В» та «Г», загальною площею 111,9кв.м.

Позовні вимоги, із посиланням норми на п.1 ч.2 ст.16, ст.182, ч.1 ст.316, ст.319 ЦК України, обґрунтовані тим, що Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Жовтневе» за видатковою накладною від 27.12.1999р. №8106, з оформленням податкової накладної від 27.12.1999р. №624, було передано ДПІ у Болградському районі Одеської області нерухоме майно, яке було придбане у МП «Джерело», у зв'язку із досягненням згоди на проведення взаємозаліку в рахунок погашення податкової заборгованості по 30% згідно ст.6 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні». Таким чином, ДПІ у Болградському районі Одеської області набула право власності на спірне нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.01.2015р. (головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Гуляк Г.І., Оборотова О.Ю.) відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження досягнення згоди між ним та КСП «Жовтневе» щодо таких істотних умов для договору, за яким переходить право власності на нерухоме майно, як його індивідуальні ознаки, зокрема, характеристики за технічною інвентаризацією, літери, їх окрема та загальна площа, експлікація внутрішніх площ, тощо (що є порушенням норм ст.153 ЦК УРСР). Видаткова накладна від 27.12.1999р. №8106, податкова накладна від 27.12.1999р. №624 та звернення КСП «Жовтневе», не містять вказаних відомостей (умов). Тобто, договір про відчуження нерухомого майна в рахунок погашення податкового боргу, оформлений складанням вказаних документів, є неукладеним. А відтак, на його підставі не виникло жодних прав та обов'язків, зокрема, й право власності (оперативного управління) позивача на будівлі літ. В, Г, що розташовані за адресою: м. Болград, вул. 25 Серпня, 109. Між МП «Джерело» та СВК «Жовтневе» укладено Договір купівлі-продажу будинку від 16.06.2000р. (будівлі «В», «Г» по вул. 25 Серпня,109), посвідчений державним нотаріусом Болградської державної нотаріальної контори. Вказаний договір укладений МП «Джерело» через більш ніж півроку після оформлення видаткової накладної від 27.12.1999р. №8106 та податкової накладної від 27.12.1999р. №624 від імені КСП «Жовтневе». При цьому, під час укладення цього договору покупець мав вже інше найменування, а саме, СВК «Жовтневе». Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1 ст.128 ЦК УРСР). Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження передачі майна від МП «Джерело» до СВК «Жовтневе» за Договором купівлі-продажу будинку від 16.06.2000р. Тобто, докази виникнення права власності СВК «Жовтневе» за вказаним договором відсутні. Отже, КСП «Жовтневе» станом на 27.12.1997р. не було власником спірного майна а відтак, не мало й права на його відчуження ДПІ у Болградському районі.

Не погодившись з рішенням суду , ДПІ у Болградському районі звернулася з апеляційною скаргою , в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ДПІ у Болградському районі зазначила, не згодна із зазначеним рішенням суду, вважає, що судом не надано належної правової оцінки обставинам справи у їх сукупності, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та є таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав:

- суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував пояснення колишнього керівника СВК «Жовтневе» Кірчева І.Г. від 12.08.2013р., відповідно до яких, зазначення в документах виданих керованим ним кооперативом адреси м.Болград, вул.Асена Христєва, 25 є технічною помилкою, так як кооператив придбавав нерухоме майно розташоване за адресою м.Болград, вул. 25 Серпня, 109, та не враховано дані листа КП «Болградське БТІ» від 17.03.2014р. з якого також вбачається, що об'єкти нерухомого майна розташовані за адресами: м.Болград вул.25 Серпня, 109 та м.Болград вул.А.Христєва, 24 є одними й тими самими об'єктами нерухомого майна, а за адресою м.Болград, вул.А.Христєва, 25 розташований житловий будинок, який належить двом фізичним особам;

- накладна №8106 від 27.12.1999р, у відповідності із приписами чинного законодавства, у тому числі ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції. Суд першої інстанції при ухваленні рішення невірно трактує приписи ст.224 ЦК Української РСР, з незрозумілих причин трактує приписи цієї статті на користь відповідача, чим порушено норми матеріального права;

- дійсно сторонами було допущено недоліки у частині зазначення у документах не усіх істотних умов та індивідуальних ознак отриманого нерухомого майна, але аналіз даних, представлених позивачем до суду першої інстанції надає можливість у повному обсязі переконатися, що СВК «Жовтневе» було передано у власність податкового органу нерухоме майно відображене у плані земельної ділянки за адресою: 68702, Одеська область, м.Болград, вул.А.Христєва, 24, літерами «В» та «Г» загальною площею 111,9кв.м.;

- ДПІ у Болградському районі в Одеській області, не була стороною договору купівлі-продажу від 16.06.2000р., укладеного між МП «Джерело» та СВК «Жовтневе», та надати копію акту приймання-передавання нерухомого майна придбаного за договором купівлі-продажу від 16.06.2000р. просто фізично невзмозі;

- жодних даних щодо непередачі нерухомого майна придбаного за договором купівлі-продажу від 16.06.2000р. МП «Джерело» до СВК «Жовтневе» в суду першої інстанції не було. Навпаки виписка накладної №8106 від 27.12.1999р. та податкової накладної від 27.12.1999р. №624 свідчить про те, що придбане майно все ж таки перейшло у власність СВК «Жовтневе».

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду; зобов'язано ДПІ у Болградському районі ГУ Міндоходів в Одеській області у строк до 17.03.2015 року: сплатити судовий збір у розмірі 913,50грн. та надати суду відповідні докази оплати та зарахування судового збору в доход Державного бюджету України; надати докази надсилання копії апеляційної скарги третій особі Болградській міській раді Одеської області.

17.03.2015р. ДПІ у Болградському районі подала Одеському апеляційному господарському суду ксерокопію квитанції №155 від 16.03.2015р. про сплату судового збору у сумі 914грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2015р. зобов'язано скаржника у строк до 07.04.2015 року надати суду оригінал квитанції №155 від 16.03.2015р.

07.04.2015р. ДПІ у Болградському районі подала суду апеляційної інстанції квитанцію №155 від 16.03.2015р.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник МП «Джерело» заперечувала проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Болградська міська рада Одеської області свого представника в засідання суду апеляційної інстанції не направила.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та МП «Джерело», обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що 13.09.1995р. між представництвом Фонду державного майна України в Болградському районі (Продавець) та товариством покупців членів трудового колективу МП «Джерело» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу будівлі, що розташована за адресою: Одеська область, м.Болград, вул.25 Серпня, 109.

Згідно із п.п.1.1, 1.2, 1.4 вказаного договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця будівлю літер «В» і «Г», що орендується МП «Джерело», загальною площею 111,9кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська область, м.Болград, вул.25 Серпня, 109, а покупець зобов'язався прийняти цю будівлю та сплатити ціну - 296099000 карбованців. Право власності на будівлю переходить до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі.

Договір купівлі-продажу будівлі від 13.09.1995р. був зареєстрований рішенням Виконкому Болградської міської ради народних депутатів «Про реєстрацію договорів купівлі-продажу» від 18.10.1995р. №338 (Пункт 1.2 Рішення).

27.12.1999р. КСП «Жовтневе» складено накладну №8106, у якій зазначено «відпустити Болград ДПІ зі складу КСП «Жовтневе» по довіреності №027465 від 27.12.1999р. гр. Потокер Т.Г. (прізвище нерозбірливо) виробниче приміщення по вул. 25 Серпня, 109, сума - 3600, в т.ч. 20% ПДВ 600». У цій накладній міститься підпис невідомої особи напроти позначення «головний бухгалтер» і «відпустив», та підпис напроти слова «отримав», проте печатки зазначених юридичних осіб у накладній відсутні, тобто приналежність підписів певним особам нічим не посвідчена.

27.12.1999р. КСП «Жовтневе» було виписано податкову накладну № 624, у якій в графах «Номенклатура поставки товарів (робіт, послуг) продавця» і «Загальна сума коштів, що підлягає оплаті» зазначено: «Виробниче приміщення по вул. Асена Христєва, 25", та вказано загальну суму ПДВ 3600. Ця податкова накладна містить печатку Колективного сільськогосподарського підприємства Жовтневе" (код 03768842) та підпис особи, яка її склала - Попової Т.І.

Відповідно до письмового звернення без дати та номеру вихідної кореспонденції від імені КСП «Жовтневе» в особі голови Кірчева І.Г. до ДПІ в Болградському районі (копія якого наявна в матеріалах справи), у зв'язку із відсутністю грошових коштів на рахунку у порядку взаєморозрахунку в рахунок погашення заборгованості по 30 % КСП «Жовтневе» пропонує ДПІ у Болградському районі Одеської області виробниче приміщення по вул. Асена Христєва, 25, на суму 3600 грн.

16.06.2000р. між МП «Джерело» (Продавець) та СВК «Жовтневе» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу будинку, посвідчений державним нотаріусом Болградської державної нотаріальної контори Кухарєвою В.Б., зареєстрований в реєстрі за номером 4709.

Відповідно до пунктів 1, 3 вказаного договору Продавець продав, а Покупець придбав за 3600грн. будівлі літ. «В», «Г», загальною площею 111кв.м., що розташовані в м.Болграді, вул. 25 Серпня, 109, на земельній ділянці площею 2184 кв.м.

У пункті 2 Договору купівлі-продажу від 16.06.2000р. зазначено, що «Строєнія, що продаються, належать Продавцю на підставі договора купівлі-продажу, посвідченого Болградською держнотконторою за реєстром №3449 від 13.09.1995р., зареєстрованого в Болградському БТІ за №60 від 08.06.2000р.».

Відповідно до листа КП «Болградське БТІ» від 17.03.2014р. №68 (копія якого наявна в матеріалах справи) станом на 31.12.2012р.: 1. Право власності на об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м.Болград, вул.А.Христєва,24 належить ДПІ у Болградському районі Одеської області (87/100 частин) на підставі свідоцтва про право власності №546 від 20.06.1997р. та МП «Джерело» - 13/100 частин, на підставі свідоцтва про право власності №546 від 20.06.1997р. 2. Об'єкт за адресою: Болград, вул. Асена Христєва, 25 є житловим будинком та належить Пінкіній С.П. -1/2 частина та Масленковій Н.Б. - 1/2 частина.

Крім того, в вищезазначеному листі зазначено, що на підставі архівної справи об'єкт, що розташований за адресою: Болград, Асена Христєва,24 та Болград, вул.25 Серпня, 109 - це один і той самий об'єкт нерухомості та належить власникам, зазначеним у п.1 листа.

ДПІ вважає себе власником нерухомого майна (літери «В», «Г» по вул.А.Христєва, буд.24, м.Болград), у зв'язку із чим звернулася до суду з позовом, вважаючи МП «Джерело» особою, яка не визнає її право власності.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду такого.

В обґрунтування позовних вимог ДПІ у Болградському районі Одеської області, крім іншого, посилалась на положення ст.6 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, яка була чинною станом на 27.12.1999р.), відповідно до норм якої видатки на утримання державних податкових інспекцій визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету. Державні податкові інспекції спрямовують на розвиток матеріально-технічної бази 30 відсотків донарахованих і стягнутих за результатами документальних перевірок сум податків, інших платежів і внесків, фінансових санкцій (за вирахуванням сум, що повертаються платникам за їх позовами до державних податкових інспекцій на підставі рішень суду чи арбітражного суду та в інших випадках, передбачених законодавством). Порядок використання зазначених коштів визначається Міністерством фінансів України.

В той же час, відповідно до ст.224 ЦК Української РСР від 1963р., який діяв на момент складення видаткової та податкової накладних від 27.12.1999р., було передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п.2 ч.1, ч.2 ст.44 ЦК Української РСР угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР, повинні укладатись у письмовій формі . Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Відповідно до ст.153 ЦК Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.2 ст.154 ЦК Української РСР передбачено, що якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте ДПІ у Болградському районі Одеської області ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду не надано суду доказів на підтвердження досягнення згоди між нею та КСП «Жовтневе» щодо таких істотних умов для договору, за яким переходить право власності на нерухоме майно, як його індивідуальні ознаки, зокрема, характеристики за технічною інвентаризацією, літери, їх окрема та загальна площа, експлікація внутрішніх площ, тощо.

Видаткова накладна від 27.12.1999р. №8106, податкова накладна від 27.12.1999р. №624 та звернення КСП «Жовтневе», не містять вказаних відомостей (умов). Тобто, договір про відчуження нерухомого майна в рахунок погашення податкового боргу, оформлений складанням вказаних документів, є неукладеним, тобто на його підставі не виникло жодних прав та обов'язків, зокрема, й право власності (оперативного управління) ДПІ у Болградському районі Одеської області на будівлі літ. «В», «Г», розташовані за адресою: м. Болград, вул. А.Христєва,24.

Згідно із ст.225 ЦК Української РСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що КСП «Жовтневе» станом на 27.12.1999р. не було власником будівель літ. «В», «Г», загальною площею 111кв.м., розташованих в м. Болграді, вул. 25 Серпня, 109, та не мало права на відчуження цього нерухомого майна ДПІ у Болградському районі Одеської області, оскільки договір купівлі продажу між МП «Джерело» (Продавець) та СВК «Жовтневе» (Покупець) будівель літ. «В», «Г» за вищезазначеною адресою був укладений лише 16.06.2000р. , а станом на 27.12.1999р. власником будівель літ. «В», «Г» було МП «Джерело» на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.1995р. укладеного між представництвом Фонду державного майна України в Болградському районі (Продавець) та товариством покупців членів трудового колективу МП «Джерело».

Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта стосовно виникнення у ДПІ права власності на нерухоме майно на підставі видаткової та податкової накладної, оскільки ці докази не є допустимими як стосовно обставини передачі нерухомого майна, так і щодо обставини укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна у належній формі.

Колегія суддів звертає увагу на безпідставність вимог про визнання права власності саме за ДПІ, яка є державним органом, юридичною особою публічного права, та не може мати у приватній власності будь-яке майно, у тому числі нерухоме.

Відповідно до ст.318 ЦК України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно із ч.1 ст.325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно із ч.1 ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

В даній справі ДПІ вимагає визнати право власності на нерухоме майно саме за собою, а не державою, що є хибною правовою позицією, для погодження з якою відсутні законні підстави.

У сукупності із висновками апеляційного господарського суду колегія суддів вважає відмову у задоволенні позовних вимог законним результатом вирішення спору та не вбачає в доводах апеляційної скарги будь-яких заслуговуючих на увагу підстав в контексті вимог скаржника про скасування оскаржуваного судового рішення.

Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції відомостей, що містяться в листі КП «Болградське БТІ» також не заслуговують на увагу, оскільки ці відомості стосуються лише визначення та уточнення юридичної адреси нерухомого майна, на яке претендує ДПІ у Болградському районі Одеської області, в той час як судом першої інстанції обґрунтовано встановлено відсутність підстав для визнання за ДПІ права власності на нерухоме майно на підставі видаткової та податкової накладної, які не є правовстановлюючими документами щодо нерухомого майна.

Оспорювання належності на праві власності спірного нерухомого майна МП «Джерело», що фактично має місце виходячи із змісту апеляційної скарги ДПІ у Болградському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, за своєю суттю виходить за межі даного спору, а дослідження обставин, на які посилається скаржник, не входить до предмету доказування по справі.

Інші доводи апеляційної скарги ДПІ у своїй сукупності не свідчать про порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам, що мають значення для вирішення спору, відтак, підставою для скасування оскаржуваного рішення слугувати неспроможні.

На підставі викладеного, колегія суддів залишає оскаржене рішення господарського суду Одеської області від 26.01.2015р. без змін як законне та обґрунтоване, ухвалене у відповідності до встановлених фактичних обставин справи та норм законодавства.

Керуючись ст.ст.99,101-103,105 ГПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 26.01.2015р. по справі №916/2882/14 залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.04.2015р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.