Постанова

від 16.04.2015 по справі 922/4733/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р. Справа № 922/4733/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Шайтура О.М., довіреність №30 від 15.10.2014 р.

відповідача - Посметная М.Н., довіреність №1783 від 08.12.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №783 Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2015 р. у справі № 922/4733/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайра Груп Донбас", м. Стаханов Луганської області,

до Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", м. Київ,

про розірвання договору

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайра Груп Донбас" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", відповідача, про розірвання укладеного сторонами кредитного договору №28.13 від 25.07.2013 року у зв'язку з істотною зміною обставин.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2015 року у справі №922/4733/14 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено повністю.

Розірвано кредитний договір №28.13 від 25.07.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайра Груп Донбас" та Публічним акціонерним "Перший український міжнародний банк" у звязку з істотною зміною обставин.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1218,00 грн.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на безпідставне застосування судом першої інстанції як єдиної підстави для розірвання кредитного договору №28.13 від 25.07.2013 року обставин непереборної сили, на підтвердження

яких позивачем надано Сертифікат № 1747 від 26.11.2014 р. Торгово промислової палати України, оскільки такий сертифікат не стосується правовідносин за кредитним договором №28.13 від 25.07.2013 року, а є висновком про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в частині виконання позивачем податкового законодавства та відповідно до чинного законодавства наявність таких обставин є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, а не для розірвання кредитного договору.

Також відповідач посилається на те, що господарським судом першої інстанції безпідставно визнано доведеними наявність одночасно всіх умов, визначених ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України як підстава для розірвання спірного договору у зв'язку з істотною зміною обставин та вплив форс-мажорних обставин, визначених Сертифікатом № 1747 від 26.11.2014 р. Торгово промислової палати України на можливість виконання зобов'язань за договором.

Зазначає зокрема на те, що відсутні обставини, вказані в п. 3 ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України, оскільки кредитні кошти позивачем отримані в повному обсязі, а тому він отримав виконання саме того зобов'язання відповідача, на яке він очікував при укладенні договору, а невиконаними залишились лише зобов'язання позивача щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків за їх користування, у зв'язку з чим розірвання договору призведе лише до порушення майнових інтересів відповідача, який не отримує повернення кредиту та сплати відсотків, на які він розраховував при укладенні договору.

При цьому апелянт вказує на те, що господарський суд першої інстанції в обґрунтування доведеності умов, зазначених в п. 3 ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України безпідставно послався на те, що при укладенні спірного договору позивач розраховував на можливість повноцінного ведення господарської діяльності з використанням кредитних ресурсів, оскільки метою укладення цього договору є не ведення господарської діяльності, а отримання кредитних коштів для ведення господарської діяльності, які позивачем були отримані від відповідача в повному обсязі.

Також відповідач посилається на відсутність обставини, визначеної п. 1 ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України, оскільки спірним Кредитним договором, встановлено, що позичальник зобов'язується повернути всю суму кредиту по закінченню кожного з періодів кредитування, у разі не продовження Кредитного договору за погодженням сторін, а на момент завершення першого періоду користування кредитними коштами позивач мав можливість погасити заборгованість та припинити свої зобов'язання у зв'язку з обставинами непереборної сили, на які він посилається.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 року у справі № 922/4733/14 апеляційну скаргу ПАТ "Перший український міжнародний банк" прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 23.02.2015 року на 11:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року у справі № 922/4733/14 було задоволено заяву судді Слободіна М.М. про самовідвід, у зв'язку з чим розпорядженням секретаря судової палати № 3 від 23.02.2015 року для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року у справі № 922/4733/14 розгляд справи було відкладено на 18.03.2015 року на 14:30 год. у зв"язку із задоволенням заяви судді Слободіна М.М. про самовідвід та зміною складу колегії суддів розпорядженням секретаря судової палати №3 від 23.02.2015 року.

У судовому засіданні 18.03.2015 року оголошувалась перерва до 08.04.2015 року до 14:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року за клопотанням відповідача було продовжено строк розгляду справи на п"ятнадцять днів - до 08.05.2015 року та відкладено його на 16.04.2015 року о 12:30 год.

Від позивача надійшли письмові пояснення щодо апеляційної скарги відповідача (вх. № 6200 від 16.04.2015 р.), в яких він просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення господарського суду Харківської області, посилаючись на наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України для розірвання спірного договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

При цьому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги щодо відсутності умови, визначеної в п. 3 ч. 1 статті 652 Цивільного кодексу України, а саме що виконання спірного договору не порушує співвідношення майнових інтересів сторін і не позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В обгрунтування цього зазначає, що з текстового аналізу кредитного договору №28.13 від 25.07.2013 року вбачається, що метою отримання коштів за цим договором є досягнення мети, що зазначена в Статуті позивача, а в свою чергу положеннями п. 2.1. Статуту позивача метою створення і діяльності Товариства є одержання прибутку та його наступний розподіл між учасниками. Отримавши грошові кошти за Кредитним договором №28.13 від 25.07.2013 року позивач спрямував їх на придбання основних засобів (мукомельного комплексу), а також на закупку сировини для переробки пшениці на муку з подальшою її реалізацією для отримання прибутку, а тому в умовах ускладнення підприємницької діяльності через проведення АТО на території Луганській області, виконання договору призведе до порушення співвідношення майнових інтересів сторін та позбавить позивача як заінтересовану сторону того, на що він розраховував при укладенні цього договору,тобто отримання прибутку.

Окрім цього зазначає на необгрунтованість доводів апеляційної скарги щодо відсутності умови, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, а саме, що в момент укладення договору сторони не виходили з того, що така зміна обставин не настане, оскільки сам відповідач відповідно до розміщеної на його сайті оголошення не раніше 28.11.2015 року припинив діяльність в Луганській та Донецькій областях.

До вказаних додаткових пояснень позивач на підтвердження обставин, які на його думку істотно змінилися та створили підстави, які унеможливлюють виконання кредитного договору №28.13 від 25.07.2013 року надано наступні документи:

Копію Протоколу загальних зборів учасників підприємства Позивача ;

Роздруківку з офіційного сайту відповідача;

Роздруківку з офіційного сайту ПАТ «Райффайзен банк Аваль».

Копію Листа ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», яке надійшло на адресу одного з учасників Позивача (яке на думку позивача підтверджує настання аналогічних обставин у даного підприємства тобто захоплення приміщень озброєними людьми у зв'язку з чим ТОВ «ЛЕО» не може навіть здійснювати повноцінне оформлення бухгалтерської звітності);

Копію статуту Позивача (який містить цілі та предмет його діяльності);

Копію договору про придбання мукомельного комплексу, на який було витрачено частину кредитних коштів) .

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та додаткових письмових пояснень позивача , повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайра Груп Донбас" (Позивач) та Публічним акціонерним товариство "Перший Український міжнародний Банк" (Відповідач) було укладено Кредитний договір № 28.13 відповідно до умов якого Відповідач надав Позивачу кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії на суму 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень.

Цей договір укладено під відкладальною умовою. Обов'язок бакнку надати кредит позичальнику виникає виключно з моменту настання всіх умов, необхідних для виконання банком заяви на отримання кредитних коштів (п. 3.1. Договору).

Надання кредиту відбувається за цільовим призначенням, обумовленим умовами договору, на підставі заяви на отримання кредитних коштів шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, з наступним виконанням розрахункових документів позичальника. Кредит надається в строк не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання банком заяви на отримання кредитних коштів або в інший термін, вказаний у відповідній заяві на отримання кредитних коштів.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, з матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що відповідачем свої зобов'язання по договору виконано та надано позивачеві кредит відповідно до умов договору.

Позивач в позовній заяві зазначає про часткове використання кредитної лінії, заборгованість по якій складає 6489734,28 грн., визнає за собою заборгованість перед відповідачем по сплаті відсотків за користування вказаним кредитом у сумі 193 560 грн. 73 коп., але просив суд розірвати вказаний договір, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору та одночасну наявність передбачених ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України умов для розірвання договору.

Як на істотну зміну обставин, якими позивач керувався при укладенні договору, у зв'язку з якими він просив суд розірвати договір зазначає наступне.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території міста Луганськ та Луганської області, відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", на території місцезнаходження та підприємницької діяльності позивача (м. Стаханов, Луганської області), створилися умови які паралізували діяльність останнього, та на розвиток і припинення яких позивач не має впливу.

На території м. Стаханов та більшої частини Луганської області рішенням Національного банку України було у повному обсязі припинено діяльність усіх державних та комерційних банківських установ, у зв'язку з чим позивач позбавився можливості здійснення платежів та погашення кредитних зобов'язань.

Крім того, позивач зазначає, що на території більшої частини Луганської області, зокрема за місцем знаходження позивача відсутні умови провадження підприємницької діяльності, а саме:

- у безпосередній близькості (поблизу Стаханова, Попасної, Первомайська) ведуться активні бойові дії, які є прямою загрозою для життя та здоров'я працівників підприємства Позивача;

- на більшій частині м. Стаханов (зокрема у промисловій зоні міста де знаходиться Позивач) відсутнє світло, що унеможливлює роботу виробничих ліній та іншого устаткування;

- ускладнено (до неможливого) придбання палива для забезпечення безперебійної роботи транспорту рішеннями керівництва Луганської народної республіки припинено діяльність практично всієї мережі заправних станцій;

- саме використання транспорту, для доставки сировини для переробки та реалізації продукції є практично неможливим у зв'язку з посяганням на нього сторонніх озброєних осіб (дані прецеденти не одноразово мали місце у тому числі з технікою, що належить нашому підприємству);

- рішеннями того ж самого органу обмежено пересування продовольчих товарі на підконтрольній території, тобто паралізована реалізація готової продукції, яка раніш постачалася Позивачем по всій території Луганської області а також за її межі;

- таж сама ситуація склалася з закупкою сировини для переробки ввезення якої заборонено;

- крім того, підприємство позивача знаходиться у м. Стаханов Луганської області, там же знаходиться все майном підприємства: офіс, виробничі та складські приміщення, дві потужні виробничі лінії іноземного виробництва, більше 10 одиниць автотранспорту, сировина (пшениця) на складі на суму понад 3 500 000 грн. та готова продукція на складі приблизно на таку ж суму. На сьогодні доступ робітників на територію підприємства повністю обмежений, невідомими озброєними особами, що знаходяться на території Позивача, які не тільки не видають довідки про те, що підприємство не працює, а навіть не повідомляють хто вони, та як довго планують знаходитись на території підприємства.;

- вказаними невідомими озброєними особами використовуючи вантажний транспорт Позивача не однократно у невідомому напрямку вивозилися із складу готової продукції мука (обсяги вивезеного порахувати не представляється можливим);

- також військовими підрозділами, що розташувалися на території підприємства Позивача, було "націалізовано", а по факту викрадено декілька одиниць транспортних засобів, які використовуються для перевезення військової техніки.

По даному факту позивач звернувся з заявою до слідчого відділу Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області, яким розпочато кримінальне провадження від 29.08.2014 року, за фактом того, що 19.08.2014 року невідомі особи проникли на територію ТОВ "Тайра груп Донбас" та відкрито з погрозою застосування вогнепальної зброї викрали транспортні засоби. Відомості про кримінальне правопорушення, яке кваліфіковано по ч.3 ст. 289 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2014 року за №12014130370002721 (а.с. 69).

Крім того, незаконним формуванням "Луганська народна республіка" було заборонено вивіз сільськогосподарської продукції, балансового майна та переводу активів сільськогосподарських підприємств з території так званої "Луганської Народної Республіки" на територію підконтрольну Україні із загрозою застосування конфіскації власності та фінансових активів таких підприємств, про що прийнято відповідний наказ від 25.11.2014 року (а.с. 102).

Як зазначає позивач, розуміючи незаконність наведеного наказу, тим самим він не в змозі вплинути на такі формування та їх незаконні дії, зважаючи на те, що територія місцезнаходження позивача є окупованою терористами та не підконтрольна Україні. Тому, з метою збереження життя і здоров'я працівників позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайра Груп Донбас" було вимушено призупинити свою діяльність у зв'язку з тим, що вищевказаний конфлікт лише набуває розвитку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Тайра Груп Донбас" звернулося до відповідача з листом № 147 від 10.09.2014 року, в якому на підставі вищевикладених обставин просило відповідача розглянути можливість розірвання кредитного договору № 25.13 від 25 липня 2013 року та усіх інших договорів, що з нього випливають протягом семи календарних днів з дати отримання даного листа.

Проте, листом № КНА - 04 / 25 від 30.09.2014 року відповідач повідомив, що не вбачає правових підстав дострокового розірвання вказаного кредитного договору.

Господарський суд першої інстанції в обґрунтування свого висновку про задоволення позову послався на те, що згідно з Сертифікатом №1747 (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 26.10.2014 року №5344/05-4 Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин з 23.07.2014 року для ТОВ "Тайра Груп Донбас" при здійсненні ним господарської діяльності, а згідно офіційної інформації прес-центру АТО станом на 12.01.2014 року ситуація у зоні проведення антитерористичної операції й надалі ускладнюється, а воєнна агресія незаконних формувань зростає, що підтверджує те, що форс-мажорні обставини на території місцезнаходження позивача тривають, у зв'язку з чим вбачається наявність одночасно всіх чотирьох умов для розірвання Кредитного договору, передбачених ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України а саме:

1) на дату укладання Кредитного договору тобто на 25 липня 2013 року ні Позивач ні Відповідач не могли передбачити настання обставин які б змінили (а по факту повністю припинили) ведення господарської діяльності у регіоні в якому знаходиться Позивач, крім того умовами договору навіть не передбачалось настання форс-мажорних обставин;

2) з рахунку Позивача на користь Відповідача не дивлячись на проведення АТО стягувалися кошти на погашення кредиту (процентів за користування кредитом, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача а.с. 108-126 ) тим самим Позивач поки міг виконував передбачені Кредитним договором зобов'язання. Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме проведення військових дій, при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися поза можливостями Позивача щодо їх усунення, які були б направлені на звільнення території м. Стаханов від незаконних збройних формувань, що могло б привести до початку роботи підприємства (тим самим вимоги п.п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України співпадають з дійсними обставинами справи);

3) виконання Кредитного договору у зв'язку з тим, що фактично не маючи можливості здійснення підприємницької діяльності, підприємству Позивача Відповідачем нараховуються відсотки (всупереч мораторію, введеному положеннями ст. 2 Закону України"Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції") щомісячна сума яких перевищує 100 000 (сто тисяч) грн. порушує співвідношення майнових інтересів Позивача (ставить його на межу банкрутства) і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто можливість повноцінного ведення господарської діяльності з використанням кредитних ресурсів, отримання від цієї діяльності прибутку, та оплати заборгованості перед кредиторами зокрема перед Відповідачем.

Головною метою діяльності підприємницького товариства є отримання прибутку, оскільки відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутків.

4) із суті умов Кредитного договору або звичаї ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована особа , а саме позивач, зокрема тих, які настали для позивача.

При цьому господарський суд першої інстанції зазначив, що не досягнувши згоди щодо приведення договору у відповідності з обставинами, які істотно змінилися, а саме проведення антитерористичної операції за місцезнаходженням позивача, враховуючи наявність у сукупності обставин передбачених вимогами ст.652 Цивільного кодексу України, позивач отримав право на розірвання кредитного договору безпосередньо на підставі ст.652 Цивільного кодексу України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову,зважаючи на наступне.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин передбачено ст. 652 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно з ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Зі змісту статті 652 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою для зміни або розірвання договору за рішенням суду у зв'язку з істотною зміною обставин є не лише наявність таких обставин, але й одночасна наявність чотирьох умов, що визначені в ч. 2 цієї статті.

При цьому, вимагаючи зміни договору на підставі положень ст.652 ЦК України, саме позивач, з урахуванням положень ст.33 ГПК України щодо обов'язку доказування, повинен довести наявність одночасно чотирьох умов, встановлених зазначеною статтею.

Проте позивачем не доведено наявність зміни істотних обставин, якими сторони керувались при укладенні договору із одночасною наявність всіх чотирьох умов, визначених ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Так, статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво-це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємництва) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 44 Господарського кодексу України одним із принципів підприємницької діяльності визначено комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

В пункті 2.6. постанови Пленуму ВГСУ №1 від 24.11.2014 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" роз'яснено, що зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовного національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору та не можуть бути підставами для зміни чи розірвання кредитного договору, оскільки не є істотною зміною обставин у розумінні ч. 1 статті 652 Цивільного кодексу України.

В даному випадку доводи позивача зводяться до зміни умов здійснення ним підприємницької діяльності, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території міста Луганськ та Луганської області.

Зазначені обставини мають загальний характер, є комерційними ризиками сторін та у повній мірі стосуються обох сторін договору, а тому не можуть бути віднесені до зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні кредитного договору, та відповідно, підставою для внесенння змін до вказаного Договору.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 20.02.2012 р. № 6-93 цс 11.

Надані позивачем докази стосуються зміни умов здійснення його підприємницької діяльності, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території міста Луганськ та Луганської області, а тому, враховуючи вищенаведене не підтверджують зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного кредитного договору .

Зі змісту спірного договору не вбачається, що при його укладенні сторони керувались обставинами здійснення позичальником підприємницької діяльності в умовах відсутності комерційних ризиків і виходили з того, що ці умови не зміняться.

Натомість в п. 7 статті 5 договору в якості однієї з несприятливих подій передбачили погіршення фінансового стану позичальника таким чином, що поставить під сумнів можливість належного виконання ним взятих на себе зобов'язань за Договором, а в пункті 5.2. Договору встановили право відповідача у разі виникнення такої події призупинити подальше кредитування із письмовим повідомленням про це позивальника.

Також вказані обставини не свідчать про те, що виконання кредитного договору № 28.13 від 25.07.2013 року порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить заінтересовану сторону -позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Виходячи зі змісту статті 1054 Цивільного кодексу України та умов кредитного договору №28.13 від 25.07.2013 майновий інтерес позивача як позичальника за цим договором полягає в отриманні ним грошових коштів від фінансової установи -відповідача для їх цільового використання -поповнення оборотного капіталу в межах статутних цілей його діяльності.

Натомість майновий інтерес відповідача полягає в отриманні у встановлені договором строки повернутих кредитних коштів разом із процентами за їх використання.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, на виконання умов кредитного договору №28.13 від 25.07.2013 року відповідач передав позивачу грошові кошти, а невиконаними залишились лише зобов'язання позивача з повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв'язку з чим позивач вже отримав саме те виконання від відповідача, на яке він розраховував при укладенні договору і виконання ним своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплаті процентів не порушує співвідношення майнових інтересів сторін.

Колегія суддів відхиляє посилання суду першої інстанції, що виконання спірного договору порушує співвідношення майнових інтересів Позивача (ставить його на межу банкрутства) і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору - можливість повноцінного ведення господарської діяльності з використанням кредитних ресурсів, отримання від цієї діяльності прибутку, та оплати заборгованості перед кредиторами зокрема перед Відповідачем, а також доводи позивача,викладені в додаткових поясненнях щодо апеляційної скарги, що виконання спірного договору позбавить його отримання прибутку від підприємницької діяльності, на який він розраховував при укладенні договору.

Колегія суддів наголошує, що метою укладення спірного договору, виходячи з його предмету(ст. 1 Договору) та положень щодо цільового використання кредиту (ст. 2 Догоовру) є не ведення господарської діяльності, а отримання кредитних коштів для ведення господарської діяльності, які позивачем були отримані від відповідача в повному обсязі, а тому можливість ведення позичальником (позивачем) повноцінної господарської діяльності з використанням цих коштів та отримання від цього прибутку не є тим, на що він міг розраховувати від укладення цього договору.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які він визнав встановленими та невідповідність викладених в рішенні висновків, обставинам справи дійшов неправильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 49, 99, п. 2 ст. 103, п. 2,3,4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2015 р. у справі № 922/4733/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайра Груп Донбас" (код ЄДРПОУ 33199719, 94000, Луганська обл., м.Стаханов, вул. Лобачевського, 34, р/р 26000156565 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805,) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (Код ЄДРПОУ 14282829, 83001, м.Донецьк, вул. Університетська, 2а) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 609,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 17.04.15 р.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.