Постанова

від 09.04.2015 по справі 804/2046/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 р. Справа № 804/2046/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О.,

при секретарі судового засідання Пасічнику Т.В.

за участю:

представників позивача Марєєва С.В., Лиханського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-С» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-С» (далі - позивач або ТОВ «Енерго-С») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач або Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 січня 2015 року за №№0000132201, 0000142201, винесені Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Енерго-С». Дії відповідача, висновки якої позивач вважає хибними, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення, - протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. З клопотанням про перенесення розгляду справи не звертався.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач знаходиться на податковому обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

На підставі наказу Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.12.2014 року №1702 податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Енерго-С» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині зарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Автострой-2008» (рноспп 36160752), ТОВ «Квадротех» (рноспп 30745258), ТОВ «Технотрейд» (рноспп 31980412) за період діяльності з 01.03.2014 по 30.04.2014 у фактичних період їх здійснення та відображення у податковому обліку.

За результатами перевірки податковою інспекцією складено Акт № 4022/221/35663107 від 25.12.2014 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «Енерго-С»: п. 198.3, п.198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 1 квартал 2014 року на суму 46 325 грн.; встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за 2 квартал 2014 року на суму 19 128 грн.

12 січня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-С» до Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області подано заперечення на акт №4022/221/35663107 від 25.12.2014 року. 19 січня 2015 року Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області надала відповідь на вищезазначене заперечення, якою залишила висновки акту № 4022/221/35663107 від 25.12.2014 року без змін.

На підставі акту перевірки Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів були прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132201 від 19.01.2015 року, яким ТОВ «Енерго-С» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 46 325 грн. за основним платежем та 11 581,25 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №0000142201 від 19.01.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19 128 грн.

Правомірність дій податкового органу при формуванні висновків акту перевірки та правомірність податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

При цьому статтею 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

У відповідності до пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, податковий орган, зокрема, визначив непідтвердженість факту придбання продукції позивачем у ТОВ «Автострой-2008», ТОВ «Квадротех» та ТОВ «Технотрейд» з огляду на відсутність в них основних засобів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини та матеріалів для виконання умов договору, а також належним чином оформлених паперових носіїв, та як наслідок непідтвердженість факту здійснення господарських операцій стосовно її подальшої реалізації покупцям та правомірність визначення суми податкового зобов'язання від такої реалізації.

Отже, податковий орган дійшов висновку, що оскільки не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій ТОВ «Автострой-2008», ТОВ «Квадротех» та ТОВ «Технотрейд» з позивачем, в останнього не виникає податкових зобов'язань та відсутнє право на податковий кредит.

Суд критично ставиться до такої позиції податкового органу та вважає її необґрунтованою, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, що підтверджені матеріалами справи.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що 23.12.2013 року позивачем ТОВ «Енерго-С» (Покупець) було укладено договір з ТОВ «Автострой-2008» (Постачальник) за №12/2013 та специфікація №3 до договору.

Відповідно зазначеного договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар згідно специфікації до Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість продукції у строк і в розмірі, передбаченому цим договором.

Відповідно до специфікації №3 до договору №12/2013 від 23 грудня 2013 року ТОВ «Автострой-2008» мало поставити такий товар : круг заточений 64С у кількості 10 штук за ціною 980 грн., круг заточений 16А у кількості 10 штук за ціною 980 грн., різець проходний ДИП 300 у кількості 80 штук за ціною 180 грн., різець подрезний ДИП 300 у кількості 80 штук за ціною 180 грн., фреза ф45 у кількості 16 штук за ціною 200 грн., фреза ф32 у кількості 15 штук за ціною 160,00 грн. всього на суму 54 000 грн., в т.ч. ПДВ 9 000 грн.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, укладеного позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення такого договору і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договору.

Товар отримано за довіреністю №51 від 19.03.2014 року, виданою директору ТОВ «Енерго-С» ОСОБА_3

На виконання умов договору №12/2013 від 23.12.2013 року підписано рахунок на оплату №300 від 19.03.2014 року, видаткова накладна №300 від 19.03.2014 року та податкова накладна №300 від 19.03.2014 року всього на суму 54 000 грн., в т.ч. ПДВ 9 000 грн.

Підприємством також надано копію товарно-транспортної накладної №300 від 19.03.2014 року, згідно якої відображено транспортування товару автомобілем Газель НОМЕР_1 (водій ОСОБА_4.).

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний водій ОСОБА_4, який підтвердив перевезення товарно-матеріальний цінностей на адресу ТОВ «Енерго-С» та реальність господарської операції по договору №12/2013 від 23.12.2013.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 01.01.2014 року позивачем ТОВ «Енерго-С» (Покупець) укладено договір з ТОВ «Квадротех» (Постачальник) за №01/14-02 та специфікація №2 до договору.

Відповідно зазначеного договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар згідно специфікації до Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість продукції у строк і в розмірі, передбаченому цим договором.

Відповідно до специфікації №2 до договору №01/14-02 від 01 січня 2014 року ТОВ «Квадротех» мало поставити такий товар : привод ПТ2х50А у кількості 3 шт. за ціною 21 000 грн.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, укладеного позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення такого договору і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договору.

Товар отримано за довіреністю №49 від 14.03.2014 року, виданою директору ТОВ «Енерго-С» ОСОБА_3

На виконання умов договору №01/14-02 від 01 січня 2014 року між ТОВ «Енерго С» та ТОВ «Квадротех» та специфікації №2 до нього підписано рахунки на оплату за №№4 від 03.03.2014 року, №60 від 14.03.2014 року; видаткові накладні за №№4 від 03.03.2014 року, №60 від 14.03.2014 року та податкові накладні №4 від 03.03.2014 року на суму 42 000 грн., в тому числі ПДВ 7 000 грн., №60 від 14.03.2014 року на суму 21 000 грн., в тому числі ПДВ 3 500 грн.

Підприємством також надано копію товарно-транспортної накладної №60 від 14.03.2014 року, згідно якої відображено транспортування товару автомобілем Газель НОМЕР_1 (водій ОСОБА_4.).

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний водій ОСОБА_4, який підтвердив перевезення товарно-матеріальний цінностей на адресу ТОВ «Енерго-С» та реальність господарських операцій по договору №01/14-02 від 01.01.2014.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 03.03.2014 року позивачем ТОВ «Енерго-С» (Покупець) було укладено договір з ТОВ «Технотрейд» (Постачальник) за №03-03/14 та специфікації №№1,2 до договору.

Відповідно зазначеного договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар згідно специфікації до Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість продукції у строк і в розмірі, передбаченому цим договором.

Згідно специфікації №1 до договору №03-03/14 від 03.03.2014 року ТОВ «Технотрейд» мало поставити такий товар: круг зачисний Р80 у кількості 400 штук за ціною 52,00 грн., круг зачисний Р100 у кількості 250 штук за ціною 52,00 грн., круг зачисний Р120 у кількості 250 штук за ціною 52,00 грн., круг зачисний Р240 у кількості 100 штук за ціною 52,00 грн., круг зачисний Р36 у кількості 200 штук за ціною 52,00 грн., круг зачисний Р40 у кількості 100 штук за ціною 52,00 грн., пластина Т5К10 у кількості 600 штук за ціною 20,00 грн., Різець Р18 у кількості 65 штук за ціною 370,00 грн., Різець різьбовий у кількості 400 штук за ціною 80,00 грн., круг «чашка» у кількості 50 штук за ціною 506,00 грн. всього на суму 160 950 грн.

Відповідно до специфікації №2 до договору №03-03/14 від 03.03.2014 року ТОВ «Технотрейд» мало поставити такий товар: круг заточний у кількості 20 штук за ціною 980 грн., різець прохідний ДИП300 у кількості 80 штук за ціною 210 грн., фреза ф100 у кількості 12 штук за ціною 820 грн., різець Р18 у кількості 50 штук за ціною 520 грн., різець підрізний ДИП300 у кількості 80 штук за ціною 210 грн., різець прохідний ДИП 500 у кількості 50 штук за ціною 240 грн., різець прохідний ДИП 200 у кількості 100 штук за ціною 90 грн., різець підрізний ДИП 200 у кількості 75 штук за ціною 63 грн. всього на суму 114 765 грн.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, укладеного позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення такого договору і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договору.

Товар отримано за довіреностями: №50 від 17.03.2014 року, №51 від 31.03.2014 року, № 68 від 16.04.2014 року, виданих директору ТОВ «Енерго-С» ОСОБА_3

На виконання умов договору №03-03/14 від 03.03.2014 року підписані рахунки на оплату №№123 від 17.03.2014 року, №178 від 21.03.2014 року, №204 від 25 березня 2014 року, №259 від 31.03.2014 року , №300 від 16 квітня 2014 року, №408 від 23 квітня 2014 року, №462 від 25 квітня 2014 року , видаткові накладні №№123 від 17.03.2014 року, №178 від 21.03.2014 року, №204 від 25 березня 2014 року, №259 від 31 березня 2014 року, №300 від 16 квітня 2014 року, №408 від 23 квітня 2014 року, №462 від 25 квітня 2014 року та податкові накладні №№123 від 17.03.2014 року на суму 46 800 грн., в т.ч. ПДВ 7 800 грн., №178 від 17.03.2014 року на суму 46 100 грн., в т.ч. ПДВ 7 683,33 грн., №204 від 25 березня 2014 року на суму 44 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 7 333,33 грн., №259 від 31.03.2014 року на суму 24 050,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 008,33 грн., №300 від 16 квітня 2014 року на суму 46 240,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 706,67 грн., №408 від 23 квітня 2014 року на суму 54 800 грн., в т.ч. ПДВ 9 133,33 грн., №462 від 25 квітня 2014 року на суму 13 725,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 287,50 грн.

ТОВ «Енерго-С» також надало копії посвідчень про відрядження, відповідно до яких встановлено факт відрядження водія-експедитора ТОВ «Енерго-С» - ОСОБА_5 на ТОВ «Технотрейд».

Підприємством також надано копії товарно-транспортних накладних за №№123, 178, 204, 259, 300, 408, 462 згідно яких відображено транспортування товару автомобілем Мерседес НОМЕР_2 (водій ОСОБА_5.).

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний водій ОСОБА_5, який підтвердив перевезення товарно-матеріальний цінностей на адресу ТОВ «Енерго-С» та реальність господарських операції по договору №03-03/14.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним декларацій з ПДВ.

Розрахунки відбувались в безготівковій формі та підтверджуються наданими до перевірки платіжними дорученнями та наданими до судового засідання банківськими виписками.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Окрім того, в процесі розгляду справи позивачем було надано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Автострой-2008», ТОВ «Квадротех» та ТОВ «Технотрейд», у якому відсутній запис щодо відсутності зазначених контрагентів позивача за місцезнаходженням, враховуючи період здійснення господарських операцій. Наявна також інформація, що вищезазначені контрагенти позивача зареєстровані як платники ПДВ та мають право видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагента, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Підставою для висновку податкового органу про те, що операції між ТОВ «Енерго-С» та ТОВ «Автострой-2008», ТОВ «Квадротех» та ТОВ «Технотрейд» не мають реального характеру стали акти про неможливість проведення зустрічної звірки на підприємствах-контрагентах позивача.

Суд не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача є безперечним доказом нереальності операцій, оскільки перевірці підлягала діяльність зазначеного товариства і його контрагентів, а не діяльність безпосередньо ТОВ «Енерго-С», реальність укладених правочинів якого, підлягає встановленню передусім на підставі наявних у нього первинних документів.

Також суд звертає увагу, що сертифікати відповідності - документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів ТОВ «Енерго-С», оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ТОВ «Енерго-С» та ТОВ «Автострой-2008», ТОВ «Квадротех», ТОВ «Технотрейд» та як наслідок завищення податкового кредиту в сумі 46 325 грн.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції ТОВ «Енерго-С» та ТОВ «Автострой-2008», ТОВ «Квадротех», ТОВ «Технотрейд» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «Енерго-С» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи Міністерства доходів і зборів) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, не довів факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Енерго-С». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідають вимогам законодавства, в зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ «Енерго-С» підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 1827,00 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути зазначену суму з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-С» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 січня 2015 року за № 0000132201, 0000142201, винесені Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38657960).

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-С» (ЄДРПОУ 35663107) судовий збір у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2015 року

Суддя Д.О. Власенко