Постанова

від 16.04.2015 по справі 824/497/15-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/497/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Григораша В.О.;

за участю:

секретаря судового засідання - Кордобан А.В;

представника позивача - не з'явився;

представника відповідача - Парпауц О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області до Агровиробничого приватно-орендного підприємства "Несвоя" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області просило стягнути з Агровиробничого приватно-орендного підприємства "Несвоя" заборгованість з відшкодування пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за січень-березень 2015 року в сумі 5867,49 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у відповідача працював найманий працівник, який був представлений ним на пільгову пенсію та набув необхідного стажу на Агровиробничому приватно-орендному підприємстві "Несвоя"", а тому відшкодовувати ці витрати в повному обсязі повинен саме відповідач. Станом на 25.03.2015 року заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за січень-березень 2015 року становить 5867,49 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, у порядку письмового провадження, за наявними у справі доказами. Позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі.

Виходячи з положень ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду не є перешкодою для розгляду справи, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав їх необґрунтованості. Зазначив, що Агровиробниче приватно-орендне підприємство "Несвоя" до січня 2015 року було платником фіксованого сільськогосподарського податку, у зв'язку з чим підприємство у відповідності до статті 2 Закону України №400/97-ВР немає відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій найманим працівникам, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки закон не має зворотної дії в часі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 27.02.2015 року відповідач зареєстрований, як юридична особа, за адресою місцезнаходження с. Несвоя, Новоселицький район, Чернівецька область (а.с. 10-11).

З матеріалів справи встановлено, що у відповідача працювали наймані працівники: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які набули необхідного стажу на Агровиробничому приватно-орендному підприємстві "Несвоя" для призначення їм пенсій на пільгових умовах відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Досліджені судом копії трудових книжок, довідок та протоколів, підтверджують право вищезазначених працівників на отримання пенсій на пільгових умовах відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.12-19).

Заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за січень-березень 2015 року становить 5867,49 грн, що підтверджується розрахунком до позовної заяви (а.с. 5) та розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2015 року (а.с.7-8).

Вказані розрахунки надсилались відповідачу, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (зв. а.с. 6).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР (Закон України №400/97-ВР), який визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України №1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону України №400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв'язку з набранням 01.01.2004 року чинності, розробленим відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про обов'язкове державне пенсійне страхування, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон України №1058-IV), яким визначено принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону України №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

На даний момент такий закон не прийнято, тому згідно із пунктом 2 розділу XV Закону України №1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеними в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон України №1788-XII). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд вважає, що твердження представника відповідача у запереченнях проти позову є помилковими та не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8, 9 Податкового кодексу України станом на 31.12.2014 року до загальнодержавних податків та зборів належав фіксований сільськогосподарський податок, який був обов'язковим для сплати на всій території України.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71-VIII , яким з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Оскільки згідно вищезазначеного Закону фіксований сільськогосподарський податок виключено - платники єдиного податку виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, чинним законодавством не мають.

Тобто, підприємства, яким до 2015 року було надано статус платників фіксованого сільськогосподарського податку, тепер відносяться до переліку підприємств, які вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Закону України №1058-IV в частині пенсій відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи викладене, вимога Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області щодо відшкодування Агровиробничого приватно-орендного підприємства "Несвоя" витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є обґрунтованою.

При цьому, відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).

Згідно пункту 6.3 Інструкції №21-1 у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно пункту 6.7. Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Пунктом 6.8 Інструкції №21-1 передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Як встановлено з матеріалів справи, на адресу відповідача позивачем було направлено відповідні розрахунки на загальну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягає щомісячному відшкодуванню.

Проте, станом на день розгляду справи, заборгованість по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за січень-березень 2015 року відповідачем не погашена та складає 5867,49 грн. Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості або ж спростовували доводи позивача, суду відповідачем не подано.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість заявлених позовних вимог, а відповідач не надав заперечень, які б спростовували обґрунтованість позовних вимог чи доказів відсутності боргу.

Частиною 4 ст. 94 КАС України визначено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Агровиробничого приватно-орендного підприємства "Несвоя" (с. Несвоя, Новоселицький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 03801999) на користь Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за січень-березень 2015 року в сумі 5867 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 49 коп.

3. Копії постанови направити позивачу.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.О. Григораш

Постанова в повному обсязі складена 21 квітня 2015 р.