Ухвала
від 18.03.2015 по справі 826/4161/14
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 року м. Київ К/800/56111/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі

Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014

у справі № 826/4161/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред Медіа»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі

Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-

рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Медіа» (надалі - позивач, ТОВ «Альфа Медіа») задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач) 14.11.2013 № 0009372220 та № 0009362220.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо реальності здійснених позивачем з його контрагентом господарських операцій.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2014 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Альфа Медіа» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Монца Консалтинг» за період з 01.10.2012 по 30.11.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 433176,00 грн.; п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток на 454835,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки № 627/26-54-22-2/34763223 від 28.10.2013 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013: № 0009372220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 454835,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 113709,00 грн.; № 0009362220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 433176,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 108294,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Монца Консалтинг» укладено договори: від 01.04.2012 № 01/04 та №01/04-Р, від 20.07.2012 № 07/12, від 31.08.2012 № 31/08, від 11.09.2012 № 09/12, від 10.10.2012 № 1/12 та від 02.11.2012 №11/12, відповідно до яких ТОВ «Монца Консалтинг» надало позивачу послуги з підтримки та наповнення WAP-порталів, розміщення рекламних матеріалів в ефірі радіостанцій, в Інтернеті, на зовнішніх носіях, адаптації роликів, проведення рекламної кампанії, виробництва рекламних роликів. На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, фотозвіти про розміщення зовнішньої реклами, докази оплати.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Як на підставу відсутності реального виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем з ТОВ «Монца Консалтинг» правочинами, податковий орган посилається на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.09.2013 №1020/26-55-22-01/37813753 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Монца Консалтинг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лоліана».

Проте, зазначене не є належним та допустимим доказом відсутності реального виконання господарських зобов'язань, оскільки зазначений акт лише фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки підприємства та не може давати оцінку здійсненим господарським операціям. При цьому, жодних інших доказів на підтвердження доводів касаційної скарги податковим органом не надано.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що здійснені позивачем і контрагентом господарські операції не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 у справі № 826/4161/14 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна

СудВищий адміністративний суд України
Дата ухвалення рішення18.03.2015
Оприлюднено20.04.2015
Номер документу43652569
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/4161/14

Ухвала від 14.04.2014

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Пащенко К.С.

Ухвала від 22.06.2015

Адміністративне

Верховний Суд України

Маринченко В.Л.

Ухвала від 18.03.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Лосєв А.М.

Ухвала від 13.03.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Лосєв А.М.

Ухвала від 05.11.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Лосєв А.М.

Ухвала від 16.10.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Желтобрюх І.Л.

Постанова від 19.05.2014

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Пащенко К.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні