Рішення

від 09.04.2015 по справі 906/168/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" квітня 2015 р. Справа № 906/168/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Терехов О.Л., довіреність №2565-О від 16.08.2013 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м.Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Легабуд" (м.Житомир)

про стягнення 25443,72 грн.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (м.Дніпропетровськ) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Легабуд" (м. Житомир) про стягнення 25443,72 грн., з яких 14000,00 грн. заборгованості за кредитом по договору №б/н від 29.05.2013р., 7309,36 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3126,36 грн. пені та 1008,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Житомирської області 09.02.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/168/15, розгляд справи призначено на 05.03.2015р. та зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Представник позивача в судовому засіданні 05.03.2015р. заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи довідки від 05.03.2015р. в якій, зокрема, зазначено, що за період часу з 15.12.2014р. (дата розрахунку заборгованості) по 05.03.2015р. зі сторони ТОВ "Легабуд" по договору банківського обслуговування №б/н від 29.05.2013р. погашення заборгованості не відбувалося. Також, вказано, що вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо стягнення заборгованості в сумі 25443,72 грн., а також, судового збору в сумі 1872,00 грн. залишаються незмінними. Також, представник заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи банківської виписки по рахунку відповідача за період з 29.05.2013р. по 05.03.2015р. Подані документи судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Представник подав клопотання (вх.№02-44/218/15 від 05.03.2015р.) про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України у зв'язку з необхідністю забезпечення процесуальних прав відповідача та забезпечення принципу змагальності сторін.

Зважаючи на неявку представника відповідача, з урахуванням клопотання представника позивача, для надання відповідачу можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів, ухвалою суду від 05.03.2015р. господарський суд відклав розгляд справи на 09.04.2015р., продовживши встановлений строк розгляду справи на 15 днів відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за обґрунтованим клопотанням позивача.

В засіданні суду представник позивача позов підтримав та просить заявлені вимоги задовольнити повністю. Представник подав до справи довідку банку від 09.04.2015р. про те, що погашення заборгованості відповідачем станом на 09.04.2015р. не відбувалось (а.с.86).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Легабуд", яке є відповідачем по справі, в судове засідання свого представника не направило, жодних доказів по справі, клопотань чи пояснень з приводу неявки в суд від відповідача не надійшло.

17.02.2015р. на адресу суду повернулася неврученою ухвала господарського суду Житомирської області від 09.02.2015р. по справі №906/168/15, яка направлялася на адресу відповідача (10000, м.Житомир, вул.Адмирала Щасного, 1/11, кв.10), з відміткою поштового відділення щодо причин повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Про направлення відповідачу за цією ж адресою ухвали суду про відкладення розгляду справи на 09.04.2015 р. свідчить реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 12.03.2015 р. (а.с.83).

Зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за електронним запитом суду (а.с.84), вбачається, що місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Легабуд": 10014, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Адмирала Щасного, буд.1/11, кв.10, тобто, адреса, за якою судом і надсилалась відповідачу кореспонденція, пов'язана із розглядом даної справи (ухвали суду).

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч.2 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Як зазначено у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні Товариство з обмеженою відповідальністю "Легабуд" не скористалось.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене та враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 09.04.2015р. без участі представника відповідача, за наявними матеріалами справи відповідно до ст.75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.05.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Легабуд", на підставі підписаної Заяви про відкриття поточного рахунку (а.с.30) та заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг (а.с.30, на звороті), приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с.31-42), у тому числі з Умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, тарифами банку, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування №б/н від 29.05.2013р. З підписанням вказаної заяви відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах позивача - договорі банківського обслуговування.

Відповідно до умов зазначеного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно з п.3.2.1.1.16 Умов та правил надання банківських послуг, при укладанні договорів та угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі). Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України).

Згідно п.3.2.1.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п.3.2.1.1.3 Умов та правил надання банківських послуг, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.8 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Відповідно до пункту 3.2.1.6.1. Умов та правил надання банківських послуг, обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

Згідно з п.3.2.1.1.6 Умов та правил надання банківських послуг, ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором №б/н від 29.05.2013. виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт, максимальний розмір якого становив 14000,00 грн. (з 26.07.2013р.), згідно з довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с.46) та випискою з банківського рахунку ТОВ "Легабуд" за період з 01.01.2014р. по 15.12.2014р. (а.с.48).

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Водночас, ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до розділу Умов та правил надання банківських послуг 3.2.1.4., в якому визначено порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуления дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі-"період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулению, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулению. Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

У даному випадку, як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за договором №б/н від 29.05.2013р. перед ПАТ КБ "Приватбанк" у повному обсязі не виконав.

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, виписки з банківського рахунку ТОВ "Легабуд" за період з 29.05.2013р. по 05.03.2015р. (а.с.62-77) та розрахунку заборгованості (а.с.47), вбачається, що в результаті невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між ним та ПАТ КБ "Приватбанк" договором банківського обслуговування від 29.05.2013р., у відповідача станом на 05.12.2014р. утворилась перед позивачем заборгованість по простроченому кредиту в сумі 14000,00грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 7309,36грн. та заборгованість по комісії (винагороди за користування кредитом) в сумі 1008,00 грн.

05.12.2014р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу від 28.11.2014р. за вих.№30530ZRD2S01L про усунення порушення та погашення заборгованості за договором банківського обслуговування №б/н від 29.05.2013р. (а.с.50-52). Проте, вказану вимогу відповідачем було залишено без відповіді та задоволення.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача існувала непогашена заборгованість перед позивачем по простроченому кредиту в сумі 14000,00грн., по процентам за користування кредитом в сумі 7309,36 грн. та по комісії (винагороди за користування кредитом) в сумі 1008,00 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

На час прийняття рішення, відповідач доказів погашення перед позивачем заборгованості по простроченому кредиту в сумі 14000,00грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 7309,36 грн. та заборгованості по комісії (винагороди за користування кредитом) в сумі 1008,00 грн. суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в частині стягнення з відповідача 14000,00 грн. заборгованості за кредитом, 7309,36 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 1008,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім вимог про стягнення з відповідача заборгованості із простроченого кредиту, заборгованості по сплаті відсотків та заборгованості з комісії за користування кредитом, позивач просить стягнути з відповідача 3126,36 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, розрахунок якої наведено у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором (а.с.47).

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, господарський суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно 3.2.1.5.1. Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п.3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до 3.2.1.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок з урахуванням вищевикладених положень законодавства та встановлених судом обставин справи, господарський суд встановив правомірність здійснених позивачем нарахувань та, відповідно, обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача 3126,36 грн. пені.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та мають бути задоволені у повному обсязі: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 14000,00 грн. заборгованості за кредитом, 7309,36 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1008,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 3126,36 грн. пені.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Легабуд" (10014, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Адмирала Щасного, буд.1/11, кв.10, ідентифікаційний код 37604551) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, ідентифікаційний код 14360570):

- 14000,00 грн. заборгованості за кредитом,

- 7309,36 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом,

- 3126,36 грн. пені,

- 1008,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом,

- 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.04.15

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2,3 - сторонам (реком.)