Постанова

від 09.04.2015 по справі 814/2665/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2665/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

судді - Яковлева Ю.В.,

судді - Коваля М.П.,

за участю секретаря судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу кооперативного підприємства «Васильївка» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 року по справі за позовом кооперативного підприємства «Васильївка» до Очаківської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

04.09.2014р. кооперативне підприємство «Васильївка» звернулось до суду з позовом до Очаківської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000542203 від 19.08.2014р. на суму 16 813,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно застосував суму штрафних санкцій за порушення позивачем вимог пункту 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року, а саме: здійснення реалізація товарів, облік яких за місцем їх реалізації та зберігання ведеться з порушеннями встановленого законодавством порядку.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на дотримання ним законодавства України при проведенні перевірки та прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.

19 серпня 2014 року посадовими особами Очаківської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області було проведено перевірку господарюючого об'єкту - буфету «Прохолода» кооперативного підприємства "Васильївка", що розташований за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Рибаківка, квартал, 2, буд. 30-А.

В ході фактичної перевірки КП "Васильївка" щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, за результатами якої 19.08.2014р. складений акт №0077/14/29/225/32217071, встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 19.12.1995р. № 481/95-ВР.

До висновків про неналежний облік товарних запасів податковий орган прийшов внаслідок встановлення факту невідповідності залишків запасів первинним документам в місті реалізації товару - буфеті.

За результатами перевірки 19.08.2014р. ДПІ прийняла податкове повідомлення - рішення №0000542203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 16 813,4 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з законності прийнятого рішення та підтвердження позивачем під час перевірки факту розбіжності між обліковими та фактичними даними товарних запасів.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 зазначеного Закону встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Таким національним положенням (стандартом) є затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 751/4044 далі - Положення (стандарт 9), яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 2 ст.3 Закону № 996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 1, 3, 5 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно зі статтею 2 Закону № 996-XIV цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що кооперативне підприємство "Васильївка" є підприємством роздрібної торгівлі, яке входить до складу Березанського районного споживчого товариства.

Місцем реєстрації та розташування КП "Васильївка" є смт Березанка, Миколаївського району, вул.Суворова, 57 (а.с.18).

Згідно дислокації станом на 01.07.2014р., затвердженої заступником голови Березанського РСТ, КП "Васильївка" має підприємства громадського харчування та роздрібної торгівлі, в т.ч. буфет "Прохолода" в с.Рибаківка, де проводилась перевірка ДПІ (а.с.15-17).

На підтвердження належного обліку товарних запасів на підприємстві, яке знаходиться на загальній системі оподаткування, позивач надав наказ директора КП "Васильївка" № 2 від 04.01.2011р. "Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку" (а.с.92-93).

Пунктом 2 зазначеного наказу зобов'язано застосовувати на підприємстві сумовий метод бухгалтерського обліку. Пункт 4 наказу визначає, що контроль за роздрібним товарооборотом здійснюється на підставі товарно-грошових звітів матеріально-відповідальних осіб, регістрів сумового аналітичного обліку (журнал К-3).

Представник позивача також зазначає, що облік товарних запасів на підприємстві ведеться згідно Положенням (стандартом 9).

Матеріали справи містять рахунки бухгалтерського обліку КП "Васильївка" № 2822 "Товари в роздрібній торгівлі", № 2823 "Товари і продукти в громадському харчуванні", на яких систематизується інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах на товар за період червень-липень 2014р.

Позивачем, як до перевірки так і до суду, надані первинні документи: видаткові та податкові накладні на товар, що знаходився на реалізації в буфеті "Прохолода" в с.Рибаківка, а також розрахункову книжку (а.с.26-50).

З пояснень представника ДПІ в судовому засіданні вбачається, що підставою для висновку про неналежний облік товарних запасів перевіряючи прийшли через встановлення нестачі/надлишку товару, на які відсутні первинні документи, що відображено у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків запасів (а.с.21-22,63зв.).

Як вбачається з цієї відомості, податковий орган при встановленні повноти оприбуткування товарно-матеріальних цінностей жодним чином не відобразив вибуття товару та їх залишків.

Такі дії перевіряючих представник ДПІ в судовому засіданні пояснив виключно неможливістю встановити згідно розрахункової книжки кількість та назву проданого товару.

Судова колегія погоджується з позицією позивача, що вибуття товарно-матеріальних цінностей проводилось КП "Васильївка" у відповідності з вимогами законодавства, а саме пп.3.14 п.3 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну України від 10.01.1007р. № 2, відповідно до якого вибуття проданих за готівку товарів відображається у товарному звіті матеріально-відповідальної особи.

В ході апеляційного розгляду позивачем надані копії звітів КП "Васильївка" про продаж і запаси товарів у торговій мережі та мережі ресторанного господарства (ф-3-торг) за ІІІ квартал 2014р., товарно-грошові звіти КП "Васильївка" по буфету "Прохолода" за червень-липень 2014р (а.с.128-142).

Крім того, судова колегія відмічає, що форма розрахункової квитанції передбачає зазначення кількості та найменування проданого товару лише в тій частині, яка відривається та надається покупцю разом з отриманим товаром. Корінець розрахункової квитанції, якій залишається у продавця у складі розрахункової книжки має містити лише дату продажу та загальну суму проданого товару.

Тому відсутність на корінцях розрахункових квитанцій у розрахунковій книжці № 141200029616 КП "Васильївка", наданої до перевірки, відомостей про кількість та назву проданого товару не може підтверджувати неналежний облік цим підприємством залишків товарних запасів.

Доводи податкового органу про обґрунтованість висновків акту перевірки, оскільки в ході її проведення позивачем не були надані будь-які інші документи щодо обліку товарних запасів, а також їх вибуття, судова колегія вважає хибними.

Відповідно до п. 4.13. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, перевірка фактичної наявності запасів, їх стану та умов зберігання здійснюється інвентаризацією. Проведення інвентаризації здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" та Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 N 69.

Таким чином, перевірка повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів на підприємстві без проведення інвентаризації здійснено податковим органом з порушенням вимог законодавства. До того ж відомість про результати такої перевірки, яка є додатком до акту перевірки, здійснена податковим органом на підставі вибіркових, а не повних даних, про що зазначено у назві цієї відомості (а.с.21).

Аналіз наведеного в сукупності дає підстав для висновку, що КП "Василівка" належним чином проводило облік товарних запасів у періоді, що перевірявся.

Відсутність за місцем реалізації товару (буфет "Прохолода") на момент перевірки контролюючим органом товарно-грошових звітів не свідчить про неналежний облік підприємством залишків матеріальних запасів, оскільки такі звіти складаються за місцем розташування КП "Василівка" та зберігаються у Березанському РайСТ. З пояснень представника позивача вбачається, що вказані звіти в ході проведення перевірки не витребовувались.

Крім того, судова колегія вважає, що не є належним та достатнім доказом порушення ведення обліку товарних запасів факт підписання директором КП "Васильївка" акту перевірки ДПІ без зауважень.

Враховуючи, що про неналежний облік товарних запасів в КП "Василівка" податковий орган прийшов на підставі неповних та невірно встановлених даних, рішення про застосування до позивача штрафних санкцій від 19.08.2014р. № 0000542203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Неврахування судом першої інстанції наведених норм права, невірна оцінка обставин по справі призвела до ухвалення помилкового судового рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової - про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно ст.94 КАС України судова колегія стягує з Державного бюджету України на користь позивача всі здійснені ним та документально підтверджені судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що позивачем оплачений судовий збір при подачі позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 243,70 грн., який і підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу кооперативного підприємства «Васильївка» - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги кооперативного підприємства «Васильївка».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.08.2014р. № 0000542203 на суму 16 813,40 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь кооперативного підприємства «Васильївка» судовий збір в розмірі 243,70 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В. Вербицька

Суддя: Ю.В. Яковлев

Суддя: М.П. Коваль