Постанова

від 06.04.2015 по справі 808/910/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року (16 год.14 хв.)Справа № 808/910/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стратулат С.В.,

представників:

позивача - Фірсова В.О., Чернова В.В.,

відповідача - Косицького С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйвол» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйвол» (далі - позивач, ТОВ «Буйвол») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000242201 від 03.02.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на безпідставність висновків, зроблених податковим органом в акті перевірки, про порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та заниження суми податку на додану вартість за лютий 2014 року на суму 33 000 грн.

Такі висновки позивач вважає протиправними, оскільки вони зроблені лише на підставі акту ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 582/26-57-22-04-10/38506228 від 21.07.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пірол СКФ» (код ЄДРПОУ 38881578) щодо підтвердження господарських із платниками за період з 01.01.2014 по 31.03.2014» та на постанові прокуратури Запорізької області від 24.11.2014.

Позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки такими, що не відповідають діючому податковому законодавству та фактичним обставинам. З урахуванням вище зазначеного, вважає податкове повідомлення-рішення № 0000242201 від 03.02.2015 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначає, що перевіркою повноти визначення ТОВ «Буйвол» податкового кредиту за період лютий 2014 року встановлено його завищення у сумі 33 000 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Пірол СКФ». Так, податковий орган зазначає, що всі первинні документи надані ТОВ «Пірол СКФ» на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Буйвол» не належно оформлені та підписані не повноважною особою, у зв'язку з чим не є звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених сум до складу витрат та сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Такий висновок ґрунтується та підтверджується актом ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 582/26-57-22-04-10/38506228 від 21.07.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пірол СКФ» (код ЄДРПОУ 38881578) щодо підтвердження господарських із платниками за період з 01.01.2014 по 31.03.2014» та на постановою прокуратури Запорізької області від 24.11.2014, які були надіслані до податкового органу.

На підставі вище викладеного вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

В період з 24.12.2014 по 30.12.2014 фахівцями ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, на підставі наказу від 24.12.2014 № 95 та направлення від 24.12.2014 № 92, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та постанови прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням - старшим прокурором відділу прокуратури Запорізької області Маміч А.І. від 24.11.2014 про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Буйвол» (код ЄДРПОУ 38362839) по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Пірол СКФ» (код ЄДРПОУ 38881578) проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Буйвол» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Буйвол» за період з 01.09.2013 по 30.11.2014.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 4/22-01/38362839 від 13.01.2015.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього на суму 33 000 грн.: за лютий 2014 року у сумі 33 000 грн.

На підставі акту перевірки № 4/22-01/38362839 від 13.01.2015 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000242201 від 03.02.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 41 250 грн., у т.ч. за основним платежем 33 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8 250 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0000242201 від 03.02.2015 позивач звернувся до суду із вимогою про його скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основними видами діяльності, якими займається позивач є: розведення великої рогатої худоби молочних порід, розведення свиней, оптова торгівля живими тваринами, оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами, тощо.

Так, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач придбавав комбікорм свинячий, що використовувався у власній господарській діяльності, а саме у розведенні великої рогатої худоби та свиней.

01.02.2014 між ТОВ «Буйвол» (покупець) та ТОВ «Пірол СКФ» (постачальник) укладено договір поставки № 2/2014-04.

Згідно з умовами Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його, на умовах передбачених Договором. Найменування товару, його кількість, вартість товару вказується у видаткових накладних постачальника. Усі витрати по постачанню товару здійснюються за рахунок покупця. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом. Оплата за товар здійснюється у порядку 100% оплати вартості вказаної партії товару (у відповідності з видатковою накладною) не пізніше ніж у місячний строк з дати поставки відповідної партії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що ТОВ «Пірол СКФ» поставив, а позивач прийняв та оплатив комбікорм свинячий ДСТУ 4124-2002 у кількості 45 000 кг. Доставка здійснювалась автотранспортом позивача, який знаходить в оренді позивача, на підставі договору оренди № 1/13 від 03.01.2013.

На підтвердження виконання умов договору поставки № 2/2014-04 від 01.02.2014, позивачем надані суду податкову накладну № 104 від 26.02.2014, видаткову накладну № 104 від 26.02.2014, товарно-транспортні накладні № 009 від 26.02.2014, № 010 від 27.02.2014.

Крім того, позивачем надано суду також звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № АО-0000059 від 27.03.2014, виписку з картки рахунку від 21.03.201, які підтверджують розрахунок між сторонами за договором поставки 2/2014-04 від 01.02.2014.

В акті перевірки № 4/22-01/38362839 від 13.01.2015 податковим органом встановлено, що позивачем завищено суму податкового кредиту за лютий 2014 року на суму 33 000 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Пірол СКФ». Виписані контрагентом позивача видаткові та податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених в них сум до складу витрат та сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на акті ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 582/26-57-22-04-10/38506228 від 21.07.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пірол СКФ» (код ЄДРПОУ 38881578) щодо підтвердження господарських із платниками за період з 01.01.2014 по 31.03.2014». У вказаному акті зазначено, що ході проведення звірки не встановлено факт взаємовідносин (передачі товарів, робіт/послуг) між ТОВ «Пірол СКФ» та контрагентами-постачальниками, у зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Звіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Операції купівлі-продажу ТОВ «Пірол СКФ» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, відповідачем від прокуратури Запорізької області отримано постанову прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням - старшим прокурором відділу прокуратури Запорізької області Маміч А.І. від 24.11.2014, в якій зазначено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за відомості про яке внесено 13.02.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3201408280000037.

Досудовим слідством встановлено, що в період з вересня 2013 - травень 2014 року невстановлені особи організувавши діяльність підприємств з ознаками «фіктивності» ... в т.ч. ТОВ «Пірол СКФ» (код ЄДРПОУ 38881578) та діючи від імені службових осіб, використовуючи реєстраційні дані та реквізити вищевказаних підприємств, не маючи у своєму розпорядженні основних засобів, виробничих потужностей, транспорту, виробничих та складських приміщень, трудових ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, проводили сумнівні фінансові операції, які мають ознаки безтоварних, чим сприяли третім особам (підприємствам - покупцям реального сектору економіки) у штучному формуванні податкового кредиту з ПДВ та отриманні податкової вигоди у вигляді заниження суми ПДВ, що підлягала б сплаті до бюджету, складають суму у розмірі понад 3 млн. грн.

Допитана в ході досудового слідства директор та засновник ТОВ «Пірол СКФ» - Чабаненко І.О. пояснила, що в серпні 2013 року вказане підприємство зареєструвала на своє ім'я за грошову винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності. Ніякого відношення до фінансово господарської діяльності ТОВ «Пірол СКФ» вона не підписувала».

Податковим органом встановлено, що всі первинні документи надані ТОВ «Пірол СКФ» на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Буйвол», а саме вищезазначені видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, договори, підписані директором ТОВ «Пірол СКФ» Чабаненко І.О., у зв'язку з чим їх не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Надаючи оцінку описаним вище первинним документам, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які фіксують господарські відносин між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Пірол СКФ» складені відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні».

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, суд вважає, що позивачем надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарської операції, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податкового кредиту за такою операцією.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Як було встановлено матеріалами справи безпосередній контрагент позивача, на час здійснення відповідних господарських операцій був у встановленому законодавством порядку зареєстрований як платники ПДВ.

Доказів анулювання свідоцтва платника контрагента позивача податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

При придбанні товару (послуги) покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару (послуги), який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22 січня 2009 року «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Щодо реальності вчинених операцій між позивачем та ТОВ «Пірол СКФ» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 72 КАС України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, ч. 4 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку ст. 86 КАС України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що податковим органом не надано вироку суду, в якому досліджувались господарські відносини між ТОВ «Пірол СКФ» та позивачем, в якому міститься документальне підтвердження того, що ТОВ «Пірол СКФ» фактично велась незаконна діяльність з конвертації безготівкових коштів в готівкові, та містить доведені факти наявності умислу та його реалізації з боку ТОВ «Пірол СКФ» щодо створення фіктивних суб'єктів господарювання, які в подальшому дійсно здійснювали незаконну діяльність.

Зміст укладених між позивачем та ТОВ «Пірол СКФ» правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Загалом, реальність вчинення господарської операції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третьої особи, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

В свою чергу Податковий кодекс України не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом податкових зобов'язань, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

За вказаних обставин суд вважає висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 33 000 грн. необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, у зв'язку з тим, що позивачем спростовані висновки податкового органу за результатами перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 03.02.2015 №0000242201.

2.Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Буйвол» (код ЄДРПОУ 38362839) суму судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник