Ухвала

від 31.03.2015 по справі 804/12381/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2015 рокусправа № 804/12381/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (дов. від 17.09.2013 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року

у справі № 804/12381/14

за позовом фізичної особи-підприємства ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000851701 від 26.03.2014,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000851701 від 26.03.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 15339 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість згідно податкової накладної, отриманої від ПП «Дніпропостачупаковка», що підтверджується первинними бухгалтерськими, дозвільними та розрахунковими документами, які були надані податковому органу під час проведення перевірки. Господарські операції з ПП «Дніпропостачупаковка» та ПП «Дарія» не суперечать актам цивільного законодавства, а проведеною перевіркою не встановлено фактів, які свідчили, що проведення таких операцій не відповідає дійсним намірам сторін та що вони спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами. Також позивач зазначає, що неправильність заповнення товарно-транспортної накладної №80 від 02.02.2012 не може свідчити про відсутність реальних змін майнового стану позивача. До того ж, позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність свого контрагента, зокрема несплату податків чи недостовірність його відомостей.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивачем не надано до перевірки документів, які б підтверджували транспортування товару від міста Дніпропетровськ до міста Кам'янка-Дніпровськ, технічних паспортів, сертифікатів якості, відповідності та інших документів, що підтверджують якість товарів, документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в місцях прийому-передачі товару, що підтверджує відсутність доказів фактичного відвантаження матеріалів ПП «Дніпропостачупаковка» на адресу позивача та їх отримання.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засідання просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємства ОСОБА_2 з питань дотримання законодавства по ПДВ та підтвердження відомостей із ПП «Дніпропостачупаковка» (ЄДРПОУ 30627682) за лютий 2012 року, за результатами якої складено акт №805/04-63-1701/232350041 від 07.03.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.6 ст.198 ПК України з урахуванням п.п.198.2, п.198.3, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2012 року на загальну суму 10226 грн.

Податковий орган виходив з того, що за результатами аналізу податкової звітності з ПДВ за лютий 2012 року, позивачем включено у додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 10 225,75 грн. по постачальнику ПП «Дніпропостачупаковка», проте, згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизовано співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області встановлено розбіжності між сумами ПДВ, задекларованими ФОП ОСОБА_2 та контрагентом-постачальником ПП «Дніпропостачупаковка» в сумі - 10225,75 грн.

В ході перевірки контролюючий орган, з огляду на те, що до перевірки не було надано технічних паспортів, сертифікатів якості, відповідності та інших документів, що підтверджують якість товарів, документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в місцях прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування товару, дійшов висновку, що платник податків не підтвердив факту реального постачання товару, з яким закон пов`язує право на формування податкового кредиту за операціями з ПП «Дніпропостачупаковка».

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00008511701 від 26.03.2014, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 15339,00 грн., в тому числі за основним платежем - 10226,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5113,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Судом встановлено, відповідачем не спростовано, що у періоді, який перевірявся, позивач мав господарські відносини щодо придбання товару з ПП «Дніпропостачупаковка».

27.01.2012 між позивачем (Покупець) та ПП «Дніпропостачупаковка» (Постачальник) укладений договір поставки №5/1/12, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця товар (гофроящик), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його на умовах цього договору.

Найменування, кількість, ціна та асортимент постачає мого товару зазначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Відповідно до п.1.2 договору загальна вартість договору складається з вартості товару, вказаної в товарних накладних, включаючи ПДВ та складає 500 000,00 грн., в т. ч. ПДВ 83333,34 грн. Розрахунок за товар, постачає мий за цим договором, здійснюється з моменту отримання Покупцем товару по видатковим накладним з відстрочкою платежу 21 (двадцять один) календарний день шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.3.1 договору).

Фактичне виконання договору підтверджується наступними документами: рахунками-фактурами №РН-0000095 на загальну суму 21422,29 грн., №СФ-0000096 від 02.02.2012 на загальну суму 39932,20 грн., №-000000120 від 02.02.2012 на загальну суму 2700,00 грн.; видатковими накладними №РН-0000079 від 02.02.2012 на загальну суму 21422,29 грн., №РН-0000080 від 02.02.2012 на загальну суму 39932,20 грн.; податковими накладними №7 від 02.02.2012 на загальну суму 21422,29 грн., в т.ч. ПДВ 3570,38 грн., №8 від 02.02.2012 на загальну суму 39932,20 грн., в т. ч. ПДВ 6655,37 грн.; банківськими виписками за 26.03.2012, за 04.04.2012, за 27.04.2012, за 15.05.2012, за 06.06.2012, за 22.06.2012, за 14.08.2012, за 28.08.2012, за 20.09.2012, за 04.10.2012, за 01.11.2012, за 23.11.2012, за 28.03.2012.

Транспортування товару проводилось ПП «Дарія» (код ЄДРПОУ 25481681) відповідно до договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом №179 від 01.01.2012, копія якого міститься в матеріалах справи, підтверджується товарно-транспортною накладною від 02.02.2012 №80.

Придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчить договір №18 від 04.01.2011, укладений з ПП КФ «ДіСтас», відповідно до якого останній зобов'язується виконати з давальницької сировини бляшанобаночну продукцію, що відповідає вимога ГОСТа 5981-88. Виконання вказаних робіт підтверджується актами надання послуг по переробці №60 від 10.02.2012, №68 від 23.02.2012, №69 від 23.02.2012, №59 від 10.02.2012, №62 від 10.02.2012, №67 від 23.02.2012.

Також, в матеріалах справи міститься договір оренди землі №211 від 27.07.2010, укладений позивачем з Кам'янсько-Дніпровською міською радою щодо оренди земельної ділянки для розташування бляшанобаночного виробництва та строком дії 10 років, рішення Кам`янсько-Дніпровської міської ради №21 від 16 липня 2010 року про надання земельної ділянки в оренду; дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки №690.10.12-28.72.0 від 14 жовтня 2010; дозвіл №13 від 03 червня 2014 на роботу цеху бляшанобаночного виробництва ОП ПП ОСОБА_2; витяг про реєстрацію права власності від 04.06.2008 на нежиле приміщення складу готової продукції, розташованого за адресою: Запорізька обл., Камінсько-Дніпровський район, м.Кам'янка-Дніпровська, вул.Промислова, буд.1; штатний розпис з 01.02.2012; відомість про виплату грошей №12, №13, №14, №15 за лютий 2012 року, трудові договори від 15.11.2010, від 01.09.2010, від 14.09.2010, що свідчить про наявність трудових, виробничих потужностей для здійснення підприємницької діяльності.

Фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та вказаним вище підприємством-постачальником, відображення позивачем операції з отримання обумовленого договором товару у відповідному періоді в обліку відповідачем не спростовані.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності відповідачем також не спростовано.

Стосовно посилань податкового органу на ненадання позивачем до перевірки технічних паспортів, сертифікатів якості, відповідності та інших документів, що підтверджують якість товарів, документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в місцях прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Тим більш, що відповідачем не доведено, що придбаний у вищевказаного контрагентів товар є товаром, сертифікація якого обов'язковою.

Стосовно встановленої відповідачем відсутності факту передачі товарів від постачальника до покупця апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З цих підстав є помилковим твердження відповідача, що відсутність товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту поставки товару. Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна №80 від 02.02.2012, неправильність заповнення якої не спростовує факту отримання позивачем обумовленого договором з ПП «Дніпропостачупаковка» товару і використання цього товару у власній господарській діяльності позивача.

На момент укладення та виконання означеного вище договору, контрагент позивача ПП «Дніпропостачупаковка» мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаним контрагентом у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Крім того, господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Належні докази недійсності вищезазначеного договору, використання придбаного товарів у неоподатковуваних операціях, в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем вказані нормі законодавства не враховані, належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Також зазначений вище договір (правочини), укладений позивачем з ПП «Дніпропостачупаковка», не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства, або порушував публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагента ПП «Дніпропостачупаковка», вчинені на виконання укладеного договору, направлені саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів відповідного виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку ПП «Дніпропостачупаковка», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для збільшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Наведене свідчить про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовних вимог щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року у справі № 804/12381/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко