Постанова

від 08.04.2015 по справі 922/4602/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р. Справа № 922/4602/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

1-го позивача - Шульженко Д.Ю. за довіреністю б/н від 20.10.2014 р.

відповідачів - не з'явилися

3-ї особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юридично-інвестиційна група" м. Харків (вх.№1203Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 20.01.15 р. у справі № 922/4602/14

за позовом 1. Приватного підприємства "Євро-Альянс" м. Харків

2. Овдусенко В.В. м. Донецьк

до 1. Приватного підприємства "Альянс-Інвест" м. Харків

2. Приватного підприємства "Юридично-інвестиційна група" м. Київ

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторське бюро "Стягнемо борги" с. Циркуни Харківська обл.

4.Фізичної особи - підприємець ОСОБА_3 м. Київ

третя особа ОСОБА_4

про визнання недійсними зобов'язань

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Євро-Альянс", м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до першого відповідача - Приватного підприємства "Альянс-Інвест", м. Харків, другого відповідача - Приватного підприємства "Юридично-Інвестиційна група", м. Київ, в якому просив суд визнати недійсними зобов'язання за авалями, вчиненими ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ЄВРО-АЛЬЯНС" на зазначених ним векселях.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2015 року по справі № 922/4602/14 ( суддя Аюпова Р.М.) в задоволенні позову відмовлено. Визнано недійсними авалі, вчинені Приватним підприємством "Євро-Альянс" на наступних векселях:

1. Переказний вексель АА 0079225 на суму 940 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

2. Переказний вексель АА 0079222 на суму 2 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

3. Переказний вексель АА 0079221 на суму 4 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

4. Переказний вексель АА 0079220 на суму 7 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

5. Переказний вексель АА 0079219 на суму 11 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

6. Переказний вексель АА 0079218 на суму 13 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

7. Переказний вексель АА 0079217 на суму 15 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

8. Переказний вексель АА 0079216 на суму 17 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

9. Переказний вексель АА 0079215 на суму 50 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

10. Переказний вексель АА 0079208 на суму 720 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

11. Переказний вексель АА 0079207 на суму 1 350 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

12. Переказний вексель АА 0079206 на суму 2 250 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

13. Переказний вексель АА 0079205 на суму 3 600 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

14. Переказний вексель АА 0079204 на суму 6 300 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

15. Переказний вексель АА 0079203 на суму 60 030 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

16. Переказний вексель АА 0079202 на суму 2 657 953,54 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

17. Переказний вексель АА 0079201 на суму 9 821 259,92 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179).

Приватне підприємство "Юридично-інвестиційна група" не погодилося з зазначеним рішенням, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на його безпідставність, необґрунтованість та порушення норм матеріального і процесуального права при його прийнятті.

ПП "Юридично-інвестиційна група" вважає неможливим розгляд правовідносин по вексельним зобов'язанням за наявності рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2010 по справі №15/223-10. На думку скаржника, позивач намагається, начебто, повторного переглянути судове рішення, яке набрало законної сили, що суперечить статті 17 Закону України про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини. Крім того, скаржник вважає, що згідно ч. 1 ст. 35 ГПК України у справі № 15/223-10 встановлені преюдиціальні факти, що ПП «Юридично-інвестиційна група» є держателем переказних векселів на загальну суму 218940000,00 грн. відповідно до договорів купівлі-продажу векселів. Відповідач також посилається на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № Б-39/47-10, в якій, на думку скаржника, були розглянуті вимоги щодо правомірності вчинення авалів векселів, та надана їм правова оцінка.

ПП "Юридично-інвестиційна група" наголошує на застосуванні позовної давності до спірних правовідносин, а також неможливості визнання авалів на векселях недійсними. Як зазначає відповідач, оскільки сторонами були вчинені дії з передачі векселів та сплачено їх вартість, тому такі правочини не можуть бути кваліфіковані як фіктивні, так як вчинення авалів векселів було спрямоване на набуття цивільних обов'язків.

ПП "Юридично-інвестиційна група" посилаючись на норми спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», наявності судових рішень, якими зазначені вимоги вже розглянуті та надана оцінка, відсутності у арбітражного керуючого правових підстав для звернення до господарського суду з заявою про визнання недійсним угод боржника, вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними 2-м відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В обґрунтування правомірності задоволених судом вимог позивач зазначає про те, що вчинення авалів на векселях не відповідає меті діяльності ПП «Євро-Альянс», визначеній у його Статуті, та не призводить до отримання прибутку, оскільки безоплатне вчинення авалів на суму 206669213,46 грн. не призведе до отримання прибутку. Як вказує позивач, здійснення односторонніх правочинів - авалювання ПП «Євро-Альянс» 17 переказних векселів на загальну суму 206 669 213,46 грн. було вчинено «для вигляду» та направлено на створення штучної кредиторської заборгованості для отримання контролю за процедурою банкрутства ПП «Євро-Альянс». А отже позивач вважає, що дані правочини є фіктивними та підлягають визнанню недійсними. Також, позивач вказує на те, що аваль підпадає під визначення правочину, що наведені у частині 1 статті 202 Цивільного кодексу України. Аваль є одностороннім правочином, і на нього поширюється чинність статті 204 та частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, на думку позивача, 2-й відповідач невірно посилається на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки з введенням процедури ліквідації юридична особа повністю не втрачає свою правоздатність та дієздатність, незважаючи на певні обмеження, пов'язані із самою ліквідаційною процедурою (припинення господарської діяльності тощо). Керівником підприємства-банкрута є ліквідатор. Підприємство в особі свого керівника безперечно може оскаржувати правочини на загальних підставах, передбачених законодавством.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 розгляд справи відкладено на 08.04.2015.

Ліквідатор ПП "Альянс-Інвест" надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зокрема посилається на те, що авалювання ПП «Євро-Альянс» 17 переказних векселів на загальну суму 206669213,46 грн. було направлено саме на створення штучної кредиторської заборгованості для збільшення кількості голосів у процедурі банкрутства ПП «Євро-Альянс». Саме тому вважає, що усі авалі вчинені «Євро-Альянс» на векселях є фіктивними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Крім того, 06.04.2015 Ліквідатор ПП "Альянс-Інвест" просив суд розгляд справи здійснювати без його участі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зокрема зазначає про те, що, вексельні правочини регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (ст.ст. 202-211, 215-236, 509-609 ЦК України). Таким чином, позивач вказує на те, що порушення вимог чинного законодавства в момент вчинення ПП «Євро-Альянс» авалів (видачі векселю чи його авалювання) має наслідком визнання таких правочинів недійсними на загальних підставах національного законодавства України (ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України).

ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали відзиви на апеляційну скарг, в яких просять скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2015 по справі № 922/4602/14 в частині визнання недійсними авалів, вчинених ПП «Євро-Альянс» на векселях, які були предметом розгляду у справі.

07.04.2015 ПП "Юридично-інвестиційна група" звернулось до суду з клопотанням, в якому просило суд відкласти розгляд справи в зв'язку з неможливістю участі представника підприємства та для надання додаткових пояснень по справі. Крім того, 2-й відповідач просив суд продовжити строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

Колегія суддів залишає заявлене ПП "Юридично-інвестиційна група" клопотання без задоволення, оскільки заявником не аргументовано та не представлено належних документальних доказів поважності причин щодо неможливості підприємства забезпечити явку свого представника у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких інших документів або додаткових пояснень щодо суті спору відповідачем не надано. До того ж, 2-й відповідач був не позбавлений права та можливості надати свої пояснення та докази по справі, зважаючи на те, що провадження у справі було порушено ще 19 лютого 2015 року.

08.04.2015 2-й відповідач надав до суду свої пояснення на апеляційну скаргу, в яких зокрема посилається на те, що суд першої інстанції мав задовольнити заяву Приватного підприємства "Юридично-інвестиційна група" про застосування позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України. 2-й відповідач зазначає, що звернення до господарського суду з заявою про визнання недійсною угоди боржника можливо виключно з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тому 2-й відповідач вважає, що подання ліквідатором до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника через два с половиной роки після його призначення є підставою для відмови в задоволенні позову та вказує на відсутність у ліквідатора правових підстав для звернення до господарського суду з заявою про визнання недійсним угод боржника.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача достатньо повно викладено в апеляційній скарзі, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників 2-го позивача, відповідачів та третьої особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2010 року між первинним векселедержателями (продавці) - ОСОБА_4 та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Приватним підприємством "Юридично - Інвестиційна Група" (Покупець, ідентифікаційний код юридичної особи - 37101291), за участю торговця цінними паперами - ЗАТ ІК "Обрій Капітал" (ідентифікаційний код юридичної особи 23380927), укладено Договір купівлі - продажу векселів № В2731-Б2730 та договір купівлі-продажу векселів № В2731-Б2732, відповідно до умов яких Приватне підприємство "Юридично - Інвестиційна група" придбало, зокрема, вищезазначені 17 векселів , набувши статус їх держателя. Згідно актів прийому-передачі векселів, 31.05.2010 року вищезазначені цінні папери було передано Продавцями та прийнято Покупцем без заперечень.

На усіх вищезазначених векселях - (АА 0079225, АА 0079222, АА 0079221, АА 0079220, АА 0079219, АА 0079218, АА 0079217, АА 0079216, АА 0079215, АА 0079208, АА 0079207, АА 0079206, АА 0079205, АА 0079204, АА 0079203, АА 0079202, АА 0079201) на загальну суму 206669213,46 грн. Приватним підприємством "Альянс-Інвест" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179) як авалістом, було вчинено авалі шляхом зазначення на кожному переказному векселі: "Як аваліст за ПП "Євро-Альянс", код 32310193".

Позивач вважає, що авалювання приватним підприємством "Євро-Альянс" 17 переказних векселів на загальну суму 206669213,46 грн. було направлено саме на створення штучної кредиторської заборгованості для отримання контролю над процедурою банкрутства ПП "Євро-Альянс". Таким чином, на думку позивача, усі авалі, вчинені Приватним підприємством "Євро-Альянс" на векселях, є фіктивними.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про наявність передбачених Законом підстав для визнання правочину недійсним, оскільки відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодекс, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин справи, за якими встановив, що спірні авалі вчинено без наміру створення реальних правових наслідків, обумовлених даними правочинами, тобто без мети реального виконання авалістом прийнятих на себе обов'язків та сплати грошових коштів у розмірі 206669213,46 грн. та направлені виключно на створення штучної заборгованості Приватного підприємства "Євро-Альянс" перед іншими особами, а, отже, дані авалі є фіктивними та підлягають визнанню недійсними.

Разом з цим, суд першої інстанції вважав, що в даному випадку предмет позову - визнання недійсними зобов'язань за авалями, вчиненими ПП "Євро-Альянс", не відповідає способам захисту права, передбаченим ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, а також з посиланням на те, що застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду визначеним статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачає, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі викладеного, місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позовних вимог та одночасно визнав недійсними авалі, вчинені Приватним підприємством "Євро-Альянс" на спірних векселях.

Проте, колегія суддів не може погодитись в повному обсязі з висновками, викладеними в рішенні господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі (надалі - "Уніфікований закон", з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також Законами України від 5 квітня 2001 р. № 2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 р. № 3480-ІУ "Про цінні папери та фондовий ринок", від 6 липня 1999 р. №826-ХІУ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі а прості векселі", від 6 липня 1999 р. №827-ХІУ "Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. №828-ХІУ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" у редакції, чинній на відповідний момент.

Згідно із приписами ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (у редакції на момент видачі спірних векселів) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Видача векселю, тобто передача складеного цінного паперу від векселедавця першому векселедержателю є двостороннім правочином, який підпадає під дію ч.1. ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні". Зокрема, це слідує також із ч.3 даної статті, відповідно до якої у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Тобто, лише після видачі векселю (і внаслідок його видачі) відносини сторін вже регулюються вексельним законодавством, але це водночас означає, що до моменту видачі векселя правовідносини сторін регулюються національним законодавством. Видача векселя в будь-якому разі як правочин повинна відповідати вимогам законодавства України.

Пленум Верхового Суду України у Постанові від 8 червня 2007 року №5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" роз'яснює, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України).

Аналогічної правової позиції притримується Виший господарський суд України у постанові від 17 серпня 2011 р. у справі № 31/1

Правочини, що не відповідають вимогам закону, визнаються недійсними судом відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, правочини з видачі векселя регулюються загальними нормами цивільного законодавства, оскільки грошові зобов'язання щодо платежу саме за векселем (вексельні правовідносини) виникають після і внаслідок правочину з видачі, і не раніше в силу ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні".

Отже, в силу авалю, аваліст - ПП "Євро-Альянс" - прийняло на себе цивільні обов'язки поручителя.

Таким чином, аваль підпадає під визначення правочину, що наведене у частині 1 статті 202 ЦК України, за своєю сутністю аваль є вексельною порукою, а, отже, вчинені авалі є підставою для виникнення зобов'язань Приватного підприємства "Євро-Альянс" перед векселедержателем - Приватним підприємством "Юридично-Інвестиційна Група".

З аналізу балансів ПП "Євро-Альянс", фінансових звітів та розшифровки статей балансу за період з 2007р. по 2010р. вбачається, що за даними фінансової звітності за 2007, 2008, 2009, 2010рр., діяльність підприємства за ці роки була збитковою - його активів було недостатньо для задоволення вимог кредиторів, тобто фінансові результати діяльності останнього мали негативний характер, у зв'язку з чим воно фактично вже знаходилось у стані стійкої фінансової неплатоспроможності.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ГК України суб'єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що на момент авалювання векселів ПП "Євро-Альянс" вже знаходилось в тяжкому фінансовому стані, не мало можливості виконувати власні поточні зобов'язання, а тим більше - зобов'язання за авалями, вчиненими на векселях.

Таким чином, ПП "Євро-Альянс" не мало на меті здійснювати оплату за авальованими ним векселями, оскільки знаходилось у стані стійкої фінансової неплатоспроможності.

Пунктом 2.1 Статуту Приватного підприємства "Євро-Альянс" встановлено, що метою діяльності підприємства є систематичне отримання прибутку. При цьому, Статутний капітал складає 15000000,00 грн.

Враховуючи приписи ст. 558 ЦК України, та те, що порука може бути оплатною, а, в даному випадку ПП "Євро-Альянс" прийняв на себе безоплатно зобов'язання за авалями, вчиненими на векселях, то це дає можливість здійснити висновок про відсутність будь якої економічної мети, оскільки навіть при наявності законодавчо визначеної можливості отримання прибутку, авалі все ж таки були вчинені безоплатно.

Відтак, вчинення авалів на векселях не відповідає меті діяльності ПП "Євро-Альянс", зазначені у його Статуті, та не призводить до отримання прибутку, оскільки безоплатне вчинення авалів на суму 206669213,46 грн., що, в свою чергу, в сотні разів перевищує вартість його активів, та не призведе до отримання прибутку.

Крім того, вчинення ПП "Євро-Альянс" авалів на суму 206669213,46 грн. стало підставою для звернення держателя векселів, на яких було вчинено авалі, з кредиторськими вимогами до аваліста у справі №Б-39/47-10 про банкрутство ПП "Євро-Альянс", порушеною ухвалою господарського суду Харківської області 30.04.2010р. Ухвалою господарського суду Харківської області у справі №Б-39/47-10 про банкрутство Приватного підприємства "Євро-Альянс" кредиторські вимоги, які виникли на підставі оспорюваних авалів, визнані повністю.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що внаслідок укладення фіктивних авалів було створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для отримання контролю за процедурою банкрутства з метою подальшого ухилення від сплати кредиторських зобов'язань.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 10 Закону України "Про обіг векселів в Україні" векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з п. 2 Порядку ведення реєстру виданих векселів, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.07.2003 р. №296, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.08.2003 р. за №708/8029, реєстр - це сукупність даних на паперових носіях та/або в електронному вигляді про видані векселедавцем (трасантом) переказні векселі та прості векселі.

Реєстр веде векселедавець (трасант) (п. 3).

Отже, з приписів чинного цивільного законодавства, з урахуванням особливостей передбачених Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок", Законом України "Про обіг векселів в Україні", що регулюють правовідносини купівлі-продажу цінних паперів, вбачається, що при вирішення спору обов'язково повинні бути враховані норми спеціального вексельного законодавства, а фактична видача векселів повинна відбуватися у відповідності до реєстрів виданих векселів, як того вимагає закон.

Аналогічної правової позиції притримується і Вищий господарський суд у своїй постанові від 04 березня 2015 у справі № 5023/6820/11

Однак, ТОВ "Колекторське Бюро "Стягнемо Борги" не надало суду доказів дотримання вимог законодавства з ведення виданих реєстрів.

Також ТОВ "Колекторське Бюро "Стягнемо Борги" (як емітент переказних векселів) створено як юридична особа 17.12.2009 із статутним капіталом на даний час 75000,00 грн., а буквально через тиждень свого існування, 25.12.2009, воно видало 17 переказних векселів на загальну суму 206 669 213,46 грн., у яких трасатом зазначене неплатоспроможне підприємство, і при цьому за відсутності будь-якого боргу ПП "Альянс-Інвест" перед емітентом векселів.

Як встановлено колегією суддів, у подальшому векселі вартістю 206 669 213,46 грн., придбані ПП "Юридично - Інвестиційна Група" за договором купівлі-продажу за суму 206 669 грн., тобто у тисячу разів дешевше їх номінальної вартості.

Зазначене свідчить, що вчинення ТОВ "Колекторське Бюро "Стягнемо Борги" односторонніх правочинів з видачі переказних векселів на загальну суму 206 669 213,46 грн. не спрямовано на настання правових наслідків, що обумовлені ними, а направлено виключно на створення фіктивного боргу з метою наділення ПП "Юридично - Інвестиційна Група" правами кредитора у справі про банкрутство на значну суму.

Згідно з ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

За приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому неможливість настання правового результату, яка існує на момент вчинення правочину і про яку сторона правочину знає, свідчить про те, що ця сторона не має на меті породження у неї тих чи інших прав та обов'язків. В свою чергу правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки, є фіктивним та має визнаватись судом недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначені правочини по своїй суті є фіктивними правочинами, що є додатковою підставою для визнання їх недійсними.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що спірні авалі вчинено без наміру створення реальних правових наслідків, обумовлених даними правочинами, тобто без мети реального виконання авалістом прийнятих на себе обов'язків та сплати грошових коштів у розмірі 206669213,46 грн. та направлені виключно на створення штучної заборгованості Приватного підприємства "Євро-Альянс" перед іншими особами, а, отже, дані авалі є фіктивними та підлягають визнанню недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справах № 5020-1156/2012 від 16.04.2013р., № 15/6/2011/5003 від 25.08.2011р.

Щодо заяви 2-го відповідача про застосування позовної давності, то апеляційний суд зазначає про неможливість застосування у справі наслідків закінчення строку позовної давності з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст. 257 ЦК України ).

Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу повинна бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

По-перше, апеляційна інстанція відзначає, що згідно п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Апеляційна інстанція погоджується із доводами позивача про можливість визнання пропущених строків позовної давності поважними.

Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 30.04.2010 року, порушено провадження у справі № Б-39/47-10 про банкрутство Приватного Підприємства "Євро-Альянс".

Постановою господарського суду Харківської області від 22.09.2010 року Приватне підприємство "Євро-Альянс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2012 року ліквідатором ПП "Євро-Альянс" призначено Овдусенко В.В.

Отже, арбітражний керуючий Овдусенко В.В. був призначений ліквідатором ПП "Євро-Альянс" лише ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2012 року . А із позовом він звернувся у 2014 році.

Згідно з п. 4.1 постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" господарськими судами не можуть братися до уваги також доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.

Проте постанова Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року №10 не враховує особливість випадку, коли керівником підприємства призначається арбітражний керуючий у межах справи про банкрутство.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Так, відповідно до п. 2.1. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. №04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів, тощо.

Відповідно до п. 3 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі в редакції до 19.01.2013) ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 ст. 25 цього ж Закону ліквідатор з дня свого призначення зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута (абзац 2 п. 2 ст. 25 Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 31 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

У ст. 99 Закону про банкрутство (у чинній редакції) про незалежний статус арбітражного керуючого зазначено прямо: під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є незалежним.

Таким чином, в даному разі ініціатором оскарження правочину є не звичайний керівник підприємства, який діє від його імені, а є саме арбітражний керуючий, призначений судом в якості керівника підприємства, який має особливий статус у справі про банкрутство і є незалежною особою по відношенню як до боржника, так і кредиторів.

Враховуючи особливий незалежний статус арбітражного керуючого як ініціатора подання позову та можливість дізнатися про порушення прав позивача не раніше свого призначення у справі (10.05.2012), подання позову до 10.05.2012 позивачем в особі незалежної особи арбітражного керуючого Овдусенко В.В. було неможливим, що є безумовною підставою для визнання поважними причин пропущення позовної давності.

Таким чином, судова колегія вважає, що позовна давність дійсно пропущена з поважних причин, а отже порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів відхиляє посилання 2-го відповідача на порушення принципу res judicata з наступних підстав.

Принцип res judicata або принцип остаточності судового рішення є складовою частиною більш загального принципу правової визначеності.

У рішенні від 9 листопада 2004 року в справі "Науменко проти України" Європейський суд зазначив, що "правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи". Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень".

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення" (пункт 40 мотивувальної частини Рішення від 3 квітня 2008 року).

В даному разі 2-й відповідач помиляється, що у справі № 922/4602/14 порушується принцип res judicata.

У справі №15/223-10, на яку посилається 2-й відповідач, предметом спору було стягнення заборгованості, на підставі переказних векселів, а не визнання недійсними правочинів з видачі векселів та зобов'язань за ними. У справі №15/223-10 не досліджувалися підстави для визнання недійсними правочинів з видачі векселів, оскільки позов був поданий з інших підстав та з іншим предметом.

Не заслуговують на увагу і доводи 2-го відповідача, що в справі №15/223-10 встановлені преюдиціальні в розумінні ст. 35 ГПК України обставини про правомірність вчинених авалів тощо, що, начебто, не може бути поставлено під сумнів.

Колегія суддів звертає увагу, що у справі №15/223-10 взагалі не розглядався позов про недійсність зобов'язань за авалями.

Крім того, відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» преюдиціальне значення процесуальним законом дається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У справі №15/223-10 не встановлено будь-якої преюдиціальної обставини про законність спірних авалів.

Судова колегія відхиляє доводи 2-го відповідача стосовно того, що спірні правочини та зобов'язання можуть бути оскаржені виключно на підставі ст.ст. 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до 19.01.2013).

Так, відповідно до ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство, угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:

- угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

- угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Проте, підстави, встановлені частиною 11 статті 17 Закону про банкрутство, є додатковими та спеціальними, а не виключними підставами для визнання договору недійсним на стадії ліквідації. Із введенням процедури ліквідації підприємство-банкрут в особі свого керівника може оскаржувати на загальних підставах, передбачених цивільним законодавством, правочини, якщо їх укладення порушує вимоги закону, права та законні інтереси банкрута.

Таким чином, наведені 2-м відповідачем доводи не спростовують наявності правових підстав для визнання недійсними авалів, вчинених Приватним підприємством "Євро-Альянс" на визначених у позові векселях, як таких, що вчинені фіктивно, без наміру створення реальних правових наслідків, обумовлених даними правочинами, тобто без мети реального виконання авалістом прийнятих на себе обов'язків та сплати грошових коштів у розмірі 206669213,46 грн., а також як таких, що направлене на створення штучної кредиторської заборгованості для отримання контролю за процедурою банкрутства Приватного підприємства "Євро-Альянс".

Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшовши вірного висновку про визнання недійсними авалів на векселях, безпідставно відмовив в позові з огляду на те, що предмет позову - визнання недійсними зобов'язань за авалями, вчиненими ПП "Євро-Альянс", не відповідає способам захисту права, передбаченим ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Колегія суддів вважає, що лише сам факт некоректного визначення вимог не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на їх правову та документальну обґрунтованість, а також зважаючи на те, що заявлена позивачем вимога відповідає змісту порушеного права, що було встановлено під час судового розгляду справи, у тому числі судом першої інстанції.

З огляду на викладене, рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юридично-інвестиційна група" м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.01.15 р. у справі № 922/4602/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсними авалі, вчинені Приватним підприємством "Євро-Альянс" на наступних векселях:

1. Переказний вексель АА 0079225 на суму 940 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

2. Переказний вексель АА 0079222 на суму 2 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

3. Переказний вексель АА 0079221 на суму 4 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

4. Переказний вексель АА 0079220 на суму 7 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

5. Переказний вексель АА 0079219 на суму 11 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

6. Переказний вексель АА 0079218 на суму 13 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

7. Переказний вексель АА 0079217 на суму 15 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

8. Переказний вексель АА 0079216 на суму 17 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

9. Переказний вексель АА 0079215 на суму 50 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

10. Переказний вексель АА 0079208 на суму 720 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

11. Переказний вексель АА 0079207 на суму 1 350 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

12. Переказний вексель АА 0079206 на суму 2 250 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

13. Переказний вексель АА 0079205 на суму 3 600 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

14. Переказний вексель АА 0079204 на суму 6 300 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

15. Переказний вексель АА 0079203 на суму 60 030 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

16. Переказний вексель АА 0079202 на суму 2 657 953,54 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

17. Переказний вексель АА 0079201 на суму 9 821 259,92 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179).

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.04.2015

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.