Ухвала

від 14.04.2015 по справі 820/19821/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 р.Справа № 820/19821/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Клочко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Р-Стіл", Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2015р. по справі № 820/19821/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Р-Стіл"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Р-Стіл" (далі - ТОВ "Компанія Р-Стіл", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Західна ОДПІ м. Харкова, відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 03.12.2014 року №0000762211 та №0001272203.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Р-Стіл" - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 03.12.2014 року №0001272203.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Р-Стіл" судовий збір у розмірі 4210,94 грн. на користь Державного бюджету України.

Не погодившись з прийнятою постановою в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в зазначеній частині та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, ст.ст. 69, ч. 1 ст. 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Також, не погоджуючись з постановою суду в частині задоволених позовних вимог, апеляційну скаргу подав відповідач, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду в зазначеній частині та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 14.04.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ТОВ "Компанія Р-Стіл" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 04.06.2009 року, перебуває на обліку в Західній ОДПІ м.Харкова, зареєстроване платником податку на додану вартість з 09.07.2009 року, має ліцензію Міністерства промислової політики України серія АВ №501443 на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів строком дії з 24.11.2009 року по 24.11.2014 року.

На підставі направлень від 07.10.2014 року №1765, №1800, №1799, №1778, №1780, №1779, виданих начальником Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, наказу "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ „Компанія Р-Стіл" від 25.09.2014 року №2080, виданого в.о. начальника Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, керуючись ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями Західної ОДПІ м.Харкова з 07.10.2014 року по 27.10.2014 року проведена планова перевірка фінансово - господарської діяльності ТОВ "Компанія Р-Стіл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 03.11.2014 року №3934/20-33-22-01-07/36459496, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ "Компанія Р-Стіл" безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ "Мет-Сплав" (код ЄДРПОУ 37718503) та ТОВ "Лідер-МТ" (код ЄДРПОУ 36380607) в Деклараціях з податку на прибуток, та п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320.

За наслідками вказаного акту перевірки Західною ОДПІ м.Харкова прийняті податкові повідомлення - рішення: №0000762211 та №0001272203 від 03.12.2014 року, відповідно до яких підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток, нараховані штрафні (фінансові) санкції, застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення введення касових операцій.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 03.12.2014 року №0001272203, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкт владних повноважень, не довела суду правомірність прийнятого нею податкового повідомлення-рішення, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову в зазначеній частині.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р. (далі - Положення ).

Згідно з п. 2.11 Положення про ведення касових операцій, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням - рішенням від 03.12.2014 року №0001272203 слугували висновки перевірячих відносно того, що перевіркою встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачами (підзвітними особами ТОВ "Компанiя Р-Стiл") коштів розрахункових (платіжних) документів встановленої форми (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), які б підтверджували сплату покупцями готівкових коштів, на загальну суму 18018,80 грн., а саме виплачено кошти без підтверджуючих документів: ОСОБА_1 у розмірі 3450,56 грн., ОСОБА_2 у розмірі 4131,01 грн., ОСОБА_3 у розмірі 6048,42 грн. та ОСОБА_4 у розмірі 4388,81 грн., чим порушено вимоги п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

В свою чергу, факт сплати покупцями готівкових коштів на загальну суму 18018,80 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових касових ордерів, звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та квитанцій (т. 9 а.с. 167-209).

Таким чином, висновки податкового органу не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та спростовуються наданими позивачем доказами.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення від 03.12.2014 року №0001272203 є документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 03.12.2014 року №0000762211, суд першої інстанції виходив з того, що Західною ОДПІ м. Харкова було доведено правомірність визначення суми податкового зобов'язання ТОВ "Компанія Р-Стіл" з податку на прибуток, вірно визначено законодавчі підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Компанія Р-Стіл" та ТОВ "Мет-Сплав" (код ЄДРПОУ 37718503) укладено договір на виконання послуг від 26.09.2012 року №187.

Відповідно до умов укладеного договору предметом договору є виконання послуг згідно з вимогами договору. Найменування послуг визначається додатками до договору. Загальна сума по договору не може перевищувати 5 млн.грн. Місце складання договору м.Донецьк.

На підтвердження надання послуг з навантаження, порізки, пакетування та пресування металобрухту між ТОВ "Компанія Р-Стіл" та ТОВ "Мет-Сплав" складались акти виконаних робіт.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за одержані послуги проводились у безготівковій формі.

Актом перевірки зафіксовано, що в ході детального аналізу фінансового-господарської діяльності підприємства, ТОВ "Мет-Сплав" обліковується в ДПI у Куйбишевському р-нi м.Донецька ГУ Мiндоходів у Донецькій області. Підприємство має стан 14 (визнано банкрутом). Керівником та засновником рахується одна особа. Вид діяльності - оптова торгiвля металами та металевими рудами.

Відповідно до 1 ДФ на підприємстві рахувались 3 особи. Основні засоби згідно балансу (за 2012 рік від 28.02.2013 року №1300002367, за 2013 року №9090314993) на підприємстві відсутні. Інформації щодо походження техніки використаної під час проведення робіт з навантаження, розвантаження, пресування та порізки металобрухту відсутні.

Під час розгляду справи, на вимогу суду представниками позивача не було надано жодного підтверджуючого документу щодо наявності у ТОВ "Мет-Сплав" технічної можливості надання послуг відповідно до умов договору від 26.09.2012 року №187.

Окрім цього, з наявних матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Компанія Р-Стіл" та ТОВ "Лідер-МТ" (код ЄДРПОУ 36380607) було укладено договір на виконання послуг від 20.08.2011 року за №141.

Відповідно до умов укладеного договору предметом договору є виконання послуг згідно з вимогами договору. Найменування послуг визначається додатками до договору. Загальна сума по договору не може перевищувати 5 млн.грн. Місце складання договору м.Донецьк.

На підтвердження надання послуг з навантаження, порізки, пакетування та пресування металобрухту, між ТОВ "Компанія Р-Стіл" та ТОВ "Лідер-МТ" складались акти виконаних робіт.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за одержані послуги проводились у безготівковій формі.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ "Лідер-МТ" (код ЄДРПОУ 36380607) обліковується в ДПI у Куйбишевському р-нi м.Донецька ГУ Мiндоходів у Донецькій області. Підприємство має стан 11 (припинено, але не знято з облiку (кор не пустi). Керівником та засновником рахується одна особа. Вид діяльності - оптова торгiвля металами та металевими рудами.

Згідно з 1 ДФ на підприємстві рахувались 3 особи. Основні засоби згідно балансу на підприємстві (за 2011 рік відсутні, за 2012 рік - 11,0 тис. грн.). Інформації щодо походження техніки використаної під час проведення робіт з навантаження, розвантаження та демонтажу металобрухту відсутні.

Згідно даних, отриманих в ході проведення перевірки, встановлено, що обсяг отриманих послуг навантаження, розвантаження, порізки від ТОВ "Мет-Сплав" - 13303,965 тонн металобрухту, ТОВ "Лідер-МТ" - 13566,280 тонн металобрухту неможливо було здійснити без наявності основних фондів та трудових ресурсів, що свідчить про ознаки нереальності товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з положеннями п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, і що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З наявних в матеріалах справи вбачається, що з приводу спірних операцій позивача з ТОВ "Лідер-МТ" та ТОВ "Мет-Сплав" щодо надання послуг із металообробки позивачем не надано первинних документів, які б засвідчували передачу матеріалів (металу) (для обробки) контрагентам позивача, та наступне повернення матеріальних цінностей, оформлення яких не може бути ототожнено з оформленням актів виконаних робіт.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем документи первинного обліку не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення позивачем відображених у таких первинних документах сум при формуванні валових витрат є безпідставними.

Також, на підтвердження позиції стосовно безтоварного характеру фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, відповідачем не встановлено наявності у контрагентів обладнання, яке є об'єктивно необхідними для виконання обумовлених робіт. Окрім цього, під час розгляду справи не встановлено наявності у контрагентів технічного персоналу, наявність якого обумовлюється не лише специфікою обумовлених операцій, а також і умовами договорів щодо самостійного виконання контрагентами спірних операцій, враховуючи при цьому значний обсяг передбачених заявками до договорів робіт (послуг). При цьому, під час розгляду справи не встановлено наявності у контрагентів залучених на умовах підряду фахівців, або ж залучення інших підприємств для виконання спірних операцій на умовах субпідряду. Відносно наведеного не надано відповідних доказів.

У п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4 та п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою послуг з переробки брухту чорних металів (які були предметом оспорюваних договорів), позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання його контрагентами конкретних видів послуг за допомогою матеріалів та інструментів ТОВ "Лідер-МТ" та ТОВ "Мет-Сплав" (виконавців), необхідних для надання вказаних послуг, що передбачено пунктом 3.1.1 договорів.

Згідно з постановою Верховного суду України від 08.09.2009р. у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідно до ч.2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, через відсутність у ТОВ "Мет-Сплав" та ТОВ "Лідер-МТ" можливостей для вчинення господарських операцій в межах договорів, укладених з позивачем, та як наслідок відсутність у ТОВ "Компанія Р-Стіл" права на формування валових витрат по вказаним взаємовідносинам.

Окремо суд зазначив, що докази подальшого руху товару не беруться судом до уваги, оскільки такі факти не є самостійним та достатнім доказом того, що роботи виконувались саме вказаними контрагентами позивача.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 19.11.2014 року у справі №К/9991/16009/11.

Згідно з ч.1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, Західною ОДПІ м.Харкова було доведено правомірність визначення суми податкового зобов'язання ТОВ "Компанія Р-Стіл" з податку на прибуток, вірно визначено законодавчі підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення Західної ОДПІ м.Харкова від 03.12.2014 року №0000762211 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В свою чергу, 14.04.2015 року до суду апеляційної інстанції представником відповідача було подано клопотання про закриття провадження по вказаній справі в частині оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 0000762211 від 03.12.2014 року, у зв'язку з досягненням сторонами податкового компромісу.

Зазначені обставини не були відомі суду першої інстанції на час ухвалення ним судового рішення.

Вказане клопотання відповідача підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2015 року ТОВ «Компанія Р-Стіл» до Західної ОДПІ було подано заяву про застосування податкового компромісу, яка була розглянута ОДПІ, та після сплати позивачем 5 % суми основного платежу по податковому повідомленню-рішенню № 0000762211 від 03.12.2014 року про донарахування податку на прибуток на суму 389 495 грн. та штрафної санкції у сумі 97 374 грн., прийнято рішення керівником контролюючого органу про досягнення податкового компромісу.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII (далі - Закон № 63-VIII), податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 Закону № 63-УІІІ, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Відповідно до ч. 7 Закону № 63-УІІІ, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу.

Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Крім цього, відповідно до п. 11-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для примирення сторін на будь - якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Згідно з ст. 113 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. За клопотанням сторін суд зупиняє провадження у справі на час, необхідний їм для примирення. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення.

Статтею 203 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі (ч. 2 ст. 203 КАС України).

Згідно з п.3 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Підстав для не прийняття клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін судом не встановлено.

Керуючись п. 3 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Р-Стіл" , Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2015р. по справі № 820/19821/14 визнати нечинною в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Р-Стіл" про скасування податкового повідомлення - рішення від 03.12.2014 року №0000762211.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Р-Стіл" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 03.12.2014 року №0000762211 закрити .

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 р. по справі № 820/19821/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П'янова Я.В. Судді Чалий І.С. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 16.04.2015 р.