Рішення

від 07.04.2015 по справі 911/613/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"07" квітня 2015 р. Справа № 911/613/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «УТБ», м. Київ до Дочірнього підприємства «Рітейл Іст», м. Ірпінь про стягнення 32916,80 грн. за участю представників:

позивача:Баякіна О.О. - дов. від 08.04.2014р. відповідача:Турсунова Ю.Д. - дов. від 15.02.2015р. суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «УТБ» (далі - позивач) до Дочірнього підприємства «Рітейл Іст» (далі - відповідач) про стягнення 32916,80 грн. основного боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

В процесі розгляду справи позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 07.04.2015р., якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 13379,36 грн. основного боргу.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 13379,36 грн. основного боргу.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 07.04.2015р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, присутній в судовому засіданні проти позовних вимог в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 07.04.2015р. усно не заперечував, проте з поданого до суду відзиву вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог про стягнення 32916,80 грн. основного боргу, з підстав які зводяться до заперечення відповідачем поставки товару згідно накладних наданих позивачем в якості доказів поставки товару, оскільки накладні надані позивачем в якості доказів поставки товару, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позаяк не містять обов'язкових реквізитів, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та позивачем не додано довіреностей, які б підтверджували повноваження осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей по зазначеним накладним та їх підписання. Також відповідач зазначає про відсутність доказів, які б підтверджували наявність заборгованості за договором поставки та настання у відповідача обов'язку здійснити оплату товару.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 22.01.2014р. № РІ021095 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором, та у відповідності з замовленням відповідача - покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 30 днів. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період не буде складати не менше, ніж 500 грн. з кожного магазину (п. 7.9 договору).

Даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 року (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, за який останній не розрахувався в повному обсязі, в зв'язку з чим за ним рахується заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 13379,36 грн.

Позивач надіслав відповідачу претензію від 15.12.2014р. вих. № 103 про оплату заборгованості. Надіслання вказаної кореспонденції підтверджується описом вкладення до рекомендованого листа від 16.12.2014р. та фіскальним чеком від 16.12.2014р. № 0761. Відповідач отримав вказану претензію 23.12.2014р., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправляння від 23.12.2014р. № 0730105323814. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач вказану претензію про оплату заборгованості залишив без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 13379,36 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами, повернутим товаром та загальною вартістю поставленого товару.

Зазначений розмір боргу підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі, відповідно до якого, сальдо на користь позивача станом на 31.03.2015р. складає суму в розмірі 13379,36 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 13379,36 грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 13379,36 грн. заборгованості.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13379,36 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Вищезазначені заперечення відповідача проти позовних вимог не приймаються судом до уваги при вирішення даного спору та відхиляються з огляду на наступне.

Наявними у справі матеріалами, зокрема, завіреними копіями видаткових накладних, які підписані в двосторонньому порядку та скріплені печаткою позивача та штампом відповідача, підтверджується поставка товару, яку заперечує відповідач. Недоліки в оформленні видаткових накладних, про які зазначає відповідач, не спростовують факт поставки товару та не є підставою для не здійснення відповідачем розрахунку за поставлений товар.

Відповідач заперечуючи поставки товару, водночас у своєму відзиві зазначає про наявність в нього товару поставленого по зазначеному вище договору, який знаходиться на реалізації в магазині та відповідач здійснює дії щодо часткового повернення товару позивачу, на підтвердження чого надає накладні на повернення, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Також, поставка товару на виконання умов укладеного між сторонами договору підтверджується здійсненою відповідачем частковою оплатою товару, що підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою ПАТ Банку "Контракт" від 03.02.2015р. № 0831/12-382, в якій відображено надходження грошових коштів від відповідача на рахунок позивача за оплату товару, поставленого на виконання умов, укладеного між сторонами договору.

Посилання відповідача на те, що у нього не настав обов'язок здійснити оплату поставленого товару, оскільки у відповідності до п. 7.9 договору оплата за товар здійснюється після його реалізації кожні 30 днів, також відхиляється судом, позаяк відповідачем не надано доказів того, що товар, поставлений позивачем по наданих позивачем видатковим накладним нереалізований та знаходиться на реалізації, у т.ч. на момент розгляду даної справи.

Враховуючи, що відповідач не надав інформації про залишки непроданого товару поставленого позивачем по видатковим накладним, перелік яких міститься в додатку № 1 до позовної заяви, не довів факту наявності непроданого товару поставленого позивачем по зазначеним накладним, то факт продажу такого товару, суд вважає встановленим, а відтак у відповідача на час розгляду даної справи наявний обов'язок здійснити розрахунок за поставлений позивачем товар.

Сума боргу в заявленому до стягнення розмів 13379,36 грн. підтверджена зазначеним вище актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі.

З огляду на зазначене, беручи до ували матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність у відповідача заборгованості за поставлений товар у заявленому до стягнення розмірі. Доказів протилежного відповідач суду не надав та протилежне не довів.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Рітейл Іст» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ленінградська, 6-А, ідентифікаційний код 38903507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «УТБ» (01042, м. Київ, вул. Філатова, 10-А, офіс 2/6, ідентифікаційний код 38238343) 13379 (тринадцять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 36 коп. основного боргу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 10.04.2015р.