Ухвала

від 14.04.2015 по справі 815/241/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2015 №К/800/40240/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 у справі №815/241/14 за позовомМалого приватного підприємства «Фірма «Енергоремонтналадка» доДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014, задоволено позовні вимоги повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 24.09.2013 №0001112260 та від 16.12.2013 №0001942260.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку за наслідками якої складено акт перевірки податкової звітності МПП «Фірма «Енергоремонтналадка» за серпень, вересень, жовтень 2012 року №1340/15-53-22-6/23990703, за висновками якого позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ за період: серпень, вересень, жовтень 2012 року на суму 436188.50грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕЛСІ».

На підставі акту прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №0001112260 та №0001122260 від 24.09.2013.

Внаслідок оскарження прийнятих відповідачем спірних рішення в адміністративному порядку, Головне управління Міндоходів в Одеській області призначило позапланову виїзну документальну перевірку позивача «щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з платником податків ТОВ «ТЕЛСІ» (код 35851839) та їх вплив на розрахунки з бюджетом».

02.12.2013 складено акт перевірки №3063/15-53-22-6/23990703, на підставі якого прийнято рішення про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 24.09.2013 №0001112260 на загальну суму 654283 грн.; та про скасування податкового повідомлення рішення від 24.09.2013 №0001122260, у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 №0001942260 на загальну суму 102212 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що підставою для висновків акту перевірки про наявність порушень була встановлена в ході перевірки безтоварність здійснених господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «ТЕЛСІ».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, а тому відсутні законні підстави для визначення йому податкових зобов'язань.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем та/або порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на результатах акту перевірки контрагента позивача, - ТОВ «ТЕЛСІ», а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді. Разом з цим, обставини, встановлені в акті перевірки контрагента позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ТЕЛСІ» за договорами: №02/136 від 02.12.2012 на виконання монтажних робіт по заміні приводів роз'єднувачів, заміни опорно-стержневої ізоляції на шинних опорах; №02/110 від 02.07.2012 на виконання робіт з капітального ремонту ПЛ 330 кВ «Запорізька ТЕС-Каховська»; №02/251 від 02.07.2012 на виконання монтажних робіт з капітального ремонту комірок 6кВ ПС 220 кВ «Красноперекопськ»; №01/08/1 від 01.08.2012 на виконання монтажних робіт по реконструкції ПС «Вулканешти»; №10/09 від 10.09.2012 на виконання проектної документації «реконструкція відкритого розподільчого пристрою 1 ЮкВ Одеської ТЕЦ шляхом будівництва нового розподільчого пристрою на вільному майданчику Одеської ТЕЦ»; №01/08/02 від 01.08.2012 на виконання монтажних робіт по відновленню електромагнітного блокування роз'єднувачів ОРУ-110 та ОРУ-220 кВ на ПС-220 кВ «Центроліт»; №03/149 від 03.08.2012 на виконання монтажних робіт з капітального ремонту ПЛ 11 ОкВ МГРЕС Роздільна по заміні 2 залізобетонних опор; №02/08 від 02.08.2012 на виконання робіт по «реконструкції інженерних мереж (електроживлення) інв. №202 ремонтно-виробничої бази Одеських МЕС РПБ ОМЕС»; №03/08 від 03.08.2012 на виконання робіт по капітальному ремонту ПЛ 330 кВ «Запорізька ТЕС-Каховська»; №03/148 від 03.08.2012 на виконання робіт по капітальному ремонту ПЛ 1 ЮкВ МГРЕС Роздільна по заміні однієї залізобетонної опори; №03/147 від 03.08.2012 на виконання робіт з капітального ремонту ПЛ 220кВ Трихати-Комінтернове по заміні 2,4 т г/з тросу; №03/150 від 03.08.2012 на виконання робіт з капітального ремонту ПЛ ЗЗОкВ Новоодеська-Усатове по заміні двох залізобетонних опор; №03/151 від 03.08.2012 на виконання робіт з капітального ремонту ПЛ ЗЗОкВ МГРЕС-Арциз двох стояків залізобетонних опор типу П-330-7н; №12/10 від 12.09.2012 на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт по заміні акумуляторної батареї №2 типу СК-32 з поставкою обладнання та матеріалів, необхідних для виконання таких робіт на об'єкті ПАТ «Дніпроенерго» Запорізька ТЕС; №136/1 від 11.09.2012 на виконання монтажних робіт «по заміні приводів роз'єднувачів ЗЗОкВ «ЛР-330 Бар». «ЛР-330 Вінницька-750», «РТ-330 АТ-2», заміни опорно-стержневої ізоляції ИОС-35/1000 (684 шт.) на роз'єднувачах «ЛР-330 Бар», «ЛР-330 Вінницька-750», «РТ-330 АТ-2», «ЛР-330 ЛадТЕС», «Р-2», «РШ-2» та заміни опорно-стержневої ізоляції на шинних опорах ЗЗО кВ на ПС-ЗЗО кВ «Вінницька»; №142/1 від 25.07.2012 на виконання робіт з «капітального ремонту ПЛ ЗЗОкВ МГРКС-Котовська з заміни двох залізобетонних опор, 2,4 г/з тросу», підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України. При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, у судовому порядку недійними не визнавались.

Судами були досліджені усі первинні документи, складені на реалізацію вищенаведених договорів, та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до витрат та податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів. А також встановлено, що керуючись положеннями пункту 187.1 статті 187, статті 198 Податкового кодексу України, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виданих контрагентом,- ТОВ «ТЕЛСІ», - податкових накладних та сплачено вартість робіт з ПДВ.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарської операції за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод підряду для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарської операції з контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош