Рішення

від 15.04.2015 по справі 924/352/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2015 р.Справа № 924/352/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Вибодовський О.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіум-Сталь" м. Запоріжжя

до Державного підприємства "Новатор" м. Хмельницький

про стягнення суми 12405,24 грн., з якої 8836,50 грн. основної заборгованості, 611,78 грн. пені, 341,26грн. 3% річних, 2615,60 грн. інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Проскурівська К.Г за довіреністю №081/2076 від 10.11.2010р.

Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 12405,24 грн., з якої 8836,50 грн. основної заборгованості, 611,78 грн. пені, 341,26грн. 3% річних, 2615,60 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №16/04-1 від 16.04.2013р.

14.04.2015р. на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Крім цього, 15.04.2015р. на адресу суду надійшло повідомлення відповідача про те, що 27.03.2015р. від ДП "Новатор" на користь ТОВ "Медіум-Сталь" була проведена оплата в сумі 8836,50 грн. основної заборгованості.

Представник відповідача в судовому засіданні та у поданому відзиві повідомив про те, що сума основного боргу 8836,50 грн. перераховано на рахунок позивача 27.03.2015р. платіжним дорученням №1874. Належна копія вказаного платіжного доручення додається відповідачем до відзиву. А також просив суд в задоволені штрафних санкцій відмовити.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

16.04.2013р. між ТОВ "Медіум-Сталь", м. Запоріжжя (Постачальник) та ДП "Новатор" м. Хмельницький (Покупець) було укладено договір поставки № 16/04-1. Відповідно п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в договорі, металопродукцію, іменовану в подальшому за текстом "Товар", асортимент, кількість, якість та ціна якого вказана у видаткових накладних або рахунках фактурі, який надається Постачальником Покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 6.4 договору передбачено, що строк оплати товару вказується у рахунку-фактурі та здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати товару, або часткова попередня оплата по узгодженню сторін на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов договору Постачальник (позивач) здійснив поставку Покупцю (відповідачу) товару відповідно до видаткових накладних №РН-0000108 від 29.04.2013р., №РН-0000109 від 29.04.2013р., №РН-0000186 від 26.07.2013р., №РН-0000238 від 15.10.2013р. та №РН-0000258 від 12.07.2013р. на загальну суму 133 828,58 грн.

Однак, відповідачем було здійснено часткову проплату від загальної суми 133 828,58 грн. поставленого товару в сумі 124 992,08грн., що підтверджується виписками ПАТ "Банк Кіпру" та АТ "Метабанк" з рахунків та актом звірки взаєморозрахунків станом 24.11.214р. скріпленого печатками та підписами сторін, внаслідок чого сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 8 836,50грн.

З метою досудового врегулювання спору 12.01.2015р. вих. № 12/01-1 позивач надіслав відповідачу претензії, з проханням сплатити суму боргу. Однак, відповідач відповіді на дану притензію позивачу не надав, оплати наявної заборгованості не здійснив.

Згідно п. 8.3 договору, у випадку порушення строків оплати (п.6.4) за наявності умови фактичного отримання товару Покупцем, Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Таким чином позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 611,78 грн. пені за період з 13.11.2013р. по 13.05.2014р.

Також, за прострочення відповідачем грошового зобов'язання у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 2615,60 грн. втрат від інфляції за період прострочення з листопада місяця 2013р. по січень місяць 2015р. включно та 341,36 грн. 3% річних за період з 13.11.2013р. по 25.02.2015р.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Вони також не можуть відступити від положень цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до ст.173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законами, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено що, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами відповідач отримав товар на загальну суму 133 828,58 грн., проте провів лише часткову його оплату в результаті чого на момент звернення до суду сума боргу склала 8 836,50 грн.

Після пред'явлення позову, відповідач платіжним дорученням №1874 від 27.03.2015р. сплатив позивачу 8 836,50 грн. за отриманий товар, що підтверджується позивачем. За таких обставин провадження у справі в частині стягнення 8836,50 грн. основного боргу необхідно припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А тому, судом враховується, що позивачем обгрунтовано заявлено до стягнення 2 615,60 грн. втрат від індексу інфляції за період листопада місяця 2013р. по січень місяць 2015р. включно та 341,36 грн. 3% річних за період з 13.11.2013р. по 25.02.2015р.

Відповідно до п. 8.3 договору, у випадку порушення строків оплати (п.6.4) за наявності умови фактичного отримання товару Покупцем, Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

У відповідності до п.8.3 договору позивачем правомірно додатково нараховано відповідачу за період з 13.11.2013р. по 13.05.2014р. 611,78 грн. пені.

Відповідно до ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов про стягнення 611,78 грн. пені, 341,26грн. 3% річних, 2615,60 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №16/04-1 від 16.04.2013р., обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, п.1.1. ст.80,82-85, ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Стягнути з Державного підприємства "Новатор", (м. Хмельницький, вул. Тернопільська,17 код 22987900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіум-Сталь", (м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, 34, код: 37255808) 611,78 грн. (шістсот одинадцять гривень, 78 коп.) - пені, 2 615,60 грн. (дві тисячі шістсот п'ятнадцять гривень, 60 коп.) - інфляційних втрат, 341,26 (триста сорок одна гривень, 26 коп.) - 3% річних, 1 827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень, 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 8 836,50 грн. основного боргу припинити.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук. 2 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, 69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, 34.