Рішення

від 09.04.2015 по справі 910/3911/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015Справа №910/3911/15-г

За позовом Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Фінанс»

про стягнення 52 470, 54 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Щербанюк А.В.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Залізничне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Фінанс» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 52 470, 54 грн., у тому числі 42 584, 32 грн. - основний борг, 6 788, 47 грн. - інфляційна складова боргу, 1 593, 90 грн. - пеня, 1 503, 85 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 223/З «Про надання послуг, з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території» від 01.04.2008 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.03.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03087, м. Київ, вул. Козицького Пилипа, буд. 5, літ. А.

Ухвали господарського суду міста Києва від 20.02.2015 р. та від 16.03.2015 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 20.02.2015 р. з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», при цьому поштове повідомлення про вручення або конверт з ухвалою суду від 16.03.2015 р. до суду не повернулися.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 09.04.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 р. між Комунальним підприємством «Залізничне» Солом'янської районної в місті Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-Фінанс» укладено договір № 223/3 «Про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території», умовами якого передбачено, що позивач надає за плату відповідачу комунальні послуги (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення, будівлю, загальною площею 260, 6 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Козицького, 5.

Відповідач приймає участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території тощо.

Приміщення використовується для адміністративних потреб.

Відповідно до п. 2.1. договору, відповідач щомісячно сплачує позивачу вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Згідно п. 2.2. договору, розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами.

Відповідач користується послугами:

Опалення: оплата здійснюється в опалювальний період за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає позивачу.

Тариф на момент укладення договору 171, 62 грн. за 1 Гкал.

Опалювальна площа відповідача 260, 6 кв.м.

Особовий рахунок 310914.

Гаряче водопостачання: оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає позивачу.

Тариф на момент укладення договору 171, 62 грн. за 1 Гкал.

Кількість кранів ГВП в приміщенні відповідача - 2.

Особовий рахунок 310914.

Холодне водопостачання: оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (ДКО «Київводоканал») надає позивачу.

Тариф на момент укладення договору 3, 75 грн. за 1 куб.м.

Кількість кранів ХВП в приміщенні відповідача - 2.

Тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по даному договору без додаткового погодження сторін.

Умовами п. 2.6. договору передбачено, що крім плати за комунальні послуги відповідач сплачує позивачу експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення договору становить 260, 6 х 0, 76 =198,06 грн./міс.

Розмір цих витрат може коригуватися без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат.

Пунктом 2.7 договору визначено, що відповідач також сплачує за встановленими тарифами розмір відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових мереж гарячого водопостачання та опалення (відшкодування внутрішньо будинкових мереж) в розмірі 260, 6 х 0, 051 =13, 29 грн./міс.

Відповідно до п. 2.8 договору, відповідач повинен сплачувати всі платежі, які передбачені даним договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 2.9 договору, за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

Строк дії договору встановлено з 01.04.2008 р. по 31.12.2013 р. Дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить іншу сторону про припинення договору (п.п. 5.1, 5.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.10.2012 р. по 31.10.2014 р. позивачем було надано відповідачу комунальні послуги у приміщення за адресою: м. Київ, вул. Козицького, 5, що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками та розшифровками рахунків абонента за вказаний період.

Проте, відповідач за надані послуги розрахувався частково, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 42 584, 32 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих комунальних послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 42 584, 32 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 593, 90 грн. - пені, 1 503, 85 грн. - 3 % річних та 6 788, 47 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 223/3 «Про надання послуг з водо, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території» від 01.04.2008 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором комунальні послуги.

Разом з тим, відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 42 584, 32 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач відповідно до п. 2.8 договору зобов'язаний сплачувати всі платежі передбачені договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 223/3 «Про надання послуг з водо, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території» від 01.04.2008 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 42 584, 32 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 593, 90 грн. - пені, 1 503, 85 грн. - 3 % річних та 6 788, 47 грн. - інфляційних втрат.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що в останніх допущені помилки у розмірі нарахування штрафних санкцій.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 520, 30 грн., 3 % річних у сумі 861, 40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 949, 35 грн., які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Фінанс» (03087, м. Київ, вул. Козицького Пилипа, буд. 5, літ. А, ідентифікаційний код - 32909833), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 3-А, ідентифікаційний код - 35756945) 42 584 (сорок дві тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 32 коп. - заборгованості, 520 (п'ятсот двадцять) грн. 30 коп. - пені, 861 (вісімсот шістдесят одну) грн. 40 коп. - 3% річних, 2 949 (дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 35 коп. - інфляційних втрат та 1 633 (одну тисячу шістсот тридцять три) грн. 57 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 14.04.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.