Рішення

від 06.04.2015 по справі 910/6785/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/6785/15-г Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Акку-Енерго» доТовариства з обмеженою відповідальністю «МП Коммюнікейшинз Україна» простягнення 101053 грн. 34 коп. Представники сторін:

від позивача: Савінська Т.Ю. - представник за довіреністю б/н від 01.04.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Акку-Енерго» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «МП Коммюнікейшинз Україна» про стягнення 101053 грн. 34 коп., з яких 73830 грн. 25 коп. основного боргу, 6389 грн. 86 коп. 3% річних та 20833 грн. 23 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № ГЛ-23/08/11 від 23.08.2011 не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 73830 грн. 25 коп. Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6389 грн. 86 коп. за період з 12.04.2012 по 28.02.2015 та інфляційні втрати у розмірі 20833 грн. 23 коп. за період з квітня 2012 року по січень 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 порушено провадження у справі № 910/6785/15-г; розгляд справи призначено на 06.04.2015.

У судовому засіданні 06.04.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.04.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20302168 від 21.03.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою підприємства зв'язку із зазначенням причини повернення у зв'язку з тим, що відповідач за вказаною адресою не знаходиться.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 06.04.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акку-Енерго» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МП Коммюнікейшинз Україна» (покупець) укладено Договір № ГЛ-23/08/11, відповідно до умов якого продавець продає і зобов'язується передати покупцю, а покупець купує, зобов'язується прийняти та оплатити тягові акумуляторні батареї виробництва Exide Technologies GmbH (Германія) та інше електротехнічне обладнання за ціною, кількістю і номенклатурою відповідно до специфікацій, які наведені у додатках до даного договору та є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна вартість даного договору складається із сум поставок продукції відповідно до специфікацій.

Умови оплати погоджуються сторонами та зазначаються у додатках до даного договору (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, продавець зобов'язується передати продукцію покупцю на умовах DDP м. Київ, склад покупця, у строки, вказані у додатках, але не пізніше 60 днів від дати розміщення замовлення і внесення попередньої оплати.

Згідно з п. 3.2 Договору, датою поставки продукції вважається дата приймання продукції покупцем.

Відповідно до п. 8.1 Договору, строк його дії встановлений з моменту підписання по 31.12.2012 або до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до специфікації № 2 від 31.08.2011 до Договору № ГЛ-23/08/11 від 23.08.2011 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу продукцію - акумуляторну батарею тягову 80V7EPzBS 560 з системою Aquamatic, кількістю 1 шт., вартістю 120922 грн. 50 коп.

Відповідно до п. 2.3 Договору, умови оплати погоджуються сторонами та зазначаються в додатках до даного Договору.

Згідно з п. 2.4 Договору, можлива повна попередня оплата за продукцію.

Пунктом 3 специфікації № 2 від 31.08.2011 сторони погодили, що покупець оплачує повну вартість даного додатку (специфікації) платежами у гривнях на підставі рахунків продавця: 40% протягом 15 днів від дати виставлення рахунку-фактури; 60% протягом 15 днів від дати поставки.

Судом встановлено, що 31.08.2011 позивачем був виставлений рахунок на оплату по замовленню № СФ-ГЛ/08355 на суму 120922 грн. 50 коп.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору № ГЛ-23/08/11 від 23.08.2011 (специфікації № 2 від 31.08.2011) позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на суму 120922 грн. 50 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0327011 від 27.03.2012, яка підписана та скріплена печатками уповноваженими представниками сторін (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи).

Як вбачається із вказаної видаткової накладної, позивачем разом із видатковою накладною були передані відповідачу інші супровідні документи, зокрема, рахунок на оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що остаточний розрахунок за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № РН-0327011 від 27.03.2012 відповідач повинен був здійснити до 11.04.2012 (включно).

Судом встановлено, що відповідач не в повному обсязі виконав свій обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № РН-0327011 від 27.03.2012, сплативши 28.10.2011 грошові кошти у розмірі 12092 грн. 25 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 39 від 28.10.2011, та 27.03.2012 грошові кошти у розмірі 35000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 69 від 27.03.2012 (належним чином засвідчені копії вказаних платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 73830 грн. 25 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «МП Коммюнікейшинз Україна» за Договором № ГЛ-23/08/11 від 23.08.2011 (за видатковою накладною № РН-0327011 від 27.03.2012) у розмірі 73830 грн. 25 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 73830 грн. 25 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акку-Енерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МП Коммюнікейшинз Україна» суми основного боргу у розмірі 73830 грн. 25 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6389 грн. 86 коп. за період з 12.04.2012 по 28.02.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано кількість днів у 2012 році (366 днів).

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду нарахування (73830,25 грн. * 3% / 366 днів * 264 дні (з 12.04.2012 по 31.12.2012) = 1597,64 грн.; 73830,25 грн. * 3% / 365 днів * 789 днів (з 01.01.2013 по 28.02.2015) = 4787,84 грн.), суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 6385 грн. 48 коп.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акку-Енерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МП Коммюнікейшинз Україна» 3% річних у розмірі 6389 грн. 86 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 6385 грн. 48 коп.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 20833 грн. 23 коп. інфляційних втрат за період з квітня 2012 року по січень 2015 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, у зв'язку з чим здійснив власний розрахунок, в межах заявленого позивачем періоду нарахування (73830,25 грн. * 1,282 (добуток показників індексу інфляції з квітня 2012 року по січень 2015 року) - 73830, 25 грн. = 20820,13 грн.) та дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 20820 грн. 13 коп.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акку-Енерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МП Коммюнікейшинз Україна» інфляційних втрат у розмірі 20833 грн. 23 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 20820 грн. 13 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МП Коммюнікейшинз Україна» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 9, нежиле приміщення 69; ідентифікаційний код: 36529201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акку-Енерго» (04209, м. Київ, вул. Полярна, буд. 12-А; ідентифікаційний код: 31902769) суму основного боргу у розмірі 73830 (сімдесят три тисячі вісімсот тридцять) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 6385 (шість тисяч триста вісімдесят п'ять) 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 20820 (двадцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 13 коп. та судовий збір у розмірі 2020 (двадцять тисяч двадцять) грн. 72 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 14.04.2015

Суддя І.М. Отрош