Постанова

від 20.04.2015 по справі 826/18095/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2015 року письмове провадження № 826/18095/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УКАР ЛІЗИНГ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Держаної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «УКАР ЛІЗИНГ» (надалі - позивач або ТОВ «УКАР ЛІЗИНГ») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Держаної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2014 року №№ 0007122202, 0007132202 та від 10.10.2014 року № 0010092202.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «УКАР ЛІЗИНГ» не порушувало вимог п.44.1., п.44.2. ст.44, пп.135.5.4. п.135.5. ст.135, п.138.4. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 та п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування валових витрат підприємства.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, прийнятими з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами, що, за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків (у даному випадку - позивача) права на формування податкового кредиту та валових витрат по таким операціям.

10.02.2015 року через канцелярію суду надійшла заява представника позивача про надання часу на узгодження з відповідачем умов мирової угоди у зв'язку з можливістю застосування податкового компромісу, яку просив розглянути без його участі. Одночасно, від представника відповідача надійшла заява про те, що він не заперечує проти клопотання позивача щодо надання часу для примирення та зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.02.2015 року провадження у справі було зупинено до 30.03.2015 року.

У судове засідання 30.03.2015 року представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. При цьому, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

Згідно ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ч.4 ст.122, ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 07.07.2014 року № 277/1-26-50-22-02-34181828, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.44.1., п.44.2. ст.44, пп.135.5.4. п.135.5. ст.135, п.138.4. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 802 115,00 грн., у тому числі за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 192 831,00 грн., II-ІV квартали 2011 року в сумі 382 581,00 грн., півріччя 2012 року в сумі 52 185,00 грн., три квартали 2012 року в сумі 197 645,00 грн., 2012рік в сумі 197 645,00 грн., 2013 рік в сумі 221 889,00 грн.;

п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на доданку вартість у загальній сумі 629 916,00 грн., у тому числі по періодам : серпень 2011 року в сумі 109 679,00 грн., вересень 2011 року в сумі 58000,00 грн., жовтень 2011 року в сумі 50 150,00 грн., грудень 2011 року в сумі 114 850,00 грн., квітень 2012 року в сумі 49 700,00 грн., липень 2012 року в сумі 138 533,00 грн., вересень 2013 року в сумі 109 004,00 грн.

Наявність наведених порушень податкового законодавства, обґрунтовані з боку відповідача наступним.

Згідно документів, наданих для перевірки, позивач мав договірні відносини з ТОВ «УК «Транссервіс», які ґрунтувалися на договорі про надання послуг від 19.08.2011 року № 1908/11/1, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги із супроводження проходження транспортними засобами Замовника процедури чергового державного технічного огляду колісних ТЗ, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги. Послуги із супроводження проходження ТЗ Замовника процедури чергового державного технічного огляду, що надаватимуться Виконавцем, включають в себе транспортування ТЗ до місця його фактичного знаходження до місця проведення державного технічного огляду за місцем його постійної або тимчасової реєстрації; залучення водіїв, що на законних підставах мають право керувати ТЗ, для транспортування ТЗ до місця проведення державного технічного огляду; та інші послуги, необхідні для виконання умов договору. Кількість та дані ТЗ, що передаються Замовником для виконання договору визначаються у Переліку ТЗ, що є невід'ємною частиною даного Договору. На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг складається Акт виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін після повернення Виконавцем ТЗ, визначеного у Переліку ТЗ та передачі документів та ТЗ.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат за договором до складу валових витрат підприємства, а також включення сум ПДВ, сплачених в рахунок оплати послуг до складу податкового кредиту, ТОВ «УК «Транссервіс» були виписані позивачу наступні первинні документи: акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні на загальну суму 1 338 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 223 000,00 грн.). Оплата наданих послуг на суму 1 338 000,00 грн. підтверджується банківськими виписками.

В той же час, в ході перевірки відповідачем було отримано постанову від 05.05.2014 року слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Київській області лейтенанта податкової міліції Р.С. Баланюка відповідно до якої встановлено, що у провадженні слідчого управління ФР ГУ Міндоходів у Київській області перебуває кримінальне провадження №32014110000000009 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «УК «Транссервіс» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України. Досудовим розслідуванням установлено, що засновником ТОВ «УК «Транссервіс» є гр. України ОСОБА_2, який взяв участь у його створенні не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом, а з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб. Будучи допитаним ОСОБА_2 показав, що підприємство зареєстрував на своє ім'я за винагороду, товарів (робіт, послуг) в адресу будь-яких суб'єктів господарювання не поставляв (не виконував) та розрахунковими рахунками товариства не розпоряджався. У зв'язку з наведеним, ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України, а матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 направлені до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

В ході перевірки позивача, відповідачем також було встановлено, що він мав договірні відносини з ТОВ «Біота-Агро», які ґрунтувалися на договорі фінансового лізингу від 30.01.2012 року № ZL 095/1.1.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат за договором до складу валових витрат підприємства, а також включення сум ПДВ, сплачених в рахунок оплати послуг до складу податкового кредиту, ТОВ «Біота-Агро» були виписані позивачу податкові накладні на загальну суму 654 024,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 109 004,00 грн.).

При цьому, розрахунки між підприємствами не здійснювались. Станом на 31.12.2013 на бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», встановлено кредиторську заборгованість, яка виникла в результаті взаємовідносин з ТОВ «Біота-Агро» у сумі 806 831,12 грн.

В ході аналізу інформаційної бази даних «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Біота-Агро» має стан платника «28» - триває процедура припинення, свідоцтво ПДВ анульовано 15.04.2014 року.

Крім того, в ході перевірки позивача, відповідачем використано акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 181/22-05/36940332 від 10.04.2014 року щодо підтвердження реального здійснення, товарності, фінансово-господарських операцій з ТОВ «УКАР-ЛІЗИНГ» за період з 01.09.2013 р. по 30.09.2013 р., згідно якого встановлено, що ДПІ у Деснянському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві отримано висновок ОУ щодо результатів відпрацювання ризикового платника оперативним підрозділом ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно якого встановити причетність директора та засновника ТОВ «Біота-Агро» в одній особі ОСОБА_3 та співзазасновника гр. ОСОБА_4 не надається за можливе у зв'язку з відсутністю за податковою адресою підприємства. В доповнення до вищезазначеного висновку, надано службову записку № 388/26-52-07-03 від 09.04.2014 року в якій зазначено, що 21.11.2013 року було доведено до відпрацювання підприємство ризикової категорії ймовірна «податкова яма» ТОВ «Біота-Агро». В ході аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства згідно інформаційних баз даних АІС ОР та АІС ОР податковий блок встановлено, що ТОВ «Біота-Агро» в вересні 2013 року зареєструвало в адресу позивача податкові накладні, за якими повернули автомобілі марки «Ланос» та «Шевроле», які перебували у лізингу. При подальшому аналізі встановлено, що ТОВ «Біота-Агро» не експлуатувало дані автомобілі, відсутні затрати на паливо, на технічне обслуговування, а також відсутні затрати на паркувальні майданчики.

Також, в ході перевірки позивача, відповідачем було встановлено, що позивач мав договірні відносини з ПП «Ерідан-С», які ґрунтувалися на договорі про надання послуг по доставці транспортних засобів з регіонів від 15.07.2011 року № 150711/1.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат за договором до складу валових витрат підприємства, а також включення сум ПДВ, сплачених в рахунок оплати послуг до складу податкового кредиту, ПП «Ерідан-С» були виписані позивачу акти виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 658 075,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 109 679,00 грн.).

При цьому, розрахунки між підприємствами не здійснювались. Станом на 31.12.2013 на бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», встановлено кредиторську заборгованість, яка виникла в результаті взаємовідносин з ПП «Ерідан-С» у сумі 658 075,52 грн.

В ході аналізу інформаційної бази даних «Податковий блок» встановлено, що ПП «Ерідан-С» має стан платника «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво ПДВ анульовано 01.06.2012 року.

Крім того, в ході перевірки позивача, відповідачем використано акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.08.2013 р. № 739/23-01.3/35759553 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ерідан-С» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 року, яким зафіксовано, що оскільки на ПП «Ерідан-С» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Виходячи з наведеного угоди, укладені з ПП «Ерідан-С» мають ознаки нікчемності.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що позивач також мав договірні взаємовідносини з ТОВ «Піркєнхаммер», які ґрунтувалися на договорах про надання асистанських послуг по доставці та реєстрації транспортних засобів від 16.04.2012 року № 189-01П та від 12.06.2012 року № 205-1П.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, включення позивачем витрат за договором до складу валових витрат підприємства, а також включення сум ПДВ, сплачених в рахунок оплати послуг до складу податкового кредиту, ТОВ «Піркєнхаммер» були виписані позивачу акти виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 831 200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 138 533,00 грн.). Оплата наданих послуг на суму 831 200,00 грн. підтверджується банківськими виписками.

В той же час, в ході аналізу інформаційної бази даних «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Піркєнхаммер» має стан платника «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво ПДВ анульовано 21.01.2013 року.

Крім того, в ході перевірки позивача, відповідачем використано акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.05.2013 р. № 375/22-30/36558138 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Піркєнхаммер» (код ЄДРПОУ 36558138) за період діяльності з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року, яким зафіксовано, що оскільки на ТОВ «Піркєнхаммер» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Виходячи з наведеного, угоди з ТОВ «Піркєнхаммер» мають ознаки нікчемності.

Також перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з ПП «Нант», які ґрунтувалися на договорі про надання асистанських послуг по доставці та реєстрації транспортних засобів від 02.04.2012 року № 02042012-1.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат за договором до складу валових витрат підприємства, а також включення сум ПДВ, сплачених в рахунок оплати послуг до складу податкового кредиту, ПП «Нант» були виписані позивачу акти виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 298 200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 49 700,00 грн.). Оплата наданих послуг на суму 298 200,00 грн. підтверджується банківськими виписками.

В той же час, в ході аналізу інформаційної бази даних «Податковий блок» встановлено, що ПП «Нант» має стан платника « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтверджуючих відомостей, свідоцтво ПДВ анульовано 11.09.2012 року.

Крім того, в ході перевірки позивача, відповідачем використано акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.11.2012 року № 751/22-40/23532811 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Нант» період діяльності січень-липень 2012 року, яким зафіксовано, що при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження співробітниками ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва службовою запискою № 5182/7/07-2/3 від 09.10.2012 року надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності та висновок спеціаліста № 496 від 02.10.2012 року, згідно якого підписи від імені засновника, директора та бухгалтера ПП «Нант» ОСОБА_5 на досліджуваних документах (довіреності, протоколи, наказ) виконані іншою особою. Також, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що оскільки на ПП «Нант» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Виходячи з наведеного, угоди з ПП «Нант» мають ознаки нікчемності.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «УК «Транссервіс», ТОВ «Біота-Агро», ПП «Ерідан-С», ТОВ «Піркєнхаммер» та ПП «Нант» щодо надання товару та послуг, отже не підтверджено факт реального отримання товарів та послуг від зазначених контрагентів, а також використання їх у власній господарській діяльності. Враховуючи зазначене, первинні бухгалтерські документи по таким взаємовідносинам не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтвердити право позивача на податковий кредит та формування валових витрат по ним.

Окрім наведеного, згідно документів наданих до перевірки та шляхом аналізу кредиторської заборгованості по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 31.12.2013, встановлено кредиторську заборгованість, яка виникла в результаті взаємовідносин з ТОВ «Логлаб Україна» (код ЄДРПОУ 34183233), ТОВ «Белат» (код ЄДРПОУ 37266474) та ТОВ «Гарт-С» (код ЄДРПОУ 24654657).

Так, відповідно до даних ІС «Податковий блок»: ТОВ «Логлаб Україна» має стан платника « 26» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Станом на 31.12.2013 року згідно даних бухгалтерського обліку, а саме Кт 631 обліковується заборгованість в сумі 355 686,00 грн. (дата виникнення заборгованості 19.10.2010 року); ТОВ «Белат» має стан платника «14» - визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Станом на 31.12.2013 року згідно даних бухгалтерського обліку, а саме Кт 631 обліковується заборгованість в сумі 170 999,00 грн.; ТОВ «Гарт-С» має стан « 14» - визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Станом на 31.12.2013 року згідно даних бухгалтерського обліку, а саме Кт 631 обліковується заборгованість в сумі 96 130,00 грн.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що загальна сума заборгованості в розмірі 622 814,00 грн. по зазначеним контрагентам є безнадійною кредиторською заборгованістю, отже мала бути віднесена позивачем до доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2013 році.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими актом перевірки від 07.07.2014 року № 277/1-26-50-22-02-34181828, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 15.07.2014 року № 0007122202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 802 115,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 104 883,00 грн.;

від 15.07.2014 року № 0007132202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 629 916,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 74 309,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач у порядку адміністративного оскарження (ст.56 Податкового кодексу України), оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у м. Києві, в результаті чого, рішенням про результати розгляду первинної скарги ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.10.2014 року № 9909/10/26-15-10-06-15 залишені без змін податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.07.2014 року № 0007122202 і № 0007132202 та збільшено суму штрафних санкцій з ПДВ по податковому повідомленню-рішенню від 15.07.2014 року № 0007132202 у розмірі 83 170,00 грн.

У зв'язку з наведеним, на підставі акта перевірки від 07.07.2014 року № 277/1-26-50-22-02-34181828 та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 02.10.2014 року, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.10.2014 року № 0010092202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 83 170,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач у порядку адміністративного оскарження (ст.56 Податкового кодексу України), оскаржив його до Головного управління Міндоходів у м. Києві, в результаті чого, скарга позивача була залишена без розгляду.

Також, податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.07.2014 року №№ 0007122202, 0007132202 оскаржувались позивачем у порядку адміністративного оскарження (ст.56 Податкового кодексу України) до Державної фіскальної служби України, за результатом чого, зазначені рішення відповідача були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.54., пп.14.1.56. п.14.1. ст.14 Кодексу (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За правилами пп.135.5.4. п.135.5. ст.135 Кодексу, інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено у ст.198 Кодексу.

Згідно пп.«а» п.198.1 ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Відповідно до п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1, 2 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні, розрахункові, платіжні та інші первинні документи є документами, які є підставою для нарахування платником податків податкового кредиту підприємства та віднесення ним до складу витрат підприємства витрат, понесених в результаті придбання товарів (робіт, послуг).

В той же час, згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року за № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 року за № 982/13/13-09, в якому зазначено, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, позивачем в обґрунтування заявлених позовних та підтвердження реальності здійснення ним наведених в описовій частині взаємовідносин з контрагентами, надані пояснення лише по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «ГАРТ-С» в частині кредиторської заборгованості, ТОВ «Біота-Агро» в частині кредиторської заборгованості та ТОВ «УК «Транссервіс» в частині реальності отримання послуг.

Так, щодо кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ «ГАРТ-С» в розмірі 96 130,00 грн., позичав зазначив, що, по-перше, у зв'язку з простроченням сплати лізингових платежів, відповідно до п.15 Лізингової угоди від 11.12.2007 року, укладеної між позивачем та ТОВ «ГАРТ-С», останнє відмовилося від Лізингової угоди та здійснило повернення транспортних засобів на підставі виконавчого напису нотаріусу на суму 62 796,02 грн., отже зазначена сума є не кредиторською, а дебіторською заборгованістю, яка помилково була віднесена бухгалтером на рахунок 631 замість 161 та завчасно не виправлена; по-друге, сума 33 333,84 грн. виявилася внаслідок збою в програмі 1 С.

Аналогічне обґрунтування позивач наводить відносно кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ «Біота-Агро», наголошуючи на допущенні бухгалтером помилки при визначенні рахунків (631 замість 161), в той час, як ТОВ «Біота-Агро» здійснювало повернення раніш отриманих від позивача автомобілів в зв'язку з неможливістю подальшої оплати чергових лізингових платежів.

В якості доказів наведених обґрунтувань, позивачем подані суду довідки взаєморозрахунків з ТОВ «ГАРТ-С» та ТОВ «Біота-Агро», а також видаткові накладні на транспортні засобі, виписані позивачем на адресу зазначених контрагентів і видаткові накладні, виписані ТОВ «ГАРТ-С» та ТОВ «Біота-Агро» на адресу позивача.

При цьому, видаткові накладні на транспортні засобі, виписані позивачем на адресу ТОВ «ГАРТ-С» не містять відмітки про отримання транспортних засобів уповноваженою особою ТОВ «ГАРТ-С», а видаткові накладні, виписані ТОВ «ГАРТ-С» на адресу позивача не містять прив'язки до Лізингової угоди від 11.12.2007 року або приміток про здійснення повернення транспортних засобів.

Крім того, підпис уповноваженої особи одержувача від ТОВ «Біота-Агро» не скріплений печаткою товариства на видаткових накладних на транспортні засобі, виписані позивачем на адресу ТОВ «Біота-Агро», а видаткові накладні, виписані ТОВ «Біота-Агро» на адресу позивача не містять прив'язки до будь-якого договору або приміток про здійснення повернення транспортних засобів.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку про те, що подані позивачем, в якості доказів у справі, зазначені вище первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «ГАРТ-С» та ТОВ «Біота-Агро» не можна вважати належними та достовірними первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки вони не містять обов'язкових реквізитів. Будь-яких інших документів на обґрунтування наведених обставин, як то, лізингових угод, банківських виписок на підтвердження руху коштів та карток рахунків тощо, позивачем суду не подані.

Таким чином, наведені позивачем обґрунтування та надані докази не можуть бути прийняті судом до уваги як належні та допустимі, в розумінні ст.ст.69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, і достатні для спростування висновків відповідача, покладених в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Окрім того, суд не приймає до уваги доводи позивача про реальність отримання послуг від ТОВ «УК «Транссервіс», оскільки, по-перше, позивачем не подано жодних первинних документів по його взаємовідносинам з зазначеним контрагентом, що позбавляє суд можливості надати їм належну правову оцінку та встановити реальність чи відсутність реальності таких взаємовідносин; по-друге, як вбачається з ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2014 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), гр. ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) по створенню ТОВ «УК «Транссервіс». Зазначене дає суду підстави вважати, що господарські операції між позивачем та ТОВ «УК «Транссервіс» фактично не здійснювались, отже, у позивача не було правових підстав для податкового обліку таких операцій.

Більше того, судом встановлено, що в адміністративному позові, позивачем не наведено жодних доводів та обґрунтувань, а також не подано доказів на підтвердження реальності його взаємовідносин з контрагентами - ПП «Ерідан-С», ТОВ «Піркєнхаммер» та ПП «Нант», ТОВ «Логлаб Україна», ТОВ «Белат», по яким відповідачем здійснені висновки про порушення норм податкового законодавства, у тому числі щодо нереальності взаємовідносин, покладені в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 15.07.2014 року №№ 0007122202, 0007132202 та від 10.10.2014 року № 0010092202.

За правилами ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1,2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належним чином виконаний обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКАР ЛІЗИНГ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій