Рішення

від 08.04.2015 по справі 910/4790/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2015Справа №910/4790/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мел Ком», м.Київ, ЄДРПОУ 38323370

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дей-Сон Логіст Продакшн Компані», Івано-Франківська обл., м.Калуш, ЄДРПОУ 37690038

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега фрут», м.Київ, ЄДРПОУ 37444852

про стягнення 31 031,19 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Крилов А.В. - по дов.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мел Ком», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дей-Сон Логіст Продакшн Компані», Івано-Франківська обл., м.Калуш, відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега фрут», м.Київ про стягнення солідарно основного боргу в сумі 30 000 грн., пені в розмірі 937,71 грн. та 3% річних в сумі 93,48 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем 1 прийнятих на себе зобов'язань в частині проведення оплати поставленого товару, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом. Позовні вимоги до відповідача 2 було обґрунтовано тим, що у відповідності до договору б/н від 20.08.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега фрут» зобов'язалось перед позивачем відповідати за належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Дей-Сон Логіст Продакшн Компані» своїх обов'язків в частині оплати товару, поставленого заявником відповідачу 1 на підставі видаткової накладної №184 від 20.08.2014р.

Відповідач 1 у судові засідання 25.03.2015р. та 08.04.2015р. не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дей-Сон Логіст Продакшн Компані» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача 1 на теперішній час є: 77300, Івано-Франківська область, м.Калуш, вул.Богдана Хмельницького, буд.68.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 25.03.2015р. та від 04.03.2015р. з метою повідомлення відповідача 1 про час та місце розгляду справи.

Наразі, про отримання вказаним учасником судової кореспонденції свідчать поштові повідомлення №0103032998562 та №0103033980489.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дей-Сон Логіст Продакшн Компані», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача 1 про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Відповідач 2 у судові засідання 08.04.2015р. також не з'явився, представника не направив. Наразі, про належне повідомлення вказаного учасника судового процесу щодо дати та місця розгляду спору свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №0103032998414 та №0103033980268.

З приводу неявки відповідачів 1, 2 в судові засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому, за висновками суду з 10.03.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження відповідачами) у відповідачів було більш ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач 1 та відповідач 2 не з'явились в судові засідання 25.03.2015р. та 08.04.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мел Ком» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дей-Сон Логіст Продакшн Компані» картонну упаковку «БОМ БІК» 105*140*50 у кількості 80 000 шт. на загальну суму 112 400 грн. Факт поставки підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №184 від 20.08.2014р. та товарно-транспортною накладною №Р184 від 20.08.2014р.

У судовому засіданні 25.03.2015р. судом було оглянуто наведені видаткові документи та встановлено, що останні підписано представниками обох сторін та скріплено печатками господарських товариств.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалою від 04.03.2015р. було зобов'язано відповідача 1 надати заперечення (у разі наявності) стосовно отримання від позивача 20.08.2014р. товару на загальну суму 112 400 грн.

Проте, відповідачем 1 вимог суду виконано не було, факт отримання від заявника продукції на вказану вище суму не спростовано.

При цьому, за висновками суду з 10.03.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у відповідача 1 було більш ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору та надання витребуваних судом документів.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що позивачем 20.08.2014р. було постановлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Дей-Сон Логіст Продакшн Компані» прийнято товар на загальну суму 112 400 грн.

За висновками суду, поставка відповідачу товару по зазначеній вище видатковій накладній на суму 112 400 грн. свідчить про виникнення між сторонами правовідносин щодо поставки товару та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст.205 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч.2 ст.530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України. Аналогічну позицію наведено в Інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст.692 Цивільного кодексу України та підписання сторонами видаткової накладної №184 від 20.08.2014р., судом встановлено, що строк оплати товару на загальну суму 112 400 грн. настав.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, а саме, банківські виписки з рахунку заявника, до моменту звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мел Ком» до суду з розглядуваним позовом відповідачем 1 було лише частково оплачено отриману продукцію, а саме перераховано на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 82 400 грн., в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дей-Сон Логіст Продакшн Компані» утворилась заборгованість в сумі 30 000 грн.

Одночасно, як свідчать матеріали справи, відповідачем 1 після порушення провадження по справі було погашено заборгованість з оплати поставленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мел Ком» продукції. Зокрема, представленими до матеріалів справи платіжними дорученнями №1126 від 24.03.2015р., №880 від 25.03.2015р., №398 від 26.03.2015р., №353 від 27.03.2015р., №HSAVOB34TY від 30.3.2015р., №437 від 30.03.2015р., №997 від 02.04.2015р., №1276 від 03.04.2015р., №HSAV6PVY від 06.04.2015р. та №1036 від 06.04.2015р. підтверджується перерахування на рахунок заявника грошових коштів на суму 30 000 грн.

У судовому засіданні 08.04.2015р. позивачем факт погашення спірної заборгованості було підтверджено.

З приводу погашення спірної заборгованості після порушення провадження по справі, господарський суд зазначає, що ст.80 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави припинення провадження по справі. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що провадження у справі припиняється якщо відсутній предмет спору.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з п.4.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що на момент виникнення спору заборгованість в розмірі 30 000 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Дей-Сон Логіст Продакшн Компані» погашено не було, а внесено плату після 04.03.2015р. (дата ухвали про порушення провадження), суд дійшов висновку, що провадження по справі в частині стягнення основного боргу на суму 30 000 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мел Ком» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дей-Сон Логіст Продакшн Компані» пені в розмірі 937,71 грн. підлягають залишенню без задоволення. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З п.2.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Наразі, заявником не представлено до матеріалів справи доказів забезпечення виконання зобов'язань з оплати товару за видатковою накладною №184 від 20.08.2014р. пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у формі, що передбачена чинним цивільним законодавством.

Таким чином, оскільки контрагентами не було визначено відповідальність відповідача у формі пені у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання (порядок її сплати та розмір), господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 1 пені в сумі 937,71 грн. Аналогічні висновки наведено у постановах від 16.06.2014р. та від 01.07.2014р. Вищого господарського суду України по справах №904/10238/13 та №905/9180/13.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача до відповідача 1 про стягнення 3% річних в сумі 93,48 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, за порушення відповідачем 1 строків оплати товару, поставленого на підставі видаткової накладної №184 від 20.08.2014р., заявником за період з 10.01.2015р. по 16.02.2015р. було нараховано 3% річних на суму 93,48 грн.

За висновками суду, представлений заявником розрахунок є вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Стосовно вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мел Ком» до відповідача 2 господарський суд зазначає наступне.

01.04.2015р. до господарського суду м.Києва надійшла заява б/н від 26.03.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мел Ком» про відмову від позову в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега фрут».

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Вивчення матеріалів справи дає підстави стверджувати, що відмова позивача від позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

До прийняття відмови від позову господарським судом за приписами ст.78 Господарського процесуального кодексу України перевірено повноваження представника позивача на вчинення вказаних дій.

Одночасно, в судовому засіданні 08.04.2015р. представнику позивача роз'яснено наслідки відмови від позову, визначені ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, провадження по справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега фрут» підлягає припиненню.

Судовий збір в частині позовних вимог, провадження за якими припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору та в частині задоволених позовних, вимог покладається на відповідача 1, в іншій частині судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мел Ком», м.Київ відмову від позову в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега фрут», м.Київ.

Припинити провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мел Ком», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега фрут», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 30 000 грн., пені в розмірі 937,71 грн. та 3% річних в сумі 93,48 грн.

Припинити провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мел Ком», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дей-Сон Логіст Продакшн Компані», Івано-Франківська обл., м.Калуш про стягнення основного боргу в сумі 30 000 грн.

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мел Ком», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дей-Сон Логіст Продакшн Компані», Івано-Франківська обл., м.Калуш про стягнення пені в розмірі 937,71 грн. та 3% річних в сумі 93,48 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дей-Сон Логіст Продакшн Компані» (77300, Івано-Франківська обл., м.Калуш, вул.Богдана Хмельницького, буд.68, ЄДРПОУ 37690038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мел Ком» (04074, м.Київ, Оболонський район, вул.Шахтарська, буд.5, ЄДРПОУ 38323370) 3% річних в сумі 93,48 грн. та судовий збір в розмірі 1771,79 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 08.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 14.04.2015р.

Суддя М.О.Любченко