Рішення

від 14.04.2015 по справі 904/532/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.15р. Справа № 904/532/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МАРКЕТ", м. Суми

до відповідача-1: Підприємства об'єднання громадян "ДОБРОБУТ" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України", м. Київ

до відповідача-2: Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпропетровськ

про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Корабльова Т.О., довіреність № 42-168/0/2-15 від 17.01.2015 року

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-маркет" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Підприємства об'єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" та Дніпропетровської обласної державної адміністрації в якому просить визнати припиненим договір оренди земельної ділянки (кадастровий № 1225282500:01:005:0372) за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Девладове, вул. Привокзальна, буд. 2 А/1. Судовий збір у сумі 1 218,00 грн. позивач просить покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.09.2010 року на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (склад № 2, склад № 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-маркет" придбало у Підприємства об'єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" нежитлові будівлі, склад № 2 та склад № 3, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Девладове, вул. Привокзальна, б. 2 А/1. З метою оформлення права оренди на земельну ділянку, на якій розташовані придбані у власність нежитлові приміщення, з урахуванням довідки з державної статистичної звітності про знаходження земельної ділянки поза межами населеного пункту, ТОВ "Агро-маркет" звернулося до Дніпропетровської обласної державної адміністрації з відповідною заявою та необхідним пакетом документів, однак Дніпропетровською обласною державною адміністрацією листом № 1190/0/183-11 в оформленні права на земельну ділянку було відмовлено через те, що не було надано нотаріально посвідченої згоди попереднього землекористувача на вилучення земельної ділянки.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-1202130082014 зазначена земельна ділянка, кадастровий номер 1225282500:01:005:0372, перебуває в оренді у Підприємства об'єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України".

Посилаючись на статтю 120 Земельного кодексу України, статтю 377 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна переходять права і на відповідну земельну ділянку, які належали відчужувачу, а саме право власності або право користування.

Оскільки відповідачем-1 не надано нотаріально посвідченої згоди на вилучення земельної ділянки на користь позивача, то користування останнім нежитловими приміщеннями, придбаними у власність на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2010 року, у повній мірі неможливо.

Відповідач-2 заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність відомостей про укладання облдержадміністрацією договору оренди земельної ділянки з відповідачем-1. При цьому вказує про відсутність договірних відносин щодо спірної земельної ділянки з відповідачем-1 також і з боку Софіївської райдержадміністрації, яка листом від 20.02.2015 року № 06-246/0/370-15 повідомила, що договір оренди земельної ділянки між Підприємством об'єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" нею не укладався.

Крім того відповідач-2 зазначає, що договір оренди земельної ділянки якщо і укладався з відповідачем-1, то не набув чинності, так як не пройшов державної реєстрації. На підтвердження вказаному посилається на статтю 210 Цивільного кодексу України згідно з якою правочин не є вчиненим у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Разом із тим відповідач-2 вказує на те, що оскільки позивач не вирішив питання про перехід права користування земельною ділянкою під час укладення договору купівлі-продажу, є підстави вважати, що у відповідача-1 права на оренду земельної ділянки не було взагалі.

Відповідач-1 відзиву на позов не надав, що відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за наявними матеріалами.

18.03.2015 року представник позивача подав через канцелярію суду клопотання в якому просить витребувати від Відділу Держземагентства у Софіївському районі Дніпропетровської області, Дніпропетровської обласної державної адміністрації та від Девладівської сільської ради Дніпропетровської області додаткові докази, що стосуються оформлення права користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Девладове, вул. Привокзальна, буд. 2 А/1.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2015 року зазначене клопотання було задоволено (а.с. 89 том 1).

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2015 року з призначенням розгляду справи на 25.02.2015 року після чого розгляд справи відкладався до 16.03.2015 року та 26.03.2015 року.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2015 року за клопотанням представника відповідача-1 строк розгляду спору був продовжений на п'ятнадцять днів до 14.04.2015 року включно з відкладенням розгляду справи на 14.04.2015 року.

У судове засідання 14.04.2015 року представники позивача та відповідача-1 не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується як рекомендованими повідомленнями про вручення судових ухвал, так і протоколом судового засідання від 26.03.2015 року за участю усіх представників сторін (а.с. 42 - 44, 93, 88 том 1).

За вказаних обставин неявка представників позивача та відповідача1- у судове засідання 14.04.2015 року не є перешкодою у розгляді справи за їх відсутності.

У судовому засіданні 14.04.2015 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.09.2010 року між Підприємством об'єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" (далі - Відповідач-1, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-маркет" (далі - позивач, покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (склад № 2, склад № 3) (далі - Договір купівлі-продажу), який посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А. та зареєстровано в реєстрі за № 2696 (а.с.11-12 том 1).

Згідно з пунктом 1.1. договору купівлі-продажу продавець зобов'язався продати за домовлену суму покупцю нежитлову будівлю, а саме склад № 2 та склад № 3, які знаходяться на неприватизованій земельній ділянці, яка згідно довідки № 7037/28-00562 від 06.09.2010 року, виданої Державним підприємством "Центр Державного земельного кадастру", Дніпропетровська регіональна філія, має кадастровий номер 1225282500:01:005:0372. Нежитлова будівля склад № 2, цегла та склад № 3, цегла, що відчужуються, знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, селище Девладове, вул. Привокзальна, буд. 2 А/1 (далі - нежитлова будівля). Покупець зобов'язався прийняти вказану нежитлову будівлю, сплатити кошти у термін, визначений цим договором та здійснити реєстрацію нежитлової будівлі у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Цивільного кодексу України право власності на нежитлову будівлю переходить до покупця з моменту державної реєстрації (пункт 1.2. договору купівлі-продажу).

За змістом пункту 1.2. договору купівлі-продажу нежитлова будівля належить продавцю на праві приватної власності відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2010 року, справа № 19/2-10 та згідно з мировою угодою за № 10 від 28.01.2010 року між Підприємством об'єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агора 2007"; актом прийому-передачі до мирової угоди № 10 від 28.01.2010 року; Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 27031062, виданого 16.08.2010 року обласним комунальним підприємством "Софіївське бюро технічної інвентаризації", про що зроблений запис за № 62-62 у книзі за № 20 та за реєстраційним № 31245712 (спеціальний бланк ССТ № 661163).

Продаж нежитлової будівлі за домовленістю сторін вчинено за 83 000,00 грн., які покупець сплатив до підписання цього договору на рахунок продавця (пункт 2.1. договору купівлі-продажу).

Пунктом 2.2. договору встановлено, що факт повного розрахунку за цим договором підтверджується актом прийому-передачі нежитлової будівлі та особистими підписами сторін договору.

Передача нежитлової будівлі здійснюється продавцем до покупця в момент придбання нежитлової будівлі та підписання цього договору, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлової будівлі, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 3.1. договору купівлі-продажу).

07.09.2010 року Підприємством об'єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-маркет" нежитлову будівлю склад № 2 - цегла; склад № 3 - цегла, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, селище Девладове, вул. Привокзальна, буд. 2 А/1, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлової будівлі (склад № 2, склад № 3).

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27351929 від 17.09.2010 року здійснена державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю, склад № 2, склад № 3 за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, селище Девладове, вул. Привокзальна, буд. 2 А/1 (а.с.13 том 1).

З метою оформлення права оренди на земельну ділянку, на якій розташовані придбані у власність за договором купівлі-продажу нежитлові приміщення, позивач звернувся до Дніпропетровської обласної державної адміністрації із заявою, однак листом № 1190/0/183-11 від 08.09.2011 року у її задоволенні було відмовлено через те, що не було надано нотаріально посвідченої згоди попереднього землекористувача на вилучення земельної ділянки.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1202130082014 від 23.12.2014 року земельна ділянка за кадастровим номером 1225282500:01:005:0372 перебуває в оренді Підприємства об'єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" (а.с. 49 - 51 том 1).

29.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма "БЛІСС", діючи в інтересах та за довіреністю позивача, звернулось до відповідача-1 з проханням відступити на користь позивача право оренди на земельну ділянку площею 1,0 га за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, селище Девладове, вул. Привокзальна, буд. 2 А/1 (а.с. 15 том 1).

Станом на час розгляду справи відповідачем-1 не надано письмової згоди на вилучення земельної ділянки на користь позивача, що і стало причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Правочини, які тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Частинами першою, другою статті 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення договору оренди землі, за рішенням суду, здйснюється у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

При цьому вказана норма застосовується виключно у взаємозв'язку зі статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 120 Земельного кодексу України (в редакції на момент придбання нежитлової будівлі позивачем) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За частиною шостою статті 120 Земельного кодексу України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (будівлю, споруду) переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти.

Юридичний аналіз вказаних правових норм у сукупності дає підстави стверджувати про те, що особа, яка набула нерухомість у власність, отримує також і право на земельну ділянку під нею. При цьому таке право переходить від попереднього власника нерухомості до нового власника.

Водночас, наявність такого права не може бути підставою для автоматичного припинення договору щодо оренди землі попереднім землекористувачем та за вимогами осіб, які до того ж, не були стороною такого договору.

Так, статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Отже, ініціювати припинення договору оренди може сторона договору, якою позивач у справі не являється.

Крім того, звертаючись до суду позивачем обраний неналежний спосіб захисту.

Так, частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 20 Господарського кодексу України також передбачає відповідні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, у випадку порушення спірним договором права особи, яка не є його стороною, така особа має звертатися з позовом про визнання такого договору недійсним, а також з вимогою про визнання недійсним відповідного рішення ради, яким земельна ділянка передавалася в оренду чи з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою, що додатково підтверджується роз'ясненнями Вищого господарського суду України.

Зокрема, пунктом 2.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що, відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 Земельного кодексу України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України). При цьому необхідно враховувати також приписи:

- статті 120 Земельного кодексу України, зокрема її другої частини, та статті 126 названого Кодексу;

- статті 377 Цивільного кодексу України;

- статті 50 Закону України "Про землеустрій", зокрема, частини першої згаданої статті.

Слід також зазначити, що вимога про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки, тобто встановлення факту, як способу захисту прав на земельні ділянки, чинним законодавством не передбачена та не призводить до поновлення порушеного права, а відтак не може бути самостійним предметом позову у господарському суді, оскільки вимога про визнання договору припиненим є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення, а цей факт може встановлюватись судом лише при існуванні спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки під час встановлення обставин у справі.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Вищого господарського суду, викладеною в постановах від 11.02.2013 року у справі № 6/159, від 18.12.2013 року у справі № 908/2030/13, від 29.10.2013 року у справі № 924/559/13, від 11.06.2014 року у справі №904/9308/13.

Важливим є й та обставина, що позивач, заявляючи вимогу про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки, не вказує на його номер та дату укладення. Належних та допустимих доказів на підтвердження укладення та вчинення відповідачами договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225282500:01:005:0372, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Девладове, вул. Привокзальна, буд. 2 А/1, позивачем не надано.

За вказаних обставин правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 218,00 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.04.2015 року.

Суддя І.І. Колісник