Рішення

від 17.04.2015 по справі 916/980/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2015 р.Справа № 916/980/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Нечипуренко С.О. за довіреністю від 23.03.15.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Акку-Енерго" (м. Київ);

до відповідача: Приватного підприємства "ЕНЕРГУД" (м. Одеса);

про стягнення 22714,64грн.

10.03.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Акку-Енерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "ЕНЕРГУД" про стягнення 22714,64грн.

Ухвалою суду від 11 березня 2015р. порушено провадження у справі № 916/980/15-г за зазначеним вище позовом.

27.03.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Акку-Енерго" подало до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просило стягнути із відповідача 16550,40грн. основного боргу, 5822,39грн. втрат від інфляції та 1503,26грн. - 3% річних, яка ухвалою суду від 27.03.15. прийнята до розгляду на підставі ст.22 ГПК України.

Позивач у судовому засіданні підтримав позов з врахування заяви про збільшення позовних вимог. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча теж про розгляд справи за місцем реєстрації був повідомлений вчасно і належним чином.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно усної домовленості між Товариством з обмеженою відповідальністю „Акку-Енерго" (позивачем, постачальником) та Приватним підприємством „ЕНЕРГУД" (відповідачем, покупцем) позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 16550,40грн., що підтверджується видатковими накладними, зокрема: №РН-301004 від 01.03.12. та №РН-0330016 від 30.03.12. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

За отриманий товар позивач виставив відповідачу рахунки від 01.02.12. та від 01.03.12., які відповідач не оплатив.

Про те, що відповідач отриманий товар не оплатив також свідчить підписаний акт звірки взаємних розрахунків.

Тобто між сторонами склалися правовідносини за договором поставки товару.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших в'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статья 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач неналежно виконав прийняте зобов'язання за договором, бо не розрахувався за отриманий товар в повному обсязі, про що суд зазначав вище.

25.06.14. позивач надіслав відповідачу претензію (вимогу) про сплату боргу, яку останній залишив без відповіді та без задоволення.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позов у частині стягнення основного боргу в сумі 16550,40грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог 3% річних в сумі 1503,26грн. та інфляційні втрати в сумі 5822,39грн.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляціїх за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції суд вважає, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Тому суд задовольняє позов і у частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1503,26грн. та індексу інфляції в сумі 5822,39грн.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів повної оплати вартості товарів не надав, у акті звірки взаємних розрахунків борг визнав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, оскільки вимоги підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, бо по вині останнього позивач вимушений був звернутись до суду за захистом порушених прав.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ЕНЕРГУД" (65078, м. Одеса, вул. Валентини Терешкової, буд. 13, код ЄДРПОУ 37008005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акку-Енерго" (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 4, корпус 20, код ЄДРПОУ 31902769):

- 16550,40грн. - основного боргу,

- 5822,39грн. - інфляційних втрат,

- 1503,26грн. - 3% річних,

- 1827,00грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 17 квітня 2015 року.

Суддя Я.В. Брагіна