Рішення

від 15.04.2015 по справі 904/1436/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.04.15р. Справа № 904/1436/15 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно", м. Полтава

до товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра Агроком", с. Знаменівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область

про стягнення 48 568,00 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Полив'яна Ю.М., представник, дов. №14/04 від 17.04.2014р.

від відповідача - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра Агроком" про стягнення 48 568,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №09/01/14-ПО від 09.01.2014 року, з оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2015р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 19.03.2015р.

19.03.2015р. представник позивача в судовому засіданні надав для приєднання до матеріалів справи витребувані судом документи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, подав до суду клопотання, яким просив суд перенести судове засідання, в зв'язку з необхідністю ознайомлення з позовними вимогами позивача та підготування обґрунтованого відзиву на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 15.04.15р.

15.04.2015р. представник відповідача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до суду повернувся потовий конверт з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання поштового відправлення (а.с.121-122), відзив на позов до матеріалів справи не надав. Подав 15.04.2015р. нарочно об 11:20 до канцелярії господарського суду Дніпропетровської області клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з проведенням між сторонами перемовин щодо добровільного врегулювання спору та підписання мирової угоди. (а.с.124)

Суд розглянув подане відповідачем клопотання та визнав його таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, що відповідачем 19.03.2015 року вже заявлялось клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з необхідністю детального ознайомлення з позовними вимогами та підготування обґрунтованого відзиву на позов, але відповідач не скористався наданим йому правом. Розгляд справи вже відкладався ухвалою суду від 19.03.2015 року. Ухвалами від 25.02.2015р. та 19.03.2015 року відповідача зобов'язано надати суду письмовий обґрунтований відзив на позовну заяву. Відповідачем дана вимоги суду не була виконана. Крім того, як на підставу необхідності відкладення розгляду справи відповідач посилається на проведенням між сторонами перемовин щодо добровільного врегулювання спору та підписання мирової угоди, тоді як представник позивача в судовому засіданні заперечує проти відкладення справи саме з цих причин, оскільки такі відомості щодо добровільного врегулювання спору у позивача відсутні. Крім того, відповідачем надано клопотання про відкладення розгляду справи без належним чином засвідчених копій документів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання представника. Діючим законодавством не обмежено коло осіб, які можуть представляти сторону у судовому процесі, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

За умовами ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. За умовами ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Враховуючи належне повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відзиву на позовну заяву та представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті згідно до ст.75 ГПК України. Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Таким чином, суд вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи таким, що затягує судовий процес розгляду спору та вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, оскільки матеріали даної справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

15.04.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (позивач-постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра Агроком" (відповідач-покупець) укладено договір поставки №09/01/14-ПО від 09.01.2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар за погодженням сторін (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором. (а.с.30-31)

Цей договір набуває чинності з 09.01.2014 року і діє до 31.12.2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. (п. 11.2 договору)

Відповідно до п. 2.1 договору, найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказується у видаткових накладних постачальника на товар.

Ціна товару, що поставляється відповідно до договору, вказується у видаткових накладних постачальника. У вартість товару включаються усі витрати постачальник згідно з базисом поставки. (п. 4.1. договору)

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що постачальник має право без додаткового погодження з покупцем, грошові кошти, які сплачує покупець відповідно до умов цього договору, зараховувати в наступному порядку, незалежно від призначення платежу: - в першу чергу - прострочені платежі (основного боргу); - в другу чергу - поточні платежі.

На виконання умов укладеного договору, в період з 09.01.2014р. по 04.06.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 442 650,08 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (а.с.32-51), які підписані уповноваженими представника сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Товар за вищевказаними видатковими накладними отримали уповноважені представники відповідача на підставі виданих їм довіреностей, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.52-69).

Проте, в порушення своїх зобов'язань за договором, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, на загальну суму 400 299 грн. 05 коп. що підтверджується наявними у справі банківськими виписками (а.с.70-98), у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 42 351 грн. 03 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості №21 від 12.01.2015 року, якою вимагав негайно перерахувати на рахунок позивача заборгованість за договором. (а.с.25-26)

Станом на час звернення позивача до господарського суду, заборгованість залишилась неоплаченою відповідачем, що і є предметом даного спору.

На підставі п. 8.3. договору, яким передбачено, що у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 3198 грн.78 коп. та 10% річних у розмірі 1177 грн.78 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 1840 грн. 41 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.32-51)

Доказів повної оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем оплату поставленого товару не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 42 351 грн. 03 коп. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 3198 грн. 78 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

На підставі п. 8.3. договору, яким передбачено, що у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 3198 грн.78 коп.

З огляду на зазначені обставини справи та приписи законодавства, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3198 грн. 78 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 10% річних розмірі 1177 грн. 78 коп., суд зазначає наступне:

Статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

На підставі п. 8.3. договору, яким передбачено, що у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми, позивач нарахував відповідачу 10% річних у розмірі 1177,78 грн.

Суд дослідивши наданий позивачем розрахунок 10% річних встановив, що позивачем було допущено арифметичну помилку та застосовано невірну формулу розрахунку річних, а саме: (10% / 365 =0,027%; 42351,03 х 0,027% х 103=1177,78) та невірно проведено розрахунок по цій формулі, тоді як 10% річних необхідно розраховувати наступним чином, а саме: (42351,03 х 103 х 10% / 365/100 = 1195,11).

Відповідно до перерахованого судом розрахунку 10% вбачається, що до стягнення підлягають річні загальною сумою 1195 грн. 11 коп., проте відповідно до п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи, що перерахована судом сума 10% перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення та з огляду на те, що у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 10% річних у розмірі, який заявлено позивачем на загальну суму 1177,78 грн.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1840 грн. 41 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1840 грн. 41 коп. - є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра Агроком" (51280, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Знаменівка, вул. Жукова, 1Д, код ЄДРПОУ 38106754) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (36007, м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 32-а, код ЄДРПОУ 30044094) суму основного боргу у розмірі 42351 грн. 03 коп., пеню у розмірі 3198 грн. 78 коп., 10% річних у розмірі 1177 грн. 78 коп., інфляційні втрати в розмірі 1840 грн. 41 коп. та суму судового збору у розмірі 1827 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.04.2015р.

Суддя Л.П. Кармазіна