Рішення

від 14.04.2015 по справі 918/266/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 квітня 2015 р. Справа № 918/266/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Млинівського міжрайонного прокурора

в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

в особі Рівненського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до відповідача: Фермерського господарства "Марічка К"

про стягнення заборгованості в сумі 42 867 грн. 07 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Никитюк М.А. за довіреністю б/н від 9 жовтня 2014 року;

від відповідача: не з'явився.

від органу прокуратури: Меленчук З.В. за посвідченням від 20 жовтня 2012 року № 010593.

В судовому засіданні 14 квітня 2015 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Млинівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Рівненського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Марічка К", в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 42 867 грн. 07 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 березня 2015 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 31 березня 2015 року.

31 березня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду прокурор подав клопотання про долучення до матеріалів справи частину документів, які витребовувалися ухвалою суду від 18 березня 2015 року.

Ухвалою суду від 31 березня 2015 року розгляд справи відкладено на 14 квітня 2015 року.

Представники позивача та прокурор у судовому засіданні 14 квітня 2015 року підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судові засідання 31 березня 2015 року та 14 квітня 2015 року не забезпечив, хоча про місце, дату та час судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах даної справи.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 18 березня 2015 року та про відкладення розгляду справи від 31 березня 2015 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 35183, Рівненська область, Млинівський район, село Велика Городниця. Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну їх зберігання.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Аналогічна правова позиція міститься в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та уповноваженого представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

1 жовтня 2009 року Український державний фонд підтримки фермерських господарств (надалі Укрдержфонд) та Фермерське господарство "Марічка К" уклали договір № 17С про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (надалі договір, а.с.11 - 12).

Відповідно до умов пункту 1 договору Укрдержфонд зобов'язувався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству "Марічка К" Млинівського району в сумі 49 000 грн. 00 коп. (сорок дев'ять тисяч гривень), а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову (допомогу) у визначеній даним договором строк.

На підставі довідки, виданої конкурсною комісією від 17 вересня 2009 року № 1 та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарством, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102 (із змінами), фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання мінеральних добрив, паливо-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин, насіння (пункт 2 Договору).

Пунктом 3.4.1. договору встановлено, що у місячний термін з моменту отримання коштів надати Укрдержфонду (Рівненському відділенню) документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі, а Фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Укрдержфонду (Рівненському відділенню) згідно з встановленим графіком:

- до 1 грудня 2012 року - 15 000 грн. 00 коп. (п'ятнадцять тисяч);

- до 1 грудня 2013 року - 15 000 грн. 00 коп. (п'ятнадцять тисяч);

- до 1 вересня 2014 року - 19 000 грн. 00 коп. (дев'ятнадцять тисяч) (пункт 3.4.2 Договору).

Вищезазначений договір підписаний генеральним директором Українського державного фонду підтримки фермерських господарств Рівненського відділення та головою фермерського господарства "Марічка К" і скріплений відтисками печаток сторін.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договору від 1 жовтня 2009 року № 17С, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано. Змін та доповнень сторони до Договору не вносили.

Згідно з пунктом 3.2.1 договору, фінансова підтримка надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначеної в договорі суми фінансової підтримки на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Платіжним дорученням від 20 жовтня 2009 року № 18 позивач перерахував відповідачу 49 000 грн. 00 коп. фінансової підтримки (допомоги) (а.с.10).

З зазначеного вище суд вбачає, що позивач виконав покладені зобов'язання, згідно договору в повному обсязі та належним чином.

Проте, відповідач не виконав покладені на нього зобов'язання, матеріали справи не містять доказів повернення наданої фінансової підтримки (допомоги).

Фермерське господарство "Марічка К" повинно було повернути Укрдержфонду кошти в сумі 15 000 грн. 00 коп. у строк до 1 грудня 2013 року та 19 000 грн. 00 коп. у строк до 1 вересня 2014 року, разом 34 000 грн. 00 коп. згідно графіку (пункт 3.4.2. договору).

З огляду на вищевикладене, станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в сумі 34 000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і статті 173 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України, частина 7 статті 193 ГК України).

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріли справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують наявність основного боргу у відповідача перед позивачем, за надану фінансову допомогу (підтримку) в сумі 34 000 грн. 00 коп., а також те, що відповідач не надав докази оплати наявного боргу, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основної суми боргу обґрунтований та такий який підлягає до задоволення.

Окрім того, покликаючись на пункт 5.2 договору, - позивач за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) нарахував відповідачу пеню за період з 1 грудня 2013 року по 31 травня 2014 року в сумі 1 088 грн. 22 коп. та з 1 вересня 2014 року по 22 січня 2015 року в сумі 1 984 грн. 85 коп. (розрахунок а.с. 29).

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України та статті 230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки заявлений до стягнення розмір вказаної штрафної санкції відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а поданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача пені за період з 1 грудня 2013 року по 31 травня 2014 року в сумі 1 088 грн. 22 коп. та за період з 1 вересня 2014 року по 22 січня 2015 року в сумі 1 984 грн. 85 коп., разом 3 073 грн. 07 коп. підлягає до задоволення.

Окрім того, на підставі пункту 5.1 договору та статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 1 грудня 2013 року по 22 січня 2015 року в сумі 3 780 грн. 00 коп. та за період з 1 вересня 2014 року по 22 січня 2015 року в сумі 2 014 грн. 00 коп., разом 5 794 грн. 00 коп.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат за період з 1 грудня 2013 року по 22 січня 2015 в сумі 3 780 грн. 00 коп. та за період з 1 вересня 2014 року по 22 січня 2015 року в сумі 2 014 грн. 00 коп., разом 5 794 грн. 00 коп. відповідає вищезазначеній нормі законодавства та умовам договору, а поданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи що, сума бору підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідачем не оспорена, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 1 жовтня 2009 року № 17С в сумі 34 000 грн. 00 коп., 3 073 грн. 07 коп. пені та 5 794 грн. 00 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки даний позов задоволено в повному обсязі, тому судовий збір у розмірі 1 827 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Марічка К" (35183, Рівненська область, Млинівський район, село Велика Городниця, ідентифікаційний код: 35505373) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, (33013, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Кавказька, 7, к. 304, р/р 35214007000159 у УДК міста Рівне, ідентифікаційний код 13978486) 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп. фінансової підтримки, 3 073 (три тисячі сімдесят три) грн. 07 коп. пені та 5 794 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп. інфляційних витрат.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Марічка К" (35183, Рівненська область, Млинівський район, село Велика Городниця, ідентифікаційний код: 35505373) в доход державного бюджету України 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "16" квітня 2015 року.

Суддя Торчинюк В.Г.