Рішення

від 08.04.2015 по справі 908/1116/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/1/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2015 Справа № 908/1116/15-г

За позовом: Прокурора Приморського району міста Маріуполя (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Нахімова, 35, тел. (0629) 53-36-06, 53-36-07)

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах -

позивача: Маріупольської міської ради (87500, Донецька область м. Маріуполь, пр-т. Леніна, 70, ідентифікаційний код 33852448)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна південна енергетична компанія" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Очаківська, 1, ідентифікаційний код 33950243)

про стягнення 62 199, 08 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Гречка К.С.

Представники:

від прокуратури: Селезньова Т.В., прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області, посвідчення № 030389 від 17.11.2014р.

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Прокурор Приморського району м. Маріуполя Донецької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Маріупольської міської ради звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "Альтернативна південна енергетична компанія" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 14.04.2011р., який зареєстровано 18.05.2011р. у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі за № 141233724000025, в розмірі 60 665, 72 грн., з яких: 54 025, 42 грн. заборгованості з орендної плати та 6 640, 30 грн. пені.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 23.02.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Згідно ст. 1 Закону України від 12.08.2014р. № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та зобов'язано забезпечити розгляд:

господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 № 8-4166/14 та від 29.08.2014 № 8-4211/14, ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", ст. 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється такими судами:

господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, господарським судом Запорізької області.

Отже, позовна заява за териториальністю підлягає розгляду у господарському суді Запорізької області.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві (а.с.4-7), та обґрунтовані ст. 2, 29 ГПК України, ст. 270, 288 Податкового кодексу України, ст. 13, 15 Закону України "Про оренду землі", ст. 12, 96, 206 Земельного кодексу України, ст. 629, 762 ЦК України, ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.02.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1116/15-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 17.03.2015р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 17.03.2015р. розгляд справи відкладений на 08.04.2015р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 08.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 14.04.2015р.

Під час розгляду справи прокурор вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 08.04.2015р. прокурор підтримала заяву про збільшення позовних вимог від 01.04.2015р. № 05/41/1084 вих.-15 та просить суд стягнути з ТОВ "Альтернативна південна енергетична компанія" на користь Маріупольської міської ради заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 62 199, 08 грн. та 18 889, 32 грн. пені.

Маріупольська міська рада (позивач) в судове засідання 08.04.2015р. не з'явилася. Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

20.03.2015р. від Маріупольської міської ради надійшла заява про збільшення позовних вимог від 17.03.2015р. № б/н аналогічного змісту заяви прокурора від 01.04.2015р. № 05/41/1084 вих.-15.

В абзаці 5 пункту 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" зазначено, що якщо позивач за поданим прокурором позовом звертається до господарського суду із заявою про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, зміну предмета або підстав позову, то суд має з'ясувати думку прокурора з відповідного питання, і в разі якщо останній не підтримує зазначених дій позивача, - відмовити в задоволенні такої заяви. У подальшому такий позивач за необхідності не позбавлений права самостійно звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Згідно частини 4 ст. 29 ГПК України, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно абзацу 1 пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Заява прокурора та позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі їх дії не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що між Маріупольською міською радою та ТОВ "Альтернативна південна енергетична компанія" укладений договір оренди земельної ділянки від 14.04.2011р., який зареєстровано 18.05.2011р. у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі за № 141233724000025.

На виконання умов Договору Маріупольська міська рада передала, а ТОВ "Альтернативна південна енергетична компанія" прийняло в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Очаківській, 1, площею 0, 2333 га.

Даний договір укладений строком на 10 років (до 28.01.2021р.).

Згідно умов договору, орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового місяця). Розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі збільшення грошової оцінки Орендар зобов'язаний самостійно корегувати орендну плату згідно довідки про грошову оцінку земельної ділянки.

На даний час заборгованість з орендної плати за землю відповідача перед місцевим бюджетом за період з 28.01.2011р. по 31.01.2015р. складає 62 199, 08 грн. На вказану суму нараховано пені в сумі 18 889, 32 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 22.12.2014р. № 19808127, станом на 22.12.2014р. ТОВ "Альтернативна південна енергетична компанія" знаходиться за адресою: 87521, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Очаківська, буд. 1.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/1116/15-г для відповідача.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 24.02.2015р. про порушення провадження у справі та копія ухвали від 17.03.2015р. про відкладення розгляду справи, які направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до суду не повертались.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця перебування (знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

Надані прокурором та позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Маріупольською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Альтернативна південна енергетична компанія" (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки від 14.04.2011р., який зареєстрований у управлінні Держкомзему у м. Маріуполі Донецької області, про що 18.05.2011р. у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі вчинено запис № 141233724000025.

Договір зареєстрований приватним нотаріусом Саховою М.А. в реєстрі за № 962.

За умовами Договору Орендодавець, згідно до рішення Маріупольської міської ради від 28.01.2011р. № 6/3-206 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Очаківська, 1 у Приморському районі м. Маріуполя (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, в оренду передаються земельні ділянки площею 0, 2333 га, кадастровий номер 1412300000:02:001:0063.

Договір укладено терміном на 10 років (до 28.01.2021р.) (п. 3.1 Договору).

Як зазначено у пункті 4.1 Договору, нормативна грошова оцінка земельних ділянок на 2011 рік (з урахуванням коефіцієнту індексації на 2011 рік) становить 160, 19 грн./кв.м).

Відповідно до пункту 4.3 Договору, орендна плата за землю (платіж), згідно вищезазначеного рішення, сплачується Орендарем у грошовій формі у розмірі 5 % від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на рахунок: № 33213812700055 код 13050200, отримувач - місцевий бюджет Приморського району м. Маріуполя, ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016 код ЕДРПОУ 34686694.

Згідно пункту 4.4 Договору, орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку. У разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя, Орендар зобов'язаний здійснити плату у новому розмірі зі дня індексації (п.4.5 Договору).

Пунктом 6.5 Договору визначено, що передача земельної ділянки Орендарю здійснюється протягом 5 днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання - передачі об'єкту оренди.

Земельна ділянка передана відповідачу за актом приймання-передачі 14.04.2011р.

06.08.2014р. у зв'язку із невнесенням відповідачем орендної плати за даним договором Маріупольська міська рада направила на адресу ТОВ "Альтернативна південна енергетична компанія" претензію № 16 від 05.08.2014р. про сплату заборгованості.

Доказів оплати відповідачем заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 14.04.2011р. за період з січня 2011р. по січень 2015р. в розмірі 62 199, 08 грн. учасниками судового процесу суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір оренди земельної ділянки від 14.04.2011р., який зареєстрований у управлінні Держкомзему у м. Маріуполі Донецької області, про що 18.05.2011р. у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі вчинено запис № 141233724000025.

Відповідно до ст.1 Закону України від 06.10.1998р. N 161-XIV "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Пунктом 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.14.1.136, 14.1.137 ст. 14 ПКУ, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата);

Відповідно до ст. 274 ПКУ, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Питання щодо орендної плати врегульовано ст. 288 ПКУ, а саме:

288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

288.2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

288.3. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

В даному випадку орендна плата за землю (платіж) сплачується Орендарем у грошовій формі у розмірі 5 % від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) (п. 4.3 Договору).

Орендна плата вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.4.4 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 202 ГК України унормовано, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором оренди земельної ділянки від 14.04.2011р., який зареєстрований у управлінні Держкомзему у м. Маріуполі Донецької області, про що 18.05.2011р. у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі вчинено запис № 141233724000025, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ "Альтернативна південна енергетична компанія" грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 14.04.2011р. за період з січня 2011р. по січень 2015р. в розмірі 62 199, 08 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Розрахунок договірних обов'язків по орендній сплаті за землю станом на 16.03.2015р. (а.с.53, 66), наданий прокурором та позивачем, є вірним.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В підпункті 4.11 Договору сторони визначили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожний день прострочення, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено, але не більше 120 % річної облікової ставці НБУ, діючої на день виникнення боргу або на день його погашення, в залежності від того, яка з цих величин більше.

Заявлена прокурором до стягнення з відповідача сума пені в розмірі 18 889, 32 грн. відповідає діючому законодавству та підтверджується детальним розрахунком, що доданий до матеріалів справи (а.с.53, 66).

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна південна енергетична компанія" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Очаківська, 1, ідентифікаційний код 33950243) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область м. Маріуполь, пр-т. Леніна, 70, ідентифікаційний код 33852448, на рахунок 3210815700055, код 13020200, отримувач - Маріупольське УК/Приморський район, ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37989721) 62 199 (шістдесят дві тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 08 коп. заборгованості по орендній платі та 18 889 (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 32 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна південна енергетична компанія" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Очаківська, 1, ідентифікаційний код 33950243) в доход Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Повне рішення складено 14.04.2015р.

Суддя В.М. Соловйов