Постанова

від 15.04.2015 по справі 918/1524/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 918/1524/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б. за участю представників: позивача, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 р. у справі №918/1524/14 господарського суду Рівненської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" простягнення суми у розмірі 34573, 89 грн. В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки від 01.06.2012 р. №24 у розмірі 35 505,18 грн., з яких: основний борг в сумі 32 390,38 грн. та 3 144,80 грн. пені.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір та 2 400,00 грн. за послуги адвоката.

18.12.2014 р. до господарського суду Рівненської області від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій останній просить стягнути з відповідача 32 390,38 грн. основного боргу, 2 183,51 грн. пені та судові витрати.

До вказаної заяви позивач також додав розрахунок пені.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.12.2014 р. у даній справі (суддя Пашкевич І.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П.), позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 32 390, 38 грн. основного боргу, 2 183, 51 грн. пені, 1 827, 00 грн. судового збору та 2 400, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неналежне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.03.2015 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.04.2015 р.

У відзиві на касаційну скаргу Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 обґрунтовує свою правову позицію та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" без задоволення.

Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте, не скористались правом присутності своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції 15.04.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.06.2012 р. між ФОП ОСОБА_4 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" (замовник) було укладено договір поставки №24, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за заявкою замовника надавати поліграфічні послуги: широкоформатний кольоровий друк (замовлення), а замовник - отримує та оплачує їх у відповідності до умов даного договору. Обсяг, одиниці виміру, ціна замовлення зазначаються у рахунках-фактурах, накладних або актах виконаних робіт на підставі заявки покупця і є невід'ємною частиною Договору. Замовлення виконуються на витратних матеріалах виконавця (пункти 1.1-1.3 договору).

У відповідності до умов розділу 2 договору виконавець зобов'язаний виконати замовлення за обсягом, кількістю, в порядку і терміни, установлені Договором, оформити та передати замовнику необхідну документацію: рахунок, накладну, акт виконаних робіт, податкову накладну. Замовник, у свою чергу зобов'язаний прийняти замовлення за обсягом, кількістю, в порядку і терміни, установлені договором, перевірити якість замовлення перед його отриманням та оплатити замовлення в розмірах та в терміни, установлені Договором.

Згідно пункту 3.3 договору замовник оплачує замовлення протягом 60 календарних днів з дня отримання.

Строк договору починає свій перебіг з моменту підписання сторонами та закріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору (пункти 7.1, 7.2 договору).

З огляду на матеріали справи, договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору поставки Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" товар на загальну суму 33 120,98 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000147 від 29.04.2013 р., №РН-0000164 від 14.05.2013 р., №РН-0000238 від 03.07.2013 р., №РН-0000401 від 22.10.2013 р., №РН-0000463 від 29.11.2013 р., №РН-0000032 від 27.01.2014 р. та №РН-0000236 від 05.06.2014 р., які скріплені підписами повноважних осіб з відбитками печаток позивача і відповідача та рахунками фактурами.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" отримало товар на загальну суму 33 120,98 грн. без жодних застережень щодо якості, кількості чи ціни останнього, однак вартість його сплатило лише у розмірі 730,60 грн., заборгувавши Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 32 390,38 грн.

Отже, виходячи з положень вищенаведених норм та встановленого судами попередніх інстанцій факту наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" заборгованості перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 з оплати поставленого товару, яка станом на день звернення позивача до суду була непогашеною, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 32 390,38 грн.

В свою чергу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" у зв'язку з неналежним виконанням своїх грошових зобов'язань за договором поставки від 01.06.2012 р. № 24 було нараховано пеню у розмірі 2 183,51 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 5.5 договору за несвоєчасну оплату замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від його вартості за кожен день затримки оплати, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи вищевикладене, судами попередніх інстанцій було правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення 2 183, 51 грн. пені.

В свою чергу, колегія суддів касаційної інстанції, також, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 400, 00 грн., як таку, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Стосовно доводів, які викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 р. у справі № 918/1524/14 господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова