Постанова

від 08.04.2015 по справі 816/751/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року м.ПолтаваСправа № 816/751/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,

представника позивача - Кінаш О.А.,

представника відповідача Реєстраційної служби Лохвицького районного управління юстиції та відповідача державного реєстратора - Білашенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава - 2007" до Реєстраційної служби Лохвицького районного управління юстиції, державного реєстратора прав на нерухоме майно Бурлей Любові Василівни, державного реєстратора прав на нерухоме майно Удовіченко Юлії Вікторівни, державного реєстратора прав на нерухоме майно Білашенко Вікторії Вікторівни про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава - 2007" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області про визнання неправомірними та скасування рішень державного реєстратора №19122484 від 05.02.2015, №19122493 від 05.02.2015, №19116450 від 05.02.2015, №19123614 від 05.02.2015, №19111238 від 05.02.2015, №19299064 від 12.02.2015, №19295731 від 12.02.2015, №19302129 від 12.02.2015, №19300959 від 12.02.2015, №19299888 від 12.02.2015, №19305966 від 12.02.2015, №19307222 від 13.02.2015, №19314942 від 13.02.2015, №19313919 від 13.02.2015, №19318705 від 13.02.2015, №19323108 від 13.02.2015, №19321536 від 13.02.2015, №19322236 від 13.02.2015, зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав оренди земельних ділянок згідно договору оренди, укладеного між ТОВ "Полтава - 2007" та Лохвицькою районною державною адміністрацією в редакції від 21.11.2012 щодо земельних ділянок: кадастровий номер 5322688400:00:003:0095 площею 1.3200 га, кадастровий номер 5322688400:00:004:0358 площею 53.5600 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4033 площею 25.500 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4013 площею 5.0200 га, кадастровий номер 5322688400:00:004:359 площею 16.0000 га, кадастровий номер 5322688400:00:002:0266 площею 1.3500 га, кадастровий номер 5322688400:00:003:0092 площею 9.1000 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4012 площею 26.9200 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4017 площею 23,3000 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4018 площею 1.5000 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4031 площею 15.3000 га, кадастровий номер 5322688400:00:002:0028 площею 63.3498 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4011 площею 13.7000 га, кадастровий номер 5322688400:00:004:0357 площею 22.6400 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4035 площею 40.4071 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4029 площею 10.7000 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4019 площею 13.7000 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4032 площею 0.9000 га.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що згідно розпоряджень голови Лохвицької РДА від 23.06.2011, № 270 від 25.06.2011, № 661 від 29.10.2012, договору оренди від 21.11.2012 ТОВ "Полтава-2007" надано в оренду земельні ділянки загальною площею 899.7715 га, які використовуються ним для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У лютому 2015 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Лохвицького РУЮ Полтавської області із заявами про проведення державної реєстрації права оренди на 18 земельних ділянок, проте рішеннями державних реєстраторів відмовлено у державній реєстрації прав на земельні ділянки з посиланням на те, що земельні ділянки не зареєстровані у Державному земельному кадастрі. Позивач вважає, що рішення прийнято всупереч вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки земельні ділянки є зареєстрованими у Державному земельному кадастрі в силу положень абз. 3 п. 2 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр" .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року /т.1 а.с. 101/ до участі у справі в якості відповідачів залучено державного реєстратора прав на нерухоме майно Лохвицького районного управління юстиції Бурлей Любов Василівну, державного реєстратора прав на нерухоме майно Лохвицького районного управління юстиції Удовіченко Юлію Вікторівну, державного реєстратора прав на нерухоме майно Лохвицького районного управління юстиції Білашенко Вікторію Вікторівну.

У судовому засіданні представник відповідача Реєстраційної служби Лохвицького районного управління юстиції та одночасно відповідач державний реєстратор прав на нерухоме майно Білашенко Вікторія Вікторівна проти задоволення позовних вимог заперечувала, обґрунтовуючи правомірність спірних рішень про відмову у реєстрації права оренди тим, що відповідно до п. 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок в ДЗК. З огляду на те, що земельні ділянки, про реєстрацію прав на які звернувся позивач, не зареєстровані в ДЗК, що підтверджено листами відділу Держземагентства у Лохвицькому районі на запити державного реєстратора, вважає, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є правомірними.

Відповідачі державний реєстратор прав на нерухоме майно Лохвицького районного управління юстиції Бурлей Любов Василівна, державний реєстратор прав на нерухоме майно Лохвицького районного управління юстиції Удовіченко Юлія Вікторівна у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Згідно із частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів державних реєстраторів Бурлей Л.В., Удовіченко Ю.В.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Лохвицької районної державної адміністрації №259 від 23.06.2011 ТОВ "Полтава - 2007" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками на умовах оренди загальною площею 919.36 га ріллі із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території адміністративного підпорядкування Яхниківської сільської ради / т.1, а.с.10 /.

24.05.2011 між Лохвицькою РДА та ТОВ "Полтава - 2007" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 919.36 га / т.1, а.с. 12 -14/.

Згідно із розпорядженням голови Лохвицької РДА № 270 від 25.06.2011 позивачу надано в оренду земельні ділянки загальною площею 919.36 га та рекомендовано зареєструвати в установленому порядку договір оренди землі / т.1, а.с.11/.

Розпорядженням голови Лохвицької РДА №661 від 29.10.2012 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками ТОВ "Полтава - 2007" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 899.7715 га ріллі із земель запасу на території адміністративного підпорядкування Яхниківської сільської ради, внесено зміни до розпорядження від 25.06.2011 № 270 (в пункті 1 замінено цифри « 919,36» на « 899,7715») / т.1, а.с.11/.

21.11.2012 позивачем та Лохвицькою РДА внесено зміни до договору оренди від 24.05.2011 шляхом підписання договору оренди земельної ділянки від 21.11.2012 у новій редакції, за умовами якого позивачу передано в оренду земельні ділянки загальною площею 899.7715 га /т.1, а.с.15-18/. Також сторонами договору підписано акт приймання - передачі земельної ділянки від 21.11.2012 /т.1, а.с.19/

У лютому 2015 року ТОВ "Полтава - 2007" звернулося до Реєстраційної служби Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки із кадастровими номерами 5322688400:00:003:0095; 5322688400:00:004:0358; 5322688400:00:001:4033; 5322688400:00:001:4013; 5322688400:00:004:0359; 5322688400:00:002:0266; 5322688400:00:003:0092; 5322688400:00:001:4012; 5322688400:00:001:4017; 5322688400:00:001:4018; 5322688400:00:001:4031; 5322688400:00:002:0028; 5322688400:00:001:4011; 5322688400:00:004:0357; 5322688400:00:001:4035; 5322688400:00:001:4029; 5322688400:00:001:4019; 5322688400:00:001:4032.

До заяв позивачем додано наступні документи:

- квитанції про сплату державного мита та сплату коштів за надання витягу з Державного реєстру прав;

- копію договору оренди землі від 21.11.2012 із копіями акту приймання-передачі земельної ділянки, акту визначення меж земельної ділянки в натурі, кадастрового плану земельної ділянки;

- копію розпорядження голови Лохвицької РДА №270 від 25.06.2011;

- копію розпорядження голови Лохвицької РДА №661 від 29.10.2012;

- довіреність від імені ТОВ «Полтава-2007» №2 від 20.10.2014;

- паспорт та картку про реєстраційний номер облікової картки платника податків уповноваженої особи.

До заяви про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку із кадастровим номером 5322688400:00:003:0092 подано замість договору оренди землі від 21.11.2012 договір оренди земельної ділянки від 24.05.2011 /т.3, а.с. 68 -70/.

За результатами розгляду заяв ТОВ «Полтава -2007» державними реєстраторами прав на нерухоме майно Лохвицького РУЮ Білашенко В.В., Удовіченко Ю.В. та Бурлей Л.В., прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №19122484, №19122493, №19116450, №19123614, №19111238 від 05.02.2015, №19299064, №19295731, №19302129, №19300959, №19299888, №19305966 від 12.02.2015, №19307222, №19314942, №19313919, №19318705, №19323108, №19321536, №19322236 від 13.02.2015, копії яких, разом з матеріалами заяв, за результатами розгляду яких прийнято рішення, наявні у матеріалах справи /т.2, а.с. 163 - 243, т. 3, а.с. 1 - 247, т.4, а.с. 1 - 46/.

Позивач, не погодившись із вказаними рішеннями про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку правомірності спірних рішень та обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В силу положень статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-ІV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 1952-ІV) встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 1952-ІV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 4 Закону № 1952-ІV обов'язковій державній реєстрації підлягає таке речове право на нерухоме майно, як право оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 9 Закону № 1952-ІV рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав приймає державний реєстратор.

Як встановлено судом, спірні рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно Білашенко В.В., Удовіченко Ю.В., Бурлей Л.В. про відмову у державній реєстрації права оренди на земельні ділянки мотивовано тим, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Зокрема, зазначено із посиланнями на відповіді відділу Держземагентства України в Лохвицькому районі Полтавської області, що право власності на земельну ділянку не зареєстровано, при цьому земельні ділянки не зареєстровані в ДЗК, хоча відповідно до пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 868 від 17.10.2013, п.10 ст. 79-1 ЗКУ державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у ДЗК. За таких обставин, на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 20, 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 868 від 17.10.2013, державними реєстраторами прав на нерухоме майно відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-ІV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Статтею 4-1 Закону № 1952-ІV передбачено особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, а саме, встановлено, що рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут), крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

Частиною 10 статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна норма закріплена у пункті 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 868 від 17.10.2013 (надалі - Порядок № 868).

Аналіз положень статті 79-1 Земельного кодексу України свідчить про те, що вищенаведені вимоги зумовлені тим, що земельна ділянка як об'єкт цивільних прав повинна бути сформована відповідно до вимог чинного законодавства. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

В силу положень частини 2 статті 15 Закону № 1952-ІV перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 44 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку державної або комунальної власності заявник подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Державна реєстрація права власності держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією речового права на таку земельну ділянку, що є похідним від права власності, на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування.

Таке рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування може бути подане правонабувачем (користувачем, орендарем), який у такому випадку є уповноваженою особою власника земельної ділянки, одночасно із заявою про державну реєстрацію речового права, що є похідним від права власності.

Зазначені норми Порядку № 868 відповідають положенням частини 1 статті 16 Закону № 1952-ІV, згідно із якою у разі здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав чи державному кадастровому реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.

Наявні у справі матеріали заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень свідчать, що позивач, який, подаючи документи про реєстрацію права оренди земельної ділянки державної форми власності, є водночас уповноваженою особою власника земельної ділянки, всупереч вимогам пункту 44 Порядку № 868, витяги з Державного земельного кадастру про такі земельні ділянки не подав.

Доводи позивача в ході розгляду справи про те, що відповідно до пункту 43 Порядку № 868 він не мав обов'язку подавати витяги з ДЗК про земельні ділянки, суд відхиляє з огляду на наступне.

Так, пунктом 43 Порядку № 868 передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

У договорі оренди земельної ділянки від 21.11.2012, як документі, що підтверджує виникнення речових прав, визначені кадастрові номери земельних ділянок, однак, враховуючи те, що відповідно до вимог Закону № 1952-ІV реєстрація речових прав здійснюється одночасно із державною реєстрацією права власності, позивач згідно пункту 44 Порядку повинен був надати витяг з ДЗК відносно таких земельних ділянок.

Із доданих до заяв про державну реєстрацію земельних ділянок розпоряджень голови Лохвицької РДА № 270 від 25.06.2011, №661 від 29.10.2012, договору оренди земельної ділянки від 21.11.2012 вбачається, що позивачу до 01.01.2013 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 899.7715 га та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками. При цьому договір оренди земельної ділянки від 21.11.2012 не був зареєстрований у встановленому законодавством порядку, тому, враховуючи приписи частини 5 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції до 01.01.2013 року), позивач не набув права оренди на земельні ділянки, відтак згідно чинних норм законодавства звернувся про державну реєстрацію такого права.

Відповідно до абзацу 2 п. 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр" у разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою , на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що на підставі пункту 8-1 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при розгляді заяв позивача державними реєстраторами прав на нерухоме майно РС Лохвицького РУЮ направлено запити до відділу Держземагентства у Лохвицькому районі щодо надання інформації про те, чи зареєстровані земельні ділянки в ДЗК або чи вважаються такими, що зареєстровані в ДЗК, із відповідними кадастровими номерами 5322688400:00:003:0095; 5322688400:00:004:0358; 5322688400:00:001:4033; 5322688400:00:001:4013; 5322688400:00:004:0359; 5322688400:00:002:0266; 5322688400:00:003:0092; 5322688400:00:001:4012; 5322688400:00:001:4017; 5322688400:00:001:4018; 5322688400:00:001:4031; 5322688400:00:002:0028; 5322688400:00:001:4011; 5322688400:00:004:0357; 5322688400:00:001:4035; 5322688400:00:001:4029; 5322688400:00:001:4019; 5322688400:00:001:4032.

Відділом Держземагентства у Лохвицькому районі надано відповіді по кожній земельній ділянці, в яких зазначено, що земельні ділянки не зареєстровані в ДЗК і не вважаються такими.

З огляду на викладене, відповідачі при розгляді заяв позивача про реєстрацію прав та їх обтяжень обґрунтовано дійшли висновку про те, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, у зв'язку з чим наявна підстава для відмови у державній реєстрації, передбачена статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (пункт 4 частини 1 статті 24). Законні підстави для державної реєстрації речових прав на земельні ділянки з одночасною реєстрацією права власності держави на такі земельні ділянки без державної реєстрації вказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі у відповідачів були відсутні.

Доводи позивача про те, що земельні ділянки є зареєстрованими у Державному земельному кадастрі в силу положень абз. 3 п. 2 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр", суд оцінює критично, оскільки державні реєстратори прав на нерухоме майно не мали правових підстав самостійно встановити цю обставину, натомість керувалися офіційною інформацією відділу Держземагентства Лохвицького району, яка свідчила про те, що земельні ділянки не зареєстровані у ДЗК.

На вимогу суду відділ Держземагентства Лохвицького району надав письмові пояснення, в яких також підтвердив, що спірні земельні ділянки визначені за ТОВ "Полтава-2007", крім земельної ділянки № 5322688400:00:002:0028, яка визначена за ЗАТ "Природні ресурси", однак не зареєстровані у ДЗК, з огляду на відсутність відповідного звернення уповноваженого суб'єкта /т. 2, а.с. 133 - 134/.

Отже, суд приходить до висновку, що спірні рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, ґрунтуються на вимогах Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", інших актах чинного законодавства, прийняті з урахуванням усіх обставин, які мали значення для прийняття таких рішень.

Таким чином позовні вимоги про визнання неправомірними та скасування рішень про відмову у державній реєстрації прав та похідні вимоги про зобов'язання здійснити реєстрацію права оренди на земельні ділянки є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава - 2007" до Реєстраційної служби Лохвицького районного управління юстиції, державного реєстратора прав на нерухоме майно Бурлей Любові Василівни, державного реєстратора прав на нерухоме майно Удовіченко Юлії Вікторівни, державного реєстратора прав на нерухоме майно Білашенко Вікторії Вікторівни про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2015 року.

Суддя М.В. Довгопол