Рішення

від 15.04.2015 по справі 910/3995/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015Справа №910/3995/15-г

За позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКТА-ЛЕГІТІМА";

до : товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАТЕК УКРАЇНА";

про : стягнення 11.101,18 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Побединський О.І. - за довіреністю від 11.12.2014 № б/н;

відповідача: Чорний О.Р. - керівник (довідка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АА № 630142).

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАКТА-ЛЕГІТІМА" звернулося до Господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАТЕК УКРАЇНА" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 11.101,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором від 26.06.2012 № 26-06/12, оскільки не здійснив розрахунок за надані послуги. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 11.101,18 грн.

Таким чином, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11.101,18 грн, з яких: основна заборгованість складає 6.691,66 грн.; пеня в сумі 2.268,25 грн, 3 % річних в сумі - 376,42 грн та інфляційних втрат в сумі 1.764,85 грн.

Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю з підстав систематичного порушення позивачем умов укладеного між сторонами спору договору від 18.05.2012 № 18-05/12 про надання послуг з декларування вантажів та відсутності усних або письмових пояснень про причини його невиконання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2015 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКТА-ЛЕГІТІМА" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/3995/15-г.

В судовому засіданні 15.04.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи уповноважених представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ПАКТА-ЛЕГІТІМА" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАТЕК УКРАЇНА" (далі - відповідач) укладено договір від 26.06.2012 № 26-06/12 про надання послуг з декларування вантажів (далі - Договір).

Як вбачається з предмету Договору, позивач взяв на себе зобов'язання організовувати від свого імені за рахунок відповідача декларування вантажів останнього, що переміщуються через кордон України (п. 1.1 Договору).

Пунктом 4.4 Договору визначено, що підставою для розрахунків є рахунок-фактура, митні декларації з відповідними відмітками митниці та акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.3 Договору оплата послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

Оплата послуг здійснюється не пізніше двох днів з моменту надання послуг позивачем, яким вважається завершення митного оформлення товарів відповідача - відмітка на декларації митниці. На підтвердження факту надання послуг за Договором складається акт виконаних робіт, який підписується відповідачем протягом трьох календарних днів з моменту їх виконання (п. 4.5 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах надав відповідачу послуги з декларування вантажів останнього на суму 8.691,66 грн. Наведена фактична обставина підтверджується митними деклараціями з відповідними відмітками митниці (вказані митні декларації наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій).

В подальшому позивачем виставлено рахунок-фактуру по оплаті наданих послуг від 15.03.2013 № СФ-0000144 на загальну суму 8.691,66 грн та направлено на адресу відповідача акт виконаних робіт, однак відповідачем вказаний акт позивачу не повернуто, а рахунок-фактуру оплачено частково.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача грошового зобов'язання за Договором. Як стверджує позивач, відповідачем оплату замовлених послуг на користь позивача здійснено частково в розмірі 2.000,00 грн. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 6.691,66 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, розмір якої складає 2.268,25 грн, а також відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення з відповідача 3 % річних в сумі - 376,42 грн та інфляційних втрат в сумі 1.764,85 грн.

Відносно заперечень відповідача, викладених у відзиві, то вони судом відхиляються з тих підстав, що неналежне, на думку відповідача, виконання позивачем умов договору від 18.05.2012 № 18-05/12 про надання послуг з декларування вантажів, і як наслідок понесення відповідачем додаткових витрат, не є предметом розгляду даної справи.

Виходячи з копій виписок по рахунку відповідача доданих до відзиву на позов, останнім здійснено часткову оплату наданих послуг за Договором, а саме в розмірі 3.200,00 грн, з яких 2000 грн позивачем враховано при розрахунку заборгованості а 1.200 грн - ні.

Таким чином, станом на момент вирішення судом даного спору по суті, заборгованість відповідача перед позивачем складає 5.491.66 грн.

З огляду на те, що відповідачем частково погашено перед позивачем заборгованість в розмірі 1.200,00 грн, суд дійшов висновку, що провадження в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 1.200,00 грн підлягає припиненню в порядку, передбаченому п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тобто з підстав відсутності предмету спору в цій частині.

Щодо решти заявлених позовних вимог, то вони підлягають задоволенню частково, з урахуванням такого.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 5.491.66 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Вирішуючи спір в частині застосування до відповідача господарської санкції, шляхом стягнення з останнього пені, суд виходить з такого.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

У відповідності до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі . Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним .

Положенням ч. 1 ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Приписом ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином, в силу наведених положень норм права, пеня може бути стягнута саме в тому разі, коли основне зобов'язання забезпечено, у тому числі, неустойкою і така господарська санкція узгоджена сторонами у договорі (встановлено за згодою сторін).

Однак, судом встановлено, що заборгованість відповідача виникла на підставі Договору, в якому вказана господарська санкція сторонами спору не встановлена, відтак позовна вимога про стягнення пені в сумі 2.268,25 грн задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, визнав його арифметично невірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню в сумі 375,45 грн, за таким розрахунком суду, здійсненого за період, на який позивачем нараховувалися 3% річних:

СумаПеріодКількість днівДата оплатиСума оплати 3% річних 6.691,66 18.03.2015-09.09.2014 541 297,55 6.491,66 10.09.2014-02.02.2015 146 10.09.2014 200,00 77,90 Всього 375,45

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат суд зазначає, що вказана вимога задовольняється судом частково, оскільки розрахунок позивача, викладений у позові, є арифметично невірним. Наведена позовна вимога підлягає задоволенню в сумі 1.565,51 грн, за таким розрахунком суду:

ПеріодСума заборгованостіІндекс інфляціїІнфляційні втратиДата оплати Сума оплати 04.13 6.691,66 100,0 0 05.13 6.691,66 100,1 6,69 06.13 6.691,66 100,0 0 07.13 6.691,66 99,9 0 08.13 6.691,66 99,3 0 09.13 6.691,66 100,0 0 10.13 6.691,66 100,4 26,77 11.13 6.691,66 100,2 13,38 12.13 6.691,66 100,5 33,46 01.14 6.691,66 100,2 13,38 02.14 6.691,66 100,6 40,15 03.14 6.691,66 102,2 147,21 04.14 6.691,66 103,3 220,82 05.14 6.691,66 103,8 254,28 06.14 6.691,66 101,0 66,92 07.14 6.691,66 100,4 26,77 08.14 6.691,66 100,8 53,53 09.14 6.491,66 102,9 188,26 10.09.14 200,00 10.14 6.491,66 102,4 155,80 11.14 6.491,66 101,9 123,34 12.14 6.491,66 103,0 194,75 1.565,51

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАТЕК УКРАЇНА ".

Керуючись статтями п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49 та ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі № 910/3995/15-г в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАТЕК УКРАЇНА" суми основної заборгованості в розмірі 1.200 (одна тисяча двісті) 00 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАТЕК УКРАЇНА" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 20, корп. 2; ідентифікаційний код: 35910223, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКТА-ЛЕГІТІМА" (04070, м. Київ, вул. Волоська, 55/57, літ. А; ідентифікаційний код: 37037083, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 5.491.66 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто одна) грн 66 коп; три відсотки річних в сумі 375 (триста сімдесят п'ять) грн 45 коп; інфляційні втрати в сумі 1.565 (одна тисяча п'ятсот шістдесят п'ять) грн 51 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 квітня 2015 року

Суддя С.В. Балац