Ухвала

від 16.04.2015 по справі 826/18100/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18100/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві до Приватного акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» про стягнення заборгованості -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві звернулася в суд з позовом про стягнення з відповідача Приватного акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» податкового боргу в сумі 289029,1 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на необґрунтованість вказаного рішення, оскільки суд першої інстанції постановив його на неповно з'ясованих обставинах справи, зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони, що були належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення клопотання, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, порушуючи чинне законодавство про оподаткування, заборгував до Державного бюджету 289029,10 грн.

Зазначена податкова заборгованість виникла у відповідача у зв'язку з несплатою самостійно визначених податкових зобов'язань: з податку на додану вартість - 213 336,2 грн.; зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства - 101,00 грн.; зі збору за користування радіочастотним ресурсом України - 93,3 грн.; зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - 75498,6 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно п.п.14.1.153 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Оскільки відповідач у визначені законом строки не сплатив податкові зобов'язання, то позивачем на адресу відповідача направлено податкову вимогу було надіслано відповідачу податкову вимогу № 14045-25 від 22.07.2014 року на суму 1026 грн.

Податкова вимога була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 08 серпня 2014 року та отримана особисто представником відповідача 11 серпня 2014 року.

Податкова вимога в адміністративному чи судовому порядку оскаржена не була. Заборгованість не сплачена.

У відповідності до п.95.3. ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Що стосується доводів апелянта про не надіслання позивачем податкової вимоги щодо податку на додану вартість в сумі 213 336,2 грн., колегія суддів зазначає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем самостійно нараховано податок на додану вартість за податковими деклараціями від 20.08.2014 року та 17.10.2014 року на загальну суму 213 336,2 грн.

Тобто, сума податкового боргу відповідача з податку на додану вартість збільшилася на 213 336,2 грн. після надіслання йому податкової вимоги від 22.07.2014 року.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України , у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.

Отже, якщо податковим органом направлено податкове повідомлення щодо раніше існуючого податкового боргу, а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.

У такому разі право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу - на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Податкова вимога також не надсилається платнику податків незалежно від того, з якого податку збільшився податковий борг - із того, який був зазначений у податковій вимозі, чи з іншого податку.

Таким чином, в даному випадку підлягає стягненню вся сума податкового боргу, який утворився на час звернення позивача в суд з даним позовом.

Щодо посилань апелянта на положення ЗУ «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» щодо відсутності податкових зобов'язань з податку на додану вартість колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 5.1. ст. 5 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» на території ВЕЗ «Крим» не справляються загальнодержавні податки та збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України , та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» . Згідно п.п. 9.1.3 . п. 9.1 . ст. 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесений податок на додану вартість.

Відповідно до пп.1 п.12.3 ст.12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ «Крим» діють з урахуванням того, що: 1) загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України , статтею 271 Митного кодексу України , єдиний внесок, встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» , не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об'єктів оподаткування (в тому числі об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

Також, за приписами п. 15.1 ст. 15 Закону будь-якій юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України: а) списується податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань за будь-якими податками (зборами, обов'язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації. До платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, починаючи з 1 числа місяця, на який припадає початок тимчасової окупації, не застосовуються фінансові санкції, штрафні санкції та пеня за порушення порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти сплати сум податків і зборів, допущені під час здійснення господарської діяльності на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя; б) надається звільнення від будь-якого оподаткування (у тому числі згідно із статтею 271 Митного кодексу України ) основних засобів і малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать юридичним особам, які переносять місце своєї діяльності з тимчасово окупованої території на іншу територію України, та вивозяться для подальшого використання у господарській діяльності, за умови, що такі основні засоби перебували на балансі підприємства станом на 1 січня 2014 року у вільному обігу на території України.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата набрання чинності Резолюцією № 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України. В окремих випадках, прямо визначених цим Законом, початком тимчасової окупації вважається дата набрання чинності Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» .

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське», як юридична особа - резидент України, не змінював своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території АР Крим на іншу територію України.

Приватне акціонерне товариство «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстроване Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві за податковою адресою: вул.Івана Франка,40Б, м.Київ.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, на підставі матеріального та з дотриманням процесуального права. Висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові відповідають обставинам справи та ґрунтуються на наявних в справі доказах.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 17.04.2015 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.