Постанова

від 24.03.2015 по справі 810/690/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року (17:24 год.) м. Київ 810/690/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "СТЕДІ" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

позивача - Басенко В.О., довіреність б/н від 10.03.2015;

відповідача - не з'явився;

Суть спору : позивач - Приватне підприємство "СТЕДІ" звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008892202 від 06.11.2014.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки №680/10-06-22-02/32832001 від 24.10.2014 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "СТЕДІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "МІКАС ПЛЮС" (Код ЄДРПОУ 38148234) за період: січень 2014 року щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 15855,00 грн.

Позивач стверджує, що реальність господарських операції з вказаним суб'єктом господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а отримані товари були використані в господарській діяльності позивача, а саме з метою їх подальшого використання у виробництві власної продукції для реалізації замовникам, що спростовує висновки відповідача про нікчемність/фіктивність проведених операцій.

Сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "МІКАС ПЛЮС" підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України та Порядку їх заповнення.

Позивач спростовує висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій наявністю у позивача виробничих потужностей та складських приміщень, доказами оприбуткування отриманих від ТОВ "МІКАС ПЛЮС" товарів та доказами подальшого їх використання для виконання зобов'язань перед контрагентами: ПП "УКРТОРГБУД ІНВЕСТ", ТОВ "Мальви-Меблі", ТОВ " 11 МІРРОРС ОТЕЛЬ", ТОВ "Парк-Готель-Київ", ТОВ "БМК "Енергомонтажвентиляція", ТОВ "Толаріс-ІНК".

Крім того позивач зазначає, що навіть за наявності нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатись до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях, стверджуючи при цьому, що господарські операції позивача з контрагентом носять фіктивний характер, посилаючись на акт Печерської ДПІ ГУ Міндоходів в місті Києві № 1017/26-55-22-07/38148234 від 03.04.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю"МІКАС ПЛЮС" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 28.02.2014. Про відсутність реального характеру відносин між позивачем та ТОВ "МІКАС ПЛЮС" на думку податкового органу свідчать неподання балансу підприємства контрагентом позивача, відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, виробничого обладнання, сировини та інформації про загальну чисельність працюючих, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Тому, відповідач вважає, що оформлені ТОВ "МІКАС ПЛЮС" первинні документи щодо продажу товарів(послуг) на адресу ПП "СТЕДІ" є такими, що суперечать закону та не можуть бути спрямовані на реальне настання правових наслідків та не є підставою для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але через канцелярію суду надано письмові заперечення та клопотання про розгляд справи без участі представника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "СТЕДІ" (далі - Позивач) зареєстровано Броварською районною державною адміністрацією Київської області 25 лютого 2004 року як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №080395 з (т.1, а.с. 14).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків № 142/1341 від 14.10.2005 позивач перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Київській області з 03.03.2004 за № 1395 (т.1, а.с. 16).

В період з 15.10.2014 по 17.10.2014 року Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "СТЕДІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "МІКАС ПЛЮС" за період: січень 2014 року, за результатами якої складено акт №680/10-06-22-02/32832001 від 24.10.2014 (т.1, а.с.26-35).

За висновками акту перевірки відповідачем встановлені порушення:

1) п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України про завищення податкового кредиту та заниження ПДВ до сплати в бюджет на загальну суму за січень 2014 року у сумі 15855,00 грн.;

2) пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704;

3) п.8 розділу 3 Порядку "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за 197/18935, внаслідок чого невірно визначено суму податкового зобов'язання та завищено податковий кредит на загальну суму за січень 2014 року - 15855 грн.

Спираючись на матеріали податкової інформації Печерської ДПІ ГУ Міндоходів у місті Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "МІКАС ПЛЮС" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 28.02.2014" № 1017/26-55-22-07/38148234 від 03.04.2014, інформацію автоматизованих систем та поданих документів, відповідач прийшов до висновку щодо притаманності ознак нікчемності угодам, укладеним позивачем з контрагентами в охоплений перевіркою період.

Акт перевірки №680/10-06-22-02/32832001 від 24.10.2014 покладений Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 06.11.2014 № 0008892202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 23783,00 грн., у тому числі 15855,00 грн. за основним платежем та 7928,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.40).

Позивач, скориставшись правом адміністративного оскарження рішення податкового органу, звернувся зі скаргою до ГУ ДФС у Київській області від 14.11.2014 (т.2 а.с. 23-28). Рішенням ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги № 832/10/10-36-10-01-04 від 30.12.2014 у задоволенні скарги відмовлено, податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014 №0008892202 залишено без змін (т.1, а.с.41-47).

Не погоджуючись з рішенням ГУ ДФС у Київській області, позивач оскаржив податкове-повідомлення рішення № 0008892202 від 06.11.2014 до Державної фіскальної служби України, яка рішенням про результати розгляду скарги від 29.01.2015 №1738/6/99-99-10-01-01-15 у задоволенні скарги відмовила, а податкове повідомлення-рішення залишила без змін (т.1, а.с. 48 - 50).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

В січні 2014 року ПП "СТЕДІ" мало господарські відносини з ТОВ "МІКАС ПЛЮС".

Між позивачем (Покупець) та ТОВ "МІКАС ПЛЮС" (Продавець) укладено договори купівлі-продажу №2401 від 24.01.2014 з Додатком 1 (Специфікація) (далі - Договір №2401) та договір купівлі продажу № 2901 від 29.01.2014 з Додатком 1 (Специфікація) (далі - Договір №2901) (т.1 а.с.51-58).

Відповідно до умов Договору № 2401 Продавець передає у власність Покупця ДСП шліфоване, фурнітуру для дверей та меблів, Покупець - приймає й оплачує Товар. Вартість товару становить 62770,80 грн., в т.ч. ПДВ 10461,80 грн. Кількість, асортимент Товару наведені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.7.1 Договору №2401 оплата товарів Покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування попередньої оплати у розмірі 100 % на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно Специфікації до Договору №2401 Сторони визначили кількість та асортимент товару, а саме ДСП шліф. 2750*1830*16 у кількості 200 штук, замок дверний з ручкою 16 комплектів, замок меблевий 54 шт., профіль 0,55 мм у кількості 263 шт., кріплення для меблів 112 комплектів на загальну суму 62 770,80 грн. в тому числі ПДВ 10 461,80 грн.

Відповідно до умов Договору №2901 Продавець передає у власність Покупця ДСП, МДФ, брус дерев'яний, пластини монтажні, а Покупець - приймає й оплачує Товар. Вартість товару становить 32359,20 грн., в т.ч. ПДВ 5393,20 грн. Кількість, асортимент Товару наведені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.7.1 Договору №2901 оплата товарів Покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування попередньої оплати у розмірі 100 % на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно Специфікації до Договору №2901 Сторони визначили кількість та асортимент товару, а саме: ДСП лам. 2750*1830*16 мм у кількості 36 шт, МДФ 2800/2070*16 мм у кількості 26 листів, брус дерев'яний 30*40 мм 752 шт., пластина монтажна 366 шт. на загальну суму 32359,20 грн. в тому числі ПДВ 5393,20 грн.

Договори набирають чинності з моменту підписання і діють до повного виконання сторонами зобов'язань (пп. 9.1, 9.2 п. 9 Договорів № 2401, № 2901).

Відповідно до наданої виписки банку позивачем здійснено стовідсоткову передоплату за товар згідно платіжних документів № 452 від 30.01.2014 на суму 62770,80 грн. та № 464 від 31.01.2014 на суму 32359,20 грн. відповідно до умов догорів (т.1, а.с. 59-60).

Матеріали справи свідчать, що 30 січня 2014 року на виконання умов Договору №2401 позивачу було доставлено товар, а саме: ДСП шліф. 2750*1830*16 у кількості 200 листів, замок дверний з ручкою 16 комплектів, замок меблевий 54 шт., профіль 0,55 мм у кількості 263 шт., кріплення для меблів 112 комплектів на суму 62 770,80 грн. в тому числі ПДВ 10 461,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1052 від 30.01.2014(т.1, а.с. 61).

03 лютого 2014 року на виконання умов Договору № 2901 позивачу було доставлено товар, а саме: ДСП лам. 2750*1830*16 мм у кількості 36 листів, МДФ 2800*2070*16 мм 26 листів, брус дерев'яний 30*40 мм 752 шт., пластина монтажна 366 шт., на суму 32 359,20 грн., в тому числі ПДВ 5 393,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1114 від 03.02.2014.(т.1, а.с. 62)

За фактом настання першої з подій (оплата товару) ТОВ "МІКАС ПЛЮС" були виписані податкові накладні на загальну суму 95 129,40 грн., в тому числі ПДВ 15855,00грн.:

-№ 1052 від 30.01.2014 на суму 62 770,80 грн., у т.ч. ПДВ 10 461,80 грн.(т.1, а.с. 63);

-№ 1114 від 31.01.2014 на суму 32 359,20 грн., у т.ч. ПДВ 5 393,20 грн.(т.1, а.с. 64);

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за січень 2014 року (т.2 а.с. 17-22).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 15 855,00 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту січень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (т.2 а.с.14-15).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вимоги, встановлені Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Судом встановлено, що фактично податковий орган дійшов до висновку про заниження позивачем сум податку на додану вартість на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ "МІКАС", нікчемність укладених договорів та первинних документів щодо продажу товару, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, суд зазначає, що у розглядуваній справі наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про фіктивність господарських операцій був зроблений на підставі отриманої податкової інформації про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ "МІКАС ПЛЮС", ненаданням податкової звітності, відсутності трудових ресурсів, незнаходження останнього за місцем реєстрації тощо.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

Досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ТОВ "МІКАС ПЛЮС", судом встановлено, що згідно Довідки АБ № 576855 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 25.09.2012, основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 31.09 виробництво інших меблів, 16.10. Лісопильне та стругальне виробництва, 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів (т.1, а.с.14). Тобто, отримання товарів від ТОВ "МІКАС ПЛЮС" відповідає видам діяльності позивача та пов'язано з його господарською діяльністю.

Згідно наявної в матеріалах справи Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 080395 від 25.02.2004, адресою місцезнаходження позивача є: 07412, Київська область, Броварський район, село Рожни, вулиця Щорса, 41 Г (т.1, а.с.13).

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2014 між позивачем (Орендар) та Приватним акціонерним товариством "Київбудком" (Орендодавець) було укладено договір оренди №1/03 (далі - Договір оренди) (т.1, а.с.65-67).

Відповідно до п. 1 Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування нежитлове приміщення столярного цеху, що належить Орендодавцю на праві власності площею 200 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 119, 1-й поверх. Майно передається в оренду з метою здійснення господарської діяльності по виготовленню меблів.

Фактична передача приміщення, що орендується, було здійснено за актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.03.2013 (т.1 а.с. 68).

Відповідно до актів надання послуг № 39 від 31.01.2014 та №64 від 28.02.2014 ПрАТ "Київбудком" було виконано роботи (надані послуги), а саме: оренда приміщення за січень-лютий 2014 року, вартість яких складає в загальному розмірі 10000,00 грн. (т.1 а.с. 69-70).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що в охоплений перевіркою період виробництво здійснювалось в приміщенні столярного цеху, яке Позивач використовує в господарській діяльності на підставі договору оренди 1/03 від 01.03.2013, сплачуючи при цьому орендну плату.

Крім того, матеріали справи свідчать, що перевезення виробленої продукції позивача здійснювалось транспортним засобом марки FORD TRANSIT, реєстраційний номер НОМЕР_2, який використовується на підставі нотаріально посвідченого договору оренди транспортного засобу від 22.07.2013, р. № 1803, укладеного між ОСОБА_3 та ПП "Стеді" (т.1, а.с. 71).

Отриманий товар позивачем був використаний для подальшого виконання зобов'язань перед контрагентами: ПП "УКРТОРГБУД ІНВЕСТ", ТОВ "Мальви-Меблі", ТОВ " 11 МІРРОРС ОТЕЛЬ", ТОВ "Парк-Готель-Київ", ТОВ "БМК "Енергомонтажвентиляція", ТОВ "Толаріс-ІНК", на підтвердження чого позивачем надані:

- по взаємовідносинам з ПП "УКРТОРГБУД ІНВЕСТ": договір субпідряду №06-12/13 від 06.12.2013 з додатками та додатковою угодою № 1 від 05.02.2014, договір субпідряду №18-12/13 від 18.12.2013 з додатками та додатковими угодами № 1 від 20.01.2014 № 2 від 15.07.2014; акти приймання виконаних робіт б/н від 27.02.2014, 05.03.2014, (т. 1, а.с. 74 - 114);

- по взаємовідносинам з ТОВ "Мальви-Меблі": рахунок № 6 від 24.02.2014, товарно-транспортна накладна №Р10 від 06.03.2014, видаткова накладна №10 від 06.03.2014, (т. 1, а.с. 144-148);

- по взаємовідносинам з ТОВ "11 МІРРОРС ОТЕЛЬ": видаткова накладна № 13 від 12.03.2014, акти надання послуг № 14 від 12.03.2014, №23 від 30.04.2014, рахунки № 2 від 14.01.2014, № 15 від 10.04.2014, товарно-транспортна накладна №Р13 від 12.03.2014 (т. 1, а.с. 161-168);

- по взаємовідносинам з ТОВ "Парк-Готель-Київ": договір про виконання роботи №01/03-14 від 01.03.2014 разом з додатками № 2 від 01.03.2014, №3 від 07.04.2014, акти надання послуг № 15 від 17.03.2014, № 16 від 02.04.2014, № 17 від 02.04.2014, рахунок № 12 від 14.03.2014, товарно-транспортні накладні №Р15 від 17.03.2014 (т. 1, а.с. 149-160);

- по взаємовідносинам з ТОВ "БМК "Енергомонтажвентиляція": договір субпідряду №27/01-14 від 28.01.2014 з додатками та додатковою угодою №1 від 24.02.2014, довідки про вартість виконаних будівельних робіт №1, №2 форми №КБ-3 за березень 2014 року, товарно-транспортні накладні №Р4 від 17.02.2014, №Р5 від 04.03.2014, акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за березень 2014 р. № 1 та № 2, (т. 1, а.с. 115-141);

- по взаємовідносинам з ТОВ "Толаріс-ІНК": акт надання послуг № 4 від 18.02.2014, рахунок № 4 від 10.02.2014 (т. 1, а.с. 142-143).

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ "МІКАС ПЛЮС", їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку про безпідставність висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту у січні 2014 року в сумі 15855,00 грн., проведена перевірка не охоплює всіх встановлених судом обставин, висновки податкового органу побудовані на припущенні неможливості здійснення діяльності без урахування та оцінки всіх первинних документів, дослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу продавця товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На період взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "МІКАС ПЛЮС", останнє було зареєстроване як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Висновок про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, викладений в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягає врахуванню у спірних правовідносинах відповідно до ст. 244-2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи вищевикладене під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать про реальність здійснених операцій, податковий облік здійснювався позивачем відповідно до вимог чинного законодавства на підставі належним чином оформлених документів первинного обліку, у зв'язку з чим суд вважає, що донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань є протиправним, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 182,70 грн. згідно платіжного доручення № 814 від 09.02.2014 (т.1, а.с. 2).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету.

Судом 24.03.2015 проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 31.03.2015 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0008892202 від 06.11.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "СТЕДІ" (07412, Київська область, Броварський район, село Рожни, вулиця Щорса, 41-Г, ідентифікаційний код 32832001) 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.