Постанова

від 14.04.2015 по справі 922/170/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Справа № 922/170/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМАВТО", м. Луганськ (вх. № 1967Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2015р.

у справі №922/170/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМАВТО", м. Луганськ

про стягнення 500000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.2015р. у справі №922/170/15 (суддя Хотенець П.В.) у позові відмовлено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМАВТО" на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" 400000,00 грн. суми фінансововї допомоги за договором про надання безвітсоткової поворотної фінансової допомоги від 01 квітня 2014 року та 8000,00 грн. судового збору; відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду на шість місяців до 01 вересня 2015 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРІМАВТО", м. Луганськ з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2015р. у справі №922/170/15 скасувати частково в частині відмови у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців до 01.09.2015р. і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців до 01.09.2015р.

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не визначена вина відповідача з несвоєчасного виконання спірного зобов'язання.

Також, апелянт наголошує на тому, що відповідач ніколи не ухилявся від виконання прийнятих на себе зобов'язань, зокрема щодо повернення грошових коштів за договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги, укладеного з позивачем. Скаржник в обґрунтування своїх доводів зазначає, що знаходиться в скрутному матеріальному стані, проте, незважаючи на тяжку економічну ситуацію продовжує свою роботу, сплачує податки та забезпечує робочими місцями працівників. Окрім того, вказує на той факт, що на території Луганської області проводиться антитерористична операція, у зв'язку з чим він не має доступу до приміщень автосалону у м. Луганську та кошти, що знаходились на рахунках у банках м. Луганська заблоковані. Апелянт зазначає, що частку автомобілів, що належать відповідачу та знаходились у м. Луганську було викрадено, у зв'язку з чим відкрито кримінальне провадження, зникнення або пошкодження автомобілів, що належали відповідачу є страховим випадком у розумінні чинного законодавства України та договору добровільного страхування майна МО№1400478, укладеного між ПАТ «ПРОСТО-страхування» та ТОВ "ДРІМАВТО". Проте, позивачем відмовлено відповідачу у відшкодуванні отриманих останнім збитків та не виплачено страхових виплат.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.04.2015р. о 10:45 год.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 14.04.2015р. не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №6102213873619, №6102213873600, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

01.04.2014р. між Приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРІМАВТО" (позичальник) укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, відповідно до п.1.1 якого, кредитор на свій розсуд та виходячи із власних потреб може надати позичальнику поворотну безвідсоткову, а позичальник зобов'язується прийняти фінансову допомогу, використати її для здійснення власної господарської діяльності та повернути у суворо визначений даним договором строк.

Пунктом 1.2 даного договору встановлено, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається кредитором декількома частинами, на власний розсуд, у загальному розмірі не більше ніж 500 000,00 грн., для поповнення обігових коштів позичальника, в строк до 25.06.2014р. Поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається кредитором шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позичальника.

Сторони погодили, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається в строк до 25.06.2014р. включно (п.1.4 договору).

До закінчення строку, вказаного в п.1.4 договору, позичальник зобов'язаний повернути поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора. (п.1.5 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, кредитор має право вимагати від позичальника повернення фінансової допомоги відповідно до п.1.5 цього договору.

Відповідач в порушення умов договору, зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги у розмірі 500 000,00 грн. станом на 03.12.2014р. не виконав, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з позовом, в якому останній просив стягнути з відповідача на його користь суму фінансової допомоги у розмірі 500 000,00 грн.

27.02.2015р. від відповідача на адресу господарського суду Харківської області надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення, в якій останній просить відстрочити виконання рішення суду у даній справі строком на шість місяців, до 01.09.2015р.

02.03.2015р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як зазначено в частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось вище, між сторонами укладений договір від 01.04.2014р. про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, терміном до 25.06.2014р.

На виконання умов даного договору, позивач перерахував на рахунок відповідача фінансову допомогу у сумі 500000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 08.04.2014р. №10842 на суму 200000,00 грн.; від 08.04.2014р. №10843 на суму 100000,00 грн.; від 08.04.2014р. №10844 на суму 100000,00 грн.; від 08.04.2014р. №10845 на суму 100000,00 грн.

Як встановлено в пункті 1.5 договору, до закінчення строку, вказаного в п.1.4 договору, позичальник зобов'язаний повернути поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

Проте, станом на 03.12.2014р. відповідачем не повернуто позивачу фінансову допомогу у сумі 500000,00 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом, 26.06.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем частково погашена, що підтверджується копією банківської виписки на суму 100000,00 грн., яка наявна в матеріалах даної справи.

Згідно п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року №18, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі , то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі .

Враховуючи те, що відповідач суму фінансової допомоги за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.04.2014р. в розмірі 100000,00 грн. сплатив 26.06.2014р., тобто до звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 100000,00 грн.

Також, місцевим господарським судом вірно встановлено та платіжними дорученнями підтверджено, що позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме перерахував на рахунок відповідача фінансову допомогу у розмірі 5 00000,00 грн., проте відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, неналежним чином виконав свої зобов'язання, а саме зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги в строк визначений договором.

Як було зазначено вище, відповідач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про відстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п.7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2 вказаної постанови встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Виходячи з наведеного вище, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Таким чином, виходячи з приписів чинного законодавства України, відстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише у виняткових випадках, тобто за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжкий фінансовий стан не є тією виключною обставиною, в розумінні ст. 121 ГПК України, які давали підстави для відстрочення виконання судового рішення.

Приписами статті 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Крім того, на думку колегії суддів, надання відстрочки на підставі тяжкого фінансового становища не може вважатися підставою для застосування положень ст.121 ГПК України, адже за змістом ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України та ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а й внаслідок дії непереборної сили або простого випадку.

Із змісту заяви про відстрочення виконання судового рішення вбачається, що заявник посилається на тяжке фінансове становище підприємства, але до заяви не надано належних доказів, які б свідчили про фактичну неможливість виконання судового рішення.

Також, при вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник з вини відповідача за неналежне виконання ним зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов'язання.

За таких обставин, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідачем не підтверджено належними доказами можливість виконання ним судового рішення у разі надання відстрочки виконання такого рішення.

А отже, колегія суддів приходить до висновку, що обставини, наведені відповідачем в заяві про відстрочку виконання судового рішення носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка за приписами статті 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову діяльність відповідача винятковим випадком у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2015р. у справі №917/1228/14.

Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення у даній справі прийнято при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМАВТО", м. Луганськ слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМАВТО", м. Луганськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2015р. у справі №922/170/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 17.04.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Россолов В.В.