Рішення

від 14.04.2015 по справі 904/2526/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.15р. Справа № 904/2526/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО", м. Київ

до Фермерського господарства "КОЗАЦЬКА РОДИНА", с. Червоний Тік, Апостолівський район, Дніпропетровська область

про стягнення 37 740,05 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "КОЗАЦЬКА РОДИНА" (далі - відповідач) про стягнення 23 166,00 грн. - курсової різниці, 5448,53 грн. - 36 % річних, 4128,38 грн. - пені, 4997,14 грн. - індексу інфляції та витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015 р. по справі № 904/2526/15 порушено провадження і розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.04.2015 р.

В судове засідання, яке відбулося 14.04.2015 р. представники позивача та відповідача явку не забезпечили про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином, доказом чого є поштові повідомлення (судові повістки) про вручення ухвали господарського суду Дніпропетровської області (АЕС. 42, 43).

За таких обставин, господарський суд вважає, що позивач та відповідач не скористалися своїм правом на участь представників у судовому засіданні.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.04.2015 року прийнято судове рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" (постачальник) та Фермерським господарством "КОЗАЦЬКА РОДИНА" (покупець) укладений Договір поставки № ДН-96/14 (далі - Договір) відповідно до п. 1.1 Договору в терміни, визначені Договором постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № ДН-96/14 від 04.06.2014 р. в частині оплати отриманого товару, позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2014 р. у справі № 904/7579/14 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Фермерського господарства "КОЗАЦЬКА РОДИНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" 35 640,00 грн. - основної заборгованості, 3564,00 грн. - дооцінки вартості несплаченого товару, 2003,65 грн. - 36 % річних, 1409,97 грн. - пені, 7128,00 грн. - штрафу, 1827,00 грн. - судового збору.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2014 р. у справі № 904/7579/14 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 24.11.2014 р.

24.11.2014р. на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2014 р., видано наказ господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7579/15.

Аналіз матеріалів справи відображає, що заборгованість по Договору поставки № ДН-96/14 від 04.06.2014 р. яка була стягнута рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2014 р. у справі № 904/7579/15, фактично повністю сплачена лише 13.02.2015 р., що підтверджується банківською випискою на суму 51 572,62 грн., копія якої долучена до матеріалів справи (а.с. 29).

Таким чином, позивач на підставі 7.8. Договору поставки № ДН-96/14 від 04.06.2014 р. донарахував відповідачу за період з 11.09.2014 р. по 12.02.2015р.: 36% річних (на підставі п.7.7. договору) в сумі 5 448,53 грн.; пеню (на підставі п.7.1.1. договору) в сумі 4128,38 грн.; індексу інфляції в сумі 4997,14 грн.; курсову різницю (на підставі п.2.4., п.3.3. договору) в сумі 23 166,00 грн., що є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.1.1. Договору, Покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожен день прострочення, а також: додатково штраф 20% від суми несплаченого боргу.

В разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом З цього договору Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним Додатком до Договору (п. 7.7. Договору).

Відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.. 259 ЦК України, продовжується до 3 (трьох) років (п. 7.8. Договору).

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При зверненні до господарського суду Дніпропетровської області з позовом у справі № 904/7579/14 розрахунок штрафних санкцій проводився за період з 16.07.2014 р. по 10.09.2014 р.

Виходячи із цього, нарахування 36 % річних та пені, здійснюється за період з 11 вересня 2014 року (дата, що не врахована при нарахуванні штрафних санкцій згідно позову у справі № 904/7579/14) по 12 лютого 2015 року (перед день остаточного розрахунку).

Отже, сума донарахованих 36 % річних становить 5448,53 грн., сума нарахованої пені становить 4128,38 грн. та сума нарахованого індексу інфляції становить 4997,14 грн. (за період з 11.09.2014 р. по 12.02.2015 р.)

Відповідно до п.п. 2.1., 3.1., 4.1., 4.2. постанови пленуми Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачається:

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора (шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з частинами першою, другою статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини другої статті 198 ГК України.

Таким чином, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Аналогічна позиція вбачається з оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013, № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Вплив змін валютних курсів", валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Сторони погодили застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс Долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору (п.3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, в тому випадку коли курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол. США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів), відвантаження товару є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення Додатку, оплата грошових коштів за отриманий товар , відбувається відповідно курсу долара США до гривні на дату, що передує даті здійснення остаточного розрахунку, курс продажу долара США згідно сайту http://charts.finance.ua/ru/interbank/ .

Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С =А1/А2 х В, де С - сума належна до оплати, В - ціна товару на момент підписання додатку, А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол. США до гривні) на день перерахування коштів, А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол. США до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику, як належну оплату повної вартості товару, визначається з врахуванням умов ч. 1 цього пункту шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США на курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день проведення оплати.

Всі платежі за цим договором здійснюються Покупцем з урахуванням п. 3.4. Договору.

Станом на 13.02.2015 р. (день сплати відповідачем заборгованості, міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США (курс долара - продаж, мін.) - 26.2500.

Станом на 13 листопада 2014 року (день винесення господарським судом рішення) міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США (курс долара - продаж, мін.) - 15.9100.

Таким чином, розмір курсової різниці становить 23 166,00 грн. Розрахунок курсової різниці: 26.2500/15.9100= 1.65 X 35640.00= 58 806,00-35640.00=23 166,00.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені, 36 % річних, індексу інфляції та курсової різниці, суд визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі: 23 166,00 грн. - курсової різниці, 5448,53 грн. - 36 % річних, 4128,38 грн. - пені, 4997,14 грн. - індексу інфляції.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства "КОЗАЦЬКА РОДИНА" (53852, Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Червоний Тік, вул. Садова, буд. 1А; код ЄДРПОУ 34027072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" (54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 143; код ЄДРПОУ 35472893) 23 166,00 грн. (двадцять три тисячі сто шістдесят шість грн. 00 коп.) - курсової різниці, 5448,53 грн. (п'ять тисяч чотириста сорок вісім грн. 53 коп.) - 36 % річних, 4128,38 грн. (чотири тисячі сто двадцять вісім грн. 38 коп.) - пені, 4997,14 грн. (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто сім грн. 14 коп.) - індексу інфляції, 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська