Постанова

від 15.04.2015 по справі 922/4759/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2015 року Справа № 922/4759/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого :                               Полянського А.Г., суддів:                                            Кравчука Г.А., Мачульського  Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон плюс" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 у справі Господарського суду№ 922/4759/14Харківської області за позовомХарківської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Галіон плюс" провнесення змін до договору оренди землі   в судовому засіданні взяли участь представники: позивача:       не з'явились; відповідача:   не з'явились; В С Т А Н О В И В: У жовтні 2014  року Харківська міська рада (далі – Рада) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просила внести зміни до укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Галіон плюс" (далі – Товариство) договору оренди землі від 28.04.2005 № 6950/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до нього в редакції, викладеній у позовній заяві (а.с. 9). Позовні вимоги Рада, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), Господарського кодексу України (далі – ГК України), Земельного кодексу України (далі – ЗК України), Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтувала тим, що договір оренди землі щодо якого виник спір не відповідає вимогам законодавства України в частині розміру орендної плати, Товариство проігнорувало пропозиції внести у договір відповідні зміни, у зв'язку з чим ці зміни мають бути внесені у судовому порядку. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.12.2014  (колегія суддів: Хотенець П.В., Аюпова Р.М., Жельне С.Ч.) позовні вимоги Ради задоволено частково, внесено зміни до договору оренди землі від 28.04.2005 № 6950/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до нього у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення (а.с. 100-101). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 (колегія суддів: Медуниця О.Є., Бондаренко В.П., Россолов В.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2014 залишено без змін. В частині задоволення позовних вимог судові рішення прийнято з мотивів, викладених Радою у позовній заяві. В іншій частині рішення та постанову мотивовано тим, що решта запропонованих Радою у проекті додаткової угоди змін до договору оренди землі від 28.04.2005 № 6950/05 не є обов'язковими в силу закону, а тому вони повинні вноситись за погодженням сторін. Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 і рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2014 в частині задоволення позовних вимог Ради скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. 144 Конституції України, п. 289.1 ст. 289, ч. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 13, 18 Закону України "Про оцінку земель" та ст. 7 Закону України "Про плату за землю". Рада скористалась правом, наданим ст.  1112 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 і рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2014 – без змін. Викладені у відзиві вимоги Рада обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України. Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови в оскаржуваній частині, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що: – між Радою (орендодавець) та Товариством (орендар) 28.04.2005 укладено договір оренди землі, за яким орендодавець на підставі рішення Ради від 24.11.2004 №  198/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі транспорту, загальною площею 0,4133 га,  яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 2-в (далі – Договір). Державну реєстрацію Договору проведено 28.04.2005 за №  6950/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"; – Договір укладено строком до 01 грудня 2029 року (п. 8 Договору); – відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою № 534/05 від 08 лютого 2005 року становить 613  882,00 грн.; –  згідно з п.  9 Договору орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок відділу Державного казначейства у м. Харкові №  33212812500002, банк УДК у Харківській області, м. Харків, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134490, код платежу 13050200. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: 2005 рік: 2  058,70 грн., 2006 рік: 2  154,99 грн., з 2007 року: 2  286,30 грн.; – в силу п. 13 Договору розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; внаслідок інфляції - щорічно; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. За приписами частини другої ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, пп. пп.  288.5.1, 288.5.2  п.  288.5 ст.  288 якого передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:  для земель сільськогосподарського призначення – розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель – трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, однак не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки землі. Частинами першою та другою ст. 632 ЦК України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої ст.  651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Таким чином, з дня набрання чинності Податковим кодексом України виникли підстави для перегляду розміру орендної плати за землю, який для земель сільськогосподарського призначення був меншим земельного податку, а для інших категорій земель – меншим трикратного розміру земельного податку, а враховуючи наведені вище положення ст.  651 ЦК України – і підстави для внесення відповідних змін до договорів оренди землі. При цьому, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (позиція Верховного Суду України, викладена у постановах від 06.12.2010 у справі № 2-1/10068-2008, від 27.12.2010 у справі № 27/15-10, від 23.05.2011 у справі № 7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 у справі № 41/81пд, від 20.11.2012 у справі № 28/5005/640/2012, від 20.08.2013 у справі №  5017/781/2012 та від 03.12.2013 у справі № 5009/3430/12). Згідно зі ст.  654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Частиною першою ст.  13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Пунктом  "а" частини першої ст.  12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад. Частиною першою ст.  124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Відповідно до п.  34 частини першої ст.  26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельних ділянок) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. З зазначених норм законодавства України випливає, що питання оренди земельних ділянок вирішуються сільською, селищною, міською радою на пленарних засіданнях шляхом прийняття відповідних рішень. Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить до компетенції сільської, селищної, міської ради і має здійснюватись шляхом прийняття відповідних рішень. Господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано та матеріалами справи підтверджується, що: – рішенням Ради від 03.07.2013 № 1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року" було затверджено нову базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18  грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України. Встановлено, що нова нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01.01.2014 (а.с.38); –  рішенням Ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" передбачено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року" вводиться в дію з 01.01.2014, а зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (а.с.29); –  пунктом 16.4 Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затвердженому рішенням Ради від 29.12.2012 № 960/12 встановлено, що зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду, у тому числі у випадку зміни нормативної грошової оцінки землі; –  нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 441 від 17.10.2013 становить 3  940  444,00 грн. Розмір орендної плати на рік згідно нової нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року складає 330 997,30 грн.; – на виконання вказаних рішень Радою на адресу Товариства листом від 17.12.2013 №  5459/0/225-13 було надіслано три примірника додаткової угоди до Договору та три примірника розрахунку орендної плати в зв'язку із зміною розміру орендної плати, які Рада просила підписати, скріпити печаткою та повернути у двадцятиденний строк після одержання листа-пропозиції. Товариство у встановлений термін відповіді на пропозицію не надало, направлений примірник додаткової угоди до Договору не підписало та на адресу Ради не повернуло, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом. Відповідно до частини першої ст.  144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Згідно з частиною першої ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. При цьому, абзацом першим пункту 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 р. у справі №  3-34гс13). З огляду на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди дійшли до правильного висновку про наявність підстав для внесення змін до Договору в частині розміру орендної плати через зміну грошової оцінки землі, зокрема, до пунктів 5 та 9 Договору, виходячи з положень ст. 21 Закону України "Про оренду землі", пп. пп.  288.5.1, 288.5.2 п.  288.5 ст.  288 ПК України та рішень Ради від 03.07.2013 № 1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року" та від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013". Окрім того, виходячи з положень статті 15 Закону України "Про оренду землі" господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку і щодо наявності підстав для доповнення пункту 2 Договору відомостями про кадастровий номер орендованої земельної ділянки, оскільки такі відомості відносяться до істотних умов договорів оренди землі. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 і рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2014 в частині задоволення позовних вимог Ради ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги Товариства  зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається. В іншій частині судові рішення господарських судів попередніх інстанцій Товариством не оскаржувались, а тому підлягають залишенню без змін. Керуючись ст.  ст.  1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Товариста з обмеженою відповідальністю "Галіон плюс" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 у справі №  922/4759/14 Господарського суду Харківської області – без змін. Головуючий суддя                                                                      А.Г. Полянський Суддя                                                                                          Г.А.  Кравчук Суддя                                                                                          Г.М.  Мачульський