Постанова

від 07.04.2015 по справі 826/1542/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07 квітня 2015 року 08:04 №826/1542/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Дмитрієвій В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" до 1. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 2. Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Канівець Любові Миколаївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок Тканин» (надалі - позивач/ТОВ «Будинок Тканин) з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (надалі - відповідач-1/РС ГУЮ у м. Києві), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Канівець Любові Миколаївни (надалі - відповідач-2/Державний реєстратор прав на нерухоме майно РС ГУЮ у м. Києві Канівець Л.М.), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно РС ГУЮ у м. Києві Канівець Л.М. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №18676525 від 17.01.2015 р. (надалі - Рішення №18676525).

2. Зобов'язати РС ГУЮ у м. Києві зареєструвати за ТОВ «Будинок Тканин» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 23, код ЄДРПОУ 01564978) право власності на нежитлові приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №5) (в літ. А), загальною площею 196,60 м 2 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути на користь ТОВ «Будинок Тканин» судові витрати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2015 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає, що Рішення №18676525 винесене відповідачем-2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судове засідання з'явився представник відповідача-1, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає, що оскаржуване Рішення №18676525 є правомірним та таким, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства.

В судове засідання відповідач-2 не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, заяв щодо перенесення розгляду справи, або слухання справи за його відсутності до суду не подавав, про причини неявки суду не повідомляв.

Зважаючи на неявку в судове засідання відповідача-2, а також приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2014 р. уповноваженою особою ТОВ «Будинок Тканин» Яцюк О.А. було подано до РС ГУЮ у м. Києві заяву про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №5) (в літ.А), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Розглянувши вищезазначену заяву та додані до неї документи, 17.01.2015 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно РС ГУЮ у м. Києві Канівець Л.М. було прийнято Рішення №18676525 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем-2 Рішенням №18676525, вважаючи його протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача, ТОВ «Будинок Тканин» звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон №1952).

Згідно ч.1 ст.1 Закону №1952 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ч.1 ст.3 Закону №1952).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №1952, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно.

Зокрема в ч.1 ст.6 Закону №1952 визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять, зокрема: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Указом Президента України №401/2011 від 06.04.2011 р. «Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України» затверджено Положення про Державну реєстраційну службу України (надалі - Положення №401).

Так, п.1 Положення №401 визначено, що Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності

Відповідно до ч.1 п.3 Положення №401 основними завданнями Укрдержреєстру є реалізація державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. При цьому, відповідно до ч.8 та ч.10 Положення №401 Укрдержреєстр відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Наказом Міністерства юстиції України №198/5 від 02.02.2012 р. «Про затвердження переліку реєстраційних служб територіальних органів юстиції» було затверджено серед переліку реєстраційних служб - Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №1952 орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Отже, РС ГУЮ у м. Києві є структурним підрозділом Укрдержреєстру - головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, який з 01.01.2013р. реалізує повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначені вимогами Закону №1952.

Разом з тим, правовим актом, що визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна є Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 р. (надалі-Порядок №868).

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.16 Закону №1952 заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Водночас, ч.7 ст.16 Закону №1952 Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

В п.35 та п.36 Порядку №868 визначено, що під час проведення державної реєстрації речових прав заінтересованою особою є власник, інший правонабувач або сторона правочину, відповідно до якого виникли речові права. Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього.

Відповідно пп.1 п.37 Порядку №868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

У разі подання заяви особисто заінтересованою особою, крім документа, що зазначений в абз.1 цього пункту, подається копія реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків, крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідним органам державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України.

Разом з тим, п.52 Порядку №868 визначено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв'язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

У разі коли така передача здійснюється іншою юридичною особою, заявник, крім документа, що зазначений в абз.1 цього пункту, подає рішення органу або особи, уповноважених установчими документами такої юридичної особи або законом.

У разі коли така передача здійснюється щодо об'єкта нерухомого майна, яке перебуває у спільній власності, заявник, крім документа, що зазначений в абз.1 цього пункту, подає письмову згоду всіх співвласників, засвідчену відповідно до Закону України «Про нотаріат».

Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на об'єкт нерухомого майна попереднього власника такого об'єкта, заявникові не повертаються.

В той же час, в п.1 ч.2 ст.9 закону №1952 визначено, що при здійсненні державної реєстрації, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав. Аналогічні за змістом вимоги містяться в п.15 Порядку №868.

Так, ч.1 ст.15 Закону №1952 визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Разом з тим, в п.4 ч.1 ст.24 Закону №1952 зафіксовано, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд приймає до уваги, що не заперечується сторонами по справі, що для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, заявники зобов'язані подати документи, які передбачені чинним законодавством, а державні реєстратори зобов'язані встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2014 р. на засіданні загальних зборів ТОВ «Будинок Тканин», учасниками якого були ОСОБА_3 (надалі-ОСОБА_3.), ОСОБА_4 (надалі-ОСОБА_4.) та ОСОБА_5 (надалі-ОСОБА_5.), що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Будинок Тканин» №20, було прийнято рішення про збільшення Статутного капіталу до 23 692 000,00 грн. за рахунок внеску учасника ТОВ «Будинок Тканин» ОСОБА_4 у вигляді нежитлових приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №5) (в літ.А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які належать останній на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого 13.08.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_1 (надалі - Договір НОМЕР_1). Разом з тим, учасниками загальних зборів ТОВ «Будинок Тканин» було вирішено внести зміни до статуту ТОВ «Будинок Тканин» шляхом викладення статуту у новій редакції та затвердити вказані зміни.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до Статутного (складеного) капіталу ТОВ «Будинок Тканин» від 24.04.2014 р. ОСОБА_4 було оцінено свій майновий вклад до Статутного (складеного) капіталу ТОВ «Будинок Тканин», у вигляді нежитлових приміщень з №1 до №13 (групи приміщень №5) (в літ.А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі, що становить 23 592 000,00 грн. та передано вищезазначене майно уповноваженій особі - директору ТОВ «Будинок Тканин» ОСОБА_4 для подальшої передачі на баланс товариства після його державної реєстрації.

28.04.2014 р. державним реєстратором було зареєстровано статут ТОВ «Будинок Тканин» у новій редакції, в якому зазначено, що ОСОБА_4 володіє часткою Статутного капіталу ТОВ «Будинок Тканин» у розмірі 99,99586 %, що складає 23 593 000,00 грн. та створена шляхом внесення нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 196,60 кв.м., що на момент реєстрації є еквівалентом 23 592 000,00 грн. (п.6.1.3 Статуту ТОВ «Будинок Тканин» в редакції від 28.04.2014 р.).

26.08.2014 р. відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Будинок Тканин» від 26.08.2014 р., учасниками ТОВ «Будинок Тканин» у складі ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5) було вирішено частку ОСОБА_5, яка становить 99,99586 % розміру Статутного капіталу, номінальна вартість якої становить 23 593 000,00 грн. відступити на користь Компанії «Кіммер Інвестмент & Файненс» С.А. (адреса: 146, Роуд Таун, Тортола, Британські Віргінські Острови).

Крім того, загальними зборами позивача було прийнято рішення про затвердження нового розподілу часток у Статутному капіталі ТОВ «Будинок Тканин» наступним чином, зокрема:

- частка Компанії «Кіммер Інвестмент & Файненс» С.А. у Статутному капіталі ТОВ «Будинок Тканин» становитиме 99,99586 %, що складає 23 593 000,00 грн.;

- частка ОСОБА_4 у Статутному капіталі ТОВ «Будинок Тканин» становитиме 0,004 %, що складає 95 700,00 грн.;

- частка ОСОБА_3 у Статутному капіталі ТОВ «Будинок Тканин» становитиме 0,00014 %, що складає 3 300,00.

Разом з тим, з врахуванням вищевикладеного загальними зборами ТОВ «Будинок Тканин» було вирішено внести зміни до статуту ТОВ «Будинок Тканин» шляхом викладення статуту у новій редакції та затвердити вказані зміни.

Так, заявою від 26.08.2014 р. посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. та зареєстрованою в реєстрі за №2195, ОСОБА_5 повідомила державного реєстратора про вихід зі складу учасників ТОВ «Будинок Тканин» та відступлення (передачу) належної їй частки Статутного капіталу ТОВ «Будинок Тканин», яка складає 99,99586 %, що еквівалентно 23 593 000,00 грн. на користь Компанії «Кіммер Інвестмент & Файненс» С.А.

16.09.2014 р. державним реєстратором було затверджено статут ТОВ «Будинок Тканин» у новій редакції, в якому зазначено, що Компанія «Кіммер Інвестмент & Файненс» С.А. володіє часткою Статутного капіталу ТОВ «Будинок Тканин» у розмірі 99,99586 %, що складає 23 593 00,00 грн. (п.6.1.3 Статуту ТОВ «Будинок Тканин» в редакції від 16.09.2014 р.).

23.12.2014 р. з метою проведення державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №5) (в літ.А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, уповноваженою особою ТОВ «Будинок Тканин» Яцюк О.А. було подано до РС ГУЮ у м. Києві заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер 9557171), до якої було додано наступні документи, зокрема: копію паспорту представника ТОВ «Будинок тканин» серія та номер МЕ220758; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; довіреність б/н від 11.12.2014 р.; копію технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення); копію виписки з ЄДРПОУ від 23.09.2014 р.; копію витягу з ЄДРПОУ від 23.09.2014 р.; копію паспорту ОСОБА_5 серія та номер НОМЕР_2; копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 НОМЕР_3 від 21.06.2014 р.; нотаріально посвідчену копію заяви №5286 від 18.12.2014 р.; реєстраційне посвідчення НОМЕР_4 від 19.08.2009 р.; договір купівлі-продажу нерухомого майна (та нотаріально посвідчену копію) НОМЕР_1 від 13.08.2009 р.; витяг з ДРП (та копію) №7609576 від 13.08.2009 р.; акт приймання-передачі від 13.08.2009 р.; витяг про реєстрацію права власності №26553474 від 29.06.2010 р.; протокол (та копію) загальних зборів №20 від 24.04.2014 р.; протокол (та копію) загальних зборів №23 від 26.08.2014 р.; акт оцінки вартості та приймання-передачі майна (та копію) від 24.04.2014 р.

Розглянувши подані позивачем документи, 17.01.2015 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Канівець Л.М. було прийнято оскаржуване Рішення №18676525 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зокрема, в оскаржуваному Рішенні №18676525 відповідачем-2 було зазначено, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, заявником подано протокол загальних зборів учасників ТОВ «Будинок Тканин» №23 від 26.08.2014 р., згідно якого останній відступає свою частку в статутному капіталі на користь іншої юридичної особи, однак на момент відступлення частки у заявника був відсутній правовстановлюючий документ.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд критично ставиться до дій відповідача щодо винесення оскаржуваного Рішення №18676525, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про господарські товариства» (надалі - Закон №1576) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать, зокрема: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Згідно ст.2 Закону №1576 засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Підприємства, установи та організації, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи.

Відповідно до ст.10 Закону №1576 учасники товариства мають право, зокрема: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

В ст.12 Закону №1576 зафіксовано, що товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (ст.13 Закону №1576).

Водночас, ст.53 Закону №1576 визначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до ст.52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

Аналогічні норми викладені в Цивільному кодексу України (надалі - ЦК України).

Так, відповідно до ст.113 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Згідно ст.115 ЦК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Пунктом 4 ч.1 ст.116 ЦК України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

В ч.1 та ч.2 ст.147 ЦК України зафіксовано, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал відповідно до ст.144 цього Кодексу. Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень ст.148 цього Кодексу.

Таким чином, з вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснювати відчуження власних часток у статутному (складеному) капіталі товариства, в тому числі й на користь третіх осіб у порядку, встановленому законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне звернути увагу, що жодних доказів які б підтверджували наявність у позивача частки у Статутному капіталі, відповідачами до суду не надано, як і не надано жодних доказів на підтвердження факту відступлення позивачем своєї частки у Статутному капіталі ТОВ «Будинок Тканин» на користь іншої юридичної особи.

Більше того, суд вважає за необхідне зазначити, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Будинок Тканин» №23 від 26.08.2014 р., на який посилається в оскаржуваному Рішенні №18676525 відповідач-2, частку у Статутному капіталі ТОВ «Будинок Тканин» на користь Компанії «Кіммер Інвестмент & Файненс» С.А. було відступлено його учасником, а саме ОСОБА_5, а не самим позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачами не доведено факту відступлення ТОВ «Будинок Тканин» частки у Статутному капіталі товариства на користь іншої юридичної особи, суд вважає оскаржуване Рішення №18676525 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача щодо зобов'язання РС ГУЮ у м. Києві зареєструвати за ТОВ «Будинок Тканин» право власності на нежитлові приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №5) (в літ.А), загальною площею 196,60 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, від так завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

За таких обставин суд, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, не має права перебирати на себе повноваження державної реєстраційної служби щодо вирішення питання реєстрації права власності.

Таким чином, вимога позивача щодо зобов'язання РС ГУЮ у м. Києві зареєструвати за ТОВ «Будинок Тканин» право власності на нежитлові приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №5) (в літ.А), загальною площею 196,60 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є формою втручання в дискреційні повноваження відповідачів, та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Водночас, відповідно до ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, тому належним способом захисту, порушених прав позивача суд вважає визнання протиправним та скасування Рішення №18676525 та зобов'язання РС ГУЮ у м. Києві повторно розглянути заяву ТОВ «Будинок Тканин» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №5) (в літ.А), загальною площею 196,60 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 9557171, відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується позивачу частково.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Тканин» до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Держаного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Канівець Любові Миколаївни про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Держаного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Канівець Любові Миколаївни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №18676525 від 17.01.2015 р.

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Тканин» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №5) (в літ.А), загальною площею 196,60 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 9557171 відповідно до вимог чинного законодавства.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Будинок Тканин» понесені судові витрати у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп. із видатків Держаного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін