Вирок

від 16.03.2015 по справі 544/195/15-к

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/195/15-к

пров. № 1-кп/544/20/2015

В И Р О К

іменем України

16 березня 2015 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за №12014170000000418 від 21.09.2014, відносно

ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новий Узень, Казахстан, українця, громадянина України, не працюючого, освіта середня спеціальна, мешканця АДРЕСА_1 , неодруженого, має на утриманні непрацездатну матір, військовозобов`язаного, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

який органами досудового розслідування повідомлений про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК України),

із участю сторін кримінального провадження: із боку обвинувачення прокурора ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , із боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , представника цивільного відповідача ОСОБА_7 ,

У С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3 21 вересня 2014 року близько 01 години 30 хвилин, в темний час доби, керуючи транспортним засобом сідловим тягачем Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Metaco SD 344, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ АТП-16355, рухаючись по проїзній частині автошляху Київ- Харків у напрямку до м. Харкова з вантажем вагою 9758 кг, на 155 км автошляху, проїжджаючи м. Пирятин Полтавської області, допустив неуважність, порушивши вимоги п.п. 12.2, 12,4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України (далі ПДР), а саме у результаті не обрання безпечної швидкості руху керований обвинуваченим транспортний засіб допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , який стояв на проїзній частині автошляху. Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді численних переломів та крововиливу мозку, інших уточнених травм із залученням декількох ділянок тіла, які небезпечні для життя в момент їх спричинення, від яких того ж дня помер.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочину визнав частково, пояснивши, що 21 вересня 2014 року, керуючи транспортним засобом сідловим тягачем Renault Magnum реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Metaco SD 344, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з вантажем близько 10 тон, у темний час доби, в населеному пункті Пирятин, рухаючись із швидкістю 70 км/год, помітив чоловіка, який рухався йому назустріч по проїзній частині автошляху та відразу прийняв гальмування, проте уникнути зіткнення не вдалось, потерпілий вдарився тілом об фару автомобіля. Зі свого боку він зробив усе можливе, щоб уникнути зіткнення та врятувати потерпілого. Після аварії він викликав швидку допомогу та надав родичам загиблого матеріальну допомогу на поховання та на встановлення пам`ятника. Жодних претензій в ході досудового розслідування до нього від родичів загиблого не було.

Крім часткового визнання, вина обвинуваченого у скоєному злочині підтверджується:

- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, згідно яких на 155 км автошляху Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Metaco SD 344, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; та згідно якого цей автомобіль має технічні пошкодження на передній частині автомобіля, а саме пошкоджена передня ліва блокфара, передній бампер;

- висновком судово-медичної експертизи, з якого випливає, що у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден тіла, забито-рваної рани нижньої губи на тлі кровопідтіку, багатоуламкового перелому кісток носу, перелому нижньої щелепи, кровопідтіку лівого колінного суглобу та правого колінного суглобу, кровопідтіку живота та грудної клітки по передній поверхні, кровопідтіку правої скоронево-лобної ділянки, субарахноідального крововиливу головного мозку правої скронево-тім`яної ділянки, субарахноідального крововиливу лівої скроневої ділянки головного мозку, субарахноідального крововиливу верхньої поверхні мозочку, перелому кісток основи та склепіння черепу, перелому правої ключиці в середній третині, перелому лівого ріжка під`язикової кістки та щитовидного хряща, перелому 2-6 ребер справа, перелому 5-11 ребер справа, перелому правого наколінника з розривом зв`язкового апарату суглобу, що утворилися по ударному механізму від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, при ДТП в якості пішохода травмованого важким вантажним транспортом, в строк, безпосередньо передуючих настанню смерті, можливо в строк та обставинах вказаних у постанові і за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення; смерть ОСОБА_8 настала від отриманої під час дорожньо-транспортної пригоди політравми інших уточнених травм із залученням декількох ділянок тіла. При судово-токсилогічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_8 виявлено етиловий спирт в концентрації 2,8 проміллє, та в сечі 3, 1 проміллє, що по офіційним таблицям та відносно живої особи відповідають сильному ступеню алкогольного сп`яніння;

- висновком судово-автотехнічної експертизи, відповідно до якого в даній дорожній обстановці в діях водія сідлового тягача Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Metaco SD 344, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 12.2, 12,4, 12.9 б) Правил дорожнього руху (далі ПДР), невідповідності з вимогами п.п. 12,4, 12.9 б) ПДР з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням обставин даної пригоди; в умовах даної пригоди водій ОСОБА_3 при дозволеній швидкості руху транспортних засобів в населеному пункті (60 км/год), мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода.

Таким чином, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_9 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, встановлена і доведена, а його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставину, що пом`якшує покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно пункту 1 частини 1 ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Ураховується також особа обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, має на утриманні непрацездатну матір, якій встановлено ІІІ групу інвалідності.

Суд приймає до уваги також добровільне часткове відшкодування обвинуваченим майнової шкоди, а також думку потерпілої не позбавляти обвинуваченого волі.

Крім цього, враховується груба необережність самого потерпілого, який в порушення п. 4.4, 4.14 Правил дорожнього руху України вийшов на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе, а також рухався по автомагістралі для автомобілів у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, не виділивши себе для своєчасного його виявлення іншими учасниками дорожнього руху та який знаходився в стані сильного алкогольного сп`яніння.

Ураховуючи наявність обставини, що пом`якшує покарання, особу винного, конкретні обставини справи, його поведінку після скоєння ДТП, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання і вважає за можливе застосувати відносно нього звільнення від відбування покарання з випробовуванням відповідно до ст. 75 КК України.

На думку суду, саме таке покарання необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_9 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд, проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, враховує та бере до уваги його каяття, відношення до вчиненого, відсутність будь-яких намірів уникнути від кримінальної відповідальності, та який раніше не притягувався до відповідальності за вчинення правопорушень у сфері безпеки дорожньому руху, приходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом.

Потерпілою ОСОБА_5 до судового розгляду пред`явлено позов до обвинуваченого ОСОБА_3 та ТОВ АТП-16355 про стягнення моральної шкоди у сумі 100000 гривень, яка полягає у тому, що внаслідок смерті сина їй заподіяно моральні страждання, які полягають у сильних і тривалих душевних переживаннях, незворотності того, що вона більше ніколи не побачить свого сина та батька її онуків, не відчує його підтримки. Разом із смертю сина в неї фактично змінився звичайний ритм життя і відновити його вже практично не можливо.

У судовому засіданні потерпіла заявила про зміну позовних вимог та просила стягти заподіяну їй моральну шкоду з ТОВ АТП-16355, з підстав, викладених у позові, при визначенні розміру відшкодування поклалася на розсуд суду.

Представник цивільного відповідача ТОВ АТП-16355 надав заперечення на позов, у якому зазначив про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди, зазначивши, що питання відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди від ДТП вже було врегульовано в добровільному порядку та потерпіла відмовилися від будь-яких претензій до обвинуваченого та ТОВ АТП-16355. Просив також врахувати мінімальну ступінь вини з боку водія ОСОБА_3 і допущену грубу необережність постраждалим ОСОБА_8 .

При вирішенні питання цивільного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або матеріальної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно приписів ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Приписами ч. 2 ст. 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Як передбачено п. 9 постанови пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

При визначенні розміру шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що діями обвинуваченого потерпілій ОСОБА_5 завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала в зв`язку із смертю її сина, через втрату якого кардинально змінився звичайний ритм та спосіб її життя.

Статтею 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З урахуванням того, що шкода позивачу була завдана з вини водія ОСОБА_9 під час виконання ним своїх трудових обов`язків, обов`язок відшкодувати завдану ним шкоду покладається на його роботодавця - співвідповідача у справі ТОВ АТП-16355.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника цивільного відповідача про те, що на досудовому слідстві потерпіла відмовилася від позову до нього про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, оскільки така відмова у формі письмової заяви слідчому не має юридичних наслідків для суду при вирішенні позову, заявленого у суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з викладеного, конкретних обставин справи, суд враховує характер та тривалість стосунків позивача, що існували з потерпілим за час його життя, а також необережність самого потерпілого, який також допустив порушення ПДР, з урахуванням доказів наданих ОСОБА_5 на підтвердження її позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, оскільки вважає, що груба необережність потерпілого, невідповідність його дій Правилам дорожнього руху України, призвела до дорожньо-транспортної пригоди та, як наслідок, спричинила моральну шкоду позивачу.

При визначенні розміру заподіяної моральної шкоди потерпілій та розміру її відшкодування, суд також в усякому разі враховує вимоги розумності і справедливості і вважає, що з врахуванням зазначених обставин позов про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково в сумі 30000 грн.

На досудовому розслідуванні до обвинуваченого ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19.01.2015 був застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Суд уважає, що до набрання вироком законної сили цей запобіжний захід відносно обвинуваченого необхідно продовжити.

Приписами ч. 2 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Витрати на залучення експерта в даному кримінальному провадженні для проведення автотехнічної експертизи становлять 856 грн 52 коп, які підлягають стягненню з обвинуваченого.

Речові докази суду не надавалися.

Керуючись ст. ст. 373, 374, КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов`язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця мешкання чи роботи.

Заявлений потерпілою ОСОБА_5 у кримінальному проваджені цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ АТП-16355 (61052, м. Харків, вул. Ізмаїлівська, 11-а, ідентифікаційний номер 33205360) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) у відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч ) грн.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , витрати на залучення експерта у розмірі 856 (вісімсот п`ятдесят шість) гривень 52 копійок для проведення автотехнічної експертизи №412 від 10.11.2014 у кримінальному провадженні, унесеному до ЄРДР за №12014170000000418 від 21.09.2014 на користь держави в УДКСУ у Пирятинському районі, код установи банку 831019, код ЄДРПОУ 37958534, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, розрахунковий рахунок 31118115700379, код класифікації доходів бюджету 24060300 "Інші надходження".

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 19.01.2015 продовжити до набрання вироком законної сили.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження також мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку суду не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.

Головуючий :