Рішення

від 09.04.2015 по справі 916/828/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2015 р.Справа № 916/828/15-г

За позовом Приватного підприємства "ПЕЛІОН"

до відповідача Селянського (Фермерського) господарства "ВЕГЛІЯ"

про стягнення 53026,84 грн.

Суддя Гут С.Ф.

Представники:

Від позивача: Шабалін В.Ю., довіреність №1 від 25.02.2015р.;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне підприємство "ПЕЛІОН", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Селянського (Фермерського) господарства "ВЕГЛІЯ" про стягнення заборгованості у розмірі 53026,84грн., а саме: основного боргу у розмірі 42802,45грн., пені у розмірі 5726,15грн., штрафу у розмірі 3865грн. та 3% річних у розмірі 633,24грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.15р. порушено провадження у справі №916/828/15-г.

19.03.2015р. від відповідача надійшла заява (вх.ГСОО№7201/15 від 19.03.2015р.), відповідно до якої відповідач зазначає що не може прибути у судове засідання призначене на 19.03.2015р., у зв'язку з тимчасовою хворобою.

Надана заява судом залучена до матеріалів справи.

19.03.2015р. позивач надав клопотання (вх.ГСОО№7204/15 від 19.03.2015р.) про залучення до матеріалів справи документів.

Надане клопотання судом розглянуто, задоволено та залучено з доданими документами до матеріалів справи.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

16.05.2014р. між Приватним підприємством "ПЕЛІОН" (продавець) та Селянським (Фермерським) господарством "ВЕГЛІЯ" (покупець) укладено договір №230514/1, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість. Найменування товару визначене в додатках до цього договору, які складають його невід'ємну частину.

Згідно з п.2.1. договору, розгорнутий асортимент та кількість Товару, що постачається, визначаються у Додатках до Договору.

Відповідно до п.4.1. договору, Термін поставки Товару визначається у Додатках до Договору. Але термін може бути продовжений на строк отримання Узгодження умов та режиму перевезення небезпечного вантажу з ДАІ (згідно наказу МВС України від 26.07.2004р. №822) із врахуванням змін та доповнень до цього акту. У цьому випадку покупець не має права нараховувати будь-які штрафні санкції продавцю.

Умовами п. 5.2. Договору передбачено, що загальна вартість Товару (в тому числі ПДВ) в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті визначаються шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у додатках до цього договору.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що сторони крім встановлення валюти зобов'язання в гривнях, додатково встановили еквівалент вартості зобов'язання в іноземні валюті, використовуючи середній Міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ на дату що передує даті підписання договору та відповідного додатку до договору.

У випадку зміни курсу гривні щодо середнього міжбанківського валютного курсу продажу іноземної валюти на дату, що передує даті відвантаження товару, більш ніж на 1% - продавцем здійснюється при відвантаженні товару та оформлені видаткової накладної відповідний перерахунок вартості товару в гривнях про порційно до зміни середнього Міжбанківського валютного курсу продажу валюти за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ на дату, що передує даті відвантаження продукції.

Якщо додатками до Договору передбачається відчуження товару на умовах відстрочки або розстрочки платежу, ціна товару і його загальна вартість може бути змінена Продавцем, шляхом виставлення Покупцеві відповідного рахунку-фактури у випадку зміни середнього міжбанківського валютного курсу продажу іноземної валюти до гривні на дату, яка передує даті оплати, більш ніж на 1% - відносно середнього міжбанківського валютного курсу продажу іноземної валюти до гривні, що діяв на дату укладення відповідного додатку до цього договору та/або оформлення відповідної видаткової накладної на поставлену партію.

Згідно п. 6.1. Договору, Загальна вартість Товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в Додатках до Договору.

Умовами п. 6.3 договору, якщо покупець не здійснив у встановлений додатками до цього договору строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, умова розстрочення платежу, визначена додатками до цього договору вважається скасованою, строк оплати настає негайно по всім неоплаченим товарам, що поставляються по вказаному договору, а прострочення є підставою нарахування штрафу, пені та процентів відповідно до ст. 536 ЦК України.

Згідно з п. 10 цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін. Строк дії цього договору становить 12 місяців . Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Пунктом 11.1. Договору передбачено за порушення умов Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, у тому числі неотриманий прибуток у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно п.11.2 Договору за порушення строків виконання зобов'язання за Договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Відповідно до п.11.3 Договору в разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів покупець, крім пені, сплачує продавцеві штраф в розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків) від загальної вартості товару.

Відповідно до Додатку №1 від 23.05.2014р. до Договору №230514/1 від 16.05.2014р. Товар (Додаток №3), а саме хімічні речовини - «косайд 2000», «карате зеон», «фастак», повинні бути поставлені ПОКУПЦЮ в строк до 28.05.2014 року.

На момент складання Додатку №1 вартість товару з ПДВ складала 25766,65грн. (еквівалент загальної вартості в іноземній валюті складає 2 129,45 доларів США) і повинна бути сплачена в наступні строки: 40% загальної вартості товару в строк до 23 травня 2014р., 60% загальної вартості товару до 15 серпня 2014р.

23.05.2014р. Позивачем на адресу Відповідача було проведене постачання товару, а саме хімічних речовин - косайд 2000, карате зеон, фастак, на суму 25766,65грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №РН-0000012 від 23.05.2014р. (Додаток №11).

23.05.2014р. Відповідач згідно з Додатком №1 від 23.05.2014р. до Договору №230514/1 від 16.05.2014р. сплатив 40% загальної вартості товару, що складає 10306,66грн. та підтверджується Довідкою за розрахунковим рахунком Позивача №2171998 від 20.02.2015р. про стан розрахунків. Будь-яких претензій до Позивача, щодо своєчасності поставки замовленого Товару, чи якості Товару від Відповідача на адресу Позивача не надходило, проте 60% загальної вартості товару залишаються не сплаченим.

18.12.2014р. з повідомленням про вручення на адресу відповідача була направлена претензія про проведення розрахунків за Договором з врахуванням перерахунку вартості Товару на дату подання претензії відповідно до п. 5.3. Договору.

Претензія була отримана Відповідачем 20.12.2014р. (згідно відмітки на повідомленні про вручення), але ні відповіді на претензію, ні проведення розрахунків з боку боржника, до теперішнього часу не отримано.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо проведення оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 53026,84грн., а саме: основний боргу у розмірі 42802,45грн., пеню у розмірі 5726,15грн., штраф у розмірі 3865грн. та 3% річних у розмірі 633,24грн..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №230514/1 від 16.05.2014р. щодо проведення оплати за поставлений товар у розмірі 60% загальної вартості товару, з урахуванням перерахунку вартості несплаченого товару відповідно до п.5.3. Договору, існування заборгованості Селянського (Фермерського) господарства "ВЕГЛІЯ" щодо оплати 60% загальної вартості товару, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, з урахуванням перерахунку вартості несплаченого товару відповідно до п. 5.3. Договору у розмірі 42802,45грн., є обґрунтованими та підлягають судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Селянського (Фермерського) господарства "ВЕГЛІЯ" пені в розмірі у розмірі 5726,15грн.а саме: за період з 16.08.2014р. по 12.11.2014р. на суму 42802,45грн. у розмірі 2609,19грн., за період з 13.11.2014р. по 05.02.2015р. на суму 42802,45грн. у розмірі 2659,62грн. та за період з 06.02.2015р. по 16.02.2015р. на суму 42802,45грн. у розмірі 457,62грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, встановив, що розрахунок пені здійснений належним чином, тому заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5726,15грн. підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3865грн.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.11.3 Договору в разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів покупець, крім пені, сплачує продавцеві штраф в розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків) від загальної вартості товару.

При укладені договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та договірних санкцій у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому судом відповідно до ст. 11128 ГПК України враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011 та презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Отже, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу ( у розмірі 15% від загальної суми вартості товару) у розмірі 3865грн., суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними та підлягають задоволенню. (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України, № 3-35гс13 від 03.12.2013 р. у справі № 908/43/13-г відповідно до якої в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. При цьому, на цю пеню не розповсюджуються дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим).

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 633,24грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Селянського (Фермерського) господарства "ВЕГЛІЯ" за договором №230514/1 від 16.05.2014р., та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних, судом встановлено, що розрахунок трьох процентів річних здійснений належним чином, тому заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 633,24грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Приватного підприємства "ПЕЛІОН" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача Селянського (Фермерського) господарства "ВЕГЛІЯ" заборгованості у розмірі 53026,84грн., а саме: основного боргу у розмірі 42802,45грн., пені у розмірі 5726,15грн., штрафу у розмірі 3865грн. та 3% річних у розмірі 633,24грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1827грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства "ВЕГЛІЯ" (68662, Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Ларжанка, вул. Ізмаїльська, буд. 104, код ЄДРПОУ 31125687) на користь Приватного підприємства "ПЕЛІОН" (65029, м. Одеса, вул. Князівська, буд. 32, офіс 206, код ЄДРПОУ 38153967, р/р26005054308308, у ЮГРУ „Приват БАНК", МФО 328704) суму основного боргу у розмірі 42802(сорок дві тисячі вісімсот дві)грн. 45коп., пеню у розмірі 5726(п'ять тисяч сімсот двадцять шість)грн. 15коп., штраф у розмірі 3865 (три тисячі вісімсот шістдесят п'ять)грн., 3% річних у розмірі 633(шістсот тридцять три)грн. 24коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 1827(одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.04.2015р.

Суддя С.Ф. Гут