Рішення

від 09.04.2015 по справі 921/198/15-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2015 р.Справа № 921/198/15-г/17 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тендер-Плюс", м.Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технотерн", м.Тернопіль

про визнання права власності на нерухоме майно,

за участю представників:

позивача: Гонта М.С., уповноважений, довіреність №б/н від 10.03.2015р.;

відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81 1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тендер-Плюс", м.Тернопіль, звернувся 23.02.2015р. ( згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№210 від 23.02.2015р.) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технотерн", м.Тернопіль, про визнання права власності на будівлі та споруди деревообробного виробництва, загальною площею 2502,8м 2 , що знаходяться за адресою: м.Тернопіль, вул.Микулинецька бічна, 10, за набувальною давністю, спираючись на приписи ст.344 ЦК України.

Позов обґрунтовується копією договору на підписку по акціях другого випуску №5188/98 від 16.11.1998р.; копією додатку №1 до договору №5188/98 від 16.11.1998р.; копією акту прийомки-передачі від 16.11.1998р.; довідкою №1 від 19.02.2015р.; копією Статуту товариства; іншими матеріалами.

Ухвалою суду від 26.02.2015р. порушено провадження у справі, призначено судове засідання на 12.03.2015р. з подальшим його відкладенням, на підставі статті 77 ГПК України, на 31.03.2015р. та 09.04.2015р. по причині неподання сторонами витребуваних судом документів, необхідністю витребування додаткових документів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що починаючи з 16 листопада 1998 року по даний час товариство добросовісно володіє спірним майном, відкрито та безперервно користується об'єктами нерухомості, несе витрати по їх утриманню. При цьому, вказує, що згідно укладеного 16.11.1998р. між Відкритим акціонерним товариством "Тендер", правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технотерн", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технотерн", договору №5188/98 на підписку по акціях другого випуску ВАТ "Тендер", позивачу по акту прийому-передачі від 16.11.1998р., що є додатком до договору №5188/98, передано у власність спірні нежитлові приміщення, обладнання, механізми на загальну суму 99246,00грн. В приміщення деревообробного цеху товариство здійснює господарську діяльність, несе витрати на його утримання (газо-водо-електропостачання, дератизацію, збирання та вивезення твердих побутових відходів, забезпечує телекомунікаційними послугами). Звертає увагу на те, що безтитульність володіння нерухомим майном підтверджується рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.01.2005р. у справі №12/233-2703, згідно якого Відкритому акціонерному товариству "Тендер-Плюс", відмовлено у визнані права власності на спірне майно, оскільки договір №5188/98 від 16.11.1998р. на підписку по акціях другого випуску ВАТ "Тендер" не є правовстановлюючим документом. Спираючись на приписи статей 16, 182, 317, 344 Цивільного кодексу України позивач просить суд позов задовольнити та визнати право власності на об'єкти нерухомого майна за набувальною давністю (ст.344 ЦК України).

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився. Натомість, через канцелярію господарського суду подав відзив на позовну заяву (вх.№9208 від 31.03.2015р.), згідно якого позовні вимоги визнає повністю. У відзиві товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технотерн" підтверджує, що 16.11.1998р. між сторонами укладено договір №5188/98 на підписку по акціях другого випуску ВАТ "Тендер", на виконання умов якого по акту прийому-передачі відповідачем передано позивачу цілісний майновий комплекс, загальною площею 2502,8м 2 , що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Микулинецька, 10. Починаючи з 16.11.1998р. дане майно вибуло з володіння останнього; жодних претензій у товариства немає щодо спірного нерухомого майна. Поряд з цим, відповідач просить суд розглядати справу без участі його представника.

Також, на запит господарського суду Тернопільської області від 02.04.2015р., Реєстраційною службою Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області надано інформацію з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за індексним №35835615 від 02.04.2015р. щодо нерухомого майна розташованого за адресою: вул.Микулинецька бічна, 10 м.Тернопіль, згідно якої слідує, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Технотерн" 24.01.2012р. зареєстровано в Реєстрі право колективної власності на нерухоме майно: будівлі і споруди деревообробного виробництва, загальною площею 2502,8м 2 .

Розглянувши матеріали справи та додатково подані документи, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив наступне.

16 листопада 1998 року між Відкритим акціонерним товариством "Тендер", як Емітентом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технотерн", як Передплатником, укладено договір №5188/98 на підписку по акціях другого випуску ВАТ "Тендер" (далі - договір), згідно умов якого Емітент продає 3400 простих іменних акцій номінальною вартістю 5,410грн кожна по ціні 29,19грн на загальну суму 99246,00грн, а Передплатник оплачує їх вартість шляхом передачі Емітенту протягом п'яти днів від дати підписання договору по акту прийому-передачі цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: м.Тернопіль, вул.Микулинецька бічна, 10, в тому числі, будівлі та споруди: деревообробного цеху, площею 1485,1м 2 , будинку охорони, площею 117м 2 , складів, площею 661,4м 2 та 35,6м 2 , пилорами, площею 203,7м 2 (п.п.1.1, 3.1-3.4 договору, п.1 додатку №1 до договору).

На виконання умов договору, 16.11.1998р. Передплатник передав Емітенту вказані у додатку №1 до договору будівлі згідно акту прийому-передачі, котрий підписано уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками юридичних осіб.

Дані обставини, також, встановлені рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.01.2005р. у справі №12/233-2703 за позовом ВАТ "Тендер" до Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації та ТОВ "Технотерн" про визнання права власності на нерухоме майно та здійснення його державної реєстрації.

Таким чином, факт отримання спірного майна Товариством з обмеженою відповідальністю "Тендер-Плюс" підтверджується матеріалами справи, зокрема актом прийому-передачі від 1611.1998р. та додатково встановлено рішенням суду від 17.01.2005р. у справі №12/223-2703.

Також, судом встановлено, що відповідно до п.1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Тендер-Плюс", затвердженого рішенням установчих зборів засновників від 11.04.2011р. та зареєстровано 07.03.2012р. державним реєстратором виконавчого комітету Тернопільської міської ради у встановленому законом порядку, ТОВ "Тендер-Плюс" створено у відповідності до чинного законодавства України, засноване шляхом перетворення відкритого акціонерного товариства "Тендер", яке було в свою чергу засновано 22.11.1996р. фізичними особами-резидентами України та є його правонаступником щодо усього його майна, прав та обов'язків за всіма зобов'язаннями. При цьому, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ідентифікаційний код позивача співпадає з ідентифікаційним кодом ВАТ "Тендер".

Між тим, 24.01.2012р. відповідачем зареєстровано право власності на нерухоме майно, загальною площею 2502,8м 2 : деревообробний цех, А, загальною площею 1485,1м 2 ; будинок охорони, Б, загальною площею 117,0м 2 ; склад В, площею 661,4м 2 ; склад, Д, площею 35,6м 2 ; пилорама, Г, площею 203,7м 2 , що підтверджується даними з витягу про державну реєстрацію №32962984 від 24.10.2012р. та інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за індексним №35835615 від 02.04.2015р.; номер запису 1208 в книзі №5.

Згідно довідки № 1 від 19.02.2015 року та балансу за 2014 рік станом на 31.12.2014 р. на підприємстві обліковуються «основні засоби»: деревообробний та ливарний цехи, склад, будинок охорони, пилорама.

Матеріали справи свідчать, що позивач більше 16 років (починаючи з листопада 1998 року і по даний час) фактично володіє даними приміщеннями, здійснює витрати по їх утриманню, що додатково підтверджується відомістю нарахування амортизації за січень 2015р., даними розділу "Основні засоби" фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за грудень 2014 року (баланс); дозволом №6110100000-137 від 17.02.2009р. на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що розташовані адресою: вул.Микулинецька бічна,10, м.Тернопіль; дозволом на право розміщення об'єкту торгівлі від 10.09.2003р. по продажу непродовольчих товарів в приміщенні за адресою: вул.Микулинецька бічна,10; договорами №6/1, 737/1 від 14.11.2012р. на виконання дератизації приміщень, площею 500м 2 та 120м 2 по вул.Микулинецька бічна, 10; договорами про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів №988 від 01.04.2008р. та №1989 від 31.07.2012р.; договором №0139 від 25.04.2012р. про надання телекомунікаційних послуг; договором №403 від 05.09.2007р. про постачання електричної енергії; договором №225 від 08.05.2012р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення; договорами №16/П-605 від 02.01.2002р. та №16/с-605 від 01.01.2002р. на постачання природного газу.

Отже, позивач, як правонаступник Відкритого акціонерного товариства "Тендер", добросовісно, відкрито, безперервно та безтитульно володіє та продовжує володіти спірним нерухомим майном, що, на думку позивача, є підставою для визнання за ним права власності на зазначене майно за набувальною власністю на підставі ст. 344 ЦК України.

Оцінюючи докази, долучені до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.41 Конституції України та ст.328 Цивільного Кодексу України право власності набувається в порядку та на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З приводу набуття права власності за набувальною давністю Вищим господарським судом зроблено висновок, зокрема у справі № 32/536-56/251 (постанова від 13.12.2011 року) згідно якого зазначено про помилковість твердження про те, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без титульного (незаконного) володіння чужим майном, а наявність у володільця певного титулу, наприклад договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності, зазначивши, що мова йде не про перехід права власності від однієї особи до іншої, а про застосування статті 344 Цивільного кодексу України, згідно якої право на власності набувається за давністю добросовісного володіння, що відноситься до первинного способу набуття права власності.

З матеріалів справи випливає, що на момент прийому - передачі спірних будівель відносини власності регулювалися Цивільним кодексом Української РСР та Законом України "Про власність".

Відповідно до ст.86 ЦК Української РСР правом власності визнавалися врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, які регулюються Законом України "Про власність".

Статтею 4 Закону України "Про власність" встановлювалося, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

За статтею 20 Закону України "Про власність", суб'єктами права колективної власності визнавалися трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Статтею 25 Закону України "Про власність" визначено, що об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності , а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про власність" об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно , набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом .

Враховуючи викладені положення чинного на той час законодавства у взаємозв'язку із встановленими обставинами справи щодо оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Технотерн" пакету акцій другого випуску Відкритого акціонерного товариства "Тендер" шляхом передачі останньому в рахунок оплати, в тому числі нерухомого майна, по акту прийому-предачі від 16.11.1998р. за умовами договору №5188/98, суд дійшов висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Тендер-Плюс", як правонаступник відкритого акціонерного товариства "Тендер", в порядку, визначеному законом, набуло право власності на будівлі та споруди, які були передані йому за відповідним актом. Тобто, матеріали справи підтверджують, що позивач не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності на спірне майно.

При цьому, слід відзначити, що Закон України "Про власність" на момент набуття відкритим акціонерним товариством "Тендер "права власності на спірні будівлі, положень, які б визначали обов'язковість оформлення набутого права власності в той чи інший спосіб не містили.

Однак, станом на дату розгляду справи, судом встановлено, що право власності на спірне майно (будівлі і споруди деревообробного виробництва, загальною площею 2502,8м 2 ) зареєстровано за відповідачем, але відкрито ним користується, фактично володіє та утримує - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тендер-Плюс".

Отже, встановлені обставини справи свідчать про володіння позивачем спірним нерухомим майном безтитульно, тобто, володіння не спирається на які-небудь правові підстави набувальної давності (титули), внаслідок чого до спірних відносин можливе застосування ст.344 Цивільного кодексу України. Одночасно, матеріали справи не дають підстав господарському суду вважати, що будівлі були зайняті позивачем всупереч волі їх попереднього власника - ТОВ фінансова компанія "Технотерн". Жодних претензій з приводу даного майна відповідачем не заявлено і це додатково підтверджується ним у відзиві на позов.

Рішенням суду №12/233-2703 від 17.01.2005р. відмовлено у визнанні права власності за ТОВ "Тендер" з тих підстав, що договір №5188/98 від 16.11.1998р. не є правовстановлюючим документом. Дане рішення набрало законної сили.

Право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння).

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 7 лютого 2014 року №5 пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надав судам такі роз'яснення: відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

В силу приписів ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з п.8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Така позиція щодо застосування норми матеріального права викладена у п.11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних №5 від 07.02.2014р. "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", а також в ухвалах Верховного Суду України від 21.11.2007р., від 20.02.2008р. у справі №6-27245св07, від 04.06.2009р. та від 10.06.2009р. у справі №6-1942св09, яка в силу статті 111 28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України при вирішенні спорів.

Таким чином, коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року.

З урахуванням наведених норм матеріального права та системного аналізу встановлених обставин, перебіг десятирічного строку володіння ТОВ "Тендер-Плюс" спірними будівлями для цілей набувальної давності розпочався 01.01.2001 - за три роки до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Фактичне володіння чужим майном згідно статті 397 Цивільного кодексу України вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду, а володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

В підтвердження факту відкритого та безперервного володіння майном у період з листопада 1998 року по 2015 рік позивачем було представлено суду акт про передачу будівель від 16.11.1998р., договори про дератизацію спірних будівель, договори збирання та вивезенням твердих побутових відходів, водо-газо-елекропостачанням (договори №6/1, №737/1 від 14.11.2012р., №988 від 01.04.2001р., №1989 від 31.07.2012р., №403 від 05.09.2007р., №225 від 08.05.2012р., №16/П-605 від 02.01.2002р., №16/с-605 від 01.04.2002р.).

Наведене також свідчить і про фактичне користування позивачем зазначеним нерухомим майном.

За таких обставин, суд доходить висновку, що представленими позивачем документами підтверджується відкритість та безперервність володіння Товариством з обмеженою відповідальністю "Тендер-Плюс" в період з кінця 1998 року по даний час будівлями та спорудами, загальною площею 2502,8м 2 , що розташовані за адресою: м.Тернопіль, вул.Микулинецька бічна, 10.

При цьому, суд враховує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність інших осіб крім позивача, які претендують на дане майно та фактично ним користуються. В тому числі, в матеріалах справи відсутні докази з приводу того, що відповідачем в період з 1998 року (протягом якого позивач володіє спірним нерухомим майном) здійснювалися заходи щодо витребування спірного майна з фактичного володіння позивача.

Також, судом при вирішенні справи досліджувався факт щодо відкритого володіння майном позивачем, та було встановлено, що протягом всього часу володіння позивач звертався до державних органів та установ як фактичний власник майна, зокрема, використовував спірні будівлі для провадження своєї господарської діяльності, про що свідчать дозвіл №6110100000-137 від 17.02.2009р. на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та дозвіл на право розміщення об'єкту торгівлі №115 від 10.09.2003р., також, позивач відображав спірне майно як основні засоби у фінансовій звітності (баланс за грудень 2014 року та відомість щодо основних засобів та їх амортизації), що підтверджує факт не приховування позивачем знаходження спірного майна в його володінні.

Утім, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази щодо добросовісного, безтитульного, відкритого та безперервного володіння позивачем спірним майном, які є необхідними для визнання права власності на майно за набувальною давністю, враховуючи давність володіння позивача спірним майном (понад 10 років) та з огляду на можливість застосування до спірних правовідносин положень ст.344 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами, з огляду на що позов про визнання за набувальною давністю за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тендер-Плюс" права власності на нерухоме майно - будівлі та споруди деревообробного виробництва, загальною площею 2502,8м 2 , що знаходяться за адресою: м.Тернопіль, вул.Микулинецька бічна, 10: деревообробний цех, літ.А, загальною площею 1485,1м 2 , будинок охорони, літ.Б, загальною площею 117,0м 2 , склад, літ.В, загальною площею 661,4м 2 , склад, літ.Д, загальною площею 35,6м 2 , пилорама, літ.Г, загальною площею 203,7м 2 , підлягає задоволенню.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються судом на позивача, виходячи з тієї обставини, що господарським судом в процесі розгляду справи не встановлено вчинення неправильних дій з боку відповідача, а також враховуючи, що ст.344 ЦК України прямо передбачає необхідність звернення заінтересованої особи до суду для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

В судовому засіданні 09.04.2015р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 316-321, 328, 344, 386, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 133-135 ГК України , ст.ст.1, 2, 4 2 -4 7 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 81 1 , 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тендер-Плюс" (м.Тернопіль, вул.Микулинецька бічна, 10, ідентифікаційний код 23595562) право власності на будівлі та споруди деревообробного виробництва, загальною площею 2502,8м 2 , що знаходяться за адресою: м.Тернопіль, вул.Микулинецька бічна, 10, а саме: деревообробний цех, літ.А, загальною площею 1485,1м 2 , будинок охорони, літ.Б, загальною площею 117,0м 2 , склад, літ.В, загальною площею 661,4м 2 , склад, літ.Д, загальною площею 35,6м 2 , пилорама, літ.Г, загальною площею 203,7м 2 .

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "15" квітня 2014 року.

Суддя Н.О. Андрусик