Ухвала

від 09.04.2015 по справі 2а-12750/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 р. Справа № 45432/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;

представника позивача - Романишина Т. М.;

представника відповідача - Чубак Н. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2011 року в справі за позовом приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2011 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення ДПІ в Галицькому районі м. Львова № 0000592321 від 29 квітня 2011 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що на підтвердження реальності господарських операцій позивачем було подано всі необхідні первинні документи.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2011 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене ДПІ в Галицькому районі м. Львова від 29 квітня 2011 року № 0000592321.

Зазначену постанову мотивовано тим, що матеріалах справи наявні копія договору про рекламне обслуговування, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за надання послуг по розміщенню реклами на регіональному телебаченні, медіа-плани згідно договору, ефірні довідки, листи-підтвердження, податкові накладні та копії платіжних доручень, що підтверджують факт оплати, оприбуткування рекламних послуг та отримання послуг по розміщенню реклами на регіональному телебаченні позивачем від контрагента ТзОВ «Євро-Імідж».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що в контрагента позивача були відсутні засоби, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської операції.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2010 року, за наслідками якої складено акт від 11 квітня 2011 року № 1150/23-209/20765851.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року № 0000592321, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 210581,32 грн., в тому числі за основним платежем 168465,06 грн. та за штрафними санкціями 42116,26 грн.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення, ДПА у Львівській області прийнято рішення про залишення скарги позивача без задоволення та залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року № 0000592321. За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення, ДПА України прийнято рішення від 19 вересня 2011 року № 577/6/10-2115 про залишення без змін податкове повідомлення -рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 29 квітня 2011 року № 0000592321, а скаргу позивача без задоволення.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено порушення ведення податкового обліку; неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ПАТ «Телерадіокомпанія Люкс» з ТзОВ «Євро-Імідж» передбаченому приписам діючого законодавства України за грудень 2010 року; порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ «Телерадіокомпанія Люкс» з ТзОВ «Євро-Імідж»; порушення вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПАТ «Телерадіокомпанія Люкс» завищено податковий кредит від ТзОВ «Євро-Імідж» за грудень 2010 року на суму 168465, 06 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 168465, 06 грн.

Згідно п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.4.1. ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05 червня 1995 року № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Встановлено, що 01 липня 2010 року між ТзОВ «Євро - Імідж» (агентство) та ПАТ «Телерадіокомпанія Люкс» (рекламодавець) укладено договір № 129/072010/01 про рекламне обслуговування, відповідно до п. 2.1 якого рекламодавець замовляє агентству, а агентство бере на себе зобов'язання по наданню рекламних послуг, а саме: розмішувати рекламу у друкованих засобах масової інформації (ЗМІ), розміщувати рекламу на телебаченні (ТБ), розміщувати рекламу на радіо носіях (радіостанціях), розміщувати зовнішню рекламу (білборди, лайтбокси, сітілайт та інші), виготовляти та друкувати поліграфічну продукцію, виготовляти сувенірну продукцію, виготовляти оригінал -макети реклами, надавати допомогу у складенні рекламних текстів, статей та надавати інші рекламні послуги, які не заборонені законодавством України. Агентство надає послуги рекламодавцю, а рекламодавець сплачує за ці послуги агентству передбачену рахунком грошову суму.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТзОВ «Євро-Імідж» позивачем було надано договір № 129/072010/01 від 01 липня 2010 року про рекламне обслуговування, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за надання послуг по розміщенню реклами на регіональному телебаченні, медіа-плани згідно Договору № 129/072010/01 від 01 липня 2010 року, ефірні довідки, листи-підтвердження, податкові накладні №№ 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205 виписані ТзОВ «Євро-Імідж» для ПАТ «Телерадіокомпанія Люкс».

Сплата коштів за послуги по вказаній угоді (в тому числі ПДВ) підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АЖ № 365076 ТзОВ «Євро -Імідж» є зареєстрованим суб'єктом підприємницької діяльності з 29 липня 2003 року та до основних видів його діяльності відноситься консультування з питань інформатизації, видання газет, нотаріальна та інша юридична діяльність, посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання нерухомості невиробничого призначення, адвокатська діяльність, рекламна діяльність.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне виконання послуг між позивачем та ТзОВ «Євро - Імідж».

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також; за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

При цьому, слід зазначити, що правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Контрагент позивача ТзОВ «Євро - Імідж» включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язання щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин недійсність якого встановлена законом, а не висновками акту податкової перевірки.

Вказані в актах перевірки складених податковими органами недоліки чи порушення, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2011 року в справі № 2а-12750/11/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 10 квітня 2015 року.