Рішення

від 09.04.2015 по справі 911/484/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2015 р. Справа № 911/484/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Обухівський молочний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське молоко»

про стягнення 129 313, 27 грн.

Представники:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Салій М.В.

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 129 313, 27 грн. заборгованості за договором поставки № 288 від 01.08.2014, з яких: 99 476, 20 грн. - основного боргу, 29 815, 84 грн. - штрафу та 21, 23 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості отриманої продукції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 05.03.2015.

05.03.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 05.03.2015 (вх. № 5081/15 від 05.03.2015) про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

До господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист № 322 від 05.03.2015 (вх. № 5143/15 від 05.03.2015), до якого додано документи по справі.

У судовому засіданні 05.03.2015 судом, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.04.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2015, за клопотанням представника відповідача, продовжено строк вирішення спору у справі № 911/484/15 на п'ятнадцять днів.

31.03.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог № 370 від 25.03.2015 (вх. № 7262/15 від 31.03.2015), у якій позивач зменшує свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 102 639, 15 грн. заборгованості за договором поставки № 288 від 01.08.2014, з яких: 99 476, 20 грн. - основного боргу та 3 162, 95 грн. - пені.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву позивача про уточнення позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 102 639, 15 грн. заборгованості за договором поставки № 288 від 01.08.2014.

До господарського суду Київської області від позивача надійшов лист № 173 від 08.04.2015 (вх. № 8061/15 від 09.04.2015), у якому він, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю представника позивача та неможливістю направити до суду іншого представника, просить перенести розгляд справи на іншу дату, а у разі розгляду справи без представника позивача, він повідомляє, що позов підтримує повністю та просить його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 09.04.2015 представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву б/н від 09.04.2015, заяву б/н від 09.04.2015 про долучення доказів до матеріалів справи, погодився із сумою основного боргу та зазначив, що позивачем здійснено невірне нарахування штрафних санкцій.

Представник позивача у судове засідання 09.04.2015 не з'явився.

Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 09.04.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.08.2014 між сторонами укладено договір поставки № 288, за умовами якого, з урахуванням протоколу розбіжностей від 01.08.2014, позивач зобов'язався поставляти відповідачу в зазначену ним торгову точку та/або на склад продукцію, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору під додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені позивачем замовлення відповідача, рахунки та видаткові накладні, які видаються позивачем. Всі додатки до даного договору становлять невід'ємну частину договору.

Згідно з п. 1.4 договору поставка продукції здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії продукції узгоджується сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку продукції відповідно до умов, визначених цим договором.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що фактична кількість, асортимент та розфасування продукції, що підлягає поставці відповідачу, вважається узгодженою сторонами в момент отримання позивачем оплати згідно умов договору або в момент підписання відповідних додатків до договору.

Відповідно до п. 6.1 договору право власності та всі ризики стосовно продукції переходять в момент фактичної передачі продукції позивачем відповідачу.

Згідно з п. 6.2 договору датою поставки і переходу права власності та всіх ризиків є дата накладної на відпуск продукції відповідачу, яка видається позивачем.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що приймання-передача продукції здійснюється представниками обох сторін на складі доставки згідно наданих позивачем супроводжуючих документів на товар із підписанням відповідних накладних.

Відповідно до п. 6.10 договору підписанням цього договору відповідач свідчить, що особи, які будуть підписувати накладні, товарно-транспортні накладні про приймання продукції від імені відповідача, мають відповідні повноваження на таке підписання та приймання продукції в інтересах та на користь відповідача.

Згідно з п. 7.1 договору ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривнях (з урахуванням податку на додану вартість) і вказується в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Вартість тари, упакування та маркування продукції внесене в її ціну.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що загальна вартість договору складається з вартості всіх партій продукції, поставлених відповідачу за цим договором.

Відповідно до п. 7.4 договору розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюються відповідачем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривнях - шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Згідно з п. 7.5 договору датою розрахунку за продукцію вважається дата зарахування коштів, повністю сплачених відповідачем за поставлену партію продукції, на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 7.7 договору передбачено, що оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятного позивачем до виконання замовлення відповідача, проводиться протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 9.3 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день такого прострочення.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного і належного їх виконання.

На виконання умов договору поставки № 288 від 01.08.2014 позивач по накладних № 108599 від 18.11.2014 на суму 14 175, 00 грн., № 108597 від 18.11.2014 на суму 15 444, 00 грн., № 109703 від 20.11.2014 на суму 5 670, 00 грн., № 109704 від 20.11.2014 на суму 16 444, 80 грн., № 112653 від 27.11.2014 на суму 24 864, 00 грн., № 113962 від 29.11.2014 на суму 24 632, 04 грн. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 101 229, 84 грн., а відповідач, на підставі довіреності № 1/11 від 02.11.2014, вказану продукцію отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, а саме у розмірі 1 753, 64 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 45 від 28.11.2014, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 99 476, 20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією № 792 від 19.12.2014 з вимогою сплатити існуючу заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 99 476, 20 грн. В підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем до суду надано опис поштового вкладення від 19.12.2014, копія якого долучена до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлену продукцію, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, стверджує, що позивачем здійснено невірний розрахунок штрафних санкцій, у зв'язку з чим ним необґрунтовано завищено ціну позову. Разом з тим, відповідач погоджується із сумою основного боргу у розмірі 99 476, 20 грн.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за отриману відповідачем продукцію настав, доказів її оплати останнім не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 99 476, 20 грн. основного боргу за договором поставки № 288 від 01.08.2014 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 9.3 договору (у редакції протоколу розбіжностей), просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день такого прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 06.12.2014 по 30.01.2015 складає 3 162, 95 грн.

Відповідач стверджує, що позивачем здійснено невірний розрахунок штрафних санкцій, оскільки враховуючи п. 7.7 договору та статті 251, 253 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій повинно проводитись з 05.12.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, з урахуванням п. 7.7 договору та статей 251, 253 Цивільного кодексу України, та встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначено початок прострочення та нарахування пені.

За розрахунком суду сума пені є більшою, ніж заявлена позивачем, а оскільки, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання заінтересованої сторони, стягненню підлягає пеня у розмірі 3 162, 95 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 102 639, 15 грн. заборгованості за договором поставки № 288 від 01.08.2014, з яких: 99 476, 20 грн. - основного боргу та 3 162, 95 грн. - пені є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Обухівський молочний завод» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське молоко» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Вокзальна, будинок 22А, ідентифікаційний код - 39139262) на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівський молочний завод» (08703, Київська область, Обухівський район, місто Обухів, вулиця Каштанова, будинок 1, ідентифікаційний код - 00445914) 99 476 (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 20 коп. - основного боргу, 3 162 (три тисячі сто шістдесят дві) грн. 95 коп. - пені та 2 052 (дві тисячі п'ятдесят дві) грн. 78 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 15.04.2015.

Суддя Т.В. Лутак