Рішення

від 15.01.2014 по справі 2-410/6288/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/889/14 Справа № 2-410/6288/12 Головуючий у 1 й інстанції - Бойко О.М. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 37

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Осіяна О.М.

суддів - Кіктенко Л.М., Глущенко Н.Г.,

при секретарі - Бец Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, про визнання права власності в порядку спадкування на садовий будинок, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати за нею порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності, на садовий будинок АДРЕСА_2.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на садовий будинок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції із тих підстав, що судом не враховані обставини у справі та вимоги законодавства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати із наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер дідусь позивачки - ОСОБА_3, який за свого життя склав заповіт, посвідчений нотаріально 07 травня 1996 року, в якому він на випадок смерті надав наступне розпорядження: "Усе майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, він заповідав у рівних частинах ОСОБА_4 та ОСОБА_2. Сина ОСОБА_5 спадщина позбавив".

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 в установленому законом порядку подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця. У свою чергу ОСОБА_4, яка є матір'ю позивачки, оформила відмову від прийняття спадщини, у відповідності до ст. 1273 ЦК України на її користь. До спадкової маси увійшло наступне майно: ? частина квартири АДРЕСА_1; земельна ділянка, загальною площею 0,0740 га; садовий (дачний) будинок, АДРЕСА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 вересня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайлець К.О. із відповідною заявою, як це передбачено ст. 1297 ЦК України, про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, на садовий (дачний) будинок АДРЕСА_2. На підставі чого, 28 вересня 2012 року Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, Михайлець К.О. була винесена постанова №63/02/31 про відмову у вчинення нотаріальних дій, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на садовий (дачний) будинок, оскільки на час відкриття спадщини право власності на зазначено майно - не було зареєстровано за спадкодавцем (ОСОБА_3), тобто відсутні правовстановлюючі документи на садовий (дачний) будинок.

Суд посилався на вимоги ст.ст. 1216-1218 ЦК України, та встановив, що право власності спадкодавця ОСОБА_3 в органах БТІ на нерухоме майно не зареєстроване.

Між тим, порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН АЗ.1-3.94 "Прийняття в експлуатацію закінчений будівництвом об'єктів" та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому зокрема роз'яснюється, що по об'єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року №449, якою встановлено порядок оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Таким чином, громадяни, які збудували житлові будинку до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх у експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів суди можуть визнавати право власності у порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правоустановчі документи.

За умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво не може визнаватися самочинним, а є незавершеним.

До посилань позивача, про те що садовий будинок було зведено спадкодавцем до 05 серпня 1992 року, як зазначено в технічному паспорті, суд поставився критично, оскільки, як вбачається з державного акту на право приватної власності на землю серії ДП (Дн) №014316 від 11 вересня 1997 року, виданого на ім'я спадкодавця ОСОБА_3, цільове призначення земельної ділянки визначено як ведення садівництва та ділянку у власність він отримав тільки в 1997 році. Отже, і право на будівництво будинку у спадкодавця виникло із цього моменту.

За таких обставин, суд вважав вимоги позивача недоведеними, та прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Але зі такими висновками суду першої інстанції доводи погодитись не можна, оскільки вони не враховують вимог законодавства.

Відповідно до вимог ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК України.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.

Відповідно до роз'яснення п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).

Відповідно до п. 3.1. Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України (2), від 24.06.2011, № 91, (який був чинним до 30.01.2013 року), прийняття в експлуатацію об'єктів (крім закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Інспекція) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Зазначений порядок був прийнятий на виконання вимог п.9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Як вбачається із матеріалів справи і не заперечується сторонами, після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, позивачка прийняла частину спадкового майна спадкодавця, в тому числі і земельну ділянку.

Земельна ділянка у садовому товаристві "Ягідка" за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Любиміська сільрада, належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 11 вересня 1997 року. Спадкодавець був членом садового товариства.

Садовий будинок №38, який розташований на цій земельній ділянці, був збудований спадкодавцем у період1988 -1991 років. Відповідно до результатів технічної інвентаризації садового будинку був складений технічний паспорт на всі споруди, розташовані на цій земельній ділянці.

Таким чином, наявні підстави для визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва за спадкоємцем, оскільки він має право вимагати визнання такого права, за умови наявності документів про право власності на землю, що видані на ім'я спадкодавця, та проведення технічної інвентаризації садового будинку.

У зв'язку із чим, необхідно скасувати судове рішення, та прийняти нове рішення про задоволення позову, на підставі ст.309 ЦПК України .

Керуючись ст. ст. 307 , 309, 316 ЦПК України , суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2013 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, про визнання права власності в порядку спадкування на садовий будинок - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності, на садовий будинок АДРЕСА_2, загальною площею 81,3 кв.м, з яких основна площа становить 64,5 кв.м, допоміжна - 28,7 кв.м, а також господарські будівлі і споруди: А - садовий будинок, який складається з: 1 - коридор (площею - 6,9 кв.м), 2 - сходова клітина (площею - 5,0 кв.м), 3 - кімната (площею 15,9 кв.м), 4 - кімната (площею - 15,9 кв.м), 5 - сходова клітина (площею - 4,9 кв.м), 6 - кімната (площею - 32,7 кв.м); а - прибудова (площею - 5,5 кв.м), а 1 - прибудова (площею - 9,8 кв.м), Б - сарай (площею - 5,9 кв.м.), В - вбиральня (площею 1,0 кв.м), І - замощення, №1 - огорожа, №2 - ворота, що розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 (ЄДРПОУ 33826266).

Рішення чинне із моменту проголошення, але може бути оскаржене у двадцятиденний строк у касаційному порядку.

.

Судді: