Рішення

від 15.04.2015 по справі 908/973/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/30/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015 Справа № 908/973/15-г

За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпромресурси» (86108, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лихачова, буд. 60)

про стягнення суми 16695грн. штрафу,

Суддя Мірошниченко М.В.

при секретарі Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Хлабистін Д.М. (дов. № 26 від 01.01.2015р.)

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВЛЕНО:

Державним підприємством «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень» заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпромресурси» суми 16695 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Позовна заява обгрунтована наступними обставинами. За накладною № 51851830 від 07.08.2014р. зі станції Ханженкове Донецької залізниці відповідач відправив на станцію Зачепилівка Придніпровської залізниці вантаж у вагоні № 67704254. В процесі перевезення вантажу 11.08.2014р. на станції Нижньодніпровськ - вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу і виявлено, що маса вантажу у вагоні не відповідає масі вантажу, вказаній відправником у накладній.

Так, встановлено, що: вказана у накладній № 51851830 маса вантажу у вагоні № 67704254 складає 68800 кг., однак фактична маса вантажу складає 72550кг., що на 3750 кг. більше, ніж вказано у накладній і на 3550кг. більше ніж вантажопідйомність вагону.

За наслідками контрольного зважування був складений Комерційний акт РА № 004733/409/1 від 11.08.2014р.

У зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній маси вантажу, позивачем на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України було нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати, що становить суму 16695 грн.

На підставі ст. 307 ГК України, ст.ст. 3, 10 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту Залізниць України позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду від 16.02.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/973/15-г, судовий розгляд справи призначено на 24.03.2015р.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2015р. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування доказів, відкладено на 15.04.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 15.04.2015р. підтримав доводи позовної заяви у повному обсязі. Також в судовому засіданні 15.04.2015р. від позивача надійшла письмова заява з клопотанням про стягнення з відповідача суми 106,90грн. судових витрат, а саме: витрат, що становлять вартість проїзду представника позивача автобусом для явки в судове засідання. До заяви додані копії Квитка ПАТ «Запоріжавтотранс» № АН 45366 від 24.03.2015р. та Квитка ПАТ «ДОПАС» від 24.03.2015р. - на загальну суму 106,90грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімпромресурси», відповідач у справі, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надало. Представник відповідача до судових засіданнь 24.03.2015р. та 15.04.2015р. не з'явився; про причини неявки відповідач суд не повідомив.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпромресурси» визначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 86108, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лихачова, буд. 60.

Ухвали господарського суду від 16.02.2015р. та від 24.03.2015р. не були прийняті до пересилання УДППЗ «Укрпошта» на підставі листа Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 20.01.2015р. № 04-16-83, про що складено Акти від 17.02.2015р. та від 25.03.2015р.

Також господарським судом були вчинені дії про передачу телефонограм на номер телефону відповідача 0623-22-27-22, однак зв'язок відсутній, про що свідчать Витяги з журналу реєстрації телефонограм і факсограм від 17.03.2015р. та від 08.04.2015р.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. «Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО», інформація про час і місце судових засіданнь (зміст ухвал суду від 16.02.2015р. та від 24.03.2015р.) була розміщена, відповідно, 17.03.2015р. та 08.04.2015р. на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб - порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет.

За таких обставин, судом вжиті усі можливі і достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/973/15-г, внаслідок чого відповідач вважається повідомленим належним чином.

У відповідності до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті спору за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності відповідача.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 15.04.2015 р. справу розглянуто по суті спору; прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. № 457 (надалі Статут) визначено, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до абзацу 8 ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. № 457, накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

За приписами ст. 23 Статуту, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

У пункті 28 Правил приймання вантажів до перевезення зазначено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2014р. за залізничною накладною № 51851830 зі станції відправлення Ханженкове Донецької залізниці до станції призначення Зачепилівка Придніпровської залізниці відповідачем було відправлено вагони з вантажем - вугілля кам'яне, у тому числі: у вагоні № 67704254 маса вантажу складає 68800 кг., тара - 23800 кг., вантаж завантажений навалом.

Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

11.08.2014р. на станції Нижньодніпровськ - вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні

№ 67704254 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній № 51851830, і за вказаними обставинами було складено акт загальної форми № 1159 від 11.08.2014р.

Згідно акту загальної форми № 1159 від 11.08.2014р. вагон був затриманий для проведення контрольної перевірки, за наслідками якої було виявлено, що при перевантаженні вагонів у статистичному режимі на справних 150 тн. вагонних електронно-тензометричних вагах виявилась невідповідність маси вантажу, визначеної у накладній, фактичній масі вантажу у вагонах.

За наслідками перевірки, 11.08.2014р. був складений Комерційний акт РА № 004733/409/1, згідно до якого: фактично у вагоні № 67704254 маса брутто - 96350кг., тара по документу - 23800кг., нетто - 72550кг., що більше, ніж вказано у накладній на 3750кг. і ніж вантажопідйомність вагону на 3550кг.

У підтвердження наведених обставин позивачем також надано до матеріалів справи Виписку з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах.

Статтею 24 Статуту встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

В накладній № 51851830 також зазначено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ним у накладній, відповідно до ст.ст. 24, 122 Статуту залізниць України.

Як свідчить ст. 122 Статуту залізниць, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно, стаття 118 Статуту залізниць визначає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно зі ст. 129 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334. Таким чином, комерційний Акт РА № 004733/409/1 від 11.08.2014р. є підставою для покладання відповідальності, передбаченої ст. 122 Статуту, на відправника - відповідача у справі.

У розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки (п.п. 6.1., 6.2. роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 № 04-5/601).

Із змісту накладної № 51851830 вбачається, що провізна плата вагону становить 3339,00грн.

Згідно розрахунку позивача, штраф за невірно зазначену масу вантажу у накладній № 51851830, нарахований у відповідності до ст. 118 Статуту залізниць, складає суму 16695 грн. (3339,00грн. х 5 = 16695,00 грн.). Таким чином, розрахунок штрафу позивачем здійснено вірно, а вимоги про його стягнення, на підставі зазначеного вище, є законними та обґрунтованими.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У відповідності до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, ст. 24, 122 Статуту залізниць, п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, позивач надав належні і допустимі докази невідповідності маси вантажу, вказаного у накладній, фактичній масі вантажу, який знаходився у спірному вагоні, а саме: Акт загальної форми від 11.08.2014р., Комерційний акт РА № 004733/409/1, Виписку з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах.

Вказані обставини у їх сукупності свідчать про наявність підстав для задоволення позову. Позов слід задовольнити.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 03.07.2014р. у справі № 905/1124/14, від 23.07.2014р. у справі № 905/1383/14, від 30.07.2014р. у справі № 905/1984/14.

Згідно до ст. 44 ГПК України до судових витрат, у тому числі, відносяться інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду Укаїни «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7, до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Позивачем надано до господарського суду докази понесення позивачем витрат на суму 106,90грн., а саме: копії Квитка ПАТ «Запоріжавтотранс» № АН 45366 від 24.03.2015р. та Квитка ПАТ «ДОПАС» від 24.03.2015р. внаслідок явки представника позивача до судового засідання, яке відбулось 24.03.2015р.

Таким чином суд задовольняє клопотання позивача шляхом стягнення суми 106,90 грн. витрат, пов'язаних з явкою представника, з відповідача.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпромресурси» (86108, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лихачова, буд. 60, код ЄДР 34516384) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; код ЄДР 01073828) суму 16695 (шістнадцять тисяч шістьсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. штрафу, суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 106 (сто шість) грн. 90 коп. витрат на відрядження представника.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.04.2015р.

Суддя М.В. Мірошниченко