Ухвала

від 14.04.2015 по справі 0870/4778/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2015 р. м. Київ К/800/20431/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФС ГмбХ"

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014

у справі № 0870/4778/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФС ГмбХ"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2012 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.05.2012 №0000212214/2973.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2012 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТФС ГМБХ» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Оріал», їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 23.04.2012 №48\22-14\13621755, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за червень 2011 року на загальну суму в розмірі 8500,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у розмірі 8500,00 грн.; суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 8500,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.05.2012 №0000212214\2973, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8501,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 8500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 01,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, беручи до уваги наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріал» (виконавець) було укладено договір від 19.04.2011 №190411 на гарантійне технічне обслуговування та гарантійний ремонт техніки, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе гарантійне технічне обслуговування та ремонт реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться а експлуатації в справному стані.

На підтвердження фактичного виконання вказаного договору, в матеріалах справи наявні, належним чином оформлені, первинні документи бухгалтерського обліку, зокрема: акти приймання-передачі виконаних робіт; податкові накладні.

Позивачем здійснена оплата за виконані роботи в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками з рахунків платника податків.

На момент здійснення спірних операцій, контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, враховуючи, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договором, який не був визнаний в судовому порядку недійсними, а також, підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, колегія суддів вважає, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

За наведених обставин, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 11.05.2012.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2012.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФС ГмбХ" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2012 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль